Справа № 951/116/23

Провадження №2/951/66/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2023 р. смт Козова 

Козівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Рєпіна К.К.,

при секретарі судового засідання Книш Л.Ю.,

за участі представника позивача – адвоката Мурончика В.О.,

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача – адвоката Кічули В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Козова цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті інфляційних збитків та 3% річних за прострочення виконання зобов`язання.

Позов мотивований тим, що 29 травня 2008 року між  ОСОБА_1 та позивачем, було укладено кредитний договір №022-2008-1703 із змінами та доповненнями від 10.11.2009 та 27.11.2009 відповідно до умов якого  ОСОБА_1 отримав від позивача кредит у сумі 230 000,00 доларів США, зі сплатою 13,45% річних, строком до 10.05.2023 року. Однак, в зв`язку з невиконанням  ОСОБА_1 своїх зобов`язань, банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки . Рішенням Козівського районного суд Тернопільської області від 08.02.2011 у справі №2-9/11 позов ПАТ «Універсал Банк» з врахуванням ухвали про виправлення описок у судовому рішенні від 25 березня 2011 року задоволено, зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1 935 430,76 гривень, що еквівалентно 245 059,48 доларів США, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю, а саме автозаправну станцію пункт технічного обслуговування загальною площею 194,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності; нежитлову будівлю, а саме пельменну, кладову загальною площею 188,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом продажу предмету іпотеки спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів)., для задоволення грошових вимог ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором №022-2008-1703 від 29.05.2008. Згідно розрахунку заборгованості від 25.11.2022, стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 1 935 430,76 гривень, сплачено по рішенню суду за період з 08.02.2011 по 22.02.2022 - 640601, 94 гривень, залишок заборгованості становить 1294828,82 гривень.

Отже, відповідно до статті 625 ЦК України за невиконане рішення суду в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 1294828,82 гривень , позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, що становить 87267,91 гривень та інфляційні збитки в сумі 246 017,48 гривень, а всього просить стягнути з відповідача 333 285,39 гривень.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 21.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

13 березня 2023 року відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву у якому він стверджує, що вимоги позовної заяви не підлягають задоволенню через їх необгрунтованість.

ОСОБА_1 зазначає, що із тексту позовної заяви вбачається, що вона виготовлена 30 січня 2022 року, однак наведений в ній розрахунок заборгованості проведено станом на 25 листопада 2022 року. Зазначене свідчить про те, що позовна заява виготовлялась раніше, чим наведений в ній розрахунок заборгованості, що є порушенням вимог ст. 175 ЦПК України, які ставляться до позовної заяви.

Зважаючи на норму ч.2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання , на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та 3% річних, без дослідження кредитних договорів є непідтвердженими жодним чином, оскільки вказані кредитні договори можуть містити положення про інший розмір процентів.

Як вбачається з аналізу наданих позивачем розрахунків, вони не відповідають вимогам до первинних документів та не є документами первинного бухгалтерського обліку, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть підтверджувати існування кредитної заборгованості та її суму.

ОСОБА_1 вказує, що у позовній заяві відсутні будь-які виписки по його рахунках, де обліковуються суми заборгованості та суми погашень. Без дослідження первинних бухгалтерських документів, неможливо визначити суму боргу відповідача та відповідно перевірити правильність проведеного позивачем розрахунку. А тому проведені позивачем розрахунки заборгованості братися судом до уваги не можуть.

Необхідність дослідження первинних документів для підтвердження наявності заборгованості фізичної особи перед банком встановлена у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц.

Відтак, позивачем не підтверджено розмір заборгованості відповідача.

Із рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 08.02.2011 у справі №2-9/11 вбачається, що заборгованість стягнута в іноземній валюті, із визначенням гривневого еквіваленту, за кредитним договором позивач передав відповідачу кошти в іноземній валюті - долларах США.

Разом з тим, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми ч.2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов`язання визначеного у гривнях.

Крім того, проведений позивачем розрахунок не може братися до уваги, оскільки його не можливо перевірити на предмет правильності нарахування інфляційних витрат. Відповідач не проводить альтернативного розрахунку, оскільки вважає, що право на нарахування інфляційних втрат за валютним кредитом у банку відсутнє.

Із розрахунку заборгованості вбачаться, що позивач вказує на зменшення суми боргу в розмірі 640 601,94 грн за кредитним договором № 022-2008-1703 від 29.05.2008, яка напевно, оскільки жодних доказів не надано, зменшилася у результаті реалізації двох об`єктів нерухомості, що перебували в іпотеці за вказаним кредитним договором. Позивач вказуючи про погашення відповідачем 640 601,94 грн заборгованості, жодних первинних документів про погашення даної суми не додає.

Також відповідач зазначив, що у нього перед позивачем відсутні будь-які зобов`язання, оскільки предмети іпотеки, що забезпечували кредитний договір реалізовані банком в рахунок погашення боргу.

Наявність рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 08.02.2011 у справі №2-9/11 підтверджує, що термін дії кредитного договору № 022-2008-1703 від 29.05.2008 закінчився 08.02.2011.

Окрім того, позивачем пропущено строк пред`явлення вказаного судового рішення до примусового виконання, що підтверджується наступними документами, копії яких знаходяться в загальному доступі та розміщені на офіційному сайті ЄДРСР, зокрема:

-Ухвалою ВС від 20.05.2021 у справі №2-9/11 (провадження № 61-7233ск21) відмовлено АТ «Універсал Банк» у відкритті касаційного провадження на ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за заявою АТ «Універсал Банк» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання;

-Ухвалою ВС від 05.07.2021 у справі №2-9/11(провадження № 61-7233ск21) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Універсал Банк» на ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, в частині видачі дублікату виконавчого листа, у справі за заявою АТ «Універсал Банк» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання.

Зазначені факти про закінчення терміну дії кредитного договору та пропущення строку пред`явлення до примусового виконання рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості, свідчать про те, що стягнута за рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 08.02.2011 у справі №2-9/11 сума є натуральним зобов`язанням. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування суми по ст. 625 ЦК України, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в примусовому порядку.

Такий же висновок міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 757/44680/15-ц .

Відтак, позовні вимоги в частині нарахованих 3% річних до задоволення не підлягають.

Оскільки строк кредитування за кредитним договором № 022-2008-1703 від 29.05.2008 закінчився 08.02.2011, з прийняттям рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 08.02.2011 у справі №2-9/11, відповідач заявляє клопотання про застосування до позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 в п. 43 зробила висновок, що «інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги».

Загальна (трирічна) позовна давність для примусового стягнення кредитором у судовому порядку заборгованості з основного боргу за кредитним договором № 022-2008-1703 від 29.05.2008, враховуючи, що строк кредитування закінчився 08.02.2011, сплила 07.02.2014, відтак трирічна (загальна) позовна давність для стягнення інфляційних витрат та 3 % річних (які не є штрафними санкціями і тому на них розповсюджується також загальний (трирічний) строк позовної давності), як додаткового зобов`язання, теж сплила 07.02.2014, оскільки кредитор звернувся до суду із даним позовом лише 21.02.2023.

Наявність основного зобов`язання за яким пропущено строк позовної давності унеможливлює застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню лише у разі грошового зобов`язання, яке підлягає виконанню.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах: від 03 квітня 2019 у справі №756/9094/15 (провадження №61-47455св18), від 20 лютого 2019 року у справі №910/19565/17.

З огляду на вищенаведене, ОСОБА_1 просить в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» відмовити.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 06.04.2023 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

21.04.2023 ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області явку представника позивача АТ «Універсал Банк» у судове засідання визнано обов`язковою для надання особистих пояснень по справі та відкладено судовий розгляд на 05.05.2023.

Представник позивача АТ «Універсал Банк» - Мурончик В.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кічула В.М. в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши учасників справи, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

         Відповідно до ст.12 ЦПК України,  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

       Як встановлено рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 08.02.2011 у справі №2-9/11 між  ОСОБА_1 та позивачем 29 травня 2008 року, було укладено кредитний договір №022-2008-1703 із змінами та доповненнями від 10.11.2009 та 27.11.2009 відповідно до умов якого  ОСОБА_1 отримав від позивача кредит у сумі 230 000,00 доларів США, зі сплатою 13,45% річних. У зв`язку з невиконанням  ОСОБА_1 своїх зобов`язан за кредитним договором, банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки .

       Вказаним судовим рішенням позов ПАТ "Універсал банк" задоволено, (з врахуванням ухвали суду від 25 березня 2011 року про виправлення описок у цьому судовому рішенні) з ОСОБА_1 , зокрема, було стягнуто 1 935 430,76 гривень, що еквівалентно 245 059,48 доларів США боргу, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю, а саме автозаправну станцію пункт технічного обслуговування загальною площею 194,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності; нежитлову будівлю, а саме, пельменна, кладова загальною площею 188,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом продажу предмету іпотеки спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), для задоволення грошових вимог ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором №022-2008-1703 від 29.05.2008.

       Відповідно до Статуту АТ "Універсал Банк", АТ "Універсал Банк" є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Універсал Банк».

       Згідно розрахунку заборгованості від 25.11.2022 наданого позивачем, стягненню з відповідача згідно вказаного рішення суду підлягала сума в розмірі 1 935 430,76 грн, при цьому було сплачено по рішенню суду за період з 08.02.2011 по 22.02.2022 - 640601, 94 грн., залишок заборгованості становить 1294828,82 грн, за період з 26.11.2019 по 22.02.2022 - 3% річних від простроченої суми зазначеного грошового зобов`язання становлять 87267,91 грн; інфляційні втрати 246 017,48 грн., тобто загальна сума заборгованості становить 333 285,39 грн.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

       Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

       Згідно ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

       Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

       У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочий виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

       Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

       У постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 3-1522гс16 зроблено висновок, що зобов`язання припиняється виконанням , проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

       Як вказано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав в зв`язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів, тому суд вважає позов обґрунтованим та доведеним, що дає підстави для його задоволення в повному обсязі.

Доводи відповідача , якими останній обгрунтовує підстави для відмови у позові спростовуються наведеним вище, крім того суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Посилання відповідача на те, що , позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та 3% річних, без дослідження кредитних договорів є непідтвердженими жодним чином, оскільки вказані кредитні договори можуть містити положення про інший розмір процентів, суд до уваги не приймає , оскільки відповідач на підвердження іншого розміру процентів встановлених за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, доказів не надав, зокрема ним не було надано кредитний договір у якому встановлено інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання або не заявлено клопотання про витребування кредитного договору у позивача.

Посилання відповідача на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам до первинних документів та не є документом первинного бухгалтерського обліку, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не може підтверджувати існування кредитної заборгованості, суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами. Розрахунок заборгованості наданий позивачем є доказом у справі , вказані в ньому відомості відповідачем не спростовані.

Відповідач вказує, що з рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 08.02.2011 у справі №2-9/11 вбачається, що заборгованість стягнута в іноземній валюті, із визначенням гривневого еквіваленту, за кредитним договором позивач передав відповідачу кошти в іноземній валюті - долларах США. Разом з тим, як зазначає відповідач, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми ч.2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов`язання визначеного у гривнях.

Вказані доводи відповідача є необгрунтованими, оскільки згідно рішення суду заборгованість за кредитним договором стягнуто у гривні, а тому на ці правовідносини поширюються норми ч.2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боржником суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення.

Відповідач зазначив, що позивач вказуючи про погашення заборгованості за рішенням суду на 640 601,94 грн в результаті реалізації нерухомого майна , що було предметом іпотеки, жодних первинних документів на підвердження цього не надає. Також відповідач стверджує, що у нього перед позивачем відсутні будь-які зобов`язання, оскільки предмети іпотеки, що забезпечували кредитний договір реалізовані банком в рахунок погашення боргу.

Суд до уваги такі доводи відповідача не приймає, оскільки , як вже зазначалося , розрахунок заборгованості наданий позивачем згідно статті 76 ЦПК України є доказом у справі , вказані в ньому відомості, зокрема щодо погашення заборгованості в результаті реалізації нерухомого майна , що було предметом іпотеки на суму 640 601,94 грн відповідачем не спростовані, шляхом надання відповідних документів. Також у разі неможливості надання цих документів, відповідачем не заявлено клопотання про їх витребування.

Відповідач вказав, що оскільки термін дії кредитного договору закінчився 07.02.2014 та пропущений строк пред`явлення до примусового виконання рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості, стягнута за рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 08.02.2011 у справі №2-9/11 сума є натуральним зобов`язанням. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування суми по ст. 625 ЦК України, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в примусовому порядку.

Суд зазначене до уваги не приймає, оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат , а також 3% річних від простроченої суми, яку стягнуто з відповідача рішенням суду. Водночас, згідно статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства, зокрема, є: обов`язковість судового рішення. Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання, тому у відповідача є і зараз обов`язок виконати судове рішення.

Щодо заяви відповідача про застосування до позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 року установлено карантин, правовий режим якого діє до сьогодні.

Згідно пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України запроваджено воєнний стан.

Позивач звернувся до суду 31.01.2023, визначивши період для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат з 26.11.2019 по 22.02.2022.

Отже, позивачем дотримано строки позовної давності.

З огляду на неподібність справ та різні фактичні обставини, суд не бере до уваги посилання відповідача на зазначені ним у відзиві на позов правові позиції Верховного Суду.

       У зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 4999,28 грн, відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

       Керуючись статтями 7, 10, 12, 76-79, 81, 141, 265-268, 273, 351-352, 354-355ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114, код ЄДРПОУ – 21133352) - 333285 (триста тридцять три тисячі двісті вісімдесят п`ять ) гривень 39 копійок заборгованості по сплаті інфляційних збитків та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114, код ЄДРПОУ – 21133352) судовий збір у розмірі 4999 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 28 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», місцезнаходження: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114, код ЄДРПОУ - 21133352.

Відповідач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Дата складення повного рішення суду - 15.05.2023.

Суддя К.К. Рєпін