Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 2-495/11

РІШЕННЯ

Іменем України

27.06.2011 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Гуменній Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності та виселення з жилого приміщення, за позовом ОСОБА_2, яка діє від свого імені в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, до ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного округу Київської області ОСОБА_6 про визнання договору дарування жилого будинку недійсним та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення з жилого приміщення, посилаючись на те, що 22 липня 2003 року вона отримала в дар від ОСОБА_7 жилий будинок, який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Крилова, 18 (фактично відбувся обмін будинками, так як 9 місяців раніше її сім”я подарувала ОСОБА_7 свій будинок, який знаходиться в с. Карапиші Миронівського району Київської області). Право власності на будинок нею відповідно до законодавства було зареєстровано в Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації 16 серпня 2003 року, номер витягу 1261212.

Після того як ОСОБА_7 переїхала жити до с. Карапиші, в будинку в м. Боярці залишився проживати її син ОСОБА_8 з сім”єю, які згодом повинні були переїхати жити в с. Карапиші. Договору оренди будинку вони не підписували, але лише в усній формі домовились, що якщо в неї чи в членів її родини виникне необхідність для проживання в будинку по вул. Крилова, 18, то ОСОБА_8 та ОСОБА_2 звільнять будинок в найкоротший строк.

До того ж ОСОБА_8 повідомив, що в його дружини є жила площа-квартира з двох кімнат в гуртожитку по вул. Київській, 4 в м. Боярці і вони швидко зможуть звільнити будинок.

Крім того, будинок, в якому вона проживає, та будинок по вул. Крилова, 18, знаходяться на відстані близько 300 м один від одного, що давало їй право в разі необхідності безперешкодно та майже без затрат часу контролювати стан будинку.

Після переїзду ОСОБА_7 на нове місце проживання ОСОБА_8 почав зловживати спиртними напоями і можливо тому ні ОСОБА_8, ні його дружина ОСОБА_2 не взяли на себе жодних витрат по утриманню будинку та оплати послуг електроенергії, газу, телефону та інше.

Через ці події в неї з ОСОБА_2 виник конфлікт і вона змушена була погасити заборгованість та звернутися до відповідних служб, щоб відключити подачу газу та електроенергії, адже наймачі відмовлялись її сплачувати.

У 2009 році ОСОБА_8 захворів тяжкою хворобою, від якої в кінці 2009 року помер. Після смерті ОСОБА_9 відносини з ОСОБА_2 стали неприязними, хоча вони і до того були не досить дружніми.

У цей період часу виникла у її сім”ї необхідність у житлі. Вона попередила ОСОБА_2 про те, що та повинна покинути її будинок та звільнити займану площу. ОСОБА_10 вона, не вислуховуючи її, вчинила сварку. Її рідні син та чоловік також повідомляли ОСОБА_10 про те, що в них виникла необхідність проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_10 не реагувала на їхні попередження та не виселилась з будинку. Жодні спроби, зроблені з її сторони, щоб врегулювати ситуацію, не дали бажаного результату.

Крім того, депутатом Боярської міської ради також робилися спроби врегулювати конфлікт, однак ОСОБА_2 не виселилась з будинку.

Нею також було направлено ОСОБА_2 16 березня 2010 року лист з відміткою про вручення з вимогою звільнити будинок. Даний лист вона направила за адресою по вул. Крилова, 18 та Київській. 4. Обидва листи ОСОБА_2 отримала, що свідчить про те, що вона її повідомила належним чином про виселення, а також те, що в неї є інша жила площа.

Крім того, ОСОБА_2 почала перешкоджати їй приходити до свого будинку та при кожному відвідуванні вчиняє сварку. Звернення її до відділу міліції бажаного результату не дали, так як в міліції повідомили, що вона повинна звернутись з позовом до суду для захисту свого права на житло.

А тому вона змушена звернутись до суду з позовом про захист права власності та усунення перешкод у користуванні жилим будинком по вул. Крилова, 18 в м. Боярка.

Крім того, ОСОБА_2 не є членом її родини та не зареєстрована в її будинку, вона не має наміру на те, щоб вона проживала в ньому, так як будинок потрібен для проживання членам її родини.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила зобов”язати ОСОБА_2 виселитись з будинку № 18 по вул. Крилова в м. Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області

У листопаді 2010 року ОСОБА_2, яка діє від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулась із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 про визнання договору дарування жилого будинку недійсним та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що 17 грудня 2009 року помер її чоловік і батько її дитини ОСОБА_4 ОСОБА_3 ОСОБА_11. Після його смерті відкрилась спадщина на ? частину фундаменту, який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Крилова, 18 і який був побудований на підставі дозволу, наданого рішенням Києво-Святошинської районної ради Київської області від 12 вересня 1989 року № 177/66 „Про надання дозволу на будівництво двоквартирного індивідуального житлового будинку гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в м. Боярка”. За життя спадкодавцем не було складено заповіт. Враховуючи це, спадкоємцями померлого за законом є вона, дочка ОСОБА_12, син ОСОБА_13, а також мати померлого ОСОБА_7.

Вона, дочка та син в установлені строки звернулися до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявами про прийняття спадщини.

25 червня 2010 року вона від свого імені та від імені дочки звернулась до державного нотаріуса про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом, але нотаріус державної нотаріальної контори відмовив їм у оформленні права на спадщину, вказавши, що вони не надали правовстановлюючих документів на спадкове майно.

25 квітня 2010 року померла ОСОБА_7. Після її смерті відкрилась спадщина на ? частину фундаменту, який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Крилова, 18 і який був побудований на підставі дозволу, наданого рішенням Києво-Святошинської районної ради Київської області від 12 вересня 1989 року № 177/66 „Про надання дозволу на будівництво двоквартирного індивідуального житлового будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в м. Боярка”, житловий будинок з надвірними спорудами, які знаходяться за цією ж адресою, а також житловий будинок та земельні ділянки, які знаходяться в с. Карапиші, Миронівського району Київської області.

За життя ОСОБА_7 не склала заповіт. Вона від імені дочки ОСОБА_12 у встановлені законом строки звернулась до Миронівської районної державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус державної нотаріальної контори у оформленні права на спадщину на жилий будинок в м. Боярка по вул. Крилова, 18 відмовила їй, вказавши, що вона не надала правовстановлюючого документу на цей будинок на ім”я померлої.

Даний факт не став для неї несподіванкою, оскільки у вересні 2009 року до них прийшла ОСОБА_14, яка просила її чоловіка ОСОБА_8 звернутись до суду свідком на її стороні та повідомила їм, що у неї йде спір з ОСОБА_1 щодо завдатку, який остання отримала в рахунок майбутнього продажу їхнього будинку, як гарант, залишила їй всі наявні документи на будинок та земельну ділянку.

Ці документи ОСОБА_14 показала їм і серед них вони побачили рішення Боярської міської ради XV сесії І пленарного засідання XXІV скликання № 15/668 від 17 квітня 2003 року щодо скасування начебто вищезгаданого рішення виконкому Києво-Святошинської районної ради та надання їхньої земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_15 (сину відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5А.), а також договір дарування, за яким будинок ОСОБА_7 в м. Боярка від її імені ОСОБА_1 подарував ОСОБА_5, який начебто був уповноважений на це дорученням ОСОБА_7, посвідченим секретарем виконавчого комітету Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області ОСОБА_16 14 жовтня 2002 року за реєстровим № 291.

Даний договір є недійсним, оскільки ст. 63 ЦК України (у редакції 1963 року) визначено, що угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права і обов”язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Померла ОСОБА_7, як заявляла за життя, особисто не уповноважувала ОСОБА_5 на укладення договору дарування її будинку ОСОБА_1 Ніякого доручення на ім”я ОСОБА_5 щодо цього вона не видавала і не підписувала, в подальшому його дії щодо відчуження її будинку не схвалювала, у неї взагалі є сумніви з приводу його дійсності або навіть існування.

У ст. 44 ЦК України (у редакції 1963 року) встановлено, що письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають, або іншими громадянами за їх дорученнями. ОСОБА_7 спірного договору дарування не підписувала, і, як зазначила вище, нікого на це не вповноважувала.

У ст. 48 ЦК України ( у редакції 1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

До того ж у спірному договорі дарування зазначено, що ОСОБА_5 від імені ОСОБА_7 подарував ОСОБА_1 також і фундамент, що знаходиться біля будинку, але ОСОБА_7 не могла його на таке вповноважити, оскільки він наполовину належав також її сину ОСОБА_8

У відповідності до вимог ст. ст. 71, 76 ЦК України (у редакції 1963 року) строк позовної давності складає 3 роки з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права, однак порушення своїх прав та прав її дочки вона, а також спадкодавці дізналися лише у вересні 2009 року, тому вона змушена просити суд поновити їй пропущений строк для звернення до суду з вимогою про захист її права.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила поновити їй пропущений строк позовної давності, визнати недійсним договір дарування жилого будинку № 18 по вул. Крилова в м. Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області, укладений 22 липня 2003 року між ОСОБА_5 від імені ОСОБА_7, та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрований у реєстрі за № 3440, визнати за ОСОБА_3 право власності на жилий будинок, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Крилова, 18 в порядку спадкування за законом після померлої 25 квітня 2010 року ОСОБА_7, визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частин фундаменту, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Крилова, буд. 18 в порядку спадкування за законом після померлого 17 грудня 2009 року ОСОБА_8 та померлої 25 квітня 2010 року ОСОБА_7, визнати за ОСОБА_17 право власності на 1/6 частину фундаменту, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Крилова, 18, в порядку спадкування за законом після померлого 17 грудня 2009 року ОСОБА_8, визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину фундаменту, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Крилова, 18 в порядку спадкування за законом після померлого 17 грудня 2009 року ОСОБА_8.

Ухвалою суду від 11 листопада 2010 року судом об”єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності та виселення з жилого приміщення зі справою за позовом ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного округу Київської області ОСОБА_6 про визнання договору дарування жилого будинку недійсним та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та присвоєно справі № 2-5103/2010.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду від 22 листопада 2010 року на підставі вимог ст. ст. 151, 152 ЦПК України накладено арешт на будинок, що знаходиться за адресою: вул. Крилова, 18 у м. Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області, що належить на праві приватної власності на підставі договору дарування № 3440 від 22 липня 2003 року ОСОБА_1.

У березні 2011 року ОСОБА_2 подала суду заяву про збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що на запит суду від 18 січня 2011 року Карапишівською сільською радою Миронівського району Київської області було дано відповідь, згідно якої не зберігся другий примірник доручення ОСОБА_7 на ім”я ОСОБА_5, на підставі якого був укладений спірний договір дарування, до того ж в книзі реєстрації нотаріальних дій запис щодо реєстрації даного доручення, начебто посвідченого 14 жовтня 2002 року за реєстровим № 291, відсутній.

Пунктами 41-46 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції № 22/5 від 25 серпня 1994 року регламентувався порядок посвідчення доручень. На той час в нотаріаті вживався термін „Доручення”, термін „Довіреність” з”явився лише 8 січня 2007 року на підставі внесення змін до Інструкції згідно з Наказом Мінюсту від 28 грудня 2006 року № 111/5. До того ж другий примірник спірної довіреності, виданої ОСОБА_7 на ім”я ОСОБА_5, не зберігся у виконкомі Карапишівської сільської ради і в книзі реєстрації нотаріальних дій виконкому Карапишівської сільської ради запису щодо реєстрації даної довіреності відсутній.

Все це свідчить про недотримання законодавчої вимоги про нотаріальне посвідчення спірної довіреності, якою було уповноважено ОСОБА_5 на дарування житлового будинку ОСОБА_7 від її імені, що, в свою чергу, тягне її недійсність на підставі ст. 47 ЦК України 1963 року, оскільки довіреність є одностороннім правочином

Враховуючи викладене, ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, просила поновити їй пропущений строк позовної давності, визнати недійсною довіреність від 14 жовтня 2002 року, видану ОСОБА_7 на ім”я ОСОБА_5, на підставі якої ОСОБА_5 від імені ОСОБА_7 було укладено 22 липня 2003 року з ОСОБА_1 договір дарування жилого будинку № 18 по вул. Крилова, м. Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрований у реєстрі зав № 3440, визнати недійсним договір дарування жилого будинку № 18 по вул. Крилова в м. Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області, укладений 22 липня 2003 року між ОСОБА_5 від імені ОСОБА_7, та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрований у реєстрі за № 3440, визнати за ОСОБА_3 право власності на жилий будинок, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Крилова, 18 в порядку спадкування за законом після померлої 25 квітня 2010 року ОСОБА_7, визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частин фундаменту, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Крилова, буд. 18 в порядку спадкування за законом після померлого 17 грудня 2009 року ОСОБА_8 та померлої 25 квітня 2010 року ОСОБА_7, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину фундаменту, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Крилова, 18. в порядку спадкування за законом після померлого 17 грудня 2009 року ОСОБА_8, визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину фундаменту, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Крилова, 18 в порядку спадкування за законом після померлого 17 грудня 2009 року ОСОБА_8.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 (відповідачка за позовом ОСОБА_3О.) та її представник позов підтримали та просили його задовольнити, позов ОСОБА_2 не визнали та заперечували проти його задоволення.

У судовому засіданні відповідачка за позовом ОСОБА_1 (позивачка за своїм позовом) ОСОБА_2 та її представник позов ОСОБА_1 не визнали та заперечували проти його задоволення, поданий позов ОСОБА_2 підтримали та просили задовольнити.

У судовому засіданні відповідач за позовом ОСОБА_2 ОСОБА_4 позов ОСОБА_2 підтримав та просив його задовольнити, позов ОСОБА_1 не підтримав та заперечував проти його задоволення.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_5 позов ОСОБА_1 підтримав та просив його задовольнити, позов ОСОБА_2 не підтримав та заперечував проти його задоволення.

У судовому засіданні третя особа Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 позов ОСОБА_2 не підтримала та заперечувала проти його задоволення.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що за Договором дарування жилого будинку від 22 липня 2003 року ОСОБА_5, який дії за дорученням, посвідченим секретарем виконавчого комітету Карапишівської сільської ради Миронівського району, Київської області ОСОБА_16 14 жовтня 2002 року по р. № 291 від імені ОСОБА_7, та ОСОБА_1, уклали договір про таке: ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар жилий будинок № 18, що знаходиться по вулиці Крилова, в місті Боярка, Київської області. Будинок розташований на земельній ділянці, площа якої в бюро технічної інвентаризації не визначена, має розмір жилої площі 48,1 кв.м., загальної площі 69,4 кв.м. Біля будинку є фундамент літ. Б, сарай літ. Д, літ. В, літ. Е, літ. К., вбиральня літ. Г., навіси Ж, літ. З, огорожа № 1-5, колодязь № 6. Цей жилий будинок належав ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого К.-Святошинською держнотконторою 3 грудня 2002 року по р. № 2836, зареєстрованого в К-Святошинському бюро технічної інвентаризації за № 415, в книзі № 22. Цей договір посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу.

Згідно оглянутої в судовому засіданні Довіреності від 14 жовтня 2002 року вбачається, що ОСОБА_7, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, доручає ОСОБА_5, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 продати або подарувати належний їй житловий будинок, що знаходиться в м. Боярка, Київської області, по вул. Крилова під номером вісімнадцять. Для цього вона уповноважує його подавати від її імені заяви, одержувати довідки і документи, розписуватись за неї, виконувати всі інші дії, зв”язані з даною довіреністю. Довіреність дійсна строком на три роки, тобто по 14 жовтня 2005 року. 14 жовтня 2002 року ця довіреність посвідчена ОСОБА_16, секретарем виконавчого комітету Карапишівської сільської ради народних депутатів Миронівського району, Київської області. Довіреність підписана ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за № 291.

Відповідно до наданої суду відповіді Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області від 5 січня 2011 року № 02-43-22 повідомлено, що другий примірник доручення ОСОБА_7 на ім”я ОСОБА_5, посвідченого секретарем виконавчого комітету Карапишівської сільської ради Миронівського району, Київської області 14 жовтня 2002 року за реєстровим номером № 291, не збереглось.

Відповідно до наданої відповіді Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області від 22 лютого 2011 року № 02-43-113 повідомлено суду, що другий примірник доручення ОСОБА_7 на ім”я ОСОБА_5, посвідченого секретарем виконавчого комітету Карапишівської сільської ради Миронівського району, Київської області 14 жовтня 2002 року за реєстровим номером № 291 не збереглось, в книзі реєстрації нотаріальних дій запису щодо реєстрації даного доручення, посвідченого 14 жовтня 2002 року за реєстровим номером № 291, відсутній.

Згідно наданої суду Карапишівською сільською радою Миронівського району Київської області належним чином засвідченої копії реєстру нотаріальних дій вбачається, що за р. № 291 від 17 грудня 2002 року складено і посвідчено заповіт ОСОБА_18

Відповідно до наданої суду довідки Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області від 26 квітня 2011 року № 02-43-277 ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_5, з 30 червня 1982 року по 25 травня 2006 року працювала секретарем Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 підтвердила суду, що ОСОБА_7 восени 2002 року прийшла до сільської ради і сказала, що хоче видати довіреність на ОСОБА_5 Текст довіреності писала вона, ОСОБА_16, як секретар Карапишівсьької сільської ради, а підписувала дану довіреність сама ОСОБА_7 Чому р. № 291 від 14 жовтня 2002 року не відповідає реєстру нотаріальних дій, свідок не пояснила.

Згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_8 з 30 грудня 1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі. В шлюбі ОСОБА_8 та ОСОБА_2 мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно свідоцтва по смерть ОСОБА_8 помер 17 грудня 2009 року. Із заявою про прийняття спадщини після його смерті до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори 26 грудня 2009 року звернулась його дружина ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, та 2 червня 2010 року із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлого ОСОБА_4. Дані обставини підтверджуються копією спадкової справи № 466 за 2009 рік Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори до майна померлого 17 грудня 2009 року ОСОБА_8.

Згідно свідоцтва про смерть 25 квітня 2010 року померла ОСОБА_7 Із заявою про прийняття спадщин після смерті ОСОБА_7 12 серпня 2010 року до Миронівської районної державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_2, яка діє від імені малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Дані обставини підтверджуються копією спадкової справи № 239/2010 року Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області після смерті ОСОБА_7, яка померла 25 квітня 2010 року.

Відповідно до рішення від 12 вересня 1989 року № 177/66 виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради Київської області надано було дозвіл на будівництво двохквартирного житлового будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в м. Боярка по вул. Крилова, 18 на земельній ділянці площею 1200 кв.м. /лишки 304 кв.м. тимчасово закріплено під город/; При умові використання існуючого фундаменту зобов”язано ОСОБА_7 і ОСОБА_8 будівництво житлового будинку проводити згідно індивідуального проекту, затвердженого в установленому законом порядку і закінчити будівництво до 20 жовтня 1992 року; Старий будинок належить зносу; Нотаріальній конторі заборонено відчуження старого будинку і попереджено ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що відхилення від затвердженого проекту та плану забудови садиби вважається як самовільне будівництво і тягне за собою наслідки, передбачені ст. 105 Цивільного кодексу УРСР.

Згідно рішення № 45/2237 від 24 грудня 2009 року ІІ пленарного засідання чергової ХLV сесії V скликання Боярської міської ради „Про передачу у власність присадибної земельної ділянки в м. Боярка, вул. Крилова, 18, гр. ОСОБА_1В.” вирішено передати безкоштовно у власність ОСОБА_1 присадибну земельну ділянку площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в м. Боярка, вул. Крилова, 18, зобов”язати ОСОБА_1 виконувати обов”язки власника земельної ділянки відповідно до ст. 91 Земельного кодексу України, попереджено ОСОБА_1, що право власності на земельну ділянку може бути припинено у випадках, передбачених ст. ст. 140, 143 Земельного кодексу України, розробити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та оформити правовстановлюючі документи згідно чинного законодавства.

Згідно довідки виконавчого комітету Боярської міської ради від 6 жовтня 2010 року № 3589 вбачається, що власник будинку № 18 по вул. Крилова в м. Боярка є ОСОБА_1, в даному будинку ніхто не зареєстрований.

Відповідно до наданої відповіді Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за даними адресно-довідкової картотеки сектору ГІРФО Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області зареєстрованою не значиться.

В судовому засіданні сторони пояснили, що в спірному жилому будинку № 18 по вул. Крилова в м. Боярка, Києво-Святошинського району проживають ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

У позовній заяві та в судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник суду пояснили, що недотримання законодавчої вимоги про нотаріальне посвідчення спірної довіреності, якою було уповноважено ОСОБА_5 на дарування жилого будинку № 18 по вул. Крилова в м. Боярка, Києво-Святошинського району Київської області, що належав ОСОБА_7 від її імені, тягне недійсність довіреності на підставі вимог ст. 47 ЦК України 1963 року.

Відповідно до вимог ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року), нотаріальне посвідчення угод обов”язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою ст. 48 ЦК цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно вимог ст. 48 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін збов”язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі-відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 пояснив, що оскільки довіреність від 14 жовтня 2002 року, р.№ 291 видана з порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, а тому вона повинна бути визнана недійсною та у зв”язку з цим повинен бути визнаний недійсним договір дарування житлового будинку від 22 липня 2003 року, укладений на підставі спірної довіреності. Крім того, представник позивача ОСОБА_2 суду зазначав, що оскільки довіреність видана з порушенням вимог п. п. 18, 19, 21, 27 даної Інструкції, то вважається, що такої довіреності в природі та юридично як документа не існує.

Відповідно до вимог ст. 44 ЦК України (в редакції 1963 року) письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписатися, то за його дорученням угоду може підписати інший громадянин.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні та позивачка в позовній заяві з посиланням на вимоги даної ст. 44 ЦК України зазначали, що ОСОБА_7 спірного договору не підписувала і нікого на це не вповноважувала. За таких обставин вони просили визнати недійсною вказану довіреність та договір дарування спірного жилого будинку.

ОСОБА_10 з такими доводами позивачки ОСОБА_2 та її представника погодитись неможливо, оскільки суд вважає, що порушення секретарем виконавчого комітету Карапишівської сільської ради ОСОБА_16 вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України не є підставами вважати дану довіреність недійсною. Посилання представника позивача ОСОБА_2, що внаслідок порушень при видачі даної довіреності її юридично не існує, безпідставні, оскільки діє довіреність, видана ОСОБА_7 14 жовтня 2002 року, оригінал вказаної довіреності був оглянутий в судовому засіданні судом та всіма учасниками судового процесу. Вказаний договір дарування від 22 липня 2003 року не може бути визнаний недійсним з тих підстав, що дана довіреність не видавалась і договір дарування ОСОБА_7 не підписувала власноручно. Як вбачається з спірного Договору дарування жилого будинку від 22 липня 2003 року даний договір був підписаний ОСОБА_5, який діяв за дорученням від імені ОСОБА_7, та ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст. ст. п. 4 ст. 10, ст. 31 ЦПК України судом роз”яснено позивачу ОСОБА_2 та її представнику право уточнювати позовні вимоги.

Як стверджувала позивач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні ОСОБА_7 довіреності від 14 жовтня 2002 року не підписувала. Судом роз”яснено в зв”язку з цим позивачці ОСОБА_2 та її представнику їхнє право про заявлення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для з”ясування питання чи належить підпис в довіреності ОСОБА_7 Позивач ОСОБА_2 та її представник наполягали ж на своїх заявлених позовних вимогах.

Оцінюючи в сукупності зібрані в справі докази, суд дійшов висновку, що підстав для визнання недійсною довіреності від 14 жовтня 2002 року, якою ОСОБА_7 уповноважила ОСОБА_5 на відчуження житлового будинку № 18 по вул. Крилова в м. Боярка, Києво-Святошинського району, та Договору дарування жилого будинку від 22 липня 2003 року, немає. Судом встановлено, що ОСОБА_5 діяв відповідно до вимог закону та в межах наданих йому повноважень ОСОБА_7 на підставі виданої нею довіреності від 14 жовтня 2002 року. А тому укладений ОСОБА_5 від імені ОСОБА_7 Договір дарування жилого будинку від 22 липня 2003 року припинив право власності ОСОБА_7 на вказаний жилий будинок. За вказаним договором дарування жилого будинку право власності на нього набула ОСОБА_1 Доводи, на які посилається позивачка ОСОБА_2 та її представник, не можуть бути підставами для визнання недійсними даної довіреності та договору дарування жилого будинку.

В судовому засіданні встановлено, що за життя сама ОСОБА_7 не зверталась до суду з позовом про визнання даної довіреності та договору дарування жилого будинку недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи № 2-469/10 року, яка оглянута в судовому засіданні, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_7 звернулись 19 жовтня 2009 року до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Боярської міської ради від 17 квітня 2003 року 15 сесії 1 пленарного засідання 24 скликання № 15/668 „Про скасування рішення виконкому № 177/66 від 12 вересня 1989 року та надання земельної ділянки у м. Боярка, вул. Крилова, 18 ОСОБА_15А.”, скасування та відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 20 січня 2010 року позовна заява ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_15, третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконним державного акта органом місцевого самоврядування, що порушує право власності на земельну ділянку, житлового будинку, та відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта, залишено без розгляду на підставі вимог ст. 207 ЦПК України , оскільки позивачі подали суду заяву про залишення позову без розгляду (Справа № 469/10).

Як вбачається з наявних матеріалів справи № 2-1387/10 року, яка оглянута в судовому засіданні, 4 лютого 2010 року ОСОБА_7 та ОСОБА_2 звертались до суду із позовом про визнання незаконним та скасування рішення Боярської міської ради від 17 квітня 2003 року 15 сесії 1 пленарного засідання 24 скликання № 15/668 „Про скасування рішення виконкому № 177/66 від 12 вересня 1989 року та надання земельної ділянки у м. Боярка, вул. Крилова, 18 ОСОБА_15А.”

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 21 квітня 2010 року провадження в справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_2 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Києво-Святошинська районна рада, ОСОБА_15, ОСОБА_1 про визнання незаконним правового акту органом місцевого самоврядування, що порушує право власності на земельну ділянку, житлового будинку, та відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта, закрито на підставі вимог п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України в зв”язку з відмовою позивачів від позову (справа № 2-1387/10).

Відповідно до вимог ст. 71 ЦК України ( в редакції 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно вимог ст. 75 ЦК України (в редакції 1963 року) позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦК України (в редакції 1963 року) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до вимог ст. 80 ЦК України (в редакції 1963 року) закінчення строку позовної давності до пред”явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причиною пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Відповідно до вимог ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 за захистом прав звернулась до суду з даним позовом лише 10 листопада 2010 року, тим самим пропустивши строк звернення до суду. Суд не знайшов підстав для поновлення позивачці строку звернення до суду і вважає, що він пропущений без поважних причин. Посилання на те, що про порушення своїх прав вона дізналась лише у вересні 2009 році, спростовуються самими ж поясненнями ОСОБА_2 в судовому засіданні, де вона зазначила, що коли в 2003 році демонтоване було світло у спірному будинку, то при зверненні до Київенерго, було повідомлено, що існує вказаний Договір дарування жилого будинку від 22 липня 2003 року.

Також у позовних вимогах ОСОБА_2 просила визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частин фундаменту, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Крилова, буд. 18 в порядку спадкування за законом після померлого 17 грудня 2009 року ОСОБА_8 та померлої 25 квітня 2010 року ОСОБА_7, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину фундаменту, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Крилова, 18, в порядку спадкування за законом після померлого 17 грудня 2009 року ОСОБА_8, визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину фундаменту, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Крилова, 18 в порядку спадкування за законом після померлого 17 грудня 2009 року ОСОБА_8.

Судом встановлено наступне. За Договором дарування жилого будинку від 22 липня 2003 року ОСОБА_5, який дії за дорученням, посвідченим секретарем виконавчого комітету Карапишівської сільської ради Миронівського району, Київської області ОСОБА_16 14 жовтня 2002 року по р. № 291 від імені ОСОБА_7, та ОСОБА_1, уклали договір про таке: ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар жилий будинок № 18, що знаходиться по вулиці Крилова, в місті Боярка, Київської області. Будинок розташований на земельній ділянці, площа якої в бюро технічної інвентаризації не визначена, має розмір жилої площі 48,1 кв.м., загальної площі 69,4 кв.м. Біля будинку є фундамент літ. Б, сарай літ. Д, літ. В, літ. Е, літ. К., вбиральня літ. Г., навіси Ж, літ. З, огорожа № 1-5, колодязь № 6. Цей жилий будинок належав ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого К.-Святошинською держнотконторою 3 грудня 2002 року по р. № 2836, зареєстрованого в К-Святошинському бюро технічної інвентаризації за № 415, в книзі № 22. Цей договір посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу. Фундамент літ. Б, на який посилається в позові ОСОБА_2, ввійшов до складу будинку, який за Договором дарування ОСОБА_19 відчужила ОСОБА_1 Доказів того, що зведення даного фундаменту відбулось за кошти ОСОБА_8, суду не надано.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_2, оскільки позивачем, з огляду на вищевикладене, не доведено своїх вимог у судовому засіданні, а тому суд відмовляє у задоволенні позову.

Судом встановлено, що за Договором дарування жилого будинку від 22 липня 2003 року ОСОБА_5, який дії за дорученням, посвідченим секретарем виконавчого комітету Карапишівської сільської ради Миронівського району, Київської області ОСОБА_16 14 жовтня 2002 року по р. № 291 від імені ОСОБА_7, та ОСОБА_1, уклали договір про таке: ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар жилий будинок № 18, що знаходиться по вулиці Крилова, в місті Боярка, Київської області.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживала у ІНФОРМАЦІЯ_7, яка належала на праві власності її колишній свекрусі ОСОБА_7, на правах члена її сім”ї, так як вона доводилась дружиною її сину ОСОБА_8, з яким була у зареєстрованому шлюбі з 30 грудня 1999 року.

Право користування ОСОБА_2 спірним жилим приміщенням в даному жилому будинку було обумовлене наявністю сімейних відносин з власником будинку ОСОБА_7 і спільним з нею проживанням.

22 липня 2003 року ОСОБА_7 подарувала свій жилий будинок ОСОБА_1, уклавши Договір дарування жилого будинку.

Зі зміною власника вказаного будинку відповідно змінився правовий статус відповідачки ОСОБА_2, право проживання якої в даному будинку було похідним від права колишнього власника будинку ОСОБА_7. По відношенню до нового власника будинку ОСОБА_1 відповідачка ОСОБА_2 не є ні членом, ні колишнім членом сім”ї. Оскільки право ОСОБА_2 було похідним від прав власника, то з припиненням права власності на спірний жилий будинок № 18 по вул. Крилова у м. Боярка, Києво-Святошинського району припиняється право на житло й у відповідачки ОСОБА_2

Ставши власником даного жилого будинку ОСОБА_1, як власник, визначає своє право володіння й розпорядження власністю.

Як зазначала позивачка ОСОБА_1 вона попереджувала ОСОБА_2 про те, що вона повинна звільнити її будинок, оскільки їй як власнику необхідний даний будинок, однак вона, не вислуховуючи, вчинила сварку. Також депутатом Боярської міської ради робилися спроби врегулювати конфлікт, однак ОСОБА_2 не виселилась з будинку. Нею також було направлено ОСОБА_2 18 березня 2010 року лист з відміткою про вручення з вимогою звільнити будинок. Даний лист вона направила за адресою по вул. Крилова, 18 та Київській. 4. Обидва листи ОСОБА_2 отримала, що свідчить про те, що вона її повідомила належним чином про виселення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а саме відповідачка ОСОБА_2 підлягає виселенню з даного жилого будинку № 18 по вул. Крилова в м. Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_2, то підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2010 року, на підставі вимог ст. 154 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 47, 48, 57, 63-65, 71, 76, 80 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 15, 16, 319, 386, 391 ЦК України, п. п. 18, 19, 21, 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, ст. ст. 154, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 з жилого будинку № 18 по вул. Крилова в м. Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області 22 листопада 2010 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали учать у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.