Справа № 386/83/23

Провадження № 2/386/85/23

РІШЕННЯ

Іменем України

09 травня 2023 року

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Червоненка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Фенюшиної Ю.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника органу опіки та піклування - Довгої О.В.,

особи, в інтересах якої подано позов – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Голованівськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Голованівська селищна рада як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, посилаючись на те, що він є вітчимом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній з 10 серпня 2007 року і по теперішній час проживає разом із ним і перебуває на його повному утриманні. Вказує, що відповідач, який є батьком ОСОБА_3 , ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина, не цікавиться його життям, навчанням, не надає матеріальної допомоги, свідомо самоусувається від його виховання та нехтує своїми батьківськими обов`язками, а тому просить позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що ОСОБА_3 проживає разом із ним з дитинства, він ставиться до нього як до власного сина, утримує та забезпечує усім необхідним. Після смерті матері, з якою він перебував у шлюбі, ОСОБА_4 запропонував йому звернутись до суду і позбавити відповідача батьківських прав аби у майбутньому той не претендував на утримання від сина.        Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, звернула увагу, що рідний батько життям сина не цікавиться, не спілкується із ним, будь-яких дій на зближення не вчиняє, матеріальної допомоги на утримання не надає, а тому, на її думку, рішення про позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме інтересам дитини.

Відповідач в судовому засіданні проти позову не заперечив та суду пояснив, що з дитинства його син ОСОБА_4 проживав разом із матір`ю в сім`ї ОСОБА_1 .. Із самого початку він на прохання ОСОБА_1 не втручався у їх сімейні стосунки. Аліменти на утримання сина сплачував поки мав роботу, проте два роки тому її втратив і з того часу сплачувати аліменти не має можливості. З сином підтримував нормальні стосунки, спілкувались, в певній мірі був поінформований про його життя, навчання, відвідував батьківські збори в школі. Два роки тому відносини з сином погіршились, останній спілкуватись не бажає, тому спілкування фактично припинилось. Активних дій щодо налагодження стосунків він не вчиняв через небажання сина спілкуватись. Визнання ним позову ґрунтується на бажанні сина.

Представник органу опіки та піклування Довга О.В. в судовому засіданні позов підтримала, пояснила, що висновок про доцільність позбавлення батьківських прав вона підтримує, на засіданні комісії відповідач не заперечував проти позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 ..

Неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні пояснив, що хоче позбавити батька батьківських прав тому, що коли стане повнолітнім йому потрібно буде утримувати батька, а він цього не бажає. Зазначив, що відносини з батьком не підтримує і не спілкується.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини і дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26 березня 2008 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розірвано.

11.10.2008 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 , після одруження обрала прізвище « ОСОБА_6 ».

ІНФОРМАЦІЯ_5 мати неповнолітнього ОСОБА_3  – ОСОБА_7 , померла.

Відповідно до актів обстеження умов проживання від 28.12.2022 року та 10.01.2023   року,  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в  АДРЕСА_1 , разом з вітчимом ОСОБА_1 , братами та сестрами у будинку матері ОСОБА_7 . Умови проживання сім`ї добрі. Відносини між вітчимом, братами та сестрами хороші. Діти забезпечені всім необхідним.

З довідки-характеристики, виданої 28.12.2022 року №912 Красногірським старостинським округом Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 був одружений, проживає разом з дітьми у будинку дружини за адресою: АДРЕСА_1 , матеріальний стан сім`ї хороший, офіційно працює СФГ «Світ», з дітьми відносини зразкові, спокійний, стриманий, доброзичливий, спиртними напоями не зловживає, скарг від жителів села не надходило.

ОСОБА_1 працює в СФГ «Світ» на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, отримує дохід, про що свідчить довідка від 28.12.2022 року №25 виданої СФГ «Світ».

 З довідки характеристики виданої 28.12.2022 року №918 Красногірським старостинським округом Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає в с.Красногірка Голованівського району Кіровоградської області, безробітній, має співмешканку ОСОБА_8 , сина – ОСОБА_9 . За час проживання на території с.Красногірка зарекомендував себе з доброї сторони. Спиртними напоями не зловживає, скарг і заяв на ОСОБА_3 у Красногірський старостинський округ №1 не надходило.

Судовим наказом Голованівського районного суду Кіровоградської області від 10.05.2012 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_10 . Станом на 01.01.2023 року загальна сума боргу по аліментах складає 174881,70 грн., що стверджується довідкою відділу ДВС.

Відповідно до наданого суду висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Голованівської селищної ради Голованівського району від 30.03.2023р. №58, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2005 року народження, оскільки на засіданні комісії був присутній, не заперечував щодо позбавлення його батьківських прав.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення вищенаведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Разом з тим думка дитини не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.

Частиною 5 статті 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст.19 СК України).

Отже, від такого висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом (Постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.        

В ході розгляду справи суду не надано достатніх доказів на підтвердження фактів ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків внаслідок винної поведінки та/або свідомого нехтування такими обов`язками.

Як вбачається з висновку опіки та піклування Голованівської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 , останній участі у вихованні сина не приймає, не надає матеріальної допомоги, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, тощо. Таким чином встановлено, що відповідач ухиляється від своїх обов`язків по вихованню та утриманні дитини.

Також зазначено, що на засіданні комісії батько дитини був присутній та не заперечив проти позбавлення його батьківських прав.        

Проте, із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав суд погодитись не може, адже на його обґрунтування жодного доказу не залучено, сам висновок є необґрунтованим та в ньому відсутнє посилання на обставини, які б свідчили про його відповідність інтересам дитини.

Наявність заборгованості по сплаті аліментів не є в даному випадку достатньою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Така позиція цілком узгоджується з висновком, якого дійшов Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17.        

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.        

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.                                                                        Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Таким чином, в судовому засіданні так і не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно його сина є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками.        

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.        

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).                                                                В ході судового розгляду суд прийшов до висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав не забезпечуватиме інтересів самої дитини.                                        Сторона позивача та орган опіки та піклування, який виступав на його стороні, не довели, що даний позов подано з метою захисту інтересів дитини, а позбавлення відповідача батьківських прав є доцільним, необхідним та відповідатиме найвищим інтересам дитини

При цьому, суд переконаний, що позбавлення відповідача батьківських прав у даному випадку не є доцільним, оскільки призведе до ситуації в якій дитина буде взагалі позбавлена батьківського піклування та залишиться сиротою.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не було доведено факту свідомого та винного ухиляється відповідача від виконання батьківських обов`язків по відношенню до сина, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Встановлені в ході судового розгляду окремі обставини відносин відповідача із сином , зокрема неактивна участь батька в житті сина, недостатня зацікавленість батька в підготовці сина до дорослого життя, необізнаність про стан здоров`я дитини, його успіхи, не можуть бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчать про відсутність емоційного зв`язку між ними, що може бути результатом відсутності сталого спілкування, різних світоглядів, тощо.

На підставі ст.141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 150, 155 Сімейного кодексу України, суд керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

                                                                    у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Голованівська селищна рада як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.

На рішення суду може бути подана апеляція безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 19.05.2023 року.

Суддя:                                                                        Д. В. Червоненко