Справа № 307/961/22

Провадження № 1-кп/307/70/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2023 року                                                                        м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 березня 2022 року за № 12022071160000122 про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителям АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 відповідно до обвинувального акту з урахуванням зміненого під час судового розгляду обвинувачення, обвинувачується в тому, що 03 березня 2022 року будучи військовозобов`язаним, перебуваючи в приміщенні пункту постійного збору військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відмовився від отримання повістки на призов під час загальної мобілізації, ухилившись таким чином від призову на військову службу під час мобілізації без поважних на те причин, та особисто підписав акт про відмову в отриманні повістки на призов під час загальної мобілізації.

Таким чином, ОСОБА_8 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, відмовився від виконання свого конституційного обов`язку чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, тим самим порушивши вимоги ст. 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не маючи на те законних підстав, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, а саме – ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, не визнав та показав, що 02 березня 2022 року перебуваючи в АДРЕСА_3 , він звернувся до працівника прикордонної служби з метою дізнатися про можливість перетину державного кордону особам у яких у військовому квитку зазначено, про проходження невійськової (альтернативної) служби. Проте тоді, він був затриманий працівниками прикордонної служби та переданий представнику ІНФОРМАЦІЯ_3 . Близько 17 години його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де він пробув до 03 березня 2022 року. Перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_4 він пояснював, що є членом Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» та у 2011 році він проходив альтернативну службу, про що зазначено у його військовому квитку. Проте, представники ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомили його, що відповідно до ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» йому необхідно пройти військово-лікарську комісію, на що він погодився. Після чого, він повідомив представника військово-лікарської комісії, що жодних фізичних вад, які б давали йому можливість не проходити військову службу, у нього не має, він повністю здоровий та йому видали відповідну довідку. Так, як було пізно, його залишили на наступний день. Наступного дня, ближче до вечора, йому дали можливість написати пояснення, у яких він обґрунтував по яких причинах відмовляється від проходження військової служби. Крім того, на той час вже прийшло підтвердження, що він є членом Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні». Стверджує, що він не відмовлявся від проходження військово-лікарської комісії. Зазначає, що працівник ІНФОРМАЦІЯ_3 пояснив, що йому вручають повістку про направлення до військової частини, оскільки на вулиці чекає транспорт для доставки його у військову частину, проте він відмовився від отримання повістки про що поставив підпис у відповідному акті. У своїй заяві, він просив надати йому можливість пройти альтернативну службу, так як він розуміє, що має обов`язок перед державою. Також зазначив, що членом Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» він є з 2009 року. Його ставлення до релігії було сформоване ще задовго до початку війни. Зазначив, що він має чітке усвідомлення того, що його сумління не дозволяє йому брати у руки зброю.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він працює на посаді головного спеціаліста командування ІНФОРМАЦІЯ_3 . 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України оголошено в Україні воєнний стан та загальну мобілізацію. ОСОБА_8 03 березня 2022 року доставлено за адресою АДРЕСА_2 у пункт постійного збору військовозобов`язаних, для проходження військово-лікарської комісії та визначення стану придатності для проходження військової служби. Однак, вході проходження всіх етапів визначення придатності для проходження військової служби, ОСОБА_8 від отримання повістки відмовився, про що особисто розписався. Крім того, зазначив, що відмовляється у зв’язку із його релігійними переконаннями, так як належить до Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні». Про факт відмови був складений Акт про відмову в отриманні бойової повістки. На момент призову, ОСОБА_8 жодного документу, який би підтверджував, що він відноситься до Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» та жодних доказів, які б підтверджували, що він не підпадає під мобілізацію не надав. Лише  написав заяву, у якій повідомив, що відмовляється від отримання повістки, у зв`язку із тим, що він є членом Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні». У своїй діяльності, вони керуються ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", де є чітко визначений перелік осіб, що  мають відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Представникам різних релігійних організацій відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації не надається. Зазначив, що під час дії воєнного стану, альтернативна служба для представників різних релігійних організацій, законодавством не передбачена. У ІНФОРМАЦІЯ_4 є спеціально створена військово-лікарська комісія, до переліку якої входить ряд спеціалістів, які визначають придатність особи для можливості проходження військової служби. Після чого, за результатами проходження такої комісії, видається довідка про придатність або не придатність особи для проходження військової служби. ОСОБА_8 військово-лікарську комісію у встановленому законом порядку не проходив. Після чого, по даному факту документи були надіслані до правоохоронних органів.

       Письмові докази, що на думку прокурора підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і які безпосередньо були досліджені в судовому засіданні на предмет належності та допустимості, а саме:

Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12022071160000122 від 04 березня 2022 року (а.с. 154).

Повідомлення про кримінальне правопорушення №898 від 03 березня 2022 року, згідно якого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 повідомив Тячівський ВП ГУНП в Закарпатській області про скоєне громадянином ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України (а.с. 155).

Пояснювальна записка ОСОБА_8 від 03 березня 2022 року згідно, якої повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що він являється офіційним членом релігійної організації Свідків Єгови, та він відмовляється від військової служби та просить надати можливість виконання військового обов`язку шляхом не військової служби (а.с.156).

Довідка № 581 від 03 березня 2022 року, згідно якої ОСОБА_8 є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні з 30 травня 2009 року, а також 14 лютого 2020 року призначений керівним комітетом Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» на посаду священнослужителя – священнослужителем (дияконом) збору (а.с. 163).

Акт про відмову в отриманні повістки на призов під час загальної мобілізації згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року військовозобов`язаний ОСОБА_8 відмовився від отримання повістки на призов під час загальної мобілізації (а.с. 157).

Інших доказів у підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, стороною обвинувачення не надано.

В спростування винуватості ОСОБА_8 , стороною захисту надані наступні докази, а саме:

Заява ОСОБА_8 від 7 березня 2022 року, адресована голові Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області ОСОБА_12 , в якій він вказував, що з 30 травня 2009 року є Свідком Єгови, та у зв`язку з релігійними переконаннями не може йти воювати та бути задіяним у будь якій військовій справі та просив надати йому можливість виконувати громадські роботи замість військового обов`язку у вигляді призову до військової служби за мобілізацією (а.с. 32).

Наказ Тячівської районної військової адміністрації №4 від 10 березня 2022 року, «Про порядок залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану», зі змісту якого вбачається, що на території Тячівського району для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями, запроваджено трудову повинність на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, та залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконують для задоволення потреб Збройних Сил України (а.с.33-34).

Лист виконавчого комітету Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 16 березня 2022 року №05-39/49, відповідно до якого розглянуто звернення ОСОБА_8 щодо залучення до альтернативної невійськової служби на території Солотвинської селищної територіальної громади та проінформовано про видання начальником Тячівської районної військової адміністрації наказу № 4 від 10 березня 2022 року «Про порядок залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану». Також проінформовано, що при створенні на території Солотвинської селищної територіальної громади бригад з числа працездатних осіб, що не підлягають призову на військову службу з релігійних підстав, його буде повідомлено та залучено до виконання робіт (а.с. 35).

Суд, безпосередньо дослідивши зібрані під час досудового слідства докази сторони обвинувачення та сторони захисту у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покарання, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України та положень ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України та рішення Конституційного Суду від 20 жовтня 2011 року №12-рп/2011 обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно п.1 ч.1 ст.91 КПК України до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні належать, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого та прокурора.

Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення .

Вимогами ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Згідно ст.7 КПК України, загальними засадами кримінального провадження крім інших є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ст. 336 КК України  передбачено відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Суб`єктом правопорушення є особа що підлягає мобілізації. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» це є військовозобов`язані, що знахо­дяться в запасі, та громадяни, що підлягають на час мобілізації призову на військову службу і отримали мобілізаційні посвідчення (повістки).

З суб`єктивної сторони правопорушення, передбачене ст.336 КК України, вчинюється тільки з прямим умислом. 

Під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 , 03 березня 2022 року перебуваючи в приміщенні пункту постійного збору військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відмовився від отримання повістки на призов під час загальної мобілізації, про що 03 березня 2022 року було складено акт про відмову в отриманні повістки на призов під час загальної мобілізації.

Одночасно з цим обвинуваченим ОСОБА_8 03 березня 2022 року повідомлено начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 проте, що він є офіційним членом Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні», та він відмовляється від проходження військової служби, та просить надати йому можливість проходити невійськову службу.

У відповідності зі ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військовий обов`язок включає проходження військової служби.

Статтею 3 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено про проведення загальної мобілізації.

Згідно ст.2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Частиною 1,3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», (в редакції станом на 03 березня 2022 року),  передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Відповідно п. 1.1. глави 1 розділу ІІ «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», Затвердженого Наказом Міністерства оборони України

14 серпня 2008  № 402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час. Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Згідно п. 3.8. глави 3 розділу 2 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», Затвердженого Наказом Міністерства оборони України

14 серпня 2008  № 402, після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_8 медичне обстеження під час мобілізації з метою визначення придатності до військової служби не проходив та в установленому законом порядку постанова про придатність його до військової служби не виносилась, а тому були відсутні підстави для вручення йому повістки на призов під час загальної мобілізації. Жодних доказів того, що ОСОБА_13 у встановленому закон порядку пройшов медичне обстеження та був визнаний придатним до військової служби, а також доказів про відмову ОСОБА_13 від проходження відповідного медичного огляду стороною обвинувачення суду надано не було.

З показів свідка ОСОБА_14 вбачається, що ОСОБА_8 військово-лікарську комісію у встановленому законом порядку не проходив.

Крім того, ОСОБА_8 під час судового розгляду надав покази, що від проходження військово-лікарської комісії він не ухилявся.

Не зважаючи на заяву ОСОБА_8 про відмову від отримання повістки у зв`язку з релігійними переконаннями так, як він є членом Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» та його бажання проходити невійськову (альтернативну) службу, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_8 є особою, яка підлягає призову на військову службу під час мобілізації, так як під час судового розгляду, судом встановлено, що уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 вручалася повістка ОСОБА_8 на призов під час загальної мобілізації до проходження ним військово-лікарської комісії та визнання його придатним до військової служби, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, зокрема, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, аналізуючи та оцінюючи в сукупності всі докази, що дослідженні в судовому засіданні, приходить до висновку про відсутність в діяннях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та він підлягає виправданню у відповідності до п. 3 ч. 1  ст. 373 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 373-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та виправдати у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору.

Повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя:                                                                         ОСОБА_1