ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2023 р. Справа№ 925/273/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від Київської місцевої прокуратури: Кузьміна К.Г. (прокурор),

від Виконавчого комітету Черкаської міської ради: Кирман В.О.,

від ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна": Беленкова В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2022 (повний текст складено 20.01.2023)

у справі № 925/273/21 (суддя Гладун А.І.)

за позовом першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна"

про визнання недійсним договору від 25.10.2017 №59 та стягнення 4 089 105,92 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У березні 2023 року Черкаська місцева прокуратура (далі - прокуратура) звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Черкаської міської ради, у якій просила:

- визнати недійсним договір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Черкаси у зв`язку із будівництвом заводу з переробки кукурудзи про провулку Комунальному, 29 у м. Черкаси від 25.10.2017 №59, який укладено між Виконавчим комітетом Черкаської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтера Ацтека Мілінг Україна» (далі - ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна»);

- стягнути з ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» на користь Виконавчого комітету Черкаської міської ради кошти в сумі 4 089 105,92 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокуратура посилається на те, що зміст договору пайової участі від 25.10.2017 №59 прямо суперечить вимогам законодавства (ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») та інтересам держави (недоотримання міським бюджетом грошових коштів пайової участі в розмірі 4.089.105,92 грн).

Прокуратура зазначає, що відповідач як замовник будівництва при зверненні 05.07.2017 до Черкаської міської ради з питання укладення договору про пайову участь до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію умисно надав недостовірну інформацію про його кошторисну вартість та надав занижену кошторисну вартість об`єкта у розмірі 57.168.409 грн, що призвело до обрахування розміру пайової участі не з повної загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва; його вартість, яка є істотною умовою договору, суперечить вимогам ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Прокурор відзначає, що згідно з Порядком залучення замовників до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси відповідач зобов`язаний був сплатити пайову участь у розмірі 10% від кошторисної вартості будівництва заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному, 29 в м. Черкаси, тобто 20 653 800 грн (206.538.000,00 грн х 10%).

За таких підстав договір пайової участі від 25.10.2017 №59 має бути визнаний недійсним з моменту його укладення відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. ч. 1 і 3 ст. 215, ч. 1 ст. 217 ЦК України, оскільки його зміст прямо суперечить вимогам законодавства (ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами) та що його зміст прямо суперечить інтересам держави (недоотримання міським бюджетом грошових коштів пайової участі в розмірі 4.089.105,92 грн).

У зв`язку з недійсністю договору від 25.10.2017 №59 недоотримана частина коштів у розмірі 4.089.105,92 грн має бути стягнута з відповідача як безпідставно збережені кошти відповідно до ст. 1212 ЦК України після визнання договору недійсним.

05.10.2022 прокуратура подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить п. 3 позовної заяви вважати викладеним у наступній редакції: «Стягнути з ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» на користь виконавчого комітету Черкаської міської ради кошти у сумі 19.026.065,02 грн».

Заява про збільшення розміру позовних вимог обґрунтована тим, що у даній справі розглядається вимога про стягнення з відповідача коштів за пайову участь у розвитку інфраструктури у зв`язку з будівництвом об`єкта, кошторисна вартість якого підтверджується наданими відповідачем доказами на виконання ухвали суду від 08.09.2022, а саме зведеним кошторисним розрахунком на об`єкт під назвою: "Будівництво заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному, 29, в м. Черкаси" на суму 206.538.000,00 грн, а також підтверджується актом готовності об`єкта до експлуатації від 28.08.2018, наказом ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» від 01.10.2015 №56 «Про затвердження проектної документації під назвою "Будівництво заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному (біля підприємства по пров. Комунальному, 29) в м. Черкаси». Оскільки відповідач до міського бюджету сплатив лише 1.627.734,98 грн, залишається нестягнутою (несплаченою) сума 19.026.065,02 грн (206.538.000 грн х 10%=20.653.800 грн - 1.627.734,98 грн), що підлягає стягненню з відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.12.2022 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси у разі виконання загальнобудівельних робіт, благоустрою та вертикального планування території при будівництві заводу з переробки кукурудзи про пров. Комунальному (біля підприємства по пров. Комунальний, 29) в м. Черкаси, ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" №59 від 25.10.2017, укладений між Виконавчим комітетом Черкаської міської ради та ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна". Стягнуто з ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" на користь Виконавчого комітету Черкаської міської ради 3.448.301,72 грн пайової участі. У решті позову відмовлено. Провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення з ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" на користь Виконавчого комітету Черкаської міської ради 14.936.959,10 грн закрито. Стягнуто з ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" на користь Виконавчого комітету Черкаської міської ради 242 112,25 грн витрат зі сплати судового збору.

На підставі встановлених обставин та тлумачення норм права суд дійшов висновку, що зміст договору пайової участі №59 від 25.10.2017 суперечить ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Вчинення правочину призвело до сплати відповідачем пайового внеску до бюджету міста у меншому розмірі, ніж встановлено органом місцевого самоврядування на виконання ч. 2 ст. 40 цього ж Закону. Сплата пайового внеску у меншому розмірі порушує право органу місцевого самоврядування на отримання пайової участі у розмірі, встановленому законом. Невідповідність змісту оспорюваного договору пайової участі вимогам закону зумовлює підстави для визнання його недійсним. Визнавши вимогу прокурора про визнання недійсним договору пайової участі №59 від 25.10.2017 обґрунтованою, а обраний прокурором спосіб захисту - належним та ефективним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Щодо вимог про стягнення пайової участі суд зазначив, що сплата замовником будівництва пайового внеску у меншому розмірі, ніж встановлено законом та конкретизовано у рішенні органу місцевого самоврядування, порушує право органу місцевого самоврядування на отримання коштів пайової участі у встановленому розмірі. Збереження замовником будівництва коштів пайової участі без достатньої правової підстави є формою порушення такого права. Застосування норм ст. 1212 ЦК України у цьому разі є належним та ефективним способом захисту. Прокурор, звернувшись в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, прагне захистити порушене право органу місцевого самоврядування у спосіб стягнення із замовника будівництва на користь органу місцевого самоврядування коштів пайової участі, що не були сплачені.

Вимогу прокурора про стягнення з відповідача 3 448 301,72 грн пайової участі суд визнав обґрунтованою, а обраний прокурором спосіб захисту - належним та ефективним, та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині. В решті вимог про стягнення 640.804,20 грн (4.089.105,92 - 3.448.301,72) суд дійшов висновку про відмову у позові.

Враховуючи суб`єктний склад сторін, предмет та підстави позову про стягнення 14.936.959,10 грн у справі №925/1445/20, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 175 п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №925/273/21 в частині позовної вимоги про стягнення 14.936.959,10 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.12.2022, ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених вимог (про визнання недійсним договору від 25.10.2017 №59 та про стягнення 3.448.301,72 грн пайової участі) та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні таких вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що в порушення ч. 3 ст. 232 ГПК України суд 29.12.2022 ухвалив повторне рішення у даній справі. Апелянт зазначає, що 05.08.2021 Господарський суд Черкаської області за результатами розгляду справи №925/273/21 по суті ухвалив рішення, яким було повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог. Вказане рішення суду першої інстанції не було скасоване при розгляді даної справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Вказуючи на порушення ч. 2 ст. 237 ГПК України, скаржник вважає, що суд при ухваленні рішення вийшов за межі позовних вимог, оскільки недійсним було визнано не той договір, про визнання недійсним якого прокурор заявив в позовній заяві. Апелянт відзначає, що прокуратура у позовній заяві від 05.03.2021 №161-1960Вих.-21 заявила про визнання недійсним договору пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Черкаси у зв`язку з будівництвом заводу з переробки кукурудзи по провулку Комунальному, 29 у місті Черкаси від 25.10.2017 №59, укладеного між Виконавчим комітетом Черкаської міської ради та ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна», в той час як суд визнав недійсним договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси у разі виконання загальнобудівельних робіт, благоустрою та вертикального планування території при будівництві заводу з переробки кукурудзи про пров. Комунальному (біля підприємства по пров. Комунальний, 29) в м. Черкаси, ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" №59 від 25.10.2017, укладений між Виконавчим комітетом Черкаської міської ради та ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна".

На думку скаржника, суд не врахував положення ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 18 та пп. 5 п. а) ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та невірно застосував положення ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо залучення коштів пайової участі.

ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» вважає, що оскільки воно не перебуває у комунальній власності будь-якої територіальної громади, то відносини між ним та Виконавчим комітетом Черкаської міської ради повинні будуватися на договірній основі і позивач уповноважений (має право) залучити кошти Товариства на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури виключно на договірних засадах.

Скаржник відзначає, що жодними нормами законодавства України виконавчі комітети міських рад не наділені повноваженнями на залучення коштів замовників будівництва на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури територіальної громади за відсутності між виконавчим комітетом та замовником будівництва договірних відносин.

Тому, за відсутності таких відносин щодо залучення позивачем коштів пайової участі в розмірі 3.448.301,72 грн чи більшому, суд безпідставно прийняв рішення про стягнення з Товариства 3 448 301,72 грн.

Також, на думку скаржника, суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/273/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2022 до надходження матеріалів справи №925/273/22.

03.03.2023 матеріали справи №925/273/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2022 у справі №925/273/21 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2022 у справі №925/273/21. Розгляд справи призначено на 12.04.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 повідомлено Виконавчий комітет Черкаської міської ради, що наступне судове засідання у справі відбудеться 08.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2023 клопотання представника Виконавчого комітету Черкаської міської ради Кирмана В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 08.05.2023, в режимі відеоконференції задоволено.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції 08.05.2023 суд протокольно оголосив перерву у судовому засіданні до 10.05.2023.

Позиції учасників справи.

Черкаська обласна прокуратура надала відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, що наведені на спростування висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги не містять належного обґрунтування порушень процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права чи нових, переконливих доводів, які були безпідставно залишені без розгляду судом.

Прокуратура просить апеляційну скаргу ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» на рішення господарського суду Черкаської області від 29.12.2022 у справі №925/273/21 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Виконавчий комітет Черкаської міської ради надав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, що суд прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права; достовірно встановивши всі обставини справи, суд дійшов правильного висновку, що сплата замовником будівництва пайового внеску у меншому розмірі, ніж встановлено Законом та конкретизовано Порядком, порушує право органа місцевого самоврядування на отримання коштів пайової участі у встановленому розмірі. Збереження замовником будівництва коштів пайової участі без достатньої правової підстави є формою порушення такого права, тобто, застосування вимог ст. 1212 ЦК України у цьому разі є належним та ефективним способом захисту.

Виконавчий комітет Черкаської міської ради просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» відмовити в повному обсязі, оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У цій справі апеляційний суд переглядає рішення місцевого суду в межах його оскарження відповідачем і з урахуванням того, що в тих частинах, у котрих у задоволенні позову відмовлено та закрито провадження у справі, жодний з уачників судового процесу рішення не оскаржує.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

28.09.2010 Черкаська міська рада та ТОВ «Альтера» уклали договір оренди землі, за умовами п. п. 1, 2, 15 якого Черкаська міська рада передала, а ТОВ «Альтера» прийняло в строкове платне користування земельні ділянки площею 100 000 кв. м, які знаходяться по пров. Комунальному (біля підприємства по пров. Комунальному, 29) під будівництво нового комплексного промислового підприємства зі сортування, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції.

Згідно з п. 19 цього договору земельні ділянки передаються ТОВ «Альтера» за умови в т.ч. проведення проектування та будівництва продовження вул. Громова до перетину із залізничним перегоном між станціями Змагайлівка та Черкаси за власні кошти в термін 24 місяці з дня прийняття рішення; після завершення будівництва передати побудовану частину вулиці Громова на баланс міста, а земельну ділянку - до земель міста загального користування.

23.06.2011 Черкаська міська рада ухвалила рішення №2-621 «Про пайову участь (внесок) замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси», яким затвердила Порядок залучення замовників до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси (далі - Порядок).

01.10.2015 ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» затвердило зведений кошторисний розрахунок вартості будівельних робіт, відповідно до якого загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта становить 57.168.409,00 грн.

05.07.2017 відповідач звернувся до позивача щодо укладення договору пайової участі.

25.10.2017 Виконавчий комітет Черкаської міської ради (виконком) та ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» (замовник) уклали договір №59 пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Черкаси (договір), предметом якого є пайова участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси у разі виконання загальнобудівельних робіт, благоустрою та вертикального планування території при будівництві заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному (біля підприємства по пров. Комунальний, 29) в м. Черкаси, ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна».

Відповідно до п. 1.2 договору пайова участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси складає 5.716.840,90 грн.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що замовник зобов`язується до прийняття об`єкта в експлуатацію, але не пізніше 6 місяців з дати укладення договору сплатити пайову участь у сумі 5.716.840,90 грн єдиним платежем до спеціального фонду міського бюджету.

Додатком №1 до договору сторони погодили розмір пайової участі у розмір 5 076 036,70 грн.

Також в матеріалах справи міститься протокол розбіжностей до договору від 17.11.2017 за підписом директора ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна», яким, зокрема, викладено п. п. 1.1, 1.2, 2.2.1 в іншій редакції, а саме в частині предмету договору та розрахунку розміру пайової участі зменшено такий розмір з 5.716.840,90 грн до 1.627.734,98 грн. В примітках зазначено, що враховано витрати Товариства на влаштування внутрішніх та примайданчикових інженерних мереж і споруд (6.408.042,00 грн) та виключено їх відповідно до формули розрахунку пайової участі згідно договору №59. Відкоригований розмір пайової участі в подальшому зменшено на вартість побудованих доріг (3.448.301,72 грн), передачу яких передбачено договором оренди землі від 29.09.2010.

27.12.2017 замовник будівництва затвердив зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва, відповідно до якого загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта становить 206.537.934,00 грн.

27.08.2018 платіжним дорученням №990 «Альтера Ацтека Мілінг Україна» сплатило до міського бюджету 1 627 734,98 грн з призначенням платежу: «Пайова участь згідно договору №59 від 25.10.17р. Без ПДВ».

28.08.2018 об`єкт будівництва прийнято в експлуатацію. Згідно з актом готовності об`єкта до експлуатації кошторисна вартість об`єкта «Будівництво заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному, 29 у м. Черкаси», складає 206.538.000,00 грн (у т.ч.: витрати на будівельні матеріали 57.168.000,00 грн, витрати на машини, обладнання, інвентар 149.370.000,00 грн).

Звертаючись з позовом у цій справі, прокуратура просила визнати недійсним договір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Черкаси від 25.10.2017 №59, укладений між Виконавчим комітетом Черкаської міської ради та ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна»; стягнути з ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» на користь Виконавчого комітету Черкаської міської ради кошти у сумі 4.089.105,92 грн.

В подальшому прокуратура відповідною заявою збільшила розмір майнових вимог та просила стягнути з ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» 19.026.065,02 грн пайової участі.

Обґрунтування поданих прокуратурою заяв наведено вище за текстом цієї постанови.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.08.2021 у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що з матеріалів справи неможливо встановити момент укладення договору, при цьому суд першої інстанції не визнав доказом наданий прокурором договір. Також місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокурор не довів обставини затвердження проектної документації на суму 206.538.000,00 грн. Крім того, суд зазначив, що прокурор виступив як альтернативний суб`єкт звернення через відсутність у позивача коштів для сплати судового збору за подання позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 рішення суду першої інстанції змінено в мотивувальній частині, викладено його в редакції цієї постанови, резолютивна частина рішення залишена без змін.

Постанова мотивована тим, що при зверненні до суду з позовом у цій справі прокурор дотримався вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України. Водночас, за висновком суду апеляційної інстанції, прокурор не довів, що в момент укладення договору загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва була іншою, ніж вказано у наданому ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» зведеному кошторисному розрахунку вартості об`єкта будівництва, або така кошторисна вартість на момент укладення договору розрахована з порушенням вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».

Постановою Верховного Суду від 02.06.2022 у cправі №925/273/21 касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.08.2021 у справі №925/273/21 (911/1116/21) скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення та постанову судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не врахували відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування положень, зокрема, ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою встановлений обов`язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту у відповідному розмірі з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта з огляду на таке.

Так, звертаючись з позовом у цій справі, прокурор доводив наявність передбаченої ст. ст. 203, 215 ЦК України підстави для визнання недійсним договору через невідповідність його умов вимогам ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку залучення замовників пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 23.06.2021 №2-621, оскільки згідно з відомостями акта готовності об`єкта до експлуатації від 28.08.2018 кошторисна вартість Заводу становить 206.538.000,00 грн, а отже відповідач повинен був сплатити пайову участь у розмірі 10% вказаної суми, що становить 20.653.800,00 грн.

Відхиляючи зазначені доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність прокурором того, що в момент укладення договору загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва була іншою, ніж вказано у наданому відповідачем зведеному кошторисному розрахунку вартості об`єкта будівництва, або така кошторисна вартість на момент укладення договору розрахована з порушенням вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».

При цьому суд апеляційної інстанції, зазначивши про надання прокурором на підтвердження позовних вимог, зокрема, належним чином завіреної копії акта готовності об`єкта до експлуатації від 28.08.2018, не надав жодної правової оцінки цьому доказу по суті викладених у ньому відомостей з урахуванням правової природи такого документа.

Тобто, не зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, що містять неоднакові відомості щодо загальної кошторисної вартості відповідного об`єкта (206.538.000,00 грн відповідно до акта від 28.08.2018 і 57.168.409,00 грн відповідно до зведеного кошторисного розрахунку), суд апеляційної інстанції не здійснив оцінку їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ГПК України із урахуванням правової природи кожного з цих документів, осіб, відповідальних за їх видання, повноти та достовірності викладених у них відомостей, а також взаємозв`язку доказів у сукупності.

При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до вимог ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Однак у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Однак суд апеляційної інстанції при вирішенні даного спору обмежився посиланням на недоведеність того, що загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва була іншою саме на момент укладення договору, без наведення жодних підстав для висновку про те, що на момент складання та затвердження акта готовності об`єкта до експлуатації від 27.08.2018 його загальна кошторисна вартість змінилася порівняно із моментом укладення договору, із зазначенням певних об`єктивних підстав та правових наслідків такої зміни (в разі її наявності).

Наявність або відсутність таких обставин не встановлена також судом першої інстанції, який теж не надав належної правової оцінки наданим учасниками справи доказам, у зв`язку з чим Верховний Суд не може прийняти до уваги викладені відповідачем у відзиві на касаційну скаргу доводи про те, що акт готовності об`єкта до експлуатації від 28.08.2018 та вказана в ньому кошторисна вартість відповідного об`єкта не існували на момент укладення договору.

Разом з тим, за відсутності встановлення судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наданих учасниками справи доказів з урахуванням вимог ст. 74 ГПК України наведених, суттєвих для вирішення цього спору, обставин щодо дійсної загальної кошторисної вартості об`єкту, яка має бути базою для обчислення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до вимог законодавства, Верховний Суд вважає передчасними будь-які висновки як щодо відповідності договору вимогам закону (його дійсності), так і щодо наявності чи відсутності у зв`язку з цим правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

Крім наведеного, Верховний Суд також вбачає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали жодної правової оцінки правомірності визначення у договорі розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в розмірі саме 1.627.734,98 грн (з урахуванням протоколу розбіжностей), зокрема, не з`ясували наявність чи відсутність згідно з наданими учасниками справи доказами підстав, передбачених ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», для зменшення розміру пайової участі на визначену в протоколі розбіжностей суму.

За висновком Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не дотримались вимог ст. ст. 74, 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права.

Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 316 ГПК України).

Цивільні права та обов`язки на підставі ч. 1 ст. 11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зокрема, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити ціну, яка є істотною умовою господарського договору (ст. ст. 628, 638 ЦК України, ст. ст. 180, 189 ГК України).

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч. 5 ст. 180 ГК України).

За загальним правилом, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Водночас у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ст. 632 ЦК України).

Укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту передбачено ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з ч. 9 якої істотною умовою договору є, зокрема, розмір пайової участі. Розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є невід`ємною частиною договору. Порядок його розрахунку встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно з ч. 5 зазначеної статті Закону величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Водночас встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, зокрема, 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд (ч. 6 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками (ч. 8 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у т.ч. здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у т.ч. шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених ч. 5 ст. 30 цього Закону (ч. 7 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно з ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

Отже, на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов`язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов`язковим. Зазначений обов`язок реалізується замовником будівництва шляхом укладення відповідного договору у визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування порядку. Подібні за змістом висновки наведені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №925/756/19 та постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №909/239/17 і від 16.10.2020 у справі №922/3693/18.

У постанові у справі №909/239/17 Верховний Суд підкреслив, що розмір пайового внеску замовника повинен розраховуватись з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 дійшла висновку, що замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Висновки господарського суду першої інстанції щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у справі сторонами в апеляційному порядку не оскаржуються.

Щодо вимог про визнання недійсним договору №59 від 25.10.2017 про пайову участь.

Суд встановив, що спірний договір №59 від 25.10.2017 про пайову участь сторони уклали у зв`язку з будівництвом відповідачем заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному (біля підприємства по пров. Комунальний, 29) в м. Черкаси.

Згідно з п. 2.2.1 договору замовник зобов`язується до прийняття об`єкта в експлуатацію, але не пізніше 6 місяців з дати укладення Договору сплатити пайову участь у сумі 5 716 840,90 грн єдиним платежем до спеціального фонду міського бюджету.

Укладаючи договір, сторони визначили величину пайової участі з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта у розмірі 57 168 409,00 грн.

Розрахунок величини пайової участі здійснений підставі зведеного кошторисного розрахунку будівельних робіт, затвердженого замовником 01.10.2015 і поданого органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору, на суму 57 168 409,00 грн.

Згідно з протоколом розбіжностей від 17.11.2017 до договору п. п. 1.1, 1.2, 2.2.1 викладено у редакції замовника будівництва: редакції щодо предмету договору та розрахунку розміру пайової участі: замість 5 716 840,90 грн - 1 627 734,98 грн. У примітках зазначено про врахування витрат відповідача на влаштування внутрішніх та примайданчикових інженерних мереж і споруд (6 408 042 грн), виключення їх відповідно до формули розрахунку пайової участі згідно з договором. Відкоригований розмір пайової участі в подальшому зменшено на вартість побудованих доріг (3 448 301,72 грн), передачу яких передбачено договором оренди землі від 29.09.2010.

Додатком №1 до договору сторони погодили розмір пайової участі у розмірі 5 076 036,70 грн.

Договір № 59 від 25.10.2017 з урахуванням протоколу розбіжностей від 17.11.2017 є укладеним 08.12.2017 на двадцятий день з дня отримання Виконавчим комітетом Черкаської міської ради протоколу розбіжностей.

Після укладення договору 27.12.2017 замовник будівництва затвердив зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва, відповідно до якого загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта становить 206 537 934,00 грн.

27.08.2018 відповідач платіжним дорученням №990 з призначенням платежу «Пайова участь згідно договору №59 від 25.10.2017 без ПДВ» сплатив до міського бюджету 1 627 734,98 грн.

28.08.2018 об`єкт будівництва прийнято в експлуатацію. Відповідно до акта готовності об`єкта до експлуатації кошторисна вартість об`єкта «Будівництво заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному, 29 у м. Черкаси», складає 206 538 000,00 грн (у т.ч.: витрати на будівельні матеріали 57 168 000,00 грн, витрати на машини, обладнання, інвентар 149 370 000,00 грн).

Прокурор як на підставу для визнання недійсним договору посилається на те, що згідно з даними акта готовності об`єкту до експлуатації від 28.08.2018 кошторисна вартість заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному (біля підприємства по пров. Комунальний, 29) в м. Черкаси становить 206 538 000,00 грн, а тому відповідач повинен був сплатити пайову участь у 10% вказаної суми, що складає 20 653 800,00 грн.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2020 у справі №522/25151/14-ц містить висновок щодо застосування ст. 215 ЦК України, згідно з яким підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину.

Наведене у сукупності свідчить, що в момент вчинення договору ціна договору як його істотна умова була погоджена сторонами на підставі наявних та чинних на той момент документів (зокрема, на підставі зведеного кошторисного розрахунку будівельних робіт, затвердженого замовником 01.10.2015 і поданого органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору, на суму 57 168 409,00 грн) і інші документи, які визначали би іншу вартість будівництва, на той момент не існували.

Так, зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва (згідно з яким загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта становить 206 537 934,00 грн) замовник будівництва затвердив 27.12.2017; об`єкт будівництва прийнято в експлуатацію 28.08.2018 (згідно з актом готовності об`єкта до експлуатації кошторисна вартість об`єкта складає 206 538 000,00 грн).

Тобто, і зведений кошторисний розрахунок реальної вартості об`єкта будівництва, і акт готовності об`єкта до експлуатації були затверджені вже після укладення договору.

Таким чином первісний розрахунок пайової участі правомірно здійснений виходячи з кошторисної вартості об`єкта у розмірі 57 168 409,00 грн.

І зміна в подальшому реальної кошторисної вартості об`єкта будівництва (з різних причин, які можуть мати як суто об`єктивний, так і суб`єктивний характер) автоматично не робить укладений до цього договір недійсним, а є підставою для внесення до договору змін або для стягнення недоплаченої суми, яка мала б бути сплачена з урахуванням встановлених нормативними актами ставок та бази нарахування відповідного платежу.

Згідно з ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у розрахунку пайової участі не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відповідно, зменшення місцевим судом розрахунку пайової участі відповідача на 6 408 042,00 грн не суперечить ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і не оспорюється будь-яким учасником процесу в цій справі в межах апеляційного провадження.

З урахуванням такого зменшення розмір пайової участі складає 5 076 036,70 грн, що становить 10% величини пайової участі (50 760 367,00 грн).

Протокол розбіжностей свідчить, що сторони зменшили розмір пайової участі та визначили його у розмірі 1 627 734,98 грн. У такому зменшенні враховано вартість побудованих доріг в розмірі 3 448 301,72 грн, передача яких Черкаській міській раді передбачено договором оренди землі від 29.09.2010.

Обґрунтовуючи висновок про те, що істотні умови спірного договору суперечать ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», місцевий господарський суд зазначив таке.

Право сторін зменшувати розмір пайової участі врегульоване ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка містить спеціальне праве регулювання пайової участі, не передбачено.

Не передбачено таке право й затвердженим рішенням Черкаської міської ради від 23.06.2011 №2-621 «Про пайову участь (внесок) замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси» Порядком залучення замовників до пайової участі. У п. п. 2.5 та 2.6 Порядку встановлено розмір пайової участі у відсотковому відношенні до величини кошторисної вартості будівництва об`єкта (10%) і порядок його визначення (формулу). Порядок не встановлює права сторін договору зменшувати розмір пайової участі в інший спосіб, окрім вирахування з величини пайової участі витрат замовника на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій та на кількість коштів державного або місцевого бюджету використаних на будівництво об`єкта (п. 2.6).

Господарський суд першої інстанції вважає, що ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» врегульовано самостійну форму пайової участі замовників у розвитку інфраструктури населеного пункту, за змістом якої побудовані замовником інженерні мережі та/або об`єкти інженерної інфраструктури не залишаються у його володінні, а передаються у комунальну власність.

У такий спосіб дотримуються обмеження пайової участі, передбачені ч. 7 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за змістом якої органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у т.ч. здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у т.ч. шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених ч. 5 ст. 30 цього Закону.

Здійснюючи системне тлумачення абз. абз. 1 та 2 ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», місцевий господарський суд дійшов висновку, що вказані норми Закону регулюють відносини суб`єктів містобудування ув`язку зі сплатою замовником будівництва розміру пайової участі та виникають після завершення будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури та передання їх у комунальну власність. Норми ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не підлягають застосуванню у момент укладення договору пайової участі і визначення розміру пайової участі.

Не погоджуючись з такими висновками господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд з цього приводу зазначає таке.

Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених ч. 5 ст. 30 цього Закону.

У свою чергу ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

У разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

23.06.2011 Черкаська міська рада ухвалила рішення «Про пайову участь (внесок) замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси» №2-621, яким затвердила Порядок залучення замовників до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2.1 Порядку замовник звертається до виконавчого комітету Черкаської міської ради із заявою про укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси.

До заяви замовником додаються: копія містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців або копії установчого документа та свідоцтва про державну реєстрацію (копія паспорту фізичної особи та ідентифікаційного коду ? для громадян); зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування, визначений згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами та затверджений замовником; висновок проектної або іншої ліцензованої організації щодо кошторисної вартості будівництва інженерних мереж або об`єктів поза межами земельної ділянки замовника; копія відповідного розділу проектно-кошторисної документації, в якій визначені техніко-економічні показники об`єкта будівництва; копії технічних умов.

Згідно з п. 2.2 Порядку істотними умовами Договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Черкаси.

Відповідно до п. п. 2.5, 2.6 Порядку визначений для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Черкаси не може перевищувати встановленого законодавством граничного розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів, а саме 10% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта для нежитлових будівель та споруд та визначається за формулою

П = 10% х (З - В-Б),

де П - розмір пайової участі у грошовому виразі (грн);

З - загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування (грн);

В - витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельногомайданчика від будівель, спору та інженерних мереж, влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій;

Б - кількість коштів державного або місцевого бюджету, використана на будівництво об`єкта (грн).

У розділі 3 Порядку визначено здійснення розрахунку замовниками.

Так, пайова участь сплачується в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (п. 3.1 Положення).

Згідно з п. 3.2 Порядку якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Черкаси зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

У разі, якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Черкаси, Черкаська міська рада приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста.

Пункт 2.2 Порядку відповідає приписам ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; п. 3.2 відповідає приписам ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з ч. 8 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

Таким чином, враховуючи визначення розміру пайової участі у договорі пайової участі, обов`язок відповідача сплатити пайову участь до прийняття об`єкта в експлуатацію, але не пізніше 6 місяців з дати укладення договору (п. 2.2.1 договору пайової участі) і розмір пайової участі є істотною умовою такого договору, а її розрахунок - невід`ємною частиною договору (згідно з п. 2.2 Положення), відповідно розмір пайової участі у мав бути визначений станом на дату укладення договору.

За таких підстав колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що норми ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не підлягають застосуванню у момент укладення договору пайової участі і визначення розміру пайової участі.

Крім цього, апеляційний господарський суд відзначає, що ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не містить вказівок щодо часу застосування її положень, в т.ч. до, під час чи після укладення договору пайової участі. Водночас ч. 8 ст. 40 цього Закону розмір пайової участі визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь.

Поряд з тим, ч. 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Враховуючи встановлені обставини та норми законодавства, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що умови договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, відповідно до яких сторони зменшили розмір пайової участі на 3 448 301,72 грн (вартість будівництва доріг), визначивши його у розмірі 1 627 374,98 грн, суперечать ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Отже, підстави для визнання договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Черкаси від 25.10.2017 №59, який укладено між Виконавчим комітетом Черкаської міської ради та ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна», відсутні.

За таких підстав вимоги позову про визнання вказаного договору пайової участі від 25.10.2017 №59 недійсним задоволенню не підлягають.

Колегія суддів також вважає за необхідне відзначити, що згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц та ін.).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у п. п. 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19.

Колегія суддів вважає, що обраний прокуратурою спосіб захисту у вигляді вимоги про визнання договору недійсним є неефективним, оскільки задоволення такої вимоги не може призвести до захисту або відновлення порушеного права Виконавчого комітету Черкаської міської ради (у разі його наявності).

Щодо вимог про стягнення коштів пайової участі.

Апеляційний господарський суд відзначає, що в частині закриття провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення з ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» на користь Виконавчого комітету Черкаської міської ради 14 936 959,10 грн, а також в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 640 804,20 грн жодною стороною спору не оскаржується.

ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» оскаржує рішення господарського суду першої інстанції в частині, якою задоволено вимоги позову про стягнення з відповідача 3 448 301,72 грн пайової участі.

Суд встановив, що з урахуванням закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 14 936 959,10 грн пайової участі розмір позовних вимог прокурора, що є предметом розгляду суду становить 4 089 105,92 грн (19026065,02 - 14936959,10).

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті (ч. 2 ст. 40 Закону).

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону).

Величина пайової участі визначається з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

23.06.2011 Черкаська міська рада ухвалила рішення "Про пайову участь (внесок) замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси" №2-621, яким встановила розмір пайової участі у розвитку інфраструктури на у розмірі 10% загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається на підставі документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта (ч. 8 ст. 40).

27.12.2017 замовник будівництва затвердив зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва, відповідно до якого загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта становить 206 537 934,00 грн.

Згідно з актом готовності об`єкта до експлуатації від 28.08.2018 кошторисна вартість будівництва заводу з переробки кукурудзи по пров. Комунальному, 29 в м. Черкаси за затвердженою наказом підприємства від 01.10.2015 №56 проектною документацією на будівництво становить 206 538 000,00 грн.

При визначенні пайової участі не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій (ч. 5 ст. 40 Закону).

Право замовника на зменшення величини пайової участі на розмір витрат на влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд прямо передбачене законом та рішенням органу місцевого самоврядування. Розмір таких витрат визначений у зведеному кошторисному розрахунку і є невід`ємною частиною вартості об`єкта будівництва. Зведений кошторисний розрахунок є єдиним належним доказом для доведення розміру таких витрат.

Розмір витрат замовника на влаштування внутрішніх та примайданчикових інженерних мереж і споруд у розмірі 6 408 042,00 грн передбачений у зведеному кошторисному розрахунку будівельних робіт, затвердженому замовником 01.10.2015 (п. п. 14, 15, 16) та у зведеному кошторисному розрахунку вартості об`єкта будівництва, затвердженого замовником 27.12.2017 (п. п. 15, 17, 18).

Враховуючи загальну кошторисну вартість об`єкта будівництва, відповідно до затвердженого замовником 27.12.2017 зведеного кошторисного розрахунку об`єкта будівництва та акта готовності об`єкта до експлуатації від 28.08.2018 велична пайової участі у розвитку інфраструктури, зменшена на розмір витрат замовника на влаштування внутрішніх та примайданчикових інженерних мереж і споруд у розмірі 6 408 042,00 грн становить 200 129 958,00 грн (206 538 000-6 408 042).

З урахуванням загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва та розміру пайової участі, встановленого рішенням Черкаської міської ради від 23.06.2011 за ставкою 10% від загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва, розмір пайової участі відповідача становить 20 012 995,80 грн.

27.08.2018 відповідач сплатив до міського бюджету 1 627 734,98 грн пайової участі.

Несплачений відповідачем розмір пайової участі становить 18 385 260,82 грн.

З урахуванням закриття судом провадження у справі в частині вимог про стягнення 14 936 959,10 грн пайової участі та зменшення замовником будівництва величини пайової участі у розвитку інфраструктури на розмір витрат замовника на влаштування внутрішніх та примайданчикових інженерних мереж і споруд, не сплачений відповідачем (замовником будівництва) розмір пайової участі становить 3 448 301,72 грн (18 385 260,82 грн - 14 936 959,10).

Зазначена сума є кошторисною вартістю доріг, передача яких Черкаській міській раді була обумовлена договором оренди землі від 29.09.2010, та які не були передані у комунальну власність.

На переконання апеляційного господарського суду, якщо одна із сторін договору здійснюючи обрахунок належних до сплати на її користь іншою стороною коштів здійснила вирахування з суми цих коштів кошторисну вартість певного майна, яке має бути передано їй у власність другою стороною в подальшому, а друга сторона порушила своє відповідне зобов`язання та не передала майно, перша сторона має право вимагати на свою користь виконання другою стороною зобов`язання тією мірою, якою це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.

Тобто, Виконавчий комітет Черкаської міської ради має право вимагати від ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» сплати 3 448 301,72 грн, - суми, що була вирахувана з розміру пайової участі під час укладення договору та є кошторисною вартістю доріг, які мали бути передані у комунальну власність, але передані не були.

Як встановлено вище, на момент укладення договору такий порядок обрахунку розміру пайової участі відповідав прописам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку.

Однак 28.08.2018 об`єкт будівництва введено в експлуатацію; рішенням Черкаської міської ради від 19.11.2015 №2-1835 «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 16.09.2010 №5-1154 «Про надання ТОВ «Альтера» земельних ділянок в оренду про пров. Комунальному (біля підприємства по пров. Комунальному, 29)», граничний термін забудови земельних ділянок складає 8 років.

Тобто в даному випадку ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» без достатньої правової підстави зберегло у себе кошти, які мало заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 виснувала, що замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Такий висновок про застосування норм права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

Наведеним спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в порушення ч. 3 ст. 232 ГПК України суд 29.12.2022 ухвалив повторне рішення у даній справі, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Апелянт вказує на прийняття 05.08.2021 Господарським судом Черкаської області за результатами розгляду справи №925/273/21 рішення по суті спору, яким було повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог, і яке не було скасоване при розгляді даної справи в судах апеляційної та касаційної інстанції.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 241 рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Як встановлено вище, постановою Верховного Суду від 02.06.2022 рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Наведеним спростовуються відповідні доводи скаржника.

Щодо доводів скарги про вихід судом за межі позовних вимог колегія суддів зазначає таке.

Апелянт вважає, що суд визнав недійсним не той договір, про визнання недійсним якого прокурор заявив в позовній заяві.

Колегія суддів оцінює такі доводи критично та відзначає, що суд визнав недійсним договір №59 від 25.10.2017, єдиний укладений між Виконавчим комітетом Черкаської міської ради та ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» договір, що стосується пайової участі ТОВ ««Альтера Ацтека Мілінг Україна» у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Черкаси у зв`язку з будівництвом заводу з переробки кукурудзи по провулку Комунальному, 29 у місті Черкаси. Всі сторони спору розуміли під час розгляду справи щодо якого саме договору заявлено позовні вимоги. Те, що у позовній заяві прокуратура пропустила у назві договору слово «замовників», а місцевий господарський суд його написав, на переконання колегія суддів, не є свідченням виходу суду за межі позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково; оскаржуване рішення має бути скасовано в частині визнання недійсним договору №59 від 25.10.2017 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог; в решті - залишено без змін.

Судові витрати.

Щодо розподілу судових витрат за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

У зв`язку з прийняттям нового рішення та відмовою у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору №59 від 25.10.2017, пов`язані з розглядом цих вимог витрати прокуратури відшкодуванню не підлягають.

В решті (за розгляд вимог майнового характеру) господарський суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат арифметично вірно.

Колегія суддів відзначає, що у розділі 11 оскаржуваного рішення «Розподіл судових витрат» місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про необхідність відшкодування судових витрат на користь Черкаської міської прокуратури, але у резолютивній частині (без зазначення причин такої дії) визначив стягувачем (особою, на користь якої підлягають стягненню кошти судових витрат) Виконавчий комітет Черкаської міської ради.

У зв`язку з цим резолютивна частина оскаржуваного рішення в частині розподілу судових витрат не відповідає висновкам суду з цього питання, наведеним у мотивувальній його частині.

За таких підстав резолютивна частина рішення має бути відповідно змінена, замість стягувача - Виконавчого комітету Черкаської міської ради має бути вказана Черкаська обласна прокуратура.

Щодо витрат за подання апеляційної скарги.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2022 у справі №925/273/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2022 у справі №925/273/21 в частині визнання недійсним договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси у разі виконання загально будівельних робіт, благоустрою та вертикального планування території при будівництві заводу з переробки кукурудзи про пров. Комунальному (біля підприємства по пров. Комунальний, 29) в м. Черкаси, ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" №59 від 25.10.2017, укладеного між Виконавчим комітетом Черкаської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" скасувати.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким в позові відмовити.

3. Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2022 у справі №925/273/21 в частині розподілу судового збору змінити, виклавши його в наступній редакції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" (18018, м. Черкаси, пров. Комунальний, 29, код ЄДРПОУ 31333288) на користь Черкаської обласної прокуратури (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119) 231 852,25 грн витрат зі сплати судового збору.

4. В решті рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2022 у справі №925/273/21 залишити без змін.

5. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на Черкаську обласну прокуратуру.

6. Стягнути з Черкаської обласної прокуратури (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" (18018, м. Черкаси, пров. Комунальний, 29, код ЄДРПОУ 31333288) 3 405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідні накази.

8. Справу №925/273/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.05.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак