Номер провадження: 22-ц/813/4915/23

Справа № 1519/2-4388/11

Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.

Доповідач Пузанова Л. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2023 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.,

суддів: Ігнатенко П.Я.,

Орловської Н.В.,

секретар Зєйналова А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестмент Корпорейшн”, на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2019 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестмент Корпорейшн”, про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2011 року в справі №2/1519/4388/11 позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 262 830,02 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 11 березня 2011 року становить 2 085 582,49 грн.

27 листопада 2018 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа про стягнення з боржника ОСОБА_2 заборгованості в сумі 2 085 582,49 грн, поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа про стягнення з боржника ОСОБА_2 заборгованості в сумі 2 085 582,49 грн.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2019 року в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання відмовлено.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”, яке змінило назву на Акціонерне товариство “Райффайзен Банк” та правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестмент Корпорейшн”, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення поданої ним заяви у повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги зазначило, що висновки суду щодо відсутності підстав для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у спірних правовідносинах не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені без належної оцінки наданих банком доказів на підтвердження того, що виконавчий лист втрачено та що строк його пред`явлення до виконання пропущено внаслідок обставин, незалежних від банку.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 березня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2019 року скасовано.

Заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» про видачу дубліката виконавчого документа, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання задоволено.

Поновлено АТ «Райффайзен Банк Аваль» строк для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого 30 січня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси, щодо боржника ОСОБА_2 на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2011 року у справі № 2/1519/4388/11 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної філії АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором від 25 травня 2007 року № 014/0028/74/75474 заборгованості в загальній сумі 262 830,02 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 березня 2011 року еквівалентно 2 085 582,49 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 103 243,91 доларів США, що еквівалентно 819 250,75 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 33 811,12 доларів США, що еквівалентно 268 294,62 грн, пені за прострочення тіла кредиту у розмірі 52964,08 доларів США, що еквівалентно 420 275,27 грн, пені за прострочення відсотків по кредиту у розмірі 72 810,91 доларів США, що еквівалентно 577 761,85 грн.

Видано АТ «Райффайзен Банк Аваль» дублікат виконавчого листа, виданого 30 січня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси, щодо боржника ОСОБА_2 на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2011 року у справі № 2/1519/4388/11 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної філії АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором від 25 травня 2007 року № 014/0028/74/75474 заборгованості в загальній сумі 262 830,02 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 березня 2011 року еквівалентно 2 085 582,49 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 103 243,91 доларів США, що еквівалентно 819 250,75 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 33 811,12 доларів США, що еквівалентно 268 294,62 грн, пені за прострочення тіла кредиту у розмірі 52 964,08 доларів США, що еквівалентно 420 275,27 грн, пені за прострочення відсотків по кредиту у розмірі 72 810,91 доларів США, що еквівалентно 577 761,85 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 29 жовтня 2020 року здійснено заміну сторони виконавчого провадження- Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” на правонаступника- Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестмент Корпорейшн” у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №1519/2-4388/11, виданого Малиновським районним судом м.Одеси на примусове виконання рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 28.09.2011 року у справі №1519/2-4388/11 за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановою Одеського апеляційного суду від 07.09.2022 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ухвалу суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким здійснено заміну сторони виконавчого провадження- Публічного акціонерного товариства“Райффайзен Банк Аваль” на правонаступника- Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестмент Корпорейшн” у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №1519/2-4388/11, виданого Малиновським районним судом м.Одеси на примусове виконання рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 28.09.2011 року у справі №1519/2-4388/11 за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В жовтні 2021 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 26 березня 2020 року.

Постановою від 17 січня 2023 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 26 березня 2020 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи до суду апеляційної інстанції неодноразово не з`являлися.

Акціонерне товариство “Райффайзен Банк” надіслало на адресу апеляційного суду заяву про розгляд справи у відсутність представника товариства. Повідомило суд, із наданням відповідних доказів, про те, що рішенням загальних зборів акціонерів №3б-62 від 23.04.2021року змінено його найменування на Акціонерне товариство “Райффайзен Банк” та про те, що 22 червня 2020 року товариством укладено договір, за умовами якого право вимоги за укладеними з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договорами кредиту та іпотеки відступлено Акціонерному товариству “Оксі Банк”.

З огляду на матеріали справи, 22 червня 2020 року Акціонерне товариство “Оксі Банк” уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвестмент Корпорейшн” договір, яким уступило останньому вимоги за укладеними із ОСОБА_3 і ОСОБА_2 договорами кредиту та іпотеки. ТОВ “Інвестмент Корпорейшн” є учасником цієї справи та повідомлено (неодноразово) про дату, час і місце розгляду справи шляхом доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважаються повідомленими про дату, час і місце судового розгляду відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України, що підтверджено проставленою у поштових повідомленнях відміткою про їх відсутність за адресою місця проживання.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судове рішення мотивовано тим, що судом не встановлено, як поважності причин пропуску стягувачем строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, так і не надано доказів на підтвердження об`єктивної втрати ним оригіналів виконавчих документів.

В процесі розгляду справи суд встановив, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2011 року в справі № 2/1519/4388/11, зокрема, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/0028/74/75474 від 25 травня 2007 року заборгованість в загальному розмірі 262 830,02 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 11 березня 2011 року еквівалентно 2 085 582,49 грн.

30 січня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист № 2-4388/11 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної філії АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/0028/74/75474 від 25 травня 2007 року заборгованості в загальному розмірі 262 830,02 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 11 березня 2011 року еквівалентно 2 085 582,49 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом – 103 243,91 доларів США, що еквівалентно 819 250,75 грн, заборгованості за відсотками – 33 811,12 доларів США, що еквівалентно 268 294,62 грн, пені за прострочення тіла кредиту – 52 964,08 доларів США, що еквівалентно 420 275,27 грн, пені за прострочення відсотків по кредиту – 72 810,91 доларів США, що еквівалентно 577 761,85 грн.

Постановою державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області від 19 липня 2013 року за заявою стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» відкрито щодо боржника ОСОБА_2 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-4388/11, виданого 30 січня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення солідарно на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в загальній сумі 262 830,02 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 11 березня 2011 року еквівалентно 2 085 582,49 грн.

За даними автоматизованої системи виконавчого провадження було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Зі змісту відповіді Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси на запит АТ «Райффайзен Банк Аваль» про надання інформації щодо виконання виконавчого листа № 2-4388/11, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 30 січня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_2 солідарно на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 2 085 582,49 грн, вбачається, що виконавче провадження на виконанні у відділі не перебуває. Крім того, зазначено, що термін зберігання завершених проваджень закінчився, тому більш детальну інформацію надати не можливо.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першою статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у цій справі), виконавчі документи, до яких віднесено рішення суду у цивільних справах, можуть бути пред`явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню — з наступного дня після його прийняття.

05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, відповідно до частини першої статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно із пунктом 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Аналіз змісту пункту 5 Розділу X III Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності Законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 202/20331/13-ц.

Інформація щодо строку пред`явлення рішення суду до виконання обов`зково зазначається у виконавчому листі (стаття 4 Закону України “Про виконавче провадження” в редакції Закону від 02.06.2016 року та стаття 18 цього Закону в редакції від 21.04.1999року).

Законом України “Про виконавче провадження”, як в редакції, що діяла на час видачі судом виконавчого листа, так і в редакції Закону від 02.06.2016 року, передбачено інститут переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, за змістом якого строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред`явленням виконавчого документа до виконання.

За загальним правилом, після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (стаття 23 Закону в редакції, що діяла на час видачі виконавчого листа).

Аналогічні положення містить стаття 12 Закону України “Про виконавче провадження” в редакції Закону від 02.06.2016 року, частиною шостою якої також передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Порядок вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання визначений статтею 433 ЦПК України, відповідно до якої у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Перелік обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, в законі не наведений, тому вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду. Відповідно до судової практики, поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Банк у підтвердження поважності причин пропуску ним строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання надав суду інформацію, отриману від органів державної виконавчої служби щодо повернення виконавчих листів стягувачеві (дата повернення невідома, а виконавчі провадження відкриті в липні 2013 року) та журнали обліку вхідної кореспонденції Акціонерного банку “Райффайзен Банк “Аваль” за період з 2013 по 2018 рік, в якому відсутня реєстрація вхідної кореспонденції щодо повернення виконавчих листів, які є предметом розгляду в цій справі (т.1, а. с. 86-90, 125, 127-235; т.2, а. с. 1-216).

Заявник стверджує, що необізнаність щодо закінчення виконавчого провадження виключала необхідність вчинити необхідні дії щодо виконавчого листа.

Згідно з пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, приписи підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIІІ Перехідні положення ЦПК України не суперечать приписам частини шостої статті 12 Закону України “Про виконавче провадження” та частини першої статті 433 ЦПК України. Зазначені приписи перехідних положень вказаного кодексу не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред`явлення цього документа до виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 21.08.2019 року у справі №2-836/11 Велика Палата Верховного Суду виклала висновок про те, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Отже, вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа у цій справі залежить від наявності підстав для поновлення строку для його пред`явлення до виконання, який як правильно визначив суд, закінчився.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013року у справі № 1-7/2013, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили (рішення КонституційногоСуду Українивід 27січня 2010року №3-рп/2010 у справі № 1-7/2010).

Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

За правилами частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, що діяв до 05.10.2016 року, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Аналогічні положення містить стаття 28 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-УІІІ від 02.06.2016року, яка передбачає, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

З огляду на викладене, належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 2515/739/2012, від 12 березня 2018 року в справі№ 583/1828/17-ц, від 24 жовтня 2018 року в справі № 201/15305/14-ц, від 22 січня 2020 року в справі № 2-1693/10, від 28.05.2020 року у справі №1003/6035/12 та інших.

Як встановив суд першої інстанції, виконавчі листи було пред`явлено до виконання, проте згодом державний виконавець прийняв рішення про їх повернення. Доказів, що оригінал виконавчого документа був вручений стягувачу в спосіб і порядок, визначений Законом, матеріали справи не містять.

Враховуючи, що факт обізнаності Акціонерного товариства “Райффайзен Банк “Аваль”, яке змінило назву на “Райффайзен Банк” та правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестмент Корпорейшн”, щодо повернення йому виконавчого листа матеріалами справи та належними доказами, якими є виключно квитанція про його відправлення державним виконавцем та рекомендоване повідомлення про вручення цього поштового відправлення, судом не встановлено, а навпаки- визнано, що зазначені докази відсутні, суд апеляційної інстанції висновок суду щодо відсутності підстав для поновлення банку пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та для видачі дубліката виконавчого листа, оригінал якого є втраченим, вважає помилковим, а ухвалене ним судове рішення таким, що підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви з наведених вище підстав.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, викладені у його постановах, зокрема, у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №2-6471/06, про те, що сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Необґрунтованими колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про те, що обставини, вказані представником в заяві (необізнаність щодо закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого листа впродовж тривалого часу) не свідчать про наявність виключних непереборних обставин, які не залежали від волі стягувача та заважали йому вчасно звернутись до державного виконавця для примусового виконання рішення суду, оскільки передавши виконавчий лист органу державної виконавчої служби для виконання, стягувач вчинив залежну від його волі дію щодо порушення процедури примусового виконання судового рішення. Іншими обов`язками, зокрема обов`язком здійснювати контроль за ходом виконавчого провадження, сторони виконавчого провадження, в тому числі стягувач, законом не наділені. Передавши виконавчий лист державному виконавцю, стягувач тим самим перервав перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України ”Про виконавче провадження”, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Отже, оскільки факт повернення виконавчого листа  після відкриття виконавчого провадження в липні 2013 року у цій справі не встановлений, відсутні підстави вважати, що строк його пред`явлення до виконання поновлювався та у заявника виник обов`язок пред`являти виконавчий лист до виконання повторно після переривання строку.

З огляду на викладене та зважаючи на скасування судом касаційної інстанції постанови Одеського апеляційного суду від 26.03.2020року у повному обсязі, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів як втрати виконавчого листа, так і підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання не відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, тому ухвалене ним судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вимог Акціонерного товариства “Райффазен Банк”, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестмент Корпорейшн”, із наведених вище підстав.

Відповідно до вимог частин першої та 13 статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” підлягають стягненню понесені ним витрати на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги в розмірі 1 921грн (т.3, а. с.14, 21).

На підставі наведеного, керуючись статтями 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестмент Корпорейшн”, задовольнити.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2019 року скасувати і ухвалити нове судове рішення

Заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про видачу дубліката виконавчого документа, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання в справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Видати Акціонерному товариству «Райффайзен Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестмент Корпорейшн”, дублікат виконавчого листа, виданого 30 січня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси на боржника ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2011 року в справі №2/1519/4388/11 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної філії АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором №014/0028/74/75474 від 25 травня 2007 року заборгованості в загальній сумі 262 830,02 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 березня 2011 року еквівалентно 2 085 582 грн 49 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом – 103 243,91 доларів США, що еквівалентно 819 250,75 грн, заборгованості за відсотками – 33 811,12 доларів США, що еквівалентно 268 294 грн 62коп., пені за прострочення тіла кредиту – 52 964,08 доларів США, що еквівалентно 420 275 грн 27коп., пені за прострочення відсотків по кредиту – 72 810,91 доларів США, що еквівалентно 577 761 грн 85коп.

Поновити Акціонерному товариству «Райффайзен Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестмент Корпорейшн”, строк для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого 30 січня 2012 року Малиновським районним судом м.Одеси на боржника ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2011 року в справі №2/1519/4388/11 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної філії АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором №014/0028/74/75474 від 25 травня 2007 року заборгованості в загальній сумі 262 830,02 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 березня 2011 року еквівалентно 2 085 582 грн 49 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом – 103 243,91 доларів США, що еквівалентно 819 250,75грн, заборгованості за відсотками – 33 811,12 доларів США, що еквівалентно 268 294 грн 62коп., пені за прострочення тіла кредиту – 52 964,08 доларів США, що еквівалентно 420 275 грн 27коп., пені за прострочення відсотків по кредиту – 72 810,91 доларів США, що еквівалентно 577 761 грн 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (код 14305909) витрати на сплату за подання апеляційної скарги судового збору в сумі 1 921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну гривню).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л. В. Пузанова

Судді: П.Я. Ігнатенко

Н. В. Орловська

Повний текст постанови складено 22 травня 2023 року

Суддя Л. В. Пузанова