УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року

м. Київ

справа № 375/1702/19

провадження № 51-2943ск23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Богуславського районного суду Київської області від 23 квітня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року, які постановлені в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110250000236, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Вороніж, Шосткинського району Сумської області, зареєстрованого в тому АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Ямпольського районного суду Сумської області від 25 червня 2012 року за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на підставі ст. 71 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці, звільненого 23 січня 2015 року умовно-достроково,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Іванківці, Знам`янський район Кіровоградської області, зареєстрованого у тому АДРЕСА_3 , проживаючого в АДРЕСА_4 , згідно ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Суть питання

За вироком Богуславського районного суду Київської області від 23 квітня 2021 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Крім того, цим же вироком засуджено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України, законність і обґрунтованість судових рішень стосовно якого, у цій касаційній скарзі, не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за те, що він 21 червня 2019 року приблизно о 01 год 20 хв, перебуваючи разом з ОСОБА_6 у АДРЕСА_5 , керуючись мотивом особистої неприязні, який виник через образи ОСОБА_7 ОСОБА_8 , наніс один удар кулаком руки в обличчя ОСОБА_7 від якого останній впав на землю. Надалі ОСОБА_7 , піднявшись, почав тікати, однак ОСОБА_6 наздогнав його та повалив на землю і разом із ОСОБА_5 почали наносити удари руками та ногами по тулубу та голові потерпілого. Загалом ОСОБА_6 спільно із ОСОБА_5 нанесли ОСОБА_7 більше 12 ударів, від яких останній втратив свідомість.

Після цього, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 взяли за ноги ОСОБА_7 та потягли його до річки Рось, яка протікає неподалік. Обливши останнього водою, вони не змогли привести його до свідомості та вирішили залишити на березі річки, при цьому з метою приховання слідів вчинення ними злочину, спалили особисті речі потерпілого, а мобільний телефон викинули в річку. В результаті нанесених тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер в лікарні, куди був доставлений, після того як його знайшли рибаки.

Київський апеляційний суд ухвалою від 05 квітня 2023 року залишив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 без змін.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, захисник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному проваджені судові рішення і закрити кримінальне провадження.

Обґрунтовуючи наведене захисник наводить власну версію подій, стверджує, що за висновками експертів тілесні ушкодження, які потягли смерть потерпілого, не могли утворитися за обставин, наведених засудженими під час слідчого експерименту, вважає, що висновки експертів свідчать про те, що ці тілесні ушкодження потерпілому були завдані іншою особою ( ОСОБА_9 ) після того, як засуджені залишили потерпілого на березі річки та пішли до залізничної станції. Таким чином, на думку захисника, апеляційний суд не дав вичерпної відповіді на доводи його апеляційної скарги та не навів переконливих підстав для залишення цієї скарги без задоволення, що свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Згідно зі ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

За ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Так, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, зроблено на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд надав відповідну оцінку з наведенням належної аргументації в мотивувальній частині вироку.

Зокрема, висновку щодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, суд першої інстанції дійшов на підставі показань самих обвинувачених, свідків та інших письмових доказів детально наведених у вироку, які за висновком суду першої інстанції, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні.

Не погоджуючись з вироком місцевого суду, сторона захисту подала апеляційну скаргу, в якій наводила доводи щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно наданої оцінки доказам, які за своєю суттю є аналогічні доводам викладеним у касаційній скарзі захисника.

Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, перевірив усі посилання й доводи, викладені захисником у згаданій апеляційній скарзі, й вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши достатні аргументи та підстави для прийняття такого рішення.

Зокрема, обґрунтовуючи свій висновок апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав.

При цьому апеляційний суд наголосив на тому, що доводи апеляційних скарг про те, що суд першої інстанції невірно оцінив докази по справі, поклав в основу вироку дані, які мають в собі протиріччя, не вказав чому виключив одні докази та взяв за основу інші, є голослівними та необґрунтованими.

Версія захисту була належним чином перевірена судами та спростована. Так, суди, серед іншого, послалися на те, що згідно з висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи від 04 січня 2021 року № 137 к відсутні судово-медичні дані про те, що потерпілий ОСОБА_7 «будучи залишеним на березі річки обвинуваченими в положенні сидячи (лежачи) міг отримати дані тілесні ушкодження внаслідок ударів ногами в район голови, шиї та внаслідок нанесення ударів дерев`яною палицею від іншої особи на протязі короткого проміжку часу до 30 хвилин». Висновки комісійної та додаткової комісійної судово-медичних експертиз та їх обґрунтованість підтвердив судово-медичний експерт ОСОБА_10 , який в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що надані обвинуваченими показання під час слідчих експериментів не відповідають характеру травмування потерпілого ОСОБА_7 . В даному випадку обвинувачені могли невірно відтворити механізм нанесення ударів. Також пояснив суду, що набряк головного мозку у потерпілого ОСОБА_7 після нанесених ударів в область голови розвинувся протягом короткого проміжку часу від 10 до 20 хвилин, не більше 40 хвилин, що потягло за собою втрату свідомості та після цього потерпілий вже не міг рухатись. Крім того судово-медичний експерт ОСОБА_10 пояснив, що весь комплекс спричинених потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень було заподіяно протягом короткого проміжку часу, але вирахувати хвилинами це не можливо за відсутністю достатніх даних судово-гістологічного дослідження.

Беручи до уваги наведене, встановлені судами обставини вчинення кримінального правопорушення (засуджені наносили потерпілому тілесні ушкодження поки він не втратив свідомість, потім перетягли його до берега річки, спалили особисті речі потерпілого, викинули в річку його мобільний телефон та залишили його там), а також відсутність будь-яких об`єктивних даних про причетність ОСОБА_9 до вчинення злочину, Верховний Суд вважає, що суди першої та другої інстанцій належним чином обґрунтували та мотивували свій висновок про доведеність винуватості засуджених згідно із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що захисник у своїй касаційній скарзі не навів переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність постановлених у кримінальному проваджені судових рішень з підстав істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Богуславського районного суду Київської області від 23 квітня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3