Судове рішення 947/3496/23 від 30.05.2023

Судове рішення #485236448

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/3496/23

Провадження № 2/947/1369/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді - Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Солтановської Ю.О.,

представника позивача - Сідорова Д.Д.,

представника відповідача - Івасишиної Е.П.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2023 року позивач звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким: визнати незаконним та скасувати наказ Одеського національного медичного університету від 20.12.2021 року № 693-о «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1». Визнати незаконним та скасувати наказ Одеського національного медичного університету від 21.12.2021 року № 870-л «Про звільнення ОСОБА_1». Поновити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету (місцезнаходження: 6082, Одеська обл.., м. Одеса, пров. Валіховський, 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 02010801) з 21.12.2021 року. Стягнути з Одеського національного медичного університету (місцезнаходження: 6082, Одеська обл.., м. Одеса, пров. Валіховський, 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 02010801) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі, що буде актуальним станом на момент винесення судом рішення, який станом на 25.01.2023 року складає 82 570,19 грн. Стягнути з Одеського національного медичного університету (місцезнаходження: 6082, Одеська обл.., м. Одеса, пров. Валіховський, 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 02010801) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Допусти негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі, що буде актуальним станом на момент винесення судом рішення.

Свої вимоги мотивував тим, що він працював у Одеському національному медичному університеті з 17 січня 2011 року по 04 лютого 2021 року, а потім з 04 лютого 2021 року по 21 грудня 2021 року.

17 січня 2011 року він був прийнятий на посаду начальника економічного відділу Одеського національного медичного університету, 01 жовтня 2015 року його було переведено на посаду начальника II відділу ректорату Одеського національного медичного університету, 02 січня 2018 року його було переведено на посаду начальника військово-мобілізаційного підрозділу Одеського національного медичного університету, 01 серпня 2020 року його було переведено на посаду старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи.

Згідно наказу Одеського національного медичного університету від 02 лютого 2021 року № 05-в «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » 06.01.2021 визнано для нього днем прогулу та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України нібито за грубе порушення трудової дисципліни.

Наказом від 03 лютого 2021 року № 48-п «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул» 04.02.2021 мене було звільнено з посади старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи за прогул без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року у справі №947/6744/21 його позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано накази ОНМедУ від 02.02.2021 № 05-в «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » та від 03 лютого 2021 року № 48-п «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул». Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету з 04.02.2021. Стягнуто з Одеського національного медичного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.02.2021 по 07.12.2021 включно в розмірі 68 860,77 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. Вирішено допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 липня 2022 року у справі № 947/6744/21 апеляційну скаргу ОНМедУ задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

26 жовтня 2022 року Верховним Судом ухвалено постанову у справі № 947/6744/21, згідно змісту якої касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Одеського апеляційного суду від 19.07.2022 скасовано та залишено в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021.

27 грудня 2022 року позивач звернувся до відповідача з метою належного виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року у справі № 947/6744/21, однак дізнався, що наказом ОНМедУ від 08 грудня 2021 року № 823-л «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » його вже було поновлено на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку на 1,0 ставки (загальний фонд-навчання) відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи з 04.02.2021 та наказано начальнику відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_2 ознайомити його зі змістом цього наказу, правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією старшого інспектора з військового обліку кадрів та військово-мобілізаційної роботи.

Наказом ОНМедУ від 20 грудня 2021 року № 693-о «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1», визнано для старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1 робочі дні: 09.12.2021, 10.12.2021, 13.12.2021, 14.12.2021, 15.12.2021, 16.12.2021, 17.12.2021 та 20.12.2021 днями прогулу та згідно з п. 2 ст. 147 КЗпП України за грубе порушення трудової дисципліни застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин). Датою звільнення та останнім робочим днем роботи ОСОБА_1 наказано вважати 21.12.2021.

Відповідно до наказу ОНМедУ від 21 грудня 2021 року № 870-л «Про звільнення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 було звільнено як старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи 21.12.2021 за прогули без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає, що він жодним чином не повідомлявся про існування цих наказів та поновлення його на роботі у ОНМедУ на попередній посаді, так само, як і про наступне звільнення, а дізнався про існування вказаних документів він лише 27 грудня 2022 року після безпосереднього звернення до ОНМедУ з постановою Верховного Суду за результатами розгляду справи № 947/6744/21 з метою забезпечення належного виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021. Вказує, що це начебто підтверджується копіями наказів ОНМедУ від 08 грудня 2021 року № 823-л «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », від 20 грудня 2021 року № 693-о «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1», 21.12.2021 року № 870-л «Про звільнення ОСОБА_1», які містять відмітку про моє ознайомлення з їх змістом лише 27.12.2022.

Також позивач вважає, що рішення про поновлення мене на роботі належним чином не виконувалось та, зокрема, могло бути виконане лише після внесення відповідного запису до його трудової книжки, натомість, відповідні записи було внесено лише 27.12.2022 року.

Позивач зауважує, не повідомлявся про існування наказу про поновлення його на роботі та, таким чином, обов`язок щодо виходу на неї, засобами телефонного зв`язку, ані будь-якими іншими способами, не отримував письмову копію наказу про поновлення на роботі або наступних наказів про застосування до мене дисциплінарного стягнення та звільнення до 27 грудня 2021 року ані засобами поштового зв`язку, ані будь-яким іншим чином. Таким чином, йому не було відомо не лише про факт поновлення на роботі, а й про його наступне звільнення з неї.

Додатково позивач вважає, що наказ ОНМедУ від 08 грудня 2021 року № 823-л «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » є незаконним через винесення його неуповноваженою особою, яка не є органом управління юридичної особи.

Наостанок, позивач зазначає, що за відсутності у нього інформації про поновлення на роботі прогул не міг бути допущений ним апріорі, оскільки сам факт поновлення його на роботі не був йому відомий та не доведений до його відома належним чином, а необізнаність його про цей факт є об`єктивною, незалежною від його волі обставиною.

При цьому, позивач зазначав, що ряд доказів не може бути поданий ним з об`єктивних причин через їх знаходження у розпорядженні Відповідача, а також обмежений строк позовної давності на оскарження незаконного звільнення, що складає один місяць з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, та просив встановити додатковий строк на подання відповідних доказів. На підтвердження власних вимог позивачем було надано копію адвокатського запиту вих. № 24-01-23/01 від 24 січня 2023 року про надання інформації та копій документів, а також докази його надіслання відповідачу.

Ухвалою судді від 27.01.2023 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.

02 березня 2023 року представник відповідача Одеського національного медичного університету - Івасишина Елеонора Петрівна до канцелярії суду надала відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що Одеський національний медичний університет фактично поновив ОСОБА_1 на роботі, належним чином повідомивши його про факт поновлення, просила відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

14 березня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сідоров Дмитро Дмитрович до канцелярії суду надав відповідь на відзив Одеського національного медичного університету, в якій звернув увагу на відсутність документів, які б підтверджували неявку ОСОБА_1 на робоче місце, визначене йому відповідачем, а саме АДРЕСА_7, в період часу з 09.12.2021 по 21.12.2021, які дозволяли б звільнити Позивача за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, інші обставини, т просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

23 березня 2023 року на електронну адресу суду надійшли заперечення представника відповідача Одеського національного медичного університету - Івасишиної Елеонори Петрівни на відповідь на відзив ОСОБА_1 , у яких вона зазначила, що відповідач не повинен доводити наявність у виконувача обов`язків ректора компетенції, зокрема, на призначення та звільнення працівників, а так само законність та легітимність призначення її виконувачем обов`язків, оскільки Позивач не оскаржує наказ ОНМедУ від 08.12.2021 року № 823-л «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », а тому вказане не є предметом спору цивільної справи № 947/3496/23, наводить інші обставини та просила суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в даній справі в повному обсязі.

У ході судового засідання, яке відбулось 27 березня 2023 року, представник відповідача Одеського національного медичного університету - Івасишина Елеонора Петрівна звернулась до суду з клопотанням, в якому просила витребувати у оператора мобільного зв`язку «Vodafone Україна» інформацію щодо здійснених з 08 грудня 2021 року по 10 грудня 2021 року дзвінків на номер ОСОБА_1 , а також стосовно того, чи відповідали на зазначені дзвінки, у цивільній справі №947/3496/23 за позовом ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету про визнання наказів незаконними, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 27 березня 2023 року клопотання представника відповідача Одеського національного медичного університету було задоволено частково, витребувано у оператора мобільного зв`язку «Vodafone Україна» інформацію стосовно того, чи здійснювався 08 грудня 2021 року дзвінок на номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_2 з мобільного номеру НОМЕР_3 , у разі якщо дзвінок здійснювався, надати інформацію чи відповів ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) на такий дзвінок, та яка була тривалість розмови.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сідоров Дмитро Дмитрович у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача Одеського національного медичного університету - Івасишина Елеонора Петрівна у задоволенні позову просила відмовити, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , працював у Одеському національному медичному університеті з 17 січня 2011 року по 04 лютого 2021 року, а потім з 04 лютого 2021 року по 21 грудня 2021 року згідно відомостей з трудової книжки ОСОБА_1

17.01.2011 ОСОБА_1 був прийнятий на посаду начальника економічного відділу Одеського національного медичного університету.

01.10.2015 ОСОБА_1 було переведено на посаду начальника II відділу ректорату Одеського національного медичного університету.

02.01.2018 ОСОБА_1 було переведено на посаду начальника військово-мобілізаційного підрозділу Одеського національного медичного університету.

01.08.2020 ОСОБА_1 було переведено на посаду старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи.

Згідно наказу Одеського національного медичного університету від 02.02.2021 № 05-в «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » 06.01.2021 визнано для ОСОБА_1 днем прогулу та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (за прогул без поважних причин) за грубе порушення трудової дисципліни.

Наказом від 03.02.2021 № 48-п «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул» 04.02.2021 ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи за прогул без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Не погоджуючись зі змістом наказів від 02.02.2021 № 05-в «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » та від 03.02.2021 № 48-п «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул», ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Одеського національного медичного університету про визнання наказів незаконними, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

07 грудня 2021 року Київським районним судом м. Одеси винесено рішення у справі № 947/6744/21, згідно змісту якого позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано накази ОНМедУ від 02.02.2021 № 05-в «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » та від 03 лютого 2021 року № 48-п «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул». Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету з 04.02.2021. Стягнуто з Одеського національного медичного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.02.2021 по 07.12.2021 включно в розмірі 68 860,77 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. Вирішено допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 липня 2022 року у справі № 947/6744/21 апеляційну скаргу ОНМедУ було задоволено, рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 947/6744/21 змісту якої касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Одеського апеляційного суду від 19.07.2022 скасовано та залишено в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021.

Отже, згідно постанови Верховного Суду у справі № 947/6744/21 накази ОНМедУ від 02.02.2021 № 05-в «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » та від 03 лютого 2021 року № 48-п «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул» визнано незаконними, а ОСОБА_1 поновлено на роботі.

Позивачем отримано постанову Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 947/6744/21 08 грудня 2022 року, що підтверджується супровідним листом Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вих. № 33795/0/222-22 від 30.11.2022, скріншотом сервісу «Трекінг» на офіційному веб-сайті ПАТ «УКРПОШТА» щодо поштового відправлення № 0306309119438 та копією конверта поштового відправлення № 0306309119438, наданих позивачем з позовною заявою.

Надалі позивач 27 грудня 2022 року звернувся до ОНМедУ з метою забезпечення виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 у справі № 947/6744/21, та дізнався, що його було поновлено на роботі наказом ОНМедУ від 08 грудня 2021 року № 823-л «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », а потім звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин, при цьому, наказом ОНМедУ від 26 грудня 2022 року № 561-о «Про скасування наказу № 05-в від 02.02.2021 року» скасовано наказ № 05-в від 02 лютого 2021 року «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 »

Вказане підтверджується копіями наказу Одеського національного медичного університету від 08.12.2021 № 823-л «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », наказу Одеського національного медичного університету від 20.12.2021 № 693-о «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1», наказу Одеського національного медичного університету від 21.12.2021 № 870-л «Про звільнення ОСОБА_1 », згідно яких ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом наказів 27.12.2022.

Відповідно до наказу ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » наказано поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з військового обліку на 1,0 ставки (загальний фонд-навчання) відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи з посадовим окладом 3934,00 грн. (5 т.р.), з 04 лютого з 04.02.2021 року; бухгалтерській службі виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць; визначити ОСОБА_1 робоче місце за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, буд.2 (корпус Одеського національного медичного університету); начальнику відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_2. ознайомити ОСОБА_1 зі змістом цього наказу, правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією старшого інспектора з військового обліку кадрів та військово-мобілізаційної роботи.

Згідно змісту наказу ОНМедУ від 20.12.2021 № 693-о «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1», наказано визнати для старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1 робочі дні: 09.12.2021, 10.12.2021, 13.12.2021, 14.12.2021, 15.12.2021, 16.12.2021, 17.12.2021 та 20.12.2021 днями прогулу; згідно з п. 2 ст. 147 КЗпП України за грубе порушення трудової дисципліни застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин); бухгалтерській службі заробітну плату за робочі дні: 09.12.2021, 10.12.2021, 13.12.2021, 14.12.2021, 15.12.2021, 16.12.2021, 17.12.2021 та 20.12.2021 ОСОБА_1 не нараховувати; начальнику відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_2 наказано підготувати до 21.12.2021 проект наказу з особового складу про звільнення ОСОБА_1 за прогули, Датою звільнення та останнім робочим днем роботи ОСОБА_1 наказано вважати 21.12.2021; довести цей наказ до відома ОСОБА_1 .

Наказ аргументовано тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету та допущене негайне виконання в частині поновлення його на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету.

На підставі рішення суду був підготовлений та підписаний наказ ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л про поновлення ОСОБА_1 на роботі на вказаній вище посаді. Цього ж дня о 16.36 в службовому кабінеті № НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_6, начальник відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_2 в присутності трьох старших інспекторів з кадрів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи за допомогою засобів мобільного телефонного зв`язку довів до відома ОСОБА_1 зміст наказу ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л та запропонував останньому прибути 09.12.2021 до службового кабінету відділу кадрів та ВМР № НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_6, для ознайомлення зі змістом цього наказу, правилами внутрішнього трудового розпорядку ОНМедУ, посадовими інструкціями по посаді та надання трудової книжки. Однак, в зазначений день ОСОБА_1 за вказаним адресом не прибув, на неодноразові телефонні дзвінки з різних операторів телефонного та мобільного зв`язку не відповідав. 10.12.2021, в період з 13.12.2021 по 17.12.2021 працівник на роботу до відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОНМедУ не прибув, на неодноразові телефонні дзвінки не відповідав, про що складені відповідні акти. На підставі наказу ОНМедУ від 17.12.2021 № 689-о був здійснений комісійний виїзд за адресами можливого місця проживання ОСОБА_1 . Однак за жодною з адрес двері квартир ніхто не відкрив та більш детальну інформацію про можливе місце знаходження ОСОБА_1 не вдалось з`ясувати, що підтверджується відповідними актами, складеними та підписаними членами комісії. Цього ж дня, 17.12.2021, о 13 год. 33 хв., 13 год. 34 хв., 13 год. 36 хв., 13 год. 38 хв. начальник відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_2 в службовому кабінеті № НОМЕР_6 по вулиці Софіївська, 2, в присутності трьох старших інспекторів з кадрів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи за допомогою засобу мобільного зв`язку здійснив телефонні дзвінки старшому інспектору з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1 на мобільний номер, на який йому доводилась інформація про його поновлення на роботі.

Однак, о 13 год. 33 хв., 13 год. 34 хв. та 13 год. 36 хв. за цим номером абонент розмовляв, з динаміка оператор говорив: «зачекайте, абонент розмовляє», а о 13 год. 38 хв. абонент на телефонний дзвінок не відповідав (відповідний акт складений та підписаний присутніми). Також 20.12.2021 при перевірці інформації щодо наявності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, які вносяться лікуючим лікарем на підставі медичних висновків про тимчасову непрацездатність, відомості про перебування ОСОБА_1 на лікарняному в період з 08.12.2021 року по 20.12.2021 року відсутні. 20.12.2021 року в період з 08 год. 30 хв. до 11 год. 30 хв. зазначений працівник до службових приміщень відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи не прибув, на телефонні дзвінки не відповідав, про що складений та підписаний відповідний акт.

На підставі викладеного, у зв`язку з невиходом в період з 09.12.2021 по 20.12.2021 старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1 на роботу без поважних причин, що є порушенням трудової дисципліни, ігноруванням телефонних дзвінків працівників відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОНМедУ, відсутністю за можливими місцями проживання, що унеможливлює отримання письмових пояснень, керуючись ст.ст. 147, 149 КЗпП України, роботодавцем й було винесено вищенаведений наказ.

Відповідно до наказу ОНМедУ від 21 грудня 2021 року № 870-л «Про звільнення ОСОБА_1 », наказано звільнити ОСОБА_1 , старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи, 21.12.2021 за прогули без поважних причин, пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідачем з метою доведення належності поновлення позивача на роботі та наявності підстав звільнення позивача з роботи надано численні доповідні записки начальника відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_2 та акти, за результатами дослідження яких суд встановив наступне.

Згідно змісту доповідної записки начальника відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_2 від 09.12.2021 вхід. № 2175/108, на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року було підготовлено, підписано та зареєстровано наказ ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету. 08.12.2021 о 16.36 в службовому кабінеті № НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_6, начальник відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_2 в присутності трьох старших інспекторів з кадрів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_1 на мобільний номер НОМЕР_4 , під час якого він довів до відома ОСОБА_1 зміст наказу ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л та запропонував останньому прибути 09.12.2021 до службового кабінету відділу кадрів та ВМР № НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_6, для ознайомлення зі змістом цього наказу, правилами внутрішнього трудового розпорядку ОНМедУ, посадовими інструкціями по посаді та надання трудової книжки.

Однак, в зазначений день ОСОБА_1 за вказаним адресом не прибув, на неодноразові телефонні дзвінки з різних операторів телефонного та мобільного зв`язку не відповідав. В період з 10 год. 00 хв. до 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 також не прибував до службового відділення ОНМедУ за адресом: АДРЕСА_7, де п. 3 наказу ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л визначено його робоче місце. Про це було уповноваженими співробітниками складено відповідний акт.

Цього ж дня за адресами, вказаними в позовній заяві ОСОБА_1 , були підготовлені та направлені листи за підписом в.о. ректора ОСОБА_3 на його ім`я з повідомленням про поновлення на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи та необхідністю прибуття до службового приміщення ОНМедУ за адресом: АДРЕСА_6, каб. НОМЕР_6 для ознайомлення з наказом про поновлення, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями по посаді та надати трудову книжку (вих. 01 - 09/281 від 09.12.2021- за адресом: АДРЕСА_3 та вих. 01 - 09/280 від 09.12.2021 - за адресом: АДРЕСА_4 ).

За відомостями, які містяться у доповідній записці начальника відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_2 від 16.12.2021 вхід. № 2238/108, 10.12.2021 за трьома адресами, які були вказані у позовній заяві ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ) та в його скарзі до МОЗ ( АДРЕСА_5 ), підготовлені та направлені листи на ім`я ОСОБА_1 за підписом ОСОБА_3 , як виконуючої обов`язки ректора, з повторним повідомленням про його поновлення на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи та необхідністю прибуття до службового приміщення ОНМедУ за адресом: АДРЕСА_6, каб. НОМЕР_6 для ознайомлення з наказом про поновлення, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями по посаді та надати трудову книжку. Також вказано в строк до 16.12.2021 надати письмові пояснення з приводу невиходу на роботу 09 грудня 2021 року (копії доповідної записки від 09.12.2021 з відповідною резолюцією виконуючої обов`язки ректора були направлені додатками до листів за кожним адресом). 10.12.2021, в період з 13.12.2021 по 17.12.2021 працівник на роботу до відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОНМедУ не прибув, на неодноразові телефонні дзвінки не відповідав, про що складені відповідні акти.

Доповідною запискою начальника відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_2 від 20.12.2021 вхід. № 2250/108 визначено, що на підставі наказу ОНМедУ від 17.12.2021 № 689-о був здійснений комісійний виїзд за адресами можливого місця проживання ОСОБА_1 . Однак за жодною з адрес двері квартир ніхто не відкрив та більш детальну інформацію про можливе місце знаходження ОСОБА_1 не вдалось з`ясувати, що підтверджується відповідними актами, складеними та підписаними членами комісії.

Цього ж дня, 17.12.2021, о 13 год. 33 хв., 13 год. 34 хв., 13 год. 36 хв., 13 год. 38 хв. начальник відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_2 в службовому кабінеті № НОМЕР_6 по вулиці Софіївська, 2, в присутності трьох старших інспекторів з кадрів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи за допомогою засобу мобільного зв`язку здійснив телефонні дзвінки старшому інспектору з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1 на мобільний номер, на який йому доводилась інформація про його поновлення на роботі. Однак, о 13 год. 33 хв., 13 год. 34 хв. та 13 год. 36 хв. за цим номером абонент розмовляв, з динаміка оператор говорив: «зачекайте, абонент розмовляє», а о 13 год. 38 хв. абонент на телефонний дзвінок не відповідав (відповідний акт складений та підписаний присутніми). 20.12.2021 при перевірці інформації щодо наявності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, які вносяться лікуючим лікарем на підставі медичних висновків про тимчасову непрацездатність, відомості про перебування ОСОБА_1 на лікарняному в період з 08.12.2021 року по 20.12.2021 року відсутні. 20.12.2021 року в період з 08 год. 30 хв. до 11 год. 30 хв. зазначений працівник до службових приміщень відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи не прибув, на телефонні дзвінки не відповідав, про що складений та підписаний відповідний акт.

На підставі викладеного, у зв`язку з невиходом в період з 09.12.2021 по 20.12.2021 старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1 на роботу без поважних причин, що є порушенням трудової дисципліни, ігноруванням телефонних дзвінків працівників відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОНМедУ, відсутністю за можливими місцями проживання, що унеможливлює отримання письмових пояснень, за порушення трудової дисципліни відповідно до ст. 147 КЗпП України до старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1 може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно наказу ОНМедУ, виданого ректором Валерієм Запорожаном від 07.12.2021 № 144-в «Про надання відпустки», на час відпустки ректора тривалістю 8 календарних днів з 08 по 15 грудня 2021 року, тимчасове виконання обов`язків ректора Одеського національного медичного університету покладено на проректора з науково-педагогічної роботи університету ОСОБА_3 . Підстава: погодження МОЗ України.

Відповідно до акту ОНМедУ від 08.12.2021 «Про повідомлення ОСОБА_1 щодо поновлення на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи», 08.12.2021 о 16.36 в службовому кабінеті № НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_6, начальник відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_2 в присутності трьох старших інспекторів з кадрів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи за допомогою засобів мобільного телефонного зв`язку довів до відома ОСОБА_1 зміст наказу ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л та запропонував останньому прибути 09.12.2021 до службового кабінету відділу кадрів та ВМР № НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_6, для ознайомлення зі змістом цього наказу, правилами внутрішнього трудового розпорядку ОНМедУ, посадовими інструкціями по посаді та надання трудової книжки.

Відповідно до акту ОНМедУ від 08.12.2021 «Про не прибуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів за адресою: АДРЕСА_6», ОСОБА_1 , якого рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року поновлено на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи, 08 грудня 2021 року в період з 08 год. 30 хв. до 17 год. 00 хв. до службових кабінетів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи №№ НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_8 за адресою: АДРЕСА_6, не прибував, з будь-якими заявами не звертався та жодні матеріали не надавав.

У відповідності до акту ОНМедУ від 09.12.2021 «Про не прибуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів за адресою: АДРЕСА_6», старший інспектор з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1, якого наказом ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л поновлено в посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року, 09 грудня 2021 року в період з 08 год. 30 хв. до 13 год. 30 хв. до службових кабінетів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи №№ НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_8 за адресою: АДРЕСА_6, не прибував, з будь-якими заявами не звертався та жодні матеріали не надавав.

Відповідно до акту ОНМедУ від 09.12.2021 «Про не прибуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів та ВМР за адресою: АДРЕСА_6», старший інспектор з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1, якого наказом ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л поновлено в посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року, 09 грудня 2021 року в період з 08 год. 30 хв. до 17 год. 00 хв. до службових кабінетів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи №№ НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_8 за адресою: АДРЕСА_6, не прибував, з будь-якими заявами не звертався та жодні матеріали не надавав.

Згідно акту ОНМедУ від 09.12.2021 «Про не прибуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів та ВМР за адресою: АДРЕСА_7, старший інспектор з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1, 09 грудня 2021 року в період з 10 год. 00 хв. до 11 год. 30 хв. до службового кабінету відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи № 4 за адресою: АДРЕСА_7, не прибував, з будь-якими заявами не звертався та жодні матеріали не надавав.

У відповідності до акту ОНМедУ від 15.12.2021 «Про не прибуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів за адресою: АДРЕСА_6», старший інспектор з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1, якого наказом ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л поновлено в посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року, 15 грудня 2021 року в період з 08 год. 30 хв. до 17 год. 00 хв. до службових кабінетів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи №№ НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_8 за адресою: АДРЕСА_6, не прибував, з будь-якими заявами не звертався та жодні матеріали не надавав.

Згідно акту ОНМедУ від 16.12.2021 «Про не прибуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів за адресою: АДРЕСА_6», старший інспектор з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1, якого наказом ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л поновлено в посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року, 16 грудня 2021 року в період з 08 год. 30 хв. до 17 год. 00 хв. до службових кабінетів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи №№ НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_8 за адресою: АДРЕСА_6, не прибував, з будь-якими заявами не звертався та жодні матеріали не надавав.

Відповідно до акту ОНМедУ від 17.12.2021 «Про не прибуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів за адресою: АДРЕСА_6», старший інспектор з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1, якого наказом ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л поновлено в посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року, 16 грудня 2021 року в період з 08 год. 30 хв. до 17 год. 00 хв. до службових кабінетів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи №№ НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_8 за адресою: АДРЕСА_6, не прибував, з будь-якими заявами не звертався та жодні матеріали не надавав.

У відповідності до акту ОНМедУ від 20.12.2021 «Про не прибуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів за адресою: АДРЕСА_6», старший інспектор з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1, якого наказом ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л поновлено в посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року, 20 грудня 2021 року в період з 08 год. 30 хв. до 11 год. 30 хв. до службових кабінетів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи №№ НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_8 за адресою: АДРЕСА_6, не прибував, з будь-якими заявами не звертався та жодні матеріали не надавав.

Акти ОНМедУ від 09.12.2021 «Про телефонний дзвінок на мобільний номер старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1» визначають, що 09.12.2021 здійснювались телефонні дзвінки старшому інспектору з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1 на його мобільний номер з метою з`ясування причин не прибуття 09.12.2021 року за адресою: АДРЕСА_6, каб.НОМЕР_6, для ознайомлення з наказом ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л, посадовими інструкціями, правилами внутрішнього трудового розпорядку, надання трудової книжки, у зв`язку з його поновленням на посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року, однак ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідав та зворотнього дзвінку не було до 17 години - кінець роботи згідно правил внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до акту ОНМедУ від 13.12.2021 «Про телефонний дзвінок на мобільний номер старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1», 13.12.2021 здійснювались телефонні дзвінки старшому інспектору з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1 на його мобільний номер з метою з`ясування причин не прибуття 09.12.2021, 10.12.2021, та 13.12.2021 за адресою: АДРЕСА_6, каб.НОМЕР_6, для ознайомлення з наказом ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л, посадовими інструкціями, правилами внутрішнього трудового розпорядку, надання трудової книжки, у зв`язку з його поновленням на посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року, однак ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідав та зворотнього дзвінку не було, в подальшому.

Згідно актів ОНМедУ від 16.12.2021 «Про телефонний дзвінок на мобільний номер старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1», 16.12.2021 здійснювались телефонні дзвінки старшому інспектору з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1 на його мобільний номер з метою з`ясування причин не прибуття 09.12.2021, 10.12.2021, 13.12.2021, 14.12.2021, 15.12.2021 за адресою: АДРЕСА_6, каб.НОМЕР_6, для ознайомлення з наказом ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л, посадовими інструкціями, правилами внутрішнього трудового розпорядку, надання трудової книжки, у зв`язку з його поновленням на посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року, однак о 10 год. 36 хв. ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідав, о 12 год. 10 хв. - був відсутній дзвінок з абонентом.

У відповідності до акту ОНМедУ від 17.12.2021 «Про телефонні дзвінки на мобільний номер старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1», 17.12.2021 здійснювались телефонні дзвінки старшому інспектору з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1 на його мобільний номер з метою з`ясування причин не прибуття 09.12.2021, 10.12.2021, 13.12.2021, 14.12.2021, 15.12.2021, 16.12.2021 та 17.12.2021 за адресою: АДРЕСА_6, каб.НОМЕР_6, для ознайомлення з наказом ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л, посадовими інструкціями, правилами внутрішнього трудового розпорядку, надання трудової книжки, у зв`язку з його поновленням на посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року. О 13 год. 33 хв., 13 год. 34 хв. та 13 год. 36 хв. за цим номером абонент розмовляв, а о 13 год. 38 хв. ОСОБА_1 на телефонний дзвінок не відповідав.

Відповідно до акту ОНМедУ від 20.12.2021 «Про телефонні дзвінки на мобільний номер старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1», 20.12.2021 здійснювались телефонні дзвінки старшому інспектору з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1 на його мобільний номер з метою з`ясування причин не прибуття 09.12.2021, 10.12.2021, з 13.12.2021 по 17.12.2021 за адресою: АДРЕСА_6, каб.НОМЕР_6, для ознайомлення з наказом ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л, посадовими інструкціями, правилами внутрішнього трудового розпорядку, надання трудової книжки, у зв`язку з його поновленням на посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року. О 13 год. 33 хв., 13 год. 34 хв. та 13 год. 36 хв. за цим номером абонент розмовляв, а о 13 год. 38 хв. ОСОБА_1 на телефонний дзвінок не відповідав. Однак, ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідав та зворотнього дзвінку не було.

Наказом ОНМедУ від 17.12.2021 № 689-о «Про створення комісії щодо виїзду за місцями реєстрації та можливого проживання ОСОБА_1 » наказано створити для виїзду 17.12.2021 року за місцями реєстрації та можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1 комісію у складі: старшого інспектора з кадрів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_5; провідного юрисконсульта ОСОБА_6; інспектора з кадрів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_4.

Відповідно до акту ОНМедУ від 17.12.2021 «Про відвідування місця можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та ВМР ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_1 », співробітниками ОНМедУ був складений акт про те, що на підставі наказу ректора Одеського національного медичного університету від 17.12.2021 № 689-о ними був здійснений виїзд за адресом: АДРЕСА_1 - місцем можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1, якого наказом ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л поновлено в посаді, на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року. Квартира АДРЕСА_1 знаходиться на 13-му поверсі, однак на дзвінок двері ніхто не відкрив, двері сусідніх квартир АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 також ніхто не відкрив. В бесіді з консьєржкою на першому поверсі було з`ясовано, що в квартирі АДРЕСА_1 проживає донька ОСОБА_1 від першого шлюбу, яка на момент відвідування за словами консьєржки була на роботі, а самого ОСОБА_1 вона вже не бачила за цим адресом років шістнадцять.

Згідно акту ОНМедУ від 17.12.2021 «Про відвідування місця можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та ВМР ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_5 », співробітниками ОНМедУ був складений акт про те, що на підставі наказу ректора Одеського національного медичного університету від 17.12.2021 № 689-о ними був здійснений виїзд за адресом: АДРЕСА_5 - місцем можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1, якого наказом ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л поновлено в посаді, на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року. Квартира АДРЕСА_10 знаходиться на 7-му поверсі, однак на дзвінок двері ніхто не відкрив. Двері сусідніх квартир АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 та АДРЕСА_13 також ніхто не відкрив, більш повну інформацію про можливе місце знаходження ОСОБА_1 з`ясувати не вдалось.

У відповідності до акту ОНМедУ від 17.12.2021 «Про відвідування місця можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та ВМР ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_4 », співробітниками ОНМедУ був складений акт про те, що на підставі наказу ректора Одеського національного медичного університету від 17.12.2021 № 689-о ними був здійснений виїзд за адресом: АДРЕСА_4 - місцем можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1, якого наказом ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л поновлено в посаді, на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року. Квартира АДРЕСА_14 знаходиться на 1-му поверсі, однак на дзвінок двері ніхто не відкрив. В бесіді з чоловіком, який відкрив двері квартири АДРЕСА_2 , знає лише, що там проживає жінка, більш детальної та повної інформації не надав.

Згідно супровідних листів від 09.12.2021 № 01-09/280, 09.12.2021 № 01-09/281, 10.12.2021 № 01-09/282, 10.12.2021 № 01-09/284, 20.12.2021 № 01-09/300, 20.12.2021 № 01-09/301, 20.12.2021 № 01-09/302, 21.12.2021 № 01-09/307, 21.12.2021 № 01-09/308, 31.01.2022 № 01-09/14, 31.01.2022 № 01-09/15, 31.01.2022 № 01-09/16 та приєднаними до матеріалів справи копіями конвертів нібито підтверджується, що відповідач нібито повідомив позивача про поновлення на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи засобами поштового зв`язку, а також надсилав йому копії відповідних наказів та доповідних записок.

Відповідно до змісту копій конвертів поштових відправлень № 6500143420110, 6500143420188, 6500143420129, 6500143187475, 0600014682144, 6500143212003, 6500143212011, 6500143187475, 6500143211996 та чеків про відправлення вбачається, що ОНМедУ надсилались позивачу вказані поштові відправлення, вміст відправлень невідомий.

Окрім цього, згідно довідок про повернення/досилання поштових відправлень Ф. 20 ПАТ «УКРПОШТА», жодне з поштових відправлень не було вручено ОСОБА_1 , усі відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання.

Доповідною запискою начальника відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_2 від 26.12.2022 вхід. № 1298/108 встановлено, що ОСОБА_1 з`явився за адресою: АДРЕСА_6 , службовий кабінет № НОМЕР_7, у зв`язку з поновленням його на посаді рішенням суду та з метою виправлення у його трудовій книжці запису про звільнення та про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. На питання, чому ОСОБА_1 прийшов тільки зараз, незважаючи на його поновлення на роботі за рішенням Київського районного суду м. Одеси у грудні 2021 року, яким було допущене негайне виконання щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи, на підставі чого Одеським національним медичним університетом було видано відповідний наказ, ОСОБА_1 відповів, що він про це чує вперше та прийшов тільки зараз, у зв`язку з тим, що виграв «касацію». ОСОБА_1 зауважили, що після видання наказу ОНМедУ про його поновлення на роботі, йому особисто телефонували та повідомили про це у телефонній розмові, також неодноразово направлялись листи-повідомлення на його домашні адреси, на що ОСОБА_1 відповів, що не пам`ятає цього, також його довгий час не було в місті та нічого він не отримував. ОСОБА_1 було повідомлено, що після видання у грудні 2021 року наказу ОНМедУ про його поновлення на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи та у зв`язку з невиходом на роботу з невстановлених причин, був виданий наказ ОНМедУ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за прогул без поважних причин, та на підставі цього був виданий відповідний наказ ОНМедУ з особового складу. У зв`язку з чим в його трудовій книжці будуть зроблені відповідні записи про скасування наказу ОНМедУ про звільнення та про його повторне звільнення, а записи про застосування дисциплінарних стягнень до трудової книжки не вносяться та відповідно про їх скасування також, ОСОБА_1 відповів, що згоден. ОСОБА_1 додатково повідомлено, що його зобов`язані ознайомити також з наказом про повторне застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул без поважних причин у грудні 2021 року та з відповідним наказом з особового складу, однак це все потребує додаткового часу, у зв`язку з відсутністю світла в службових кабінетах відділу кадрів та неможливістю зняття копій даних документів, а також знаходженням частини наказів у канцелярії та архівні справи, яка розташована в іншому службовому приміщенні. З метою проведення відповідних записів у його трудовій книжці, підготування наказів для ознайомлення та зняття з них копій, ОСОБА_1 було запропоновано, за бажанням, залишити трудову книжку у відділі кадрів та прийти наступного дня у зручний для нього час, на що ОСОБА_1 погодився, залишати трудову книжку не захотів.

Акт ОНМедУ від 26.12.2022 «Про прибуття ОСОБА_1 до службового кабінету відділу кадрів № НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_6» містить ідентичні викладеним у доповідній записці начальника відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_2 від 26.12.2022 вхід. № 1298/108 відомості.

Відповідно до наказу ОНМедУ від 26.12.2022 № 561-о «Про скасування наказу № 05-в від 02.02.2021 року», згідно рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2021 року по справі № 947/6744/21 провадження № 2/947/2093/21 та на підставі постанови Верховного Суду від 26.10.2022 року по справі № 947/6744/21 провадження № 61-8268св22, наказано скасувати наказ № 05-в від 02 лютого 2021 року «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 ». З наказом ОСОБА_1 ознайомлений 27.12.2022.

Щодо посилань позивача на те, що у його трудову книжку не були своєчасно внесені відповідні записи про поновлення, внаслідок чого не можна вважати судове рішення належним чином виконаним відповідачем, слід зазначити наступне.

Так, стаття 24 Кодексу законів про працю України встановлює, що при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Також, за змістом п. 2.4. Розділу II Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Позивач наводить в обґрунтування своєї позиції релевантну судову практику, зокрема, правову позицію, яка міститься у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 524/7562/19.

Згідно змісту постанови, Верховний Суд зауважує, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним та є підставою для прийняття рішення виконавцем про закінчення виконавчого провадження за одночасного виконання роботодавцем двох умов: 1) видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі; 2) внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача. Саме такі обставини підлягають перевірці виконавцем та судами при виконанні рішень про поновлення на роботі працівника.

Надалі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вирішуючи спір, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції правильно вказав, що рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ, розпорядження про допуск до роботи, внесено запис до трудової книжки і фактично допущено до роботи такого працівника, після видання наказу про поновлення працівника на роботі роботодавець повинен не лише належним чином повідомити про це працівника, а й ознайомити його з наказом під підпис та внести відповідний запис до трудової книжки. Відповідно, врахувавши, що з оскаржуваним наказом від 19 вересня 2019 року № 435 про поновлення на роботі ОСОБА_1 ознайомлена лише 23 вересня 2019 року, відомостей про внесення відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1 відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність законних підстав вважати дні 19 та 20 вересня 2019 року для позивача прогулами без поважних причин та обґрунтованість позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу 23 вересня 2019 року № 462.»

Суд вважає вказану практику релевантною, однак, такою, яка не підлягає до застосування у даному конкретному випадку, враховуючи наступне.

Коментуючи встановлені обставини справи, судом касаційної інстанції робиться посилання на статтю 65 Закону України «Про виконавче провадження» та повідомляється, що згідно ній рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Однак, судом касаційної інстанції зазначено відповідну статтю Закону та, відповідно, висловлено правову позицію щодо її належного застосування, у редакції, яка була актуальною станом на момент існування спірних правовідносин у справі, а саме до 10.06.2021.

Суд зауважує, що станом на момент виникнення спірних правовідносин у справі, що є предметом розгляду суду, частина друга статті 65 КЗпП України була викладена із змінами, внесеними згідно із Законом № 1217-IX від 05.02.2021.

Згідно з редакцією ч. 2 ст. 65 КЗпП України, яка була актуальною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент розгляду справи, рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, законодавцем виключено таку обов`язкову вимогу для належного виконання судового рішення про поновлення на роботі із Закону України «Про виконавче провадження», як внесення запису про поновлення на роботі до трудової книжки стягувача, внаслідок чого вимоги позивача у цій частині підлягають відхиленню.

Таким чином, внесення записів роботодавцем про визнання недійсним запису про звільнення у разі незаконного звільнення та про поновлення на попередній роботі до трудової книжки не в момент виконання рішення суду, а лише при появі працівника не має для розгляду справи істотного значення.

Втім, суд звертає увагу, що правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 524/7562/19, є застосовною в частині висновків суду про ознайомлення з наказом про поновлення на роботі під підпис, що є належним документальним підтвердженням доведення до стягувача змісту наказу.

Щодо висновків позивача про неналежне виконання рішення суду в частині неповідомлення позивача про поновлення його на роботі, не ознайомлення його з наказом про поновлення на роботі слід зазначити наступне.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог стверджує, що ознайомлення його з текстом наказів ОНМедУ від 08 грудня 2021 року № 823-л «Про поновлення на роботі ОСОБА_1», від 20 грудня 2021 року № 693-о «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1», від 21 грудня 2021 року № 870-л «Про звільнення ОСОБА_1» відбулось лише 27.12.2021, після його самостійного звернення до роботодавця з метою виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року у справі № 947/6744/21 після його перегляду судом касаційної інстанції.

До цього моменту, за словами позивача, жодної інформації про факт існування наказу про поновлення його на роботі, про сам факт поновлення його на роботі роботодавцем йому не повідомлялось, а позивачу було невідомо про поновлення його на роботі. Жодних документів щодо поновлення його на роботі та наступного звільнення він не отримував.

Проаналізувавши доводи, викладені сторонами, подані учасниками справи докази, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Ідентичні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 752/7624/18.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду) рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Верховний Суд зазначає, що законодавством передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Водночас поновлення на роботі має бути реальним, тобто з відновленням трудових відносин між працівником і роботодавцем, що, виходячи зі змісту трудового договору та порядку його укладення, передбачає не лише винесення наказу про поновлення працівника на роботі, але і фактичний допуск його до роботи, виконання працівником своїх службових (посадових) обов`язків, а роботодавцем - обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату.

Отже, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків. Указаний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18), від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 524/7562/19 (провадження № 61-5742св20).

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі.

Представником відповідача у судовому засіданні було наголошено, що позивач повідомлявся про поновлення на роботі засобами телефонного зв`язку уповноваженою посадовою особою роботодавця та запрошувався для ознайомлення зі змістом наказу про поновлення на роботі 08 грудня 2021 року, про що відповідачем складено відповідний акт. Також такі відомості містяться й у доповідній записці від 09.12.2021 вхід. № 2175/108.

З метою підтвердження відповідних відомостей представником відповідача було заявлено клопотання про витребування доказів, внаслідок розгляду якого судом постановлено ухвалу від 27 березня 2023 року, якою клопотання представника відповідача було задоволено частково, витребувано у оператора мобільного зв`язку «Vodafone Україна» інформацію стосовно того, чи здійснювався 08 грудня 2021 року дзвінок на номер телефону ОСОБА_1 з мобільного номеру, у разі якщо дзвінок здійснювався, чи відповів ОСОБА_1 на такий дзвінок, та яка була тривалість розмови.

У відповідь на лист Київського районного суду № 293 від 28.03.2023 ПрАТ «ВФ Україна» листом вих. № GD-23-03114 від 03.04.2023 було надано у додатках роздруківку з`єднання абонентського номеру НОМЕР_2 з абонентським номером НОМЕР_5 за 08 грудня 2021 року, яке підтверджує вхідний дзвінок на абонентський номер НОМЕР_2 з абонентського номеру НОМЕР_5 тривалістю 129 сек.

До відповіді ПрАТ «ВФ Україна» вих. № GD-23-03114 від 03.04.2023 на лист Київського районного суду № 293 від 28.03.2023 було приєднано поліетиленовий пакет з написом: «КОНФІДЕНЦІЙНО», у якому, вочевидь, міститься роздруківку з`єднання абонентського номеру НОМЕР_2 з абонентським номером НОМЕР_5 за 08 грудня 2021 року.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти дослідження змісту роздруківки телефонного дзвінка, оскільки такі дії становили б неправомірне втручання у особисте життя позивача, становило б порушення права позивача на таємницю телефонних розмов.

Враховуючи заперечення представника позивача, судом повідомляється наступне.

Відповідно до статті 31 Конституції України, кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Статтею 270 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

У відповідності до частин 1, 2, 4, 5 ст. 306 ЦК України, фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції.

Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата.

Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.

Кореспонденція, яка стосується фізичної особи, може бути долучена до судової справи лише у разі, якщо в ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи. Інформація, яка міститься в такій кореспонденції, не підлягає розголошенню.

Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено судом у випадках, встановлених законом, з метою запобігання кримінальному правопорушенню чи під час кримінального провадження, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Так, враховуючи імперативні приписи ч. 4 ст. 306 ЦК України щодо неможливості розголошення інформації, яка міститься у кореспонденції, долученій до судової справи, яка стосується фізичної особи - позивача, ненадання представником позивача згоди на розголошення цієї інформації, суд вважає неможливим дослідити зміст телефонної розмови, який міститься у роздруківці, наданій ПрАТ «ВФ Україна», оскільки розголошення інформації у цивільній справі в такий спосіб становитиме втручання у особисте життя позивача, порушуватиме його право на таємницю телефонних розмов.

Відповідно, судом встановлений факт телефонної розмови, яка відбулась між ОСОБА_1 та начальником відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Олександром Перчиком, що не заперечується сторонами у справі.

Однак, встановити зміст телефонної розмови, зокрема, чи було повідомлено ОСОБА_1 про поновлення його на роботі, чи доведено до нього зміст наказу про поновлення на роботі, зокрема, в частині визначення йому робочого місця, на підставі наявних у матеріалах справи доказів суд не вбачає за можливе.

Окрім того, відповідачем не заявлялось клопотань та не надано документальних доказів щодо інших телефонних дзвінків, у яких позивача могло б бути повідомлено про поновлення на роботі, окрім внутрішніх актів про невідповідь позивача на телефонні дзвінки.

За умов відсутності документальних доказів про факт повідомлення позивачу відповідної інформації, які б дозволили достеменно встановити відповідний факт, зміст розмови та оголошення тексту наказу про поновлення на роботу у необхідному обсязі, суд вважає недоведеним факт повідомлення позивачу інформації про поновлення, ознайомлення його зі змістом про поновлення засобами телефонного зв`язку.

Щодо наданих відповідачем копій конвертів та фіскальних чеків слід зазначити, що наведені докази дають можливість встановити факт надіслання відповідних поштових відправлень Одеським національним медичним університетом на можливі адреси проживання ОСОБА_1 , що в цілому не заперечується сторонами у справі.

Окрім цього, судом звертається увага, що згідно правовому висновку, який міститься у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 820/3003/17 та від 17 квітня 2018 року у справі № 820/2864/17, належним доказом надіслання документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом; щодо розрахункового документа, виданого поштовим відділенням, то він є лише доказом надання (оплати) послуг поштового зв`язку, проте він не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача.

Аналогічні правові висновки містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, провадження № 14-501цс18; від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, провадження № 14-661цс18; від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19).

При цьому, суд наголошує, що згідно релевантній судовій практиці, а саме правовому висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 902/30/21, належним доказом направлення копії апеляційної скарги з додатками іншим учасникам справи відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, є оригінали розрахункового документу (оригінал поштової квитанції, поштової накладної з інформацією про поштове відправлення чи фінансового чека) та опису вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.

Таким чином, опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у поштовому відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником.

На думку суду, висновок Верховного Суду, викладений щодо копії апеляційної скарги з додатками, є застосовним й у цій справі, оскільки фактично стосується не апеляційної скарги безпосередньо, а будь-якого поштового відправлення з будь-яким пакетом документів, офіційним підтвердженням наявності якого у поштовому відправленні є опис вкладення.

Описи вкладення до поштових відправлень відповідачем долучені до матеріалів справи не були та сторонами не надані.

При цьому, представник відповідача посилається на те, що відповідач є бюджетною установою та ним не укладений договір з ПАТ «УКРПОШТА» щодо надіслання поштових відправлень саме з описом вкладення через істотну вартість цих відправлень.

Однак, вказане не може бути визнано судом поважною підставою для не надіслання листів разом з описами вкладення відповідачем та, до того ж, не може бути використано в якості винятку з загального правила, встановленого Правилами надання поштового зв`язку, щодо надіслання поштового відправлення саме з описом вкладення на підтвердження наявності у поштовому відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником.

Таким чином, за відсутності документальних доказів надіслання саме тих пакетів документів, на які посилається відповідач, у поштових відправленнях суд не може достеменно встановити, що саме надсилалось відповідачем, а отже, факт надіслання позивачу наказів про поновлення та повторне звільнення з роботи, актів та доповідних записок не встановлений та відповідачем документально не доведений.

Щодо неотримання позивачем поштових відправлень відповідача, суд звертає увагу на те, що обставини, коли відповідач направляв поштою ОСОБА_1 листи, які повернулись відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не є, в розумінні законодавства України, доказом обізнаності працівника про виконання роботодавцем вимог ст. 65 ЗУ «Про виконавче провадження» та поновлення його на роботі.

Отже, докази щодо інформування працівника засобами поштового зв`язку про його поновлення на роботі, накладення на нього дисциплінарного стягнення та наступне звільнення відсутні, так само, як і докази отримання працівником відповідних листів.

Відповідно, обставини обізнаності працівника про його поновлення на роботі та ознайомлення його зі змістом наказів засобами поштового зв`язку з боку роботодавця не доведені, а отже, вважаються судом невстановленими.

Натомість, доказами, наданими позивачем разом з позовною заявою, а саме копіями наказів ОНМедУ від 08 грудня 2021 року № 823-л «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », від 20 грудня 2021 року № 693-о «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1», від 21 грудня 2021 року № 870-л «Про звільнення ОСОБА_1 », підтверджується, що позивач ознайомлений з їх змістом лише 27.12.2022.

Записи до трудової книжки позивача про визнання недійсним запису про звільнення, про поновлення на попередній роботі та про повторне звільнення були внесені відповідачем 27.12.2022, що не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до ст. 29 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний до початку роботи ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку, роз`яснити права й обов`язки, забезпечити необхідними для роботи засобами.

При цьому, документальних доказів ознайомлення позивача з правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідача, посадової інструкцією по посаді матеріали справи не містять.

Згідно відповіді ОНМедУ від 13.02.2023 № 01-08/17 на адвокатський запит № 24-01-23/01 від 24.01.2023, представнику позивача було надано такі документи, як, зокрема, правила внутрішнього трудового розпорядку Одеського національного медичного університету, які діяли станом на 08.12.2021, посадова інструкція старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи. Документальні докази ознайомлення з ними ОСОБА_1 відсутні.

На підставі досліджених доказів, суд робить висновок, що позивач не ознайомлювався ані з правила внутрішнього трудового розпорядку, ані з посадовою інструкцією по посаді, ознайомлення зі змістом наказів про поновлення на роботі, накладення дисциплінарного стягнення та повторне звільнення відбулось лише 27.12.2022.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність доказів ознайомлення позивача зі змістом наказу про поновлення його на роботі, необізнаність його про наявність такого наказу взагалі, що не може вважатись належним виконанням судового рішення, а саме рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року у справі № 947/6744/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету з 04.02.2021, яке підлягало негайному виконанню.

Суд зауважує, що в матеріалах справи також відсутні докази належного виконання рішення Київського районного суду м. Одеси в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць, незважаючи на твердження представника відповідача про протилежне.

Таким чином, позивача не було належно поновлено на роботі у встановленому законодавством порядку та не було фактично допущено до роботи через його необізнаність про існування відповідного наказу, не ознайомлення його зі змістом наказу про поновлення у розумний строк, зокрема, під підпис.

Щодо тверджень відповідача про проведення комісійних виїздів за місцями можливого проживання позивача з метою його розшуку та встановлення підстав його неявки на роботу після поновлення, належності та допустимості актів комісійних виїздів співробітників відповідача в якості доказів у справі, слід зазначити наступне.

Відповідачем долучено до матеріалів справи наказ ОНМедУ від 17.12.2021 № 689-о «Про створення комісії щодо виїзду за місцями реєстрації та можливого проживання ОСОБА_1 », а також акти ОНМедУ від 17.12.2021 «Про відвідування місця можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та ВМР ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_1 », від 17.12.2021 «Про відвідування місця можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та ВМР ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_5 », від 17.12.2021 «Про відвідування місця можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та ВМР ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_4 », якими встановлюються певні юридичні факти.

Частина першій статті 3 КЗпП України передбачає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 31 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Посадові інструкції регулюють органiзацiйно-правовий статус працівників i визначають їхні конкретні завдання та обов`язки, права, повноваження, відповідальність, знання та кваліфікацію, потрібні для забезпечення ефективної роботи працівників.

Відповідно до посадових інструкцій старшого інспектора з кадрів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи, провідного юрисконсульта юридичного відділу, які були залучені до комісійних виїздів ОНМедУ, не вбачається наявність компетенції посадових осіб на проведення будь-яких виїздів, в тому числі комісійних, для встановлення певних юридичних фактів, в тому числі щодо розшуку відсутнього на роботі працівника.

Окрім цього, слід звернути увагу, що акти про відвідування місця можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та ВМР ОСОБА_1 містять покази невідомих осіб щодо фактів проживання позивача та членів його сім`ї за окремими адресами.

При цьому, акти не містять ані зазначення прізвища, ім`я по батькові опитаних осіб, інших ідентифікуючих відомостей, зокрема, дати народження, а також не містять такого обов`язкового реквізиту, як підпис осіб, опитування яких було проведено, з метою підтвердження повноти та достовірності викладених ними показів.

Як слушно зазначено представником відповідача, вказані акти не підтверджуються будь-якими документальними доказами, зокрема, аудіо або відеофіксації подій, окрім актів роботодавця, не містять підписів опитуваних осіб, а тому неможливо встановити, чи було здійснено комісійні виїзди насправді за тими ж адресами, зазначеними у актах.

До того ж, враховуючи, що місцезнаходження позивача не було встановлено, відповідні акти, на думку суду, не мають істотного значення для розгляду та вирішення справи, оскільки не містять відомостей про ознайомлення позивача зі змістом наказу про поновлення його на роботі або інші докази його обізнаності про фактичне поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 КЗпП України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Пунктами 1, 2, 4 статті 77 КЗпП України встановлюється, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 79 КЗпП України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 КЗпП України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі дослідження наданих відповідачем актів комісійного виїзду за місцями можливого проживання ОСОБА_1 , суд не вважає їх належними та достовірними доказами у справі, оскільки вони не стосуються предмету спору та, окрім цього, не мають необхідних реквізитів, характерних для документів про опитування осіб. Компетенція посадових осіб на здійснення ними комісійних виїздів не встановлена, інших документальних доказів на підтвердження здійснення комісійних виїздів та встановлення за їх результатами відповідних фактів, окрім оскаржуваних актів, не надано.

Таким чином, акти ОНМедУ від 17.12.2021 про відвідування місць можливого проживання позивача не є належними та достовірними доказами, а отже, підлягають відхиленню судом.

Щодо посилання позивача на незаконність наказу ОНМедУ від 08 грудня 2021 року № 823-л «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » нібито з підстав підписання його неуповноваженою особою, слід зазначити наступне.

Позивач зазначає, що наказ підписаний проректором з науково-педагогічної роботи ОСОБА_3 як виконувачем обов`язків ректора університету.

В свою чергу, відповідачем наданий доказ наявності у ОСОБА_3 відповідної компетенції на підписання цього документу, а саме наказ ОНМедУ від 07.12.2021 № 144-в «Про надання відпустки».

Згідно змісту наказу, на час відпустки ректора тривалістю 8 календарних днів з 08 по 15 грудня 2021 року, тимчасове виконання обов`язків ректора Одеського національного медичного університету покладено на проректора з науково-педагогічної роботи університету ОСОБА_3. Підстава: погодження МОЗ України.

Однак, документ на підтвердження погодження МОЗ України щодо покладення на відповідну особу тимчасового виконання обов`язків ректора відповідачем не надано.

Суд звертає увагу, що, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Одеського національного медичного університету станом на 08.12.2021, сформованих у формі витягу, керівником юридичної особи зазначений Запорожан Валерій Миколайович .

Відомості щодо ОСОБА_3 як підписанта юридичної особи або в будь-якому іншому вигляді витяг станом на 08.12.2021 не містить.

Відповідно до п. 1 розділу VI Статуту Одеського національного медичного університету, який міститься у відкритих джерелах, а саме на веб-сторінці офіційного сайту Одеського національного медичного університету в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1, безпосереднє управління діяльністю Університету здійснює ректор. Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством та цим Статутом Університету.

Ректор в межах наданих повноважень, зокрема, видає накази і розпорядження, дає обов`язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і структурними підрозділами Університету доручення; призначає на посаду і звільняє з посади працівників.

При цьому, передбачено, що ректор університету може делегувати частину своїх повноважень проректорам, заступникам і керівникам структурних підрозділів.

Представником відповідача слушно зауважено, що позивач не оскаржує наказ ОНМедУ від 08 грудня 2021 року № 823-л «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », а тому вказане не є предметом розгляду цивільної справи.

Суд погоджується з доводами представника відповідача та бажає зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Враховуючи, що наказ ОНМедУ від 08 грудня 2021 року № 823-л «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » не відноситься до предмету спору, не оскаржується позивачем безпосередньо, суд робить висновок, що питання законності та правомірності вказаного наказу не є предметом розгляду у цій справі

Щодо обставин прогулів, про які стверджує відповідач, та наявності підстав для застосування відповідачем дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до позивача, слід зазначити наступне.

Позивачем зазначається, що в матеріалах справи відсутні документальні докази допущення позивачем прогулів, а саме є лише один доказ відсутності позивача на робочому місці, а саме АДРЕСА_7, протягом не більш ніж трьох годин протягом робочого дня, а саме з

За вказаною адресою визначено робоче місце для позивача згідно наказу ОНМедУ від 08 грудня 2021 року № 823-л «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ».

Також позивач зазначає, що він не був ознайомлений зі змістом наказу про поновлення на роботі, наказу про накладення на нього дисциплінарного стягнення та наказу про повторне звільнення з роботи до 27.12.2022, що підтверджується копіями відповідних наказів, а також не був взагалі обізнаний щодо існування наказів, зокрема, про поновлення його на роботі, та фактичне виконання відповідачем рішення суду.

У зв`язку з вищенаведеним, суд зазначає наступне.

Згідно наданих суду наказів, для позивача визнано 09.12.2021, 10.12.2021, 13.12.2021, 14.12.2021, 15.12.2021, 16.12.2021, 17.12.2021 та 20.12.2021 днями прогулу; згідно з п. 2 ст. 147 КЗпП України за грубе порушення трудової дисципліни застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин). Датою звільнення та останнім робочим днем роботи ОСОБА_1 наказано вважати 21.12.2021.

В матеріалах справи містяться численні акти про неявку позивача на роботу за адресою: АДРЕСА_6 , від 08.12.2021, 09.12.2021, 15.12.2021, 16.12.2021, 17.12.2021 та 20.12.2021.

Однак, щодо адреси робочого місця позивача роботодавцем складено лише акт ОНМедУ від 09.12.2021 «Про не прибуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів та ВМР за адресою: АДРЕСА_7, згідно змісту якого старший інспектор з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1, 09 грудня 2021 року в період з 10 год. 00 хв. до 11 год. 30 хв. до службового кабінету відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи № 4 за адресою: АДРЕСА_7, не прибував, з будь-якими заявами не звертався та жодні матеріали не надавав.

Згідно із ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно та точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За приписами ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно з ч. 1ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

За приписами ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладе пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Частина шоста статті 43 Конституції України передбачає, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За приписами статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Аналогічний висновок зроблено і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.02.2018 у справі № 401/512/16-ц та у постанові № 754/4355/17-ц від 22.08.2018.

У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2021 року в справі № 461/8132/17 (провадження № 61-9697св19), від 13 травня 2022 року в справі № 331/2395/20 (провадження № 61-211св22).

Позивачем зазначалось, що він не був обізнаний про існування наказу про поновлення його на роботі та не ознайомлювався з його змістом, отже, йому не було відомо про поновлення його на роботі, рішення суду про поновлення на роботі не виконане належним чином, а прогули допущені ним не були.

Верховний Суд визначає, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Відповідачем докази обізнаності позивача про наявність наказу про поновлення на роботі, ознайомлення зі змістом наказу до моменту повторного звільнення надані суду не були.

Пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Робоче місце працівника - це певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Основою визначення робочого місця є функціональний розподіл праці у взаємозв`язку із засобами праці, що дозволяє розглядати робоче місце як місце докладання робочої сили працівників.

Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Судом не встановлено на підставі поданих сторонами доказів відсутність працівника саме на робочому місці протягом трьох годин впродовж робочого дня, оскільки відповідачем не підтвердження своєї позиції у справі було надано лише акт ОНМедУ від 09.12.2021 «Про не прибуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів та ВМР за адресою: АДРЕСА_7, згідно змісту якого встановлено на робочому місці 09 грудня 2021 року в період з 10 год. 00 хв. до 11 год. 30 хв., а отже, півтори години.

До того ж, судом встановлено, що позивачу не було відомо про існування наказу про поновлення його на роботі, він не ознайомлювався зі змістом цього наказу, правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією станом на момент повторного звільнення, а отже, вина працівника у прогулах, якщо такі справді мали місце, відсутня.

Суд вважає невідомість для особи факту поновлення її у трудових відносинах з роботодавцем поважною причиною відсутності на роботі, за умов існування якої до нього не могло бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Таким чином, суд вважає, що наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогули, наказ про звільнення за даних обставин не можна вважати такими, що видані з дотриманням вимог трудового законодавства.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено ст.15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Відповідно до ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений ст.16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в разі заперечення працівника (позивача) щодо вчинення дисциплінарного проступку, факт його вчинення (порушення трудової дисципліни та винність дій працівника) повинен бути доведений роботодавцем (відповідачем).

Однак, представник відповідача в судовому засіданні факт порушення трудової дисципліни та винність позивача, обізнаність у поновленні працівника на роботі та ознайомлення відповідача зі змістом наказу про поновлення у розумний строк не довів належними та допустимими доказами.

Посилання відповідача на відсутність в Електронному реєстрі листків непрацездатності, які вносяться лікуючим лікарем на підставі медичних висновків про тимчасову непрацездатність, відомостей про перебування позивача на лікарняному, що стало однією з підстав для звільнення, судом відхиляються, оскільки вони не підтверджуються належними та допустимими доказами, які могли бути подані відповідачем разом з заявами по суті справи.

Посилання відповідача на невчинення позивачем додаткових дій, які могли б сприяти поновленню його на посаді та отриманню ним інформації про вжиті роботодавцем дії, не може бути прийняте судом до уваги, оскільки, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 280/5260/19, частина 7 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачає, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

На підставі наведеного, слід зазначити, що добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Інші наведені відповідачем доводи в обґрунтування своєї позиції не спростовують наведених висновків суду. Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».

Таким чином, позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету з 21 грудня 2021 року, також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з ст. 27 ЗУ «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (надалі - Порядок), у редакції, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Згідно з абз. 4 п. 2 Порядку якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до абз. 6 п. 2 Порядку, час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

У відповідності до абз. 7 п. 2 Порядку, якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Так, позивача було поновлено на роботі 08.12.2021, а звільнено з роботи 21.12.2021, отже, він відпрацював менше двох календарних місяців до звільнення, а обчислення середньої заробітної плати повинно відбуватись за правилами абзаців третього - п`ятого пункту 4 Порядку.

Відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

У відповідності до абз. 4 п. 4 Порядку, якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

Згідно з абз. 5 п. 4 Порядку, якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз. 2 п. 8 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Так, посадовий оклад позивача на посаді старшого інспектора з військового обліку на 1,0 ставки (загальний фонд-навчання) відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи становив 3934 грн., згідно наказу ОНМедУ від 08.12.2021 № 823-л «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ».

В той же час, розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі у 2021 році становив: з 1 січня - 6000 гривень, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Отже, відповідно до положень Порядку, для обчислення середньоденної заробітної плати необхідно виходити з мінімальної заробітної плати за жовтень та листопад 2021 року, яка була встановлена законодавством у розмірі 6000 грн., сумарно 12000 грн. У жовтні та листопаді 2021 року сукупно було 42 робочих дня (20 + 22).

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становила 285,71 грн (6000 грн. + 6000 грн /42).

Відповідно до ч. 1, 2ст. 235 КЗпП України станом на день ухвалення рішення позивачу належить до виплати за час вимушеного прогулу середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 105712,70 гривень (6000,00 грн. мінімальна заробітна плата станом на жовтень 2021 р. + 6000,00 грн. мінімальна заробітна плата станом на листопад 2021 р./42 дні кількість фактично відпрацьованих днів за жовтень 2021 р. - листопад 2021 р. = 285,71 грн. середньоденна заробітна плата; 285,71 грн. середньоденна заробітна плата х 370 робочих днів за період з 21.12.2021 року по 18.05.2023 року - день ухвалення рішення).

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн., яка обґрунтовується тим, що він є інвалідом війни II групи, йому важко, як морально, так і фізично, чинити спротив Відповідачу у його неправомірних рішеннях та мирно продовжувати свою трудову діяльність, внаслідок чого він зазнав моральних страждань та переживань, змушений вживати додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних права призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Цивільно-правова відповідальність за завдану моральну шкоду настає при наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди, встановлення причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою, вини заподіювача.

Застосування принципу презумпції моральної шкоди не випливає з чинного законодавства. Загальне правило про розподіл обов`язків доказування, встановлене частиною 1 статті 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення йому відповідачем моральної шкоди.

Як зазначено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань(фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

За приписами вищенаведених норм матеріального права встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду - це правопорушення, до складу якого входять: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв`язок між ними, вина особи, яка заподіяла шкоду.

Отже, суд вважає непереконливими доводи позивача, оскільки наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідача до цивільної відповідальності, а отже, не дають і достатніх правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд, дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 40, 47, 48, 147-150, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 2, 3, 4, 5, 12-13, 76-82, 89, 141, 213, 259, 263-265,430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати наказ Одеського національного медичного університету від 20.12.2021 року № 693-о «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1».

Визнати незаконним та скасувати наказ Одеського національного медичного університету від 21.12.2021 року № 870-л «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету (місцезнаходження: 6082, Одеська обл., м. Одеса, пров. Валіховський, 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 02010801) з 21.12.2021 року.

Стягнути з Одеського національного медичного університету (місцезнаходження: 6082, Одеська обл., м. Одеса, пров. Валіховський, 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 02010801) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 105 712,70 гривень.

Допусти негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

В решті позовних вимог у задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 25 травня 2023 року.

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 2/947/1369/23

Номер: 2/947/1369/23
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Київський районний суд м. Одеси
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 25.01.2023
Дата етапу: 25.01.2023

Судове провадження 2/947/1369/23

Номер: 2/947/1369/23
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Київський районний суд м. Одеси
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 25.01.2023
Дата етапу: 23.02.2023

Судове провадження 2/947/1369/23

Номер: 2/947/1369/23
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Київський районний суд м. Одеси
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 25.01.2023
Дата етапу: 03.03.2023

Судове провадження 2/947/1369/23

Номер: 2/947/1369/23
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Київський районний суд м. Одеси
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 25.01.2023
Дата етапу: 15.03.2023

Судове провадження 2/947/1369/23

Номер: 2/947/1369/23
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Київський районний суд м. Одеси
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 25.01.2023
Дата етапу: 27.03.2023

Судове провадження 2/947/1369/23

Номер: 2/947/1369/23
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Київський районний суд м. Одеси
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 25.01.2023
Дата етапу: 24.04.2023

Судове провадження 22-ц/813/6715/23

Номер: 22-ц/813/6715/23
Опис: Котов Е.П. до Одеського національного медичного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Одеський апеляційний суд
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 22.06.2023
Дата етапу: 22.06.2023

Судове провадження 22-ц/813/6715/23

Номер: 22-ц/813/6715/23
Опис: Котов Е.П. до Одеського національного медичного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Одеський апеляційний суд
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 22.06.2023
Дата етапу: 22.06.2023

Судове провадження 22-ц/813/6715/23

Номер: 22-ц/813/6715/23
Опис: Котов Е.П. до Одеського національного медичного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Одеський апеляційний суд
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 22.06.2023
Дата етапу: 22.06.2023

Судове провадження 22-ц/813/6715/23

Номер: 22-ц/813/6715/23
Опис: Котов Е.П. до Одеського національного медичного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Одеський апеляційний суд
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 22.06.2023
Дата етапу: 22.06.2023

Судове провадження 22-ц/813/6715/23

Номер: 22-ц/813/6715/23
Опис: Котов Е.П. до Одеського національного медичного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Одеський апеляційний суд
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 22.06.2023
Дата етапу: 13.09.2023

Судове провадження 22-ц/813/6715/23

Номер: 22-ц/813/6715/23
Опис: Котов Е.П. до Одеського національного медичного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Одеський апеляційний суд
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 22.06.2023
Дата етапу: 13.09.2023

Судове провадження 22-ц/813/6715/23

Номер: 22-ц/813/6715/23
Опис: Котов Е.П. до Одеського національного медичного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Одеський апеляційний суд
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 22.06.2023
Дата етапу: 13.09.2023

Судове провадження 2/947/1369/23

Номер: 2/947/1369/23
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Київський районний суд м. Одеси
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Направлено до апеляційного суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 25.01.2023
Дата етапу: 10.07.2023

Судове провадження 2/947/1369/23

Номер: 2/947/1369/23
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Київський районний суд м. Одеси
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Направлено до апеляційного суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 25.01.2023
Дата етапу: 10.07.2023

Судове провадження 22-ц/813/1717/24

Номер: 22-ц/813/1717/24
Опис: Котов Е.П. до Одеського національного медичного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Одеський апеляційний суд
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 22.06.2023
Дата етапу: 25.12.2023

Судове провадження 22-ц/813/1717/24

Номер: 22-ц/813/1717/24
Опис: Котов Е.П. до Одеського національного медичного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Одеський апеляційний суд
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
Департамент справи:
Дата реєстрації: 22.06.2023
Дата етапу: 12.03.2024

Судове провадження 61-6073 ск 24 (розгляд 61-6073 ск 24)

Номер: 61-6073 ск 24 (розгляд 61-6073 ск 24)
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Тип справи: Надійшла касаційна скарга
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Касаційний цивільний суд
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Передано судді
Департамент справи:
Дата реєстрації: 25.04.2024
Дата етапу: 25.04.2024

Судове провадження 2/947/1369/23

Номер: 2/947/1369/23
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Київський районний суд м. Одеси
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи: скасовано
Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
Департамент справи:
Дата реєстрації: 25.01.2023
Дата етапу: 12.03.2024

Судове провадження 61-6073 ск 24 (розгляд 61-6073 ск 24)

Номер: 61-6073 ск 24 (розгляд 61-6073 ск 24)
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Тип справи: Надійшла касаційна скарга
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Касаційний цивільний суд
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи: Витребувано справу в касаційному порядку
Етап діла:
Департамент справи:
Дата реєстрації: 25.04.2024
Дата етапу: 01.05.2024

Судове провадження 2/947/1369/23

Номер: 2/947/1369/23
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Київський районний суд м. Одеси
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Подано касаційну скаргу
Департамент справи:
Дата реєстрації: 25.01.2023
Дата етапу: 01.05.2024

Судове провадження 2/947/1369/23

Номер: 2/947/1369/23
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Київський районний суд м. Одеси
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Направлено до суду касаційної інстанції
Департамент справи:
Дата реєстрації: 25.01.2023
Дата етапу: 08.05.2024

Судове провадження 61-6073 ск 24 (розгляд 61-6073 св 24)

Номер: 61-6073 ск 24 (розгляд 61-6073 св 24)
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Тип справи: Надійшла справа по касаційній скарзі
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Касаційний цивільний суд
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Передано судді
Департамент справи:
Дата реєстрації: 14.05.2024
Дата етапу: 14.05.2024

Судове провадження 61-6073 ск 24 (розгляд 61-6073 з 24)

Номер: 61-6073 ск 24 (розгляд 61-6073 з 24)
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Тип справи: Відзив на кас.скаргу
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Касаційний цивільний суд
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Передано судді
Департамент справи:
Дата реєстрації: 30.05.2024
Дата етапу: 30.05.2024

Судове провадження 61-6073 ск 24 (розгляд 61-6073 св 24)

Номер: 61-6073 ск 24 (розгляд 61-6073 св 24)
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Тип справи: Надійшла справа по касаційній скарзі
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Касаційний цивільний суд
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи:
Етап діла: Справу призначено до розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 14.05.2024
Дата етапу: 19.03.2025

Судове провадження 61-6073 ск 24 (розгляд 61-6073 св 24)

Номер: 61-6073 ск 24 (розгляд 61-6073 св 24)
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Тип справи: Надійшла справа по касаційній скарзі
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Касаційний цивільний суд
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи: Прийнято постанову
Етап діла:
Департамент справи:
Дата реєстрації: 14.05.2024
Дата етапу: 26.03.2025

Судове провадження 61-6073 ск 24 (розгляд 61-6073 з 24)

Номер: 61-6073 ск 24 (розгляд 61-6073 з 24)
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Тип справи: Відзив на кас.скаргу
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Касаційний цивільний суд
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи: Приєднано до матеріалів справи
Етап діла:
Департамент справи:
Дата реєстрації: 30.05.2024
Дата етапу: 26.03.2025

Судове провадження 61-6073 ск 24 (розгляд 61-6073 св 24)

Номер: 61-6073 ск 24 (розгляд 61-6073 св 24)
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Тип справи: Надійшла справа по касаційній скарзі
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Касаційний цивільний суд
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи: Передано для відправки до Київського районного суду міста Одеси
Етап діла:
Департамент справи:
Дата реєстрації: 14.05.2024
Дата етапу: 07.04.2025

Судове провадження 2/947/1369/23

Номер: 2/947/1369/23
Опис: про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
Номер справи: 947/3496/23
Суд: Київський районний суд м. Одеси
Суддя: Куриленко О.М.
Результати справи: змінено рішення першої інстанції, із скасуванням рішення апеляції
Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
Департамент справи:
Дата реєстрації: 25.01.2023
Дата етапу: 26.03.2025

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація