22.05.2023                                                                                

Справа № 642/1281/23

   Провадження № 1-кп/642/170/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2023 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Харкова в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_4

прокурора – ОСОБА_5

захисника – адвоката ОСОБА_6

обвинуваченого – ОСОБА_7

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022220000003062 від 30.09.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ізюма Харківської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, на момент вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Ізюмського районного управління поліції ГУ НП в Харківській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України,

встановила:

До Ленінського районного суду м. Харкова в порядку ст. ст. 283, 615 ч.9 КПК України з Харківської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт відносно  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст.111 КК України, який, згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.03.2023 отримано головуючим суддею.

Ухвалою суду від 31.03.2023 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22022220000003062 від 30.09.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст.111 КК України - направлено до Харківського апеляційного суду для ініціювання питання перед Касаційним кримінальним судом Верховного Суду про направлення даного кримінального провадження за підсудністю з Ленінського районного суду м. Харкова до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Листом від 01.05.2023 р. Харківський апеляційний суд повернув обвинувальний акт до Ленінського районного суду м.Харкова у зв`язку із тим, що 20.04.2023 р. рішенням Вищої ради правосуддя з 01.05.2023р. підсудність Ізюмського міськрайонного суду Харківської області змінена на Дзержинський районний суд м.Харкова, тобто у межах юрисдикції одного апеляційного суду, а тому звернення до Верховного суду є недоцільним.

В підготовчому судовому засіданні прокурор не заперечував проти направлення справи до Харківського апеляційного суду для вирішення питання про визначення підсудності за Дзержинським районним судом м.Харкова, заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу, враховуючи тяжкість покарання та ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Зазначив, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, не зменшились і не зникли.

Прокурор зазначає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.1,3,4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 заперечували проти продовження строку запобіжного заходу, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також недоведеність неможливості застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, в тому числі й домашнього арешту. Крім того, захисник зазначив, що обвинувачений має травму стопи, завжди приходив на виклики до слідчого, прокурора, не ухиляється від суду, має стійкі соціальні зв`язки, вину не визнає.

Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 не заперечували проти направлення справи до Харківського апеляційного суду для вирішення питання про визначення підсудності за Дзержинським районним судом м.Харкова.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у підготовчому судовому засіданні, дослідивши матеріали клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , судова колегія зазначає наступне.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 06.10.2022 відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02.12.2022.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 25.11.2022 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 31.01.2023.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 24.01.2023 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 22.03.2023.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 15.03.2023 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13.05.2023, але не пізніше ніж до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 31.03.2023 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 29.05.2023 без визначення застави.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Статтею 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний: з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчините інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих,може перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, а саме – не з`являтися до суду, чим умисно затягувати строки розгляду справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» («Klishyn v. Ukraine» № 306/1/04 від 23.02.2012) наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України» («Todorov v. Ukraine» № 16717/05 від 12.04.2012), відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків. Суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).

При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, а також, у разі необхідності і після цих стадій, під час дослідження судом письмових доказів, оскільки у сторін кримінального провадження може виникнути необхідність для повторного допиту деяких свідків, у разі задоволення судом такого клопотання. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачені стають обізнаними про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, у зв`язку з тим, що на даний час вторгнення російської федерації на територію України триває, останній може продовжити вчинення інкримінованого йому правопорушення.

Даних про наявність захворювань у підозрюваного, які унеможливлюють його перебування в умовах тримання під вартою під час розгляду справи суду також не надано.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, даних про його особу, з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

За таких підстав, з врахуванням того, що злочин, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_7 є особливо тяжким кримінальним правопорушенням проти основ національної безпеки України, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав інтересів суспільства, суд приходить до висновку, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід обрати обвинуваченому саме запобіжний захід у вигляді утримання під вартою.

Суд критично ставиться щодо доводів сторони захисту про недоведеність вищезазначених ризиків, то необхідно відзначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання сторони захисту про обрання ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, необхідно відмовити.

Правових підстав для визначення ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу колегія суддів не вбачає, враховуючи, що він підозрюється у вчиненні державної зради в умовах воєнного стану.

Щодо направлення кримінального провадження до апеляційного суду для визначення підсудності, судова колегія прийшла до наступного.

Відповідно до п. 4 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-1 від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який наразі продовжено до 20.05.2023 року.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 615 КПК України, під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо, зокрема, порушено правила підсудності.

Згідно ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону №2112-IXвід 03.03.2022) у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Водночас, положеннями ч. 1 ст. 32 КПК передбачено, зокрема, що якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні проводилось слідчими другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) територіального управління ДБР, розташованого у м.Полтаві, який розташований в межах територіальної юрисдикції Ленінського районного суду м. Харкова, і після його завершення обвинувальний акт у кримінальному провадженні відповідно до положень ч.9 ст. 615 КПК був скерований та надійшов на розгляд саме до Ленінського районного суду м.Харкова. Судовий розгляд у провадженні не розпочато.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується у державній зраді, тобто в діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умовах воєнного стану, який було вчинено за адресою: Харківська область, м. Ізюм, що територіально не відноситься до Холодногірського району м. Харкова.

Згідно з розпорядженням Голови Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0/9-22, змінено територіальну підсудність судових справ Ізюмського міськрайонного суду Харківської області на Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

В подальшому на підставі подання Голови Верховного Суду та з метою забезпечення доступу до правосуддя, дотримання процесуальних строків та забезпечення оперативного розгляду справ, 20 квітня 2023 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення змінити територіальну підсудність судових справ окремих судів Харківської області. Було змінено територіальну підсудність справ, а саме Ізюмського міськрайонного суду Харківської області - Дзержинському районному суду м.Харкова.

Як вбачається з наявних матеріалів провадження, 16.03.2023 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 було направлено до Ленінського районного суду м. Харкова. Із змісту обвинувального акту встановлено, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення вчинено ним у м. Ізюм Харківської області.

Обвинувальний акт у цьому провадженні надійшов до Ленінського районного суду м.Харкова 16.03.2023 року, тобто після розпорядження Голови Верховного Суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)» від 18.03.2022 № 11/0/9-22.

Разом з тим, враховуючи рішення Вищої ради правосуддя від 20.04.2023р., яким територіальна підсудність вказаного суду була змінена на Дзержинський районний суд м.Харкова, на думку колегії суддів, даний обвинувальний акт повинен був бути скерований саме до вищевказаного суду.

За правилами ч. 1 ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.

Вимогами ч.2 ст.34 КПК України визначено, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Враховуючи вищезазначені обставини, судова колегія вважає, що згідно вимог ч. 1 ст. 32 КПК України наявні підстави для направлення подання до Харківського апеляційного суду для визначення підсудності кримінального провадження №22022220000003062 від 30.09.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 2 ст.111 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 34, 314, 315, 369,372,376 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

У задоволенні клопотання сторони захисту та обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу - відмовити.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, а саме до 20.07.2023 включно без визначення застави.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022220000003062 від 30.09.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України - направити до Харківського апеляційного суду для визначення підсудності вказаного кримінального провадження за Дзержинським районним судом м.Харкова.

Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала суду в іншій частині оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складено 22.05.2023 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3