Ухвала

Іменем України

11 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 352/1552/17

провадження № 61-4829ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Тисменицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Калинчук Наталії Ярославівни,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Тисменицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Калинчук Н. Я. (далі - державний виконавець), в якому просив визнати неправомірними дії державного виконавця по нарахуванню боржнику заборгованості зі сплати аліментів з 13 червня 2018 року до 27 травня 2022 року та зобов`язати державного виконавця здійснити розрахунок зі сплати аліментів з 27 травня 2022 року

В обґрунтування скарги зазначив, що у провадженні державного виконавця перебуває виконавче провадження № 69120803 на виконання судового наказу № 352/1552/17, виданого Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області 12 вересня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно.

27 травня 2022 року відкрито виконавче провадження, а 19 жовтня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до державного виконавця із заявою щодо проведення розрахунку заборгованості за цим судовим наказом за період з 13 червня 2018 року, посилаючись на те, що стягнення аліментів у порядку примусового виконання за вказаний період не проводилося.

26 жовтня 2022 року державний виконавець склала розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період з 13 червня 2018 року до 26 жовтня 2022 року, відповідно до якого розмір заборгованості становить 78 704,71 грн.

Заявник вважав, що державний виконавець не мала підстав для нарахування заборгованості за минулий період, так як вказаний судовий наказ уже перебував на примусовому виконанні та ОСОБА_2 відмовилася від отримання аліментів, у зв`язку з чим, виконавчий документ їй повернуто. Протягом чотирьох років стягувач здійснювала систематичне повернення грошових переказів, перешкоджала боржнику в спілкуванні з дітьми, водночас, останній частково сплачував аліменти на дітей протягом 2018-2020 років.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Тисменицького відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Калинчук Н. Я. по нарахуванню ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів за період з 13 червня 2018 року до 26 жовтня 2022 року у рамках виконавчого провадження № 69120803 з виконання судового наказу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2017 року № 352/1552/17.

Зобов`язано головного державного виконавця Тисменицького відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Калинчук Н. Я. поновити порушене право боржника ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця по нарахуванню боржнику заборгованості зі сплати аліментів є неправомірними, оскільки стягувач 13 червня 2018 року відкликала з виконання виконавчий документ, підстави для нарахування заборгованості за аліментами до повторного пред`явлення нею виконавчого листа до виконання, відсутні.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Апеляційний суд вважав, що доводи скарги є необґрунтованими, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення повноліття. Виконання зазначеного обов`язку може здійснюватися в межах виконавчого провадження на підставі рішення суду. Законодавцем покладено на державного виконавця обов`язок щодо обчислення розміру заборгованості за аліментами та у разі незгоди із таким розміром можливість заінтересованої особи звернутися до суду для захисту порушених прав. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Повернення виконавчого документа стягувачу за її заявою не припиняє права стягувача у майбутньому звернутися до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання повернутого раніше виконавчого документа за відсутності сплати боржником аліментів на утримання дитини згідно із судовим рішенням. Здійснюючи розрахунок заборгованості боржника зі сплати аліментів за 2018-2022 роки державний виконавець діяв у межах повноважень, наданих йому законом, та на підставі наявних в матеріалах виконавчого провадження доказів. Незважаючи на те, що виконавчий документ було повернуто стягувачу, боржник на підставі судового рішення зобов`язаний був утримувати дітей до досягнення ними повноліття незалежно від факту наявності чи відсутності виконавчого провадження.

28 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, ухвалуТисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2023 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, дії державного виконавця є неправомірними, оскільки виконавчий документ було повернуто стягувачу, тому у державного виконавця не було підстав для нарахування заборгованості по аліментах за минулий період. Апеляційний суд не звернув увагу на те, що боржник вчиняв дії щодо добровільної сплати аліментів, надсилав грошові перекази, проте стягувач їх не отримувала.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Як визначено у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Суди встановили, що судовим наказом Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2017 року у справі № 352/1552/17 стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнення аліментів розпочато з 11 вересня 2017 року і наказано проводити до досягнення дітьми повноліття. Судовий наказ набрав законної сили 12 вересня 2017 року.

13 червня 2018 року постановою державного виконавця судовий наказ повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (за її письмовою заявою).

27 травня 2022 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

19 жовтня 2022 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до начальника Тисменицького відділу ДВС щодо здійснення розрахунку заборгованості аліментних платежів ОСОБА_1 за період з 13 червня 2018 року по день звернення.

Заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період з 13 червня 2018 року по 26 жовтня 2022 року становить 78 704,71 грн.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Частинами першою, третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (далі - СК України).

Відповідно до частин четвертої, тринадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.

Згідно з пунктом 4 Розділу XVI Інструкції № 512/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Сума заборгованості за аліментами, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України, якою передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Отже, повернення виконавчого документа стягувачу за її заявою не припиняє права стягувача у майбутньому звернутися до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання повернутого раніше виконавчого документа за відсутності сплати боржником аліментів на утримання дитини згідно із судовим рішенням.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 343/1577/18 (провадження № 61-4595св19).

У справі, що розглядається, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що, здійснюючи розрахунок заборгованості боржника зі сплати аліментів державний виконавець діяв у межах повноважень, наданих йому законом, та на підставі наявних в матеріалах виконавчого провадження доказів. Незгода боржника зі здійсненим державним виконавцем розрахунком заборгованості за аліментами є підставою для його звернення до державного виконавця із заявою про здійснення перерахунку заборгованості, чи з позовом до суду, а не підставою для визнання дій державного виконавця неправомірними.

Повернення стягувачу за його заявою виконавчого документа про стягнення із заявника аліментів на неповнолітню дитину не виключає нарахування заборгованості по аліментах за минулий період (з часу повернення виконавчого документа стягувачу) в разі повторного пред'явлення стягувачем виконавчого документа до виконання.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження відмовити.

Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Тисменицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Калинчук Наталії Ярославівни.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко І. О. Дундар