Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 травня 2023 року                                                             Справа№200/1194/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України  в Житомирській області про визнання рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання вчинити певні дії, -

                                                            ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №056650008412 від 15.02.2023.

Зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового страхового стажу за вислугу років періоди роботи з 01.09.1984 по 19.09.1984 на посаді учня штукатура-маляра в Іультинському будівельно-монтажному управлінні ЧС "Магаданцветметстрой" об`єднання "Северовостокзолото"; з 20.09.1984 по 04.11.1987 на посаді робітника в житлово-комунальному відділі "Іультинський гірничо-збагачувальний комбінат ім. Леніна"; з 04.11.1987 по 13.12.1992 на посаді лаборанта 2 розряду в котельному цеху з шкідливими умовами праці "Іультинський гірничо-збагачувальний комбінат ім.Ленина"; з 14.12.1992 по 04.11.1994 на посаді старшого інспектора у відділі кадрів "Іультинський гірничо-збагачувальний комбінат ім. Леніна"; з 21.05.1996 по 31.08.1996 на посаді машиністки в Іультинськом ГОКЕ за трудовою угодою в "Іультинський гірничо-збагачувальний комбінат ім. Леніна" відповідно до п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового страхового стажу за вислугу років період навчання з 01.09.1980 по 21.07.1981 в у професійному міському училищі №43 м. Авдіївка.

Зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву № 2874 від 26.10.2022 позивача про призначення пенсії на пільгових умовах.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у лютому 2023 року звернувся із заявою щодо призначення пенсії за віком. Проте, рішенням від 15.02.2023 № 056650008412 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний страховий та пільговий стаж. Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 27.03.2023 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Відповідач надав відзив, в якому заперечував проти позову,  посилається на те, що розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено відповідним структурним підрозділом відповідача, яким 15.02.2023 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу – 30 років.

Відповідач вказує, що не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в прирівняних місцевостях після 01.01.1991 й нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, відсутні правові підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи Позивача після 01.01.1991. Також вказує, що 23.12.2022 набрав чинності Закон від 01.12.2022 № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Відповідач вважає, що, починаючи з 23.12.2022, правові відносини з російською федерацією та республікою Білорусь зупинені офіційно, а тому жодні запити на отримання правової допомоги виконуватись не будуть.

Крім того вказує, що за доданими документами до страхового стажу Позивача не зараховано всі періоди трудової діяльності відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.2022, оскільки дата заповнення дубліката не відповідає даті прийняття на роботу згідно запису № 1.

Не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 21.07.1981 згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки відсутній підпис заступника директора по навчально виробничій роботі.

Для зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності та періоду навчання Позивачем не надано уточнюючі довідки, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637.

Також, не зараховано період роботи з 20.09.1984 по 04.11.1994, у тому числі з урахуванням пільгового обчислення період з 20.09.1984 по 31.12.1991, відповідно до уточнюючої довідки № 04-16/14-363 від 18.04.2019, оскільки пенсія громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відсутнє проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

До страхового стажу Позивача зараховано період трудової діяльності з 23.12.1981 по 31.08.1984 в «Авдіївському коксохімічному заводі ім.50-річчя СССР» відповідно до довідки № 01-2/63 яка видана ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (ПРАТ «АКХЗ») та періоди роботи згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж Позивача становить 23 роки 03 місяці 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону. Зважаючи на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 ), 07.02.2023 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідно до рішення відповідача від 15.02.2023 № 056650008412 позивача повідомлено, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У спірному рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 23 роки 3 місяці 10 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - всі періоди трудової діяльності відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.2022; - не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 21.07.1981 згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки відсутній підпис заступника директора по навчально-виробничій роботі.

Для зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів трудової діяльності та періоду навчання необхідно надати уточнюючі довідки, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637.

- не зараховано період роботи з 20.09.1984 по 04.11.1994 відповідно до уточнюючої довідки № 04-16/14-363 від 18.04.2019, оскільки пенсія громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі Закон №1058). Строки призначення пенсії визначаються відповідно до ст.45 Закону №1058.

При цьому: - до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991; - заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених ч.1 ст. 40 Закону №1058; - для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена ч.2 ст. 40 Закону №1058 за три календарні роки, що передують року звернення за призначення пенсії.

Документи необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31.12.1991, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого ст.4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961.

Відповідач вказує у рішенні, що за даними реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності, зокрема, з 01.12.2001. Заявник не працює з 30.01.2023. Особа матиме право на пенсійну виплату з 12.01.2026 або при набутті необхідного страхового стажу.

До матеріалів справи додано:

Диплом серії А №480498, виданого ОСОБА_2 , з якого вбачається що вона 01.09.1980 вступила в професійно-технічне училище №43 м. Авдіївка, а 21.07.1981 закінчила повний курс технічного училища за професією провідник пасажирських вагонів поїздів далекого слідування.

Свідоцтво про шлюб від 26.09.1981 НОМЕР_4 (актовий запис №329), з якого вбачається, що позивач уклала шлюб та отримала прізвище ОСОБА_3 .

Дублікат трудової книжки НОМЕР_1 , що належить позивачу, та оформленої Виробничим підрозділом «Маріупольське вагоне депо» Філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця», з якої вбачається наступні періоди роботи позивача:

Запис 1 з 01.09.1980  по 22.07.1981 навчалася у професійному міському училищі №43 м. Авдіївка;

Запис 2-3 з 22.07.1981 по 24.11.1981 призначена провідником пасажирських вагонів до Вагонного ДЕПО Донецької залізниці;

Запис 4-5 з 23.12.1981 по 31.08.1984  працювала лаборантом хіманалізу по вугіллю та коксу 2 розряду Центрально-заводської лабораторії на Авдіївському Коксохімзаводі;

Запис 6-7 з 01.09.1984  по 19.09.1984 прийнята учнем штукатура-маляра переводом з Авдіївського Коксохімзавода;

Запис 8 з 20.09.1984 по 04.11.1987 прийнята до житлово-комунального відділу робочої Іультинський гірничозбагачувальний комбінат ім.Леніна;

Запис 9 з 04.11.1987 переведена в котельний цех лаборантом 2 розряди зі шкідливими умовами праці Іультинський гірничозбагачувальний комбінат ім. Леніна;

Запис 10 з 14.12.1992  переведена до відділу кадрів старшим інспектором Іультинський гірничозбагачувальний комбінат ім.Леніна;

Запис 11 з 04.11.1994 звільнено зі скорочення чисельності штату працівників, п.1 ст.33 КзпП РФ;

Запис 12 з 21.05.1996 по 31.08.1996 працювала друкаркою на Іультинському ГЗК з трудової угоди до Іультинського гірничозбагачувального комбінату ім. Леніна;

Запис 13-14 з 26.06.2002 прийнято провідником пасажирського вагона 3 розряду за контрактом у Локомотивне депо Ясинувата-Західне Донецької залізниці; 01.08.2006 звільнено за переведенням до вагонного депо станції Маріуполь за згодою керівників, п.5 ст.36 КЗпП України;

Запис 15 з 04.08.2006 прийнята провідником пасажирського вагону (в потягах дальнього та міського сполучення) по контракту в порядку переводу за згодою керівників з Локомотивного депо Ясинувата-Західне;

Запис 16 з 28.01.2008 переведена провідником пасажирського вагона (в потягах дальнього сполучення, фірмових, міжнародних) по контракту;

Запис 17 з 07.07.2011 переведена провідником пасажирського вагону у резерв провідників 2 групи по контракту;

Запис 20 з 01.12.2015 переведена провідником пасажирського вагона резерву провідників дільниця з обслуговування пасажирських вагонів на шляху прямування на умовах контракту структурний підрозділ "Маріупольське вагонне ДЕПО" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного Акціонерного Товариства "Українська залізниця";

Запис 23 з 01.04.2022 зарахована до особового складу виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо Запоріжжя - 1 (філії "Пасажирська компанія" Акціонерного Товариства "Українська залізниця") виробничий підрозділ "Пасажирське вагонне депо Запоріжжя - 1" філії "Пасажирська компанія" Акціонерного Товариства "Українська залізниця";

Запис 24 з 24.08.2022 звільнена в зв`язку з переведенням в Виробничий підрозділ "Пасажирське вагонне депо Львів" філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" п.5 ст.36 КЗпП України виробничий підрозділ "Пасажирське вагонне депо Запоріжжя - 1" філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця";

Запис 25 з 01.09.2022 прийнята на роботу в цех резерву провідників на посаду провідник пасажирського вагона по контракту до 30.11.2022р, у зв`язку з переведенням виробничий підрозділ "Пасажирське вагонне депо Львів" філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця";

Запис 27 з 30.01.2023 звільнена з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по віку виробничий підрозділ "Пасажирське вагонне депо Львів" філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Надано довідку №01-2/63 ПрАТ «Авдіївського коксохімічного заводу» про підтвердження трудового стажу «про фактичний стаж роботи» яка видана ОСОБА_1 , що дійсно працювала на “Авдіївському коксохімічному заводі ім. 50-річчя СРСР” 23.12.1981 Центрально заводська лабораторія 2го розряду та звільнена 31.08.1984 по ст. 36 п. 5 КЗпП України з переводу в Іультинський БМУ, записка про звільнення від 30.08.1984 №167.

Довідка №04-16/14-363 від 18.04.2019 виданою Муніципальним казенною установою «Адміністративно-господарська служба, Єдина чергово-диспетчерська служба, архів міського округу «Егвенкінот» про трудовий стаж у відповідності до якої зазначено, що в архівному фонді Іультинського гірничозбагачувального комбінату, що знаходився на території Чукотського автономного округу, що відноситься до районів Крайньої Півночі, до 1992 року у складі Магаданської обл., за наказами, особовими рахунками та особистими картками. Т-2 значиться ОСОБА_1 .

Також у довідці зазначена наступна інформація, що підтверджує трудовий стаж позивача дні з 20 вересня до 01 жовтня 1984 року збережені в стажі як час на працевлаштування. З 02.06.1984 зап.пр. №231 від 01.10.1984 працювала прибиральницею ЖКВ, лаборантом котельного цеху, а також друкаркою, інспектором оздоблення кадрів на період відпусток основного працівника по 04.11.1994. Наказ №228 від 28.04.1994 звільнено після відпустки за три роки зі скорочення чисельності штату працівників, п.1 ст. 33 КзпПр РФ. Працювала за трудовими договорами з 10.10.1984 до 23.11.1993.

Працювала повний робочий день, тиждень за названими професіями, інші роботи не відволікалася, прогулів, протестів не було.

Підставою зазначено АФ №29, опис №2, справи №№ 566, л.77-81; 638, л.55-58. Накази по особовому складу, особисті карточки ф. Т-2, особові рахунки.

Користується усіма пільгами, передбаченими Законом для осіб, працювавши в районах Крайньої Півночі. Чукотський автономний округ розташований в районі Крайньої Півночі з екстремальними природно-кліматичними умовами.

Також на підтвердження трудового стажу, позивачем було надано довідку від 18.04.2019 року №04-16/14-364 про заробітну плату позавача Чукотського АО Райони Крайньої Півночі до 1992 року у складі Магаданської обл. із фактичним розрахунком заробітку за період жовтень 1984 по листопад 1994 року.

У матеріалах справи також мається історична довідка щодо реорганізації ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» з 1956 по 2016 рр.

Не погоджуючись з позицією відповідача та вважаючи його рішення протиправним, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон №1058).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» спірні правовідносини регулював Закон України «Про пенсійне забезпечення» від   05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788).

Положеннями ч. 1 ст. 56 вказаного Закону було передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Згідно з п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993  № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав відповідачу дублікат трудової книжки від 21.07.2022 НОМЕР_1 .

Всі періоди трудової діяльності відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.2022 не зараховані відповідачем до страхового стажу. В рішенні відповідача відсутні причини не зарахування періодів трудової діяльності  до страхового стажу зазначеного в дублікаті трудової книжки, у відзиві відповідач зазначає, що дата заповнення дубліката не відповідає даті прийняття на роботу згідно запису № 1.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 розділу 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, у редакції, чинній на час оформлення дубліката трудової книжки (далі - Інструкція) особа,  яка  загубила  трудову  книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або  уповноважений  ним орган  видає  працівнику  іншу  трудову  книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат"  в  правому  верхньому  кутку першої сторінки.

Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними   правилами.   У  розділи  "Відомості  про  роботу", "Відомості про нагородження"  і  "Відомості  про  заохочення"  при заповненні дубліката  вносяться  записи  про роботу,  а також  про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи  на  підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Якщо працівник до влаштування  на  це  підприємство  вже працював, то  при  заповненні  дубліката  трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу  3  спочатку  вноситься  запис  про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається  загальна кількість років,  місяців,  днів роботи без уточнення, на якому підприємстві,  в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується  по  окремих  періодах  роботи  в  такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу;  у графі 3 пишеться найменування підприємства,  де  працював  працівник,  а також цех  (відділ)  і  посада  (робота),  на  яку  було  прийнято працівника. Запис  у  дублікаті  трудової  книжки  відомостей  про роботу за  сумісництвом  та  за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з  поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж  самому  підприємстві,  то  про  це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення,  а у графі 3 -  причина  звільнення,  якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому  разі,  коли  документи не містять повністю зазначених вище даних про  роботу у  минулому,  в  дублікат  трудової  книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування,  дата і номер документа, на   підставі  якого  проведено  відповідні  записи  у  дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник   або   уповноважений   ним   орган  зобов`язаний  сприяти працівникові в одержанні документів,  які підтверджують стаж  його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

В цілому погоджуючись із доводами відповідача про те, що записи у дублікаті трудової книжки позивача виконані не у повній відповідності до вимог п.п. 5.1, 5.2, 5.3 розділу 5 Інструкції, суд наголошує на тому, що визначальним для вирішення цього спору є те, що інформація, зазначена в такому документі, є достатньою для встановлення періодів трудової діяльності позивача та первинних документів, на підставі яких записи були внесені до дубліката трудової книжки.

Суд зауважує, що у дублікаті трудової книжки позивача від 21.07.2022 серії НОМЕР_1 дійсно наявні записи про роботу з 01.09.1980 по 30.01.2023 де позивач навчалась та працювала на різних посадах. Дублікат трудової книжки містить відомості про дату прийняття і звільнення позивача з роботи, а також номер і дату видачі відповідних наказів.

Всі записи в трудовій книжці позивача виконані послідовно, не містять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою.

Виявлені відповідачем недоліки в заповненні дубліката трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до дубліката трудової книжки позивача, а вказує лише на окремі недоліки в її заповненні.

Водночас відповідачем не враховано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.05.2022  у справі № 120/1089/19-а.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що відповідачем протиправно не було зараховано до трудового стажу позивача «всі» - як вказано у спірному рішенні відповідача, періоди трудової діяльності відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.2022.

Окрім того, позивачем було надано довідки, уточнюючі особливий характер робіт на підтвердження трудового стажу для призначення пенсії, а саме довідку №01-2/63 ПрАТ «Авдіївського коксохімічного заводу» про підтвердження трудового стажу, та довідки №04-16/14-363 від 18.04.2019 виданих Муніципальною казенною установою «Адміністративно-господарська служба, Єдина чергово-диспетчерська служба, архів міського округу «Егвенкінот».

Системний аналіз положень ст.64 Закону №1058, Порядку № 637 та Порядку № 22-1 дає підстави для висновку, що при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, зокрема у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Для підтвердження трудового стажу приймаються відповідні довідки, виписки із наказів та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, відповідач, у разі наявності розбіжностей у документах, відсутності даних, чи відсутності окремих документів у архівних установах, наділений повноваженнями, для підтвердження стажу роботи особи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючих довідок, архівних документів що містять відомості про періоди роботи, характер праці, встановлений мінімум трудоднів тощо.

В свою чергу, відповідачем не надано суду будь-які докази звернення з приводу надання інформації щодо спірних періодів роботи позивача.

Суд зазначає, що сумніви пенсійного органу щодо вказаної роботи позивача не можуть нівелювати відомості трудової книжки, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Щодо не зарахування відповідачем страхового стажу періодів навчання з 01.09.1980 по 21.07.1981 згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки відсутній підпис заступника директора по навчально-виробничій роботі, суд зазначає наступне.

Згідно п. «д» ст.56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховують стаж навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації, в аспірантурі, докторантурі клінічній ординатурі. Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», завданням цього Закону є регулювання суспільних відносин в галузі професійної (професійно-технічної) освіти з метою: забезпечення громадянам України, у тому числі особам з особливими освітніми потребами, а також іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, права на здобуття професійної (професійно-технічної) освіти відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, перепідготовку та підвищення кваліфікації; задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках; сприяння в реалізації державної політики зайнятості населення; забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку установ професійної (професійно-технічної) освіти та закладів професійної (професійно - технічної) освіти різних форм власності та підпорядкування.

Як вбачається з копії диплому серії НОМЕР_2 , виданого ОСОБА_2 , з якого вбачається що вона 01.09.1980 вступила в професійно-технічне училище №43 м. Авдіївка, а 21.07.1981 закінчила повний курс технічного училища за професією провідник пасажирських вагонів поїздів далекого слідування. Диплом засвідчений підписами директора училища, головою екзаменаційної комісії та печаткою, підпис заступника директора по навчально-виробничій роботі відсутній.

Між тим, суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі №593/283/17. Окрім того, у дублікаті трудовій книжці позивача містяться записи про навчання позивача (запис №1).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не  зараховано до страхового стажу позивача періодів з  01.09.1980 по 21.07.1981.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового страхового стажу за вислугу років періоди роботи з 01.09.1984 по 19.09.1984 на посаді учня штукатура-маляра в Іультинському будівельно-монтажному управлінні ЧС "Магаданцветметстрой" об`єднання "Северовостокзолото"; з 20.09.1984 по 04.11.1987 на посаді робітника в житлово-комунальному відділі "Іультинський гірничо-збагачувальний комбінат ім. Леніна"; з 04.11.1987 по 13.12.1992 на посаді лаборанта 2 розряду в котельному цеху з шкідливими умовами праці "Іультинський гірничо-збагачувальний комбінат ім.Ленина"; з 14.12.1992 по 04.11.1994 на посаді старшого інспектора у відділі кадрів "Іультинський гірничо-збагачувальний комбінат ім. Леніна"; з 21.05.1996 по 31.08.1996 на посаді машиністки в Іультинськом ГОКЕ за трудовою угодою в "Іультинський гірничо-збагачувальний комбінат ім. Леніна" відповідно до п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд вказує наступне.

Згідно з п.5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на підставах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Тобто для пільгового обчислення страхового стажу передбачена можливість надавати вказані документи за вибором особи.

Відповідно до ст.3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 при призначенні пенсії у відповідності із ст.1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодовують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із п.1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення, згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.031992).

З наведеного вбачається, що вказана Тимчасова угода надає громадянам сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у ст. 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в прирівняних місцевостях після 01.01.1991 й нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Правову позицію аналогічного змісту викладено Верховним Судом, зокрема, в постановах від 17.01.2023 справа №211/1910/17, від 30.01.2018 у справі №676/7065/14-а, від 18.11.2021 у справі №348/1366/17, від 08.07.2021 у справі №459/2778/16-а, від 30.05.2019 у справі №348/2974/14-а, від 28.11.2019 у справі №348/400/17.

Із спірного рішення відповідача вбачається, що період роботи позивача з 20.09.1984 по 04.11.1994 не зараховано, оскільки пенсія громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом №1058. Строки призначення пенсії визначаються відповідно до ст.45 Закону №1058.

При цьому: - до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991; - заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених ч.1 ст. 40 Закону №1058; - для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена ч.2 ст. 40 Закону №1058 за три календарні роки, що передують року звернення за призначення пенсії.

Документи необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31.12.1991, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого ст.4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961.

Так, у трудовій книжці позивача зазначено, що у період з 01.09.1984  по 19.09.1984 прийнята учнем штукатура-маляра в Іультинський будівельно-монтажне управлінні ЧС "Магаданцветметстрой" об`єднання "Северовостокзолото" переводом з Авдіївського Коксохімзавода; з 20.09.1984 по 04.11.1987 прийнята до житлово-комунального відділу робочої Іультинський гірничозбагачувальний комбінат ім.Леніна; з 04.11.1987 переведена в котельний цех лаборантом 2 розряди зі шкідливими умовами праці Іультинський гірничозбагачувальний комбінат ім. Леніна; з 14.12.1992  переведена до відділу кадрів старшим інспектором Іультинський гірничозбагачувальний комбінат ім.Леніна; з 04.11.1994 звільнено зі скорочення чисельності штату працівників, п.1 ст.33 КзпП РФ; з 21.05.1996 по 31.08.1996 працювала друкаркою на Іультинському ГЗК з трудової угоди до Іультинського гірничозбагачувального комбінату ім. Леніна.

Відповідно до довідки №04-16/14-363 від 18.04.2019 виданою Муніципальною казенною установою «Адміністративно-господарська служба, Єдина чергово-диспетчерська служба, архів міського округу «Егвенкінот» про трудовий стаж у відповідності до якої зазначено, що в архівному фонді Іультинського гірничозбагачувального комбінату, що знаходився на території Чукотського автономного округу, що відноситься до районів Крайньої Півночі, до 1992 року у складі Магаданської обл., за наказами, особовими рахунками та особистими картками. Т-2 значиться ОСОБА_1 . Також у довідці зазначено, що дні з 20 вересня до 01 жовтня 1984 року збережені в стажі як час на працевлаштування. З 02.10.1984 зап.пр. №231 від 01.10.1984 працювала прибиральницею ЖКВ, лаборантом котельного цеху, а також друкаркою, інспектором оздоблення кадрів на період відпусток основного працівника по 04.11.1994. Наказ №228 від 28.04.1994 звільнено після відпустки за три роки зі скорочення чисельності штату працівників, п.1 ст. 33 КзпПр РФ. Працювала за трудовими договорами з 10.10.1984 до 23.11.1993.

Працювала повний робочий день, тиждень за названими професіями, інші роботи не відволікалася, прогулів, протестів не було. Підставою зазначено АФ №29, опис №2, справи №№ 566, л.77-81; 638, л.55-58. Накази по особовому складу, особисті карточки ф. Т-2, особові рахунки. Користується усіма пільгами, передбаченими Законом для осіб, працювавши в районах Крайньої Півночі. Чукотський автономний округ розташований в районі Крайньої Півночі з екстремальними природно-кліматичними умовами.

Також на підтвердження трудового стажу, позивачем було надано довідку від 18.04.2019 №04-16/14-364 про заробітну плату позивача Чукотського АО Райони Крайньої Півночі до 1992 року у складі Магаданської обл. із фактичним розрахунком заробітку за період жовтень 1984 по листопад 1994 року.

У відзиві відповідач зазначає, що з  прийняттям Постанови КМУ від 28.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», яка набула чинності з 02.12.2022, Україна вийшла з даної Угоди.

Зважаючи на дані обставини, підстави щодо врахування періодів роботи у будь-якій з держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, з якими не укладено двосторонньої угоди про співпрацю у галузі пенсійного забезпечення, для призначення пенсії на території України - відсутні.

23.12.2022  набрав чинності Закон від 01.12.2022 № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Відповідач зазначає, що офіційні документи, видані з 27.12.2022 компетентними органами Російської Федерації та Республіки Білорусь приймаються на території України  виключно за умови легалізації, в даному випадку, проставлення апостилю, оскільки Росія і Білорусь є учасниками Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, яка є чинною у відносинах України з цими державами.

Проте, суд не приймає цей довід відповідача, оскільки відповідач сам зазначає, що легалізації підлягають офіційні документи, видані з 27.12.2022, проте довідка №04-16/14-363 була видана 18.04.2019 тобто до 27.12.2022.

Водночас позивачем трудовий стаж на території РФ набутий до 02.12.2022.

А тому суд критично ставиться до аргументів відповідача про вихід із зазначеної Угоди як РФ, так і України.

Враховуючи викладене вище, роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі підлягають зарахуванню до страхового стажу із розрахунку один рік роботи за один рік та шість місяців до 01.01.1991.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку що періоди роботи з 01.09.1984 по 19.09.1984,  з 20.09.1984 по 04.11.1987, з 04.11.1987 по 31.12.1990 зараховуються в пільговому обчисленні, а з 01.01.1991 по 13.12.1992,  з 14.12.1992 по 04.11.1994,  з 21.05.1996 по 31.08.1996  повинні бути зараховані на загальних підставах.

Відповідно в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії.

Надавши об`єктивну оцінку факту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення, з метою ефективного захисту такого права та забезпечення реальної гарантії щодо дії верховенства права в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.02.2023 про призначення пенсії із зарахування до страхового стажу позивача визначених у цьому рішенні.

Позивач просить зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву № 2874 від 26.10.2022  про призначення пенсії на пільгових умовах, однак в цій частині позовна вимога не може бути задоволена, оскільки позивач звернулась із заявою про призначення пенсії 07.02.2023, що підтверджується матеріалами справи.

Суд враховує, що позиція позивача узгоджується із положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України, згідно яких у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, орієнтовний розмір судових витрат складається з витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн. та витрат на сплату судового збору 1073,40 грн.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч.1, 2 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Ч.3 ст.134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. представником позивача надано до суду: договір про надання правової допомоги від 02.03.2023 №18/03/23 укладений між адвокатським бюро «Молчанової Наталії» та позивачем.

Згідно з п.1.1  договору, адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядки та у строки обумовлені Сторонами у договорі.  У п.1.2 договору, перелічено послуги які надаються за цим договором, та обумовлено що відповідно до узгоджених Сторонами доручень. У п.4.2 договору вказано, що за правову допомогу, передбачену у в п.1.2 договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги складає 2000,00 грн. за годину роботи. Згідно з п.3.1. договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але в будь якому випадку, до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Суд зазначає, що договір складено на надання правової допомоги на певний термін, и стосується будь яких узгоджених Сторонами доручень.    

Позивачем надано акт надання послуг по договору від 02.03.2023, в якому зазначено короткій зміст послуг: ознайомлення з документами, складання позовної заяви про визнання рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання вчинити певні дії, формування та подання позову до суду, представництво інтересів відповідача у суді першої інстанції. За даним актом підлягає сплаті  15000,00   грн.  

Також надано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 16.03.2023 №16/03 про оплату на суму 10 000,00 грн.

Відповідач проти задоволення клопотання про стягнення витрат з правової допомоги заперечував. Зазначив, що дана судова справи не вирізняється особливою складністю формування правової позиції та доказової бази; доведення неправомірності дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень тощо. Вважає, що для професійного адвоката, яким є представник Позивача не складає великих зусиль здійснення процесу написання та складання адміністративного позову по даній справі, що складає 15000,00 грн.

Зазначає, що витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн. не відповідають ні складності справи, ні обсягу роботи, тому такі витрати є необґрунтованими та не можуть бути стягнутими з органу Пенсійного фонду.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Суд зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, однак акт надання послуг по договору від 02.03.2023 не містить  детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом із зазначенням  кількості витраченого часу на виконання. Крім того, акт містить таку виконану роботу як «представництво інтересів відповідача у суді першої інстанції», однак справа розглядається в спрощеному провадженні без виклику сторін у судове засідання.

Суд вважає, що визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи в розмірі 15000,00 грн, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, з огляду на те, що позовні вимоги задоволені частково, предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є не повною мірою обґрунтованою, суд вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 2000,00 грн.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн. При цьому, оскільки позов містив одну основну вимогу немайнового характеру та похідні від неї вимоги зобов`язального характеру, яка підлягає задоволенню частково, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенні лише в частині скасування рішення відповідача, зарахування певного стажу позивача та у частині зобов`язання повторного розгляду заяви про призначення пенсії від  07.02.2023, то судові витрати понесені позивачем у розмірі 1073,60 грн., підлягають відшкодуванню в сумі 719.31 грн. (дві третини від суми сплаченого судового збору), тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 КАС України, суд, -

                                                           ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України  в Житомирській області (адреса 10003, м. Житомир, вул. Ольжича, 7 ЄДРПОУ 13559341) про визнання рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.02.2023 № 056650008412.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 07.02.2023.

Зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1980 по 21.07.1981 згідно диплому НОМЕР_2 .

Зарахувати до страхового стажу роботи із розрахунку один рік роботи за один рік та шість місяців періоди роботи  з 01.09.1984 по 19.09.1984,  з 20.09.1984 по 04.11.1987, з 04.11.1987 по 31.12.1990.

Зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1991 по 13.12.1992,  з 14.12.1992 по 04.11.1994,  з 21.05.1996 по 31.08.1996.

В інший частині позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення складено 22.05.2023

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 719,31 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2 000,00 грн.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.     

Суддя                                                                                   І.В. Шинкарьова