Дата документу 16.05.2023Справа № 642/2766/21

Провадження № 1-кп/554/501/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«16» травня 2023 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження №12021220510000178 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2, ч.3 ст. 307 КК України,

за участю прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження № 12021220510000178 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2, ч.3 ст. 307 КК України.

В судовому засідання прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання обґрунтоване тим, що в теперішній час строк дії попередньої ухвали, спливає, розглянути кримінальне провадження до спливу строку дії попередньої ухвали неможливо, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, ризики, які виправдовують застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу як тримання під вартою, нікуди не зникли, є реальними та дійсними, оскільки є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності буде переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем А0501 04.09.2020 самовільно залишив місце проходження військової служби - військову частину НОМЕР_1 та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2020 №229, у зв`язку із вчиненням тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та строк дії контракту про проходження військової служби призупинено, що дає підстави вважати, щообвинувачений буде переховуватись від суду. Тому, прокурор вважає неможливим обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 іншого, більш м`якого запобіжного заходу, оскільки інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Також просить змінити спосіб застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 з тримання під вартою в умовах гауптвахти відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 на тримання під вартою в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», оскільки перебування його на гауптвахті значно ускладнює процес судового розгляду вказаного кримінального провадження, в зв?язку із тим, що то через часті повітряні тривоги або відсутність світла, Закарпатський апеляційний суд не може забезпечувати проведення ВКЗ, що впливає на строки розгляду кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_3 на відеоконференцію з Закарпатським апеляційним судом не вийшов, у зв`язку із замінюванням адміністративної будівлі Закарпатського апеляційного суду та роботи вибухотехників в суді, у зв?язку із цим.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 не заперечував розглянути клопотання за відсутності обвинуваченого, враховуючи вимоги ч.6 ст. 615 КПК України, з приводу задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою також не заперечував. Проте,заперечував щодо зміни способу застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 з тримання під вартою в умовах гауптвахти відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 на тримання під вартою в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, а отже, відповідно до Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.11.2020 № 394, він повинен утримуватись на гауптвахті, а не у слідчому ізоляторі. Той факт, що з якихось причин не відбуваються ВКЗ із Закарпатським апеляційним судом не є виною ОСОБА_3 .

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно із ч.6 ст. 615 КПК України у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.

Оскільки строк дії ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою спливає, розглянути відповідне клопотання в установленому цим Кодексом порядку, зокрема, за участю обвинуваченого неможливо, враховуючи присутність в судовому засіданні захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331, ч.6 ст. 615 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд приходить до висновку про вирішення заявленого прокурором клопотання за відсутності обвинуваченого, у зв`язку з тим, що судове провадження не може бути завершене до спливу продовженого судом строку тримання обвинуваченого під вартою.

Згідно вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкодити кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України встановлено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.

Судом встановлено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_3 на досудовому розслідуванні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який під час судового розгляду неодноразово продовжувався, останній раз його було продовжено до 18.05.2023 року, включно.

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисних злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, вчинених з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини та особливо небезпечного наркотичного засобу, тобто незаконного збагачення, в особливо великих розмірах, за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбачено покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Також обвинувачений офіційно не працевлаштований, у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та строк дії контракту про проходження військової служби призупинено, а отже останній не має постійного джерела доходів та законних засобів існування, в нього відсутні міцні соціальні зв?язки, а тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення та, з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити місце свого проживання та переховуватися від суду.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити нове кримінальне правопорушення та незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень може вдатися до відповідних дій.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а відсутність постійного та законного джерела доходів може також стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити нове кримінальне правопорушення.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи фактичні обставини кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_3 , а саме вчинення правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, вчинених з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини та особливо небезпечного наркотичного засобу, тобто незаконного збагачення, вчинених повторно, в особливо великих розмірах, які зумовлені тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, але і для населення в цілому, що свідчить про високий ступінь їх небезпечності для суспільства, а отже і про наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризиків передбачених п. п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

З урахуванням вимог ст. 331 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 177, 183, 194, 199 КПК України, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінують, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, вчиненню нового кримінального правопорушення та незаконного впливу на свідків, експертів ризики чого є реальними та дійсними, з часом не зменшились та не змінились. Крім того, кримінальне провадження по суті ще не розглянуто, свідки не допитувались, письмові та речові докази не досліджувались, процесуальні дії з цього приводу судом не здійснювались. Обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого в процесі розгляду кримінального провадження в суді. До того ж обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Отже, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у ч.1 вказаної статті, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , слід продовжити обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_3 , його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п.5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

З урахуванням обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , його майнового та сімейного стану, інших даних про його особу, а також наявних ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, враховуючи вимоги п.5 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає необхідним не визначати розмір застави, оскільки вважає, що у цьому разі застава, як запобіжний захід, не зможе достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Щодо зміни способу застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 з тримання під вартою в умовах гауптвахти відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 на тримання під вартою в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», суд вважає, що розглянути вказане клопотання за відсутності обвинуваченого, є неможливим, оскільки вимоги ч.6 ст. 615 КПК України надають можливість суду вирішити питання лише про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку, у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження вигляді тримання під вартою.

Розгляд клопотання щодо зміни способу застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності обвинуваченого не відповідає вимогам діючого КПК України та порушує права останнього.

Керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 331, 369-372, 615 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання процесуального прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 14 липня 2023 року включно.

У задоволенні клопотання прокурора про зміну способу застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - відмовити.

Визначити строк дії ухвали до 14 липня 2023 року включно.

Копію ухвали надіслати учасникам кримінального провадження, до відома.

На ухвалу в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

У разі, якщо особа перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Октябрського районного суду

м. Полтави: ОСОБА_1