Справа № 638/17112/21

        Провадження № 2/638/1139/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2023 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого                        Аркатової К.В.

секретаря                        Мяснянкіної Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з незаконного володіння, скасування державної реєстрації, поновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно,-

ВСТAНОВИВ:

        ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення підвалу № XVI, XXI в буд. АДРЕСА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення підвалу № XVI, XXI в буд. АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 ; поновити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення підвалу № XVI, XXI в буд. АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .

       Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 березня 2020 року до неї додому з`явився ОСОБА_2 та надав копії документів з реєстрації за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 , та нежитлові приміщення підвалу № XVI, XXI в буд. АДРЕСА_2 . Їй пред`явлено копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно до яких, рішенням приватного нотаріуса ХМНО Єніної Л. В. № 51725781 від 20 березня 2020 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; рішенням приватного нотаріуса ХМНО Єніної Л.В. № 51726228 від 20 березня 2020 р. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення підвалу № XVI, XXI в буд. АДРЕСА_2 . Станом на 20 березня 2020 року, тобто на дату реєстрації державним реєстратором, приватним нотаріусом ХМНО Єніною Л.В. за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру, ухвала Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 жовтня 2017 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження спірної квартири була чинною, у встановленому законом порядку не скасована. Дзержинський районний суд міста Харкова 04 жовтня 2017 року в межах розгляду цивільної справи № 638/14775/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики постановив ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного нерухомого майна. Відтак, рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , нежитлових приміщень підвалу № XVI, XXI в буд. АДРЕСА_2 є незаконними та підлягають скасуванню. Тобто, здійснюючи реєстраційні дії, приватний нотаріус ХМНО Єніна Л.В. порушила порядок їх вчинення, провівши державну реєстрацію права власності нерухомості за ОСОБА_2 за відсутності необхідних правових підстав. Під час знаходження справи на розгляді суду розглянуто цивільну справу № 638/14775/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та інше. У справі ухвалено рішення, що набрало законної сили, яке встановлює нові обставини у цій справі та викликала необхідність у зміні підстав позову, який є предметом розгляду у цій справі. Під час розгляду низки пов`язаних між собою предметом позову та колом учасників процесу встановлені такі обставини. Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 638/14775/17 від 05 лютого 2018 року на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова області по справі № 638/14775/17 від 06 грудня 2017 року по стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми 3 209 446 грн. За виконавчим листом № 638/14775/17 від 05 лютого 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. відкрито виконавче провадження № 55822099, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 лютого 2018 року. Постановою від 08 листопада 2018 року приватний виконавець Близнюков Ю.В. передав стягувачу ОСОБА_3 , об`єкти нерухомості: квартиру АДРЕСА_1 та нежитлові приміщення підвалу №№ XVI, XXI загальною площею 7,2 кв. м за тією ж адресою. 6 лютого 2020 року ОСОБА_3 уклала з відповідачем ОСОБА_2 іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Єніною Л. В. та зареєстрованому в реєстрі за № 133, яким спірне нерухоме майно передано в іпотеку відповідачу ОСОБА_2 . Рішенням приватного нотаріуса ХМНО Єніної Л.В. № 51726228 від 20 березня 2020 р., в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності па нежитлові приміщення підвалу № XVI, XXI в буд. АДРЕСА_2 . Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2017 р. у справі № 638/14775/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. З наведених обставин позивач вважає, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння поза її волею, а тому звернулася до суду з даним позовом.

       Позивач надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

       Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені належно. 22.02.2022 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи про те, що станом на дату реєстрації права власності за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня заборона відчуження спірного нерухомого майна, ОСОБА_2 не був стороною у справі про стягнення боргу, недобросовісність як набувача спірного майна не підтверджена жодними належними та допустимим доказами. Також, попередній власник спірного нерухомого майна ОСОБА_3 не відчужувала його ОСОБА_2 , а він самостійно в примусовому порядку звернув стягнення як на предмет іпотеки. Отже, на думку відповідача, він набув право власності на спірне нерухоме майно у законний спосіб і вільний від незареєстрованих обтяжень. Таким чином, вважав доводи позивача необґрунтованими, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимим доказами, а тому просив залишити позовні вимоги без задоволення.

       Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

       Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 02 червня 2010 року у сумі, еквівалентній 100 тис. доларів США, 3 % річних у розмірі 19250 доларів США, всього в сумі, еквівалентній 119 250 доларів США, що на час пред`явлення позову складало 3 209 446 грн. (справа № 638/14775/17).

       Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. від 16.02.2018 року відкрито виконавче провадження № 55822099 за виконавчим листом, що виданий на підставі вказаного рішення суду від 06.12.2017 року.

       Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. від 19.11.2018 року в рамках виконавчого провадження № 55822099 нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , та нежитлові приміщення підвалу № ХVI,ХХІ в літ. “А-4”, загальною площею 67,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , передані стягувачу ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 638/14775/17.

       06.02.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір в забезпечення виконання зобов`язання за договором позики у розмірі еквівалентному 50000 доларів США, предметом якого є нерухоме майно, що передано ОСОБА_3 в рамках виконавчого провадження, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_3 , та нежитлові приміщення підвалу № ХVI,ХХІ в літ. “А-4”, загальною площею 67,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

       06.02.2020 року за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на вказане нерухоме майно у зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов`язань за договором позики.

       Постановою Полтавського апеляційного суду від 08.11.2022 року по справі № 638/14775/17 скасоване заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Ухвалено нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовлено.

       Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми боргу апеляційний суд вказав про те, що доводи відповідача про виконання зобов`язання за договором позики від 02.06.2010 року, що підтверджуються угодою, є обґрунтованими, що заслуговують на увагу. Також, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що відповідачем по справі доведено факт виконання зобов`язання за договором позики.

       Тобто, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність боргових зобов`язань між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на підставі яких відкрито виконавче провадження, в рамках якого ОСОБА_3 передано спірне майно в рахунок неіснуючого боргу, а в подальшому це майно перейшло у власність ОСОБА_2 на підставі іпотечного договору, укладеного між ним та ОСОБА_3 .

       Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

       Аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

       Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. З урахуванням специфіки речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

       Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

       Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

       Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

       З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

       За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

       Вибуття майна з володіння власника на підставі правочину, який визнаний надалі недійсним, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

       Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

       Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

       У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).

       У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.

       Враховуючи вищевикладене, належний спосіб захисту, що обраний позивачем ОСОБА_1 , вибуття спірного нерухомого майна з її володіння поза волею останньої, оскільки судом апеляційної інстанції від 08.11.2022 року встановлено відсутність боргових зобов`язань між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка в рамках виконавчого провадження про стягнення неіснуючого боргу отримала у власність спірне майно, що передано в подальшому ОСОБА_4 на виконання зобов`язань за договором позики, укладним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушених прав позивача шляхом витребування спірного майна з чужого незаконного володіння та скасування, поновлення державної реєстрації на таке майно.

       Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

       Позивачем за звернення до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 11350 грн., що підтверджується квитанцією про сплату від 16.11.2021, а тому вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача у справі на користь позивача.

       Керуючись ст.ст.12,13,76,77,79,81,141,263,264 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

                                               ВИРІШИВ:

       Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) про витребування майна з незаконного володіння, скасування державної реєстрації, поновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, - задовольнити.

       Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення підвалу № XVI, XXI в буд. АДРЕСА_2 .

        Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення підвалу № XVI, XXI в буд. АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .

        Поновити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення підвалу № XVI, XXI в буд. АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .

       Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 11350 грн. (одинадцять тисяч триста п`ятдесят гривень).

       Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий