УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/4158/23 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д.М.

Категорія 44 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Трояновської Г.С.        

суддів: Борисюка Р.М., Радченка С.В.,

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/4158/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 10 квітня 2023 року, постановлену під головуванням судді Лєдньова Д.М. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У квітні 2023 ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 130 376 грн. заборгованості по коштам, які належать ОСОБА_1 як спадкоємцю ОСОБА_2 .

В обґрунтування поданого позову зазначала, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 у справі № 240/10230/21 задоволено позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та зобов`язано здійснити нарахування та підвищення пенсії відповідній особі у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, яке набрало законної сили та підлягало виконанню. Сума невиплачених коштів за вказаним рішенням становила 130 376 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла та на все її майно відкрилася спадщина, в тому числі і на кошти, присуджені вказаним рішенням суду, яке на час смерті спадкодавиці є невиконаним. Зазначила, що вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері у зв`язку із чим отримала свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно та має право на одержання у спадщину і іншого майна, яке належало спадкодавцеві, а саме невиплачених ОСОБА_2 за життя сум доплати до пенсії, які є нарахованими і належали їй до виплати Пенсійним фондом України. Зазначила, що зверталась до відповідача із заявою про видачу довідки щодо розміру нарахованих та невиплачених коштів ОСОБА_2 та виплату їх спадкоємцю, проте отримала відмову, мотивовану тим, що запитувані дані є конфіденційними. Вказане свідчить про перешкоджання в отриманні нарахованих сум, які входять до спадкової маси згідно приписів ст. 1227 ЦК України. Виходячи із наведеного, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 10 квітня 2023 року відмовлено у відкритті провадження.

У поданій апеляційній скарзі  ОСОБА_1 просить вказану ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Богунського районного суду м. Житомира. На думку заявника, ухвала суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що вона у своєму позові не просить суд вирішити публічно-правовий спір, а захистити її порушені спадкові права, справи по яких підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що питання необхідно вирішити шляхом заміни сторони виконавчого провадження, оскільки кошти- пенсія, які були стягнуті на користь спадкодавця рішенням суду і не отримані ним за життя не з його вини, після його смерті набули іншого правового статусу та підлягають виплаті спадкоємцям.

ОСОБА_1 до апеляційного суду не з`явилась, направила клопотання про розгляд справи без її участі.

Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області, будучи завчасно належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилось, про причини своєї неявки суд не повідомило, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати із 30.10.2020 підвищення до пенсії ОСОБА_2 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 30.10.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом як спадкоємцю першої черги.

Суд першої інстанції вказав, що за наслідком звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом-відповіддю її повідомлено про неможливість надання інформації про суму заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, звернуто увагу на доступі до такої інформації через судове рішення.

Крім того, у листі зазначено про те, що рішення суду виконане в повному обсязі, питання виплати заборгованості, нарахованої на виконання відповідного рішення суду, може бути вирішено в разі зміни сторони стягувача.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 вказала, що її права як спадкоємця першої черги відповідно до положень ст. 1227 ЦК України порушено.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами виник спір, який полягає у запереченні відповідача – Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, самого факту невиконання рішення суду, тобто здійсненні доплат до пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції вказав, що, здійснивши системний аналіз наведених норм права у взаємній прив`язці до викладених позивачем обставин судом не здобуто висновку про існування майнового спору, пов`язаного із утрудненням отримання пенсійних виплат, нарахованих за життя особи, в розпорядження членів сім`ї спадкодавця або спадкоємців за принципом спадкування спадкової маси (ст.1227 ЦК України). Зазначив, що питання, які виникають на стадії після ухвалення судового рішення врегульовуються Розділом IV (процесуальна питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах) КАС України. Такими, крім іншого, є - заміна сторони виконавчого провадження (ст. 379 КАС України), судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах (ст. 382 КАС України). Виходячи із наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не можуть вирішуватись в порядку цивільного судочинства із ухваленням судового рішення як повторного судового акту за однорідним за своєю первісною природою основою та відмовив у відкритті провадження у справі.

Проте, погодитись з висновком суду першої інстанції не можна з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:  заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Цивільний процесуальний кодекс України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України визначає публічно-правовий спір, зокрема, як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України  визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 1 статті 1219 ЦК України   не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Таким чином, аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (доплат до пенсії).

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій  статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.  Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Тільки у разі нарахування, але не виплати суми пенсії померлому пенсіонеру, така може бути виплачена членам його сім`ї.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 за життя були належні кошти нараховані їй на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.08.2021.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.08.2021, а відтак відсутні відомості щодо виплати вказаних коштів ОСОБА_2 .

У постанові від 15.03.2021 у справі № 243/5743/19 Верховний Суд прийшов до висновку, що якщо спадкоємець вважає кошти нараховані, але не отримані померлим пенсіонером частиною спадку та бажає їх успадкувати, має звертатись до суду з позовом до боржника у порядку цивільного судочинства шляхом пред`явлення позову про стягнення коштів.

Позовні вимоги не стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання особою пенсійних виплат. Позивач мотивувала позовну заяву порушенням приписів цивільного законодавства та права власності на успадковані кошти. Предметом позовних вимог є зобов`язання відповідача виплатити позивачу нараховані, але не отримані спадкодавцем за життя суми пенсії, що ввійшли до складу спадщини. Вказані вимоги є майновими. Тому спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства, а доводи апеляційної скарги про неналежність спору до юрисдикції адміністративного суду є обґрунтованими.

Вказані висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 284/252/17 та від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно частин 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

 Згідно ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Норми КАС України передбачають заміну сторони у виконавчому провадженні у разі наявності виконавчого провадження.

У справі не встановлено, що ОСОБА_2 була стягувачем, а ГУ ПФУ в Житомирській області - боржником у виконавчому провадженні, а тому посилання суду першої інстанції на відповідний спосіб захисту в порядку адміністративного судочинства є неприйнятними.

У постанові від 27.11.2019 року у справі № 2-а/1741/2009 Верховний Суд прийшов до висновку, що захист прав спадкоємців на отримання призначених, але не отриманих спадкодавцем пенсії, повинен відбуватися шляхом звернення з позовом до органу Пенсійного фонду в порядку цивільного судочинства, а не шляхом заміни сторони у виконавчому провадженні, яке закінчено.

Таким чином, спір не можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки підставою звернення з цим позовом до суду стала відмова відповідача виплатити позивачу кошти, які є частиною спадщини, внаслідок чого позивач був позбавлений права власності на майно.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції припустився помилки не дослідивши всіх обставин справи, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до пунктів 3,4 частини 1 статті 379 ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367,368,376,379,381-384, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 10 квітня 2023 року скасувати.

Справу № 295/4158/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів, направити до Богунського районного суду м. Житомира для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий                           Судді: