ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/382/23Головуючий по 1 інстанції

Справа №705/3458/21 Категорія: 301010100 Єщенко  О. І.

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       04 травня 2023 року Черкаський апеляційний суд  в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

Головуючого         Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )        

Суддів                 Василенко Л.І., Карпенко О.В.

За участю секретаря Ярошенка Б.М.        

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідачі – Уманський об`єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки;

особа, яка подає апеляційну скаргу – Уманський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в особі начальника ОСОБА_2

розглянувши в м. Черкаси у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Уманського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особі начальника ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2023 року, постановлене під головуванням судді Єщенка О.І., 13.01.2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання неправомірної відмови та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

       05 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Уманського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання неправомірної відмови та зобов`язання вчинити дії та просив суд визнати незаконним рішення військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 № 5/230 від 19.05.2021 року про відмову в постановці ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи на квартирний облік; зобов`язати житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення щодо поновлення (постановки) ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання; зобов`язати військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 затвердити рішення житлової комісії щодо поновлення (постановки) ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання.

               В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що він, починаючи з 1991 року, по 19.09.2018 року безперервно проходив військову службу у Збройних Силах України на різних офіцерських посадах та на момент звільнення має повних 27 календарних років військової вислуги, що підтверджено наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 476 від 03.09.2018 року.

               Відповідно до вище вказаного наказу та наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 213 від 19.09.2018 року він звільнений з військової служби з 19.09.2018 року відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас за підпунктом «К» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), та виключений із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлений на військовий облік до Уманського ОМВК Черкаської області (на даний час ІНФОРМАЦІЯ_2 , надалі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

               До грудня 2012 року він проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 з дислокацією в АДРЕСА_1 та перебував на квартирному обліку для отримання службового житла та житла для постійного проживання. Саме тому, під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 , позивачем була отримана службова квартира на склад сім`ї в 4 особи (його, дружини та двох синів).

       У 2012 році військова частина НОМЕР_2 перебувала на етапі розформування та в подальшому була розформована. На момент розформування даної військової частини контракт ОСОБА_3 на проходження військової служби ще не закінчився, а тому він був змушений вибути до іншої військової частини, куди був направлений Міністерством оборони України для продовження служби відповідно встановленого терміну контракту.

Проте, оскільки ОСОБА_1 планував у подальшому проживати та отримати житло для постійного проживання в м. Умань, то він з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_2 не знімався і за новим місцем служби не ставав на відповідний квартирний облік. Квартирну справу ОСОБА_1 , так як і справи ряду інших колишніх військовослужбовців, було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де він і повинен був перебувати на квартирній черзі до теперішнього часу включно, відповідно до п. 2.16 розділу ІІ Наказу Міністра оборони України № 737 від 30.11.2011 року, який був чинний до 31.07.2018 року та де вказано, що військовослужбовці під час звільнення залишаються на квартирному обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини – у військовому комісаріаті району, на території обслуговування якого знаходилася розформована військова частина, а також якщо військовослужбовець, який звільнився, обирає для проживання після звільнення з військової служби, з урахуванням існуючого порядку реєстрації інший населений пункт, відповідний командир військової частини за його рапортом за 6 місяців до звільнення в запас або відставку за віком подає до військового комісаріату і КЕВ (КЕЧ) району, що знаходяться за обраним місцем проживання, необхідні документи для зарахування військовослужбовця на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання жилого приміщення. Відповідний рапорт йому не потрібно було писати, вважає позивач, оскільки після розформування військової частини НОМЕР_2 всі квартирні справи автоматично були передані до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де він і повинен був перебувати на квартирному обліку, та де ОСОБА_1 на даний час перебуває на військовому обліку як офіцер запасу, який проживає в м. Умань.

        У зв`язку з вищевикладеним, позивачем було направлено звернення від 11.05.2021 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою з`ясувати інформацію, чи перебуває він на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_6 , та з проханням, у разі відсутності його на квартирному обліку, поновити ОСОБА_1 на відповідному обліку як особу, яка вислужила повних 27 календарних років та має право на отримання житла для постійного проживання.

       За розглядом звернення ОСОБА_1 йому надійшов лист № 5/230 від 19.05.2021 року за підписом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , де позивачу було відмовлено в реалізації його конституційного та гарантованого державою права на отримання житла для постійного проживання.

               Дане рішення, позивач ОСОБА_1 вважає, є незаконним, необґрунтованим, таким, що йде в розрізі із гарантованими державою соціальними гарантіями, та є прямим порушенням його конституційних прав.

        ОСОБА_1 забезпечений службовим житлом у АДРЕСА_2 , та відповідно до п. 10 розділу VІІ Наказу має право на забезпечення його житлом для постійного проживання, шляхом виключення даного житла із числа службового.

В свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі військового комісара, всупереч даної норми, позбавляє його права на отримання житла для постійного проживання як особи, яка має 27 років військової вислуги та є ветераном військової служби, шляхом відмови ОСОБА_1 у постановці його на квартирний облік.

       Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано незаконним рішення військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 № 5/230 від 19.05.2021 року про відмову в постановці ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи на квартирний облік.

              Зобов`язано житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення щодо поновлення (постановки) ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання.

 Зобов`язано військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 затвердити рішення житлової комісії щодо поновлення (постановки) ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання.

       Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, Уманський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в особі начальника ОСОБА_2 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

       В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує, що рішення районного суду ухвалено із істотним порушенням процесуального та неправильним застосуванням матеріального права, а тому підлягає до безумовного скасування.

       Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи міститься повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_7 про те, що відповідно до спільної Директиви Міністерства оборони України Головнокомандувача Збройних Сил України № Д/321/1дск від 07.06.2021 року «Про проведення додаткових організаційних заходів з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, військовими частинами (установами) Збройних Сил України в 2021 році», ІНФОРМАЦІЯ_8 реорганізовано в ІНФОРМАЦІЯ_9 , начальником центру є полковник ОСОБА_4 .

       Додано довідку з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань № 151121 від 29.02.2021 року.

       Скаржник вважає, що у зв`язку із вказаним суд, здійснюючи дане провадження, відповідно до ЦПК України, повинен був вирішити питання щодо заміни відповідача, однак вимоги процесуального законодавства не виконав, тому вирішив позовні вимоги до неналежного відповідача.

       В апеляційній скарзі звертається увага на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не існує. Вказаним рішенням суд зобов`язав до виконання свого рішення не існуючу юридичну особу.

Апеляційна скарга мотивована також тим, що даний спір є публічно-правовим спором із органом військового управління згідно Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затверджене постановою КМУ 23 лютого 2022 року № 124, до яких відноситься ІНФОРМАЦІЯ_10 , у зв`язку із чим підлягає розгляду в адміністративному провадженні.

       Стосовно безпосередньо позовних вимог, то скаржник зазначає наступне, а саме: розділ Наказу, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, регулює облік звільнених військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов. Однак позивач ОСОБА_1 не відноситься на час свого переведення для продовження військової служби в іншу місцевість і в іншу частину, при цьому, військова частина НОМЕР_2 , з якої позивач був переведений, не була ліквідована.

       В апеляційній скарзі Уманський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в особі начальника ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

       Сторони у судове засідання не з?явились повторно.

       Сторони належним чином повідомлені про дату, час, місце розгляду справи, що підтверджується даними судових повісток про вручення.

       Позивач ОСОБА_1 направив на адресу апеляційного суду заяву про розгляд справи без участі позивача, направивши копію відрядження, в якому він перебуває. Заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

       Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 4 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право : скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно до частини 2 вказаної вище статті порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

       Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

       Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про визнання неправомірної відмови та зобов`язання вчинити дії, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, вказавши, що ОСОБА_1 має право після звільнення зі служби перебувати на СП за місцем проживання (реєстрації), тому зняття позивача рішенням військового комісаріату ІНФОРМАЦІЯ_1 № 5/230 від 19.05.2021 року з обліку порушено право на одержання житла, передбачене Конституцією України.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із прийнятим рішенням суду першої інстанції, оскільки, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі у цивільному провадженні, суд першої інстанції допустився помилки, так як невірно визначив предметну юрисдикцію спору, не звернувши уваги, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, чим допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі, так як суд хибно дійшов висновку про розгляд справи у порядку цивільного судочинства за встановлених обставин.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

       Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

       Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з Витягом із наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 03.09.2018 року № 476 ОСОБА_1 звільнений з військової служби з 19.09.2018 року відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас за підпунктом «К».

       Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 213 від 19.09.2018 року майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 09.09.2018 року № 476 відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас за підпунктом «К» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), з 19.09.2018 виключити із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

       Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_11 від 24.09.2018 року № 3/819 ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_12 з 24.09.2018 року на підставі припису в/ч НОМЕР_1 № 205 від 19.09.2018 року, особова справа № 4806.

       Згідно з витягом з протоколу № 2 засідання житлової комісії частин ППО Уманського гарнізону від 22.12.2000 року постановлено солдата ОСОБА_1 на квартирний облік складом сім`ї (три) особи: він ОСОБА_1 , 1974 року народження, дружина ОСОБА_5 , 1976 року народження, син ОСОБА_6 , 1998 року народження з 05.09.1995 року.

 Відповідно до ордеру на службове приміщення № 64 від 23.12.2008 року ОСОБА_1 надано право на зайняття жилого приміщення на підставі рішення виконкому Піківецької сільської ради від 22.12.2008 року № 71 на склад сім`ї: ОСОБА_1 квартиронаймач, ОСОБА_5 дружина, ОСОБА_6 син, ОСОБА_7 син.

       Зазначені обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються матеріалами справи.

       11.05.2021 року ОСОБА_1 було направлено звернення на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою з`ясування інформації, чи перебуває він на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_6 , та з проханням, у разі відсутності його на квартирному обліку, поновити ОСОБА_1 на відповідному обліку, як особу, яка вислужила повних 27 календарних років та має право на отримання житла для постійного проживання.

       За результатами розгляду на адресу ОСОБА_1 надійшов лист № 5/230 від 19.05.2021 року за підписом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомлено, що поставити ОСОБА_1 на квартирний облік при ІНФОРМАЦІЯ_6 немає підстав.

       Згідно Наказу Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 року на квартирний облік мають право ставити виключно діючих військовослужбовці Збройних Сил України (а.с.16).

        ОСОБА_1 вважає вказане вище рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає гарантованим державою соціальним гарантіям та є прямим порушенням його конституційних прав, у зв`язку з чим він звернувся в суд.

       Так, колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

       Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб?єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

       Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних осіб із суб?єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

       Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

       Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв?язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

       Суб?єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі, без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб?єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

       Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб?єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб?єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб?єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

       Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

       На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

       Відповідно до п. 24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік – підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

       Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров?я, а також у зв?язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла (ч. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

       Відповідно до п. 22 розділу 5 «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої Наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року № 380 зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

       Відповідно до п. 1 розділу 6 «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» затвердженою Наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року № 380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.

       У спірних правовідносинах відповідач у межах та в порядку, встановленому законом, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу, визначеного Законом.

       Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб?єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов?язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Крім того, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, з приводу проходження публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України).

       За змістом пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба належить до служби публічної.

       Колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що із справи, яка переглядається, вбачається, що позивач ОСОБА_1 мотивував позов положеннями Конституції України та Інструкції оскаржив незаконне рішення військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 № 5/230 від 19.05.2021 року про відмову поставити ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи на квартирний облік та просив зобов`язати житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення щодо поновлення (постановки) ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, зобов`язати військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 затвердити рішення житлової комісії щодо поновлення (постановки) ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання.

       Така гарантія соціального захисту, як забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців, є однією з передбачених зазначеним законом пільг для осіб, які проходили військову, тобто публічну службу.

Таким чином, спір між сторонами є публічно-правовим, та такий спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Подібні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20).

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

       Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

       Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги згідно частини другої статті 377 ЦПК України.

       Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення суду першої інстанції – скасуванню, провадження у справі – закриттю у зв`язку із розглядом справи з порушенням юрисдикції.

       На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, та він має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою підсудністю.

       Керуючись ст.ст. 255, 256, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

       Апеляційну скаргу Уманського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особі начальника   ОСОБА_2 – задовольнити частково.

       Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2023 року– скасувати.

       Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання неправомірної відмови та зобов`язання вчинити дії – закрити.

       Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

       Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач має право звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно – процесуальним законодавством.

       Повний текст постанови складений 22.05. 2023 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді Л.І. Василенко

О.В. Карпенко