ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.05.2023Справа № 910/1274/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Приватного акціонерного товариства "АСТРА ЛЮКС"

про стягнення 1383651,60 грн

Представники сторін:

від позивача: Сидорчук Я.О.

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.

Короткий зміст позовних вимог.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "АСТРА ЛЮКС" про стягнення пені у сумі 703461,60 грн та штрафу у сумі 680190,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №187/ВЗЗ-2022 від 11.05.2022, в частині своєчасної поставки товару.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

02.02.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1274/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 09.03.2023.

28.02.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про надання оригіналів документів.

06.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У зв`язку з перебуванням судді Турчина С.О. у відпустці, підготовче засідання, призначене Господарським судом міста Києва на 09.03.2023, не відбулось.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.03.2023 призначив підготовче засідання на 06.04.2023.

15.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

24.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 06.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.04.2023.

У судовому засіданні 20.04.2023 оголошено перерву у судовому засіданні по суті до 18.05.2023.

17.05.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій.

18.05.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 18.05.2023 не прибув, проте від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 18.05.2023, розглянувши заяву відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у її задоволенні, з огляду на наступне.

Так, заява про відкладення розгляду справи мотивована неможливістю представника відповідача бути присутньою у судовому засіданні, у зв`язку із залученням останнього до невідкладної участі у слідчих діях.

У відповідності до ч.1 - 2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Однак, відповідачем не обґрунтовано наявності обставин, які б у відповідності до ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України могли бути підставою для відкладення судового засідання з розгляду справи по суті.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суд від 29.04.2020 у справі №910/6097/17.

Судом враховано, що за змістом ст.129 Конституції України, п.10 ч.3 ст.2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

З огляду на вище наведене, оскільки за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 18.05.2023 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні 18.05.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до умов п. 5.1 договору № 187/ВЗЗ-2022 від 11.05.2022, 13.06.2022 засобами електронного поштового зв`язку з офіційної електронної пошти позивача на електронну пошту відповідача була надіслана сканкопія заявки від 09.06.2022 № 78/8/2-694 про необхідність поставки товару, а саме: в кількості 4 000 штук у строк до 31.08.2022; в кількості 4 000 штук у строк до 30.09 .2022.

Засобами телефонного зв`язку відповідач підтвердив уповноваженій особі позивача про отримання заявки від 09.06.2022 № 78/8/2-694.

Відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань поставку продукції здійснив з порушенням строків.

10.01.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №78/8/2-30 від 05.01.2023, у якій вимагав сплатити нараховані у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання пеню у розмірі 711825,60 грн та штраф в розмірі 693966,00 грн.

Оскільки відповідач претензію позивача не задовольнив, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до суду з позовом про стягнення пені у сумі 703461,60 грн та штрафу у сумі 680190,00 грн.

У відповіді на відзив позивач заперечив викладені у відзиві обставини, посилаючись, зокрема, на таке: договір між сторонами укладено 11.05.2022, тобто під час дії воєнного стану, а тому доводи відповідача про те, що укладаючи договір він не знав і не міг знати, що в подальшому можуть мати місце форс-мажорні обставини, пов`язані з широкомасштабною військовою агресією є безпідставним; повідомлення про форс-мажорні обставини має бути направлено іншій стороні, однак листи, надані відповідачем, не містить доказів отримання їх позивачем, як і доказів надсилання засобами поштового зв`язку, в тому числі електронною поштою; форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив посилаючись на такі обставини:

- листом від 14.06.2022 вих. №183 відповідач повідомив позивача про те, що не отримав необхідної тканини, а на ринку України існує дефіцит текстильних застібок, тканини на підкладку, мікрофлісу та інших матеріалів та просив збільшити строки поставки товару по договору, однак не отримав згоди позивача;

- 18.07.2022 відповідач листом вих. №225 вчергове звернувся до позивача з пропозицією про збільшення строків поставки внаслідок відсутності тканин;

- 01.08.2022 відповідач листом вих. №244 звернувся до позивача з пропозицією змінити ціну товару встановлену у договорі, у зв`язку зі зміною курс гривні до долара США, що потягло значне підвищення собівартості виготовлення товару;

- 12.08.2022 року відповідач листом вих. №261 в черговий раз повідомив позивача про неможливість виконання ним договору в строк через неспроможність постачальників тканини виконати свої зобов`язання перед відповідачем та запропонував позивачу збільшити строки поставки товару;

- відповідач для підтвердження форс-мажорних обставин звернувся до Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати і отримав Сертифікат № 3200-23-0691 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у якому, зокрема зазначено, що форс-мажорні обставини у відносинах між позивачем і відповідачем виникли з 01.06.2022 і є такими, що тривають станом на 15.02.2023 року.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач не погоджується з доводами позивача наведеними у відповіді на відзив, зазначаючи, що листи, які зазначені у відзиві, надсилались засобами електронної пошти на адресу позивача, вказану в договорі; відповідач не відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань відповідно до договору, а поставив усю кількість товару із пропущенням строку, який було встановлено в заявці, а дане прострочення строку поставки товару виникло у зв`язку із обставинами, які не можливо було передбачити під час укладення договору, а тому до відповідача не повинні застосовуватись штрафні санкції.

Також відповідач подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 10%, а саме до 138365,10 грн.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

11.05.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - замовник) та Приватним акціонерним товариством "АСТРА ЛЮКС" (далі - учасник) укладено договір №187/ВЗЗ-2022 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого учасник зобов`язується поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в додатку № 1 до цього договору (код ДК 021:2015 - 18110000-3-Формений одяг).

У додатку № 1 до договору (специфікації) погоджено: найменування товару (асортимент): куртка вітровологозахисна (Технічна специфікація від 26.07.2021 № 3 та відповідність зразку-еталону), кількість товару - 8 000 штук.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна договору складає 19680000, у тому числі ПДВ 20% - 3280000,00 грн.

У п. 5.1. договору сторони погодили, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту учасника ІНФОРМАЦІЯ_1, вказану у розділі 13 цього договору. Учасник зобов`язаний засобами телефонного зв`язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки.

У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.

Відповідно до 5.2. договору, передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, м. Львів, м. Одеса, м. Дніпро та інші міста згідно заявок замовника.

Згідно з пп. 6.3.1. п. 6.3. договору учасник зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим договором.

За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також іншими чинними нормативно-правовими актами України та цим договором (п. 7.1. договору).

В п. 7.3. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7. замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.

Відповідно до п. 11.8. договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв`язку на адреси, вказані у розділі 13 цього договору). У будь-якому разі замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а учасник з моменту направлення замовником відповідного листа (на електронну пошту учасника, вказану у розділі 13 цього договору; передання до поштового відділення зв`язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання учасником).

13.06.2022 засобами електронного поштового зв`язку з офіційної електронної пошти позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 була надіслана сканкопія заявки позивача від 09.06.2022 № 78/8/2-694 про необхідність поставки товару, а саме: в кількості 4 000 штук у строк до 31.08.2022; в кількості 4 000 штук у строк до 30.09 .2022.

13.06.2022 відповідач засобами телефонного зв`язку підтвердив уповноваженій особі позивача отримання засобами електронного поштового зв`язку заявки від 09.06.2022 №78/8/2-694.

Відповідач здійснив поставку товару, вказаного в заявці від 09.06.2022 № 78/8/2-694, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 98 від 21.09.2022 на суму 2 386 200,00 грн у кількості 970 комплектів; № 99 від 23.09.2022 на суму 762600,00 грн у кількості 310 комплектів; № 115 від 30.09.2022 на суму 1968000,00 грн у кількості 800 комплектів; № 116 від 06.10.2022 на суму 2460000,00 грн у кількості 1000 комплектів; № 121 від 17.10.2022 на суму 2 460 000,00 грн у кількості 1000 комплектів;№ 126 від 19.10.2022 на суму 2460000,00 грн у кількості 1000 комплектів; № 129 від 25.10.2022 на суму 2189400,00 грн у кількості 890 комплектів; № 154 від 14.11.2022 на суму 1968000,00 грн у кількості 800 комплектів; № 157 від 23.11.2022 на суму 1230000,00 грн у кількості 500 комплектів; № 177 від 06.12.2022 на суму 369000,00 грн у кількості 150 комплектів; № 188 від 21.12.2022 на суму 1426800,00 грн у кількості 580 комплектів.

Посилаючись на порушення відповідачем встановлених у договорі строків поставки товару, позивач на підставі п.7.3 договору нарахував пеню в сумі 703461,60 грн та штраф у сумі 680190,00 грн.

10.01.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №78/8/2-30 від 05.01.2023, у якій вимагав сплатити нараховані у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання пеню та штраф.

Оскільки відповідач претензію не задовольнив, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір № 187/ВЗЗ-2022 від 11.05.2022 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідно до заявки від 09.06.2022 № 78/8/2-694 відповідач повинен був передати товар в кількості 4 000 штук у строк до 31.08.2022 та товар в кількості 4 000 штук у строк до 30.09 .2022.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення поставки товару, зокрема, термін прострочення становить: 970 комплектів - з 01.09.2022 по 20.09.2022; 310 комплектів - з 01.09.2022 по 22.09.2022; 800 комплектів - з 01.09.2022 по 29.09.2022; 1000 комплектів з 01.09.2022 по 05.10.2022; 920 комплектів з 01.09.2022 по 16.10.2022; 80 комплектів з 01.10.2022 по 16.10.2022; 1000 комплектів з 01.10.2022 по 18.10.2022; 890 комплектів з 01.10.2022 по 24.10.2022; 800 комплектів з 01.10.2022 по 13.11.2022; 500 комплектів з 01.10.2022 по 22.11.2022; 150 комплектів з 01.10.2022 по 05.12.2022; 580 комплектів з 01.10.2022 по 20.12.2022.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Позивачем на підставі п.7.3. договору здійснено нарахування пені у сумі 703461,60 грн та штрафу у сумі 680190,00 грн.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Як встановлено судом вище, у п. 7.3. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.

Розрахунок пені у сумі 703461,60 грн є арифметично правильним та відповідає умовам договору.

Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання з поставки товару понад 30 днів (щодо комплектів у кількості 3950 вартістю 9717000,00 грн), позивач обґрунтовано на підставі пункту 7.3. договору здійснив нарахування штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару, що становить 680190,00 грн.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, то суд зазначає таке.

Згідно з п.8.1. договору сторони звільняються від відповідальності на невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, інша небезпечна подія).

Відповідно до п.8.2. договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі

Потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин (п. 46 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Відповідач листом від 14.06.2022 повідомив позивача про те, що не отримав необхідної тканини, а на ринку України існує дефіцит текстильних застібок, тканини на підкладку, мікрофлісу та інших матеріалів та просив збільшити строки поставки товару по договору. В подальшому листами 18.07.2022, від 12.08.2022 відповідач повідомляв позивача про неможливість виконання ним договору в строк через неспроможність постачальників тканини виконати свої зобов`язання.

У відзиві відповідача зазначив, що відсутність сировини, кількість повітряних тривог та відключення електроенергії на виробництві в сукупності спричинило неможливість виконати поставку товару у строк.

У той же час, відповідач зазначає, що обставини непереборної сили існували з 01.06.2022.

Судом встановлено, що відповідач вперше повідомив позивача лише 14.06.2022 тобто з порушенням 3-денного строку, встановленого договором.

Крім того, судом також встановлено, що відповідач не повідомляв позивача про те, що повітряні тривоги, відключення електроенергії на виробництві перешкоджають поставці товару у строк, як і не повідомляв про зупинки виробництв відповідача.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

У той же час, положення укладеного сторонами договору не передбачають юридичні наслідки несвоєчасного повідомлення про факт настання форс-мажорних обставин.

Згідно п. 8.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

ПрАТ "АСТРА ЛЮКС" надало суду Сертифікат ТПП № 3200-23-0691 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, згідно чинного законодавства, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань. Отже, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".

Відповідач як на форс-мажорні обставини посилається на відсутність необхідної тканини для пошиття товару, валютні коливання, повітряні тривоги та відключення електроенергії.

На підтвердження існування форс-мажорних обставин відповідачем надано: довідку про витрати у виробництві ПрАТ "Астра Люкс", Інформаційну довідку щодо поставки сировини ТОВ "ЧШК" в період червень-жовтень 2022, рахунки-фактури та видаткові накладні з контрагентом - ПрАт "Черкаський шовковий комбінат", Акти зупинки виробництва ПрАТ "Астра Люкс" від 02.06.2022, 04.07.2022, 01.08.2022, 02.09.2022, 03.10.2022 та Сертифікат ТПП № 3200-23-0691 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (від 15.02.2023 вих № 109/03.23.

У вказаному Сертифікаті ТПП засвідчено ПрАТ "Астра Люкс" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, щодо обов`язку постачання товару у термін до 31.08.2022, 30.09.2022; період дії форс-мажорних обставин: 01.06.2022 - тривають станом на 15.02.2023.

Введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання

Однак, суд зазначає, що позивач та відповідач укладали спірний договір, коли воєнний стан уже був введений, а тому відповідач міг та повинен був передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути, пов`язані з цим, зокрема й можливі повітряні тривоги, логістичні затримки, відключення електроенергії.

Акти про зупинку виробництва, складені відповідачем, не можуть вважатися доказами форс-мажорних обставин, оскільки це рішення ухвалив сам відповідач, воно не залежало від зовнішніх обставин, які були б невідомими на момент укладення договору.

Умовами спірного договору сторони не погоджували, що товар має бути вироблений з тканин конкретного постачальника. Відповідачем не надано доказів того, що він намагався придбати тканину для виготовлення товару у іншого постачальника.

Крім того, згідно ст. 218 ГК України суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, а причини несвоєчасного виконання договору не були викликані форс-мажорними обставинами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність заявлення позивачем штрафних санкцій.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 10%, а саме до 138365,10 грн.

Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування приписів статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України викладено Верховним Судом у постановах, зокрема від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Враховуючи, що зобов`язання з поставки товару відповідачем виконано (хоч і з простроченням), з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем причин та обставин прострочення виконання ним договірних зобов`язань з поставки, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також враховуючи значний розмір та невідповідність, на переконання суду, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення відповідачем зобов`язання, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства (справедливість, добросовісність, розумність), суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 50 %. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 351730,80 грн пені та 340095,00 грн штрафу, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги частково.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Приватного акціонерного товариства "АСТРА ЛЮКС", а саме в частині стягнення 351730,80 грн пені та 340095,00 грн штрафу.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір у даній справі виник із неправильних дій відповідача, які призвели до порушення зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, судові витрати покладаються на відповідача. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 у справі 904/392/22, від 20.04.2023 у справі 904/1754/22.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АСТРА ЛЮКС" (03061, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСЛАВСЬКА, будинок 54, ідентифікаційний код 19255777) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню у сумі 351730,80 грн, штрафу у сумі 340095,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 20754,77 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 23.05.2023.

Суддя С.О. Турчин