"15" травня 2023 р.

Окрема думка судді

15.05.2023 р.

Вважаю, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2022 року підлягала задоволенню з наступних підстав.

Так, рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи № 6R (87) 18 від 17 вересня 1987 року «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» надано право судам першої інстанції держав-членів розглядати справи і ухвалювати рішення за відсутності обвинуваченого, за умови, що він був належно проінформований про дату судового засідання і своє право на законне чи інше представництво.

У Резолюції 75 (11) Комітету міністрів Ради Європи «Про критерії, які регламентують здійснення провадження за відсутності обвинуваченого» від 19 січня 1973 року сформульовані мінімальні правила, які запропоновані державам-членам для застосування під час здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого, а саме:

- справа жодної особи не може бути розглянута, якщо особа впродовж часу, за який вона спроможна з`явитися до суду й підготувати свій захист, не була повідомлена повістками про дату та місце судового розгляду, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно прагнула уникнути правосуддя;

- повістки повинні вказувати на наслідки неявки обвинуваченого на судовий розгляд;

- якщо суд встановить, що обвинуваченому, який не з`явився на розгляд, була вручена повістка, він повинен відкласти розгляд справи, якщо визнає, що особиста присутність обвинуваченого є обов`язковою або є підстави вважати, що в обвинуваченого виникли перешкоди для явки;

- справа не повинна розглядатися за відсутності обвинуваченого, якщо є можливість перенести її розгляд на територію іншої держави або звернутися із запитом про видачу;

- у разі розгляду справи за відсутності обвинуваченого, докази повинні збиратися звичайними способами, а сторона захисту повинна мати право втручатися в цей процес;

- судове рішення, ухвалене за відсутності обвинуваченого, має бути доведено до його відома згідно з правилами вручення повісток для явки в суд.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року; «F.C.B. проти Італії» від 28 серпня 1991 року; «Т. проти Італії» від 12 жовтня 1992 року; «Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 року; «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року; «Меденіца проти Швейцарії» від 14 червня 2001 року; «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року; «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24 травня 2007 року відзначається, що здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого не суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій закріплене право кожного на справедливий суд, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате щодо нього судове провадження; якщо він згодом може домогтися ухвалення нового судового рішення за його участі, в якому містилася б оцінка обґрунтованості висунутих проти нього обвинувачень, а також при дотриманні інших гарантій його конвенціальних прав.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Таким чином, відповідна практика Європейського Суду свідчить про те, що розгляд провадження судом першої інстанції за відсутності обвинуваченого та інших заінтересованих учасників судового розгляду можливий тільки за умови, що вони були належним чином повідомлені про розгляд провадження та свідомо відмовились від права на участь у суді.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про розгляд провадження за відсутності обвинуваченого, виходив з того, що останній повністю визнає свою вину у вчиненні правопорушення та не бажає приймати участь у судовому засіданні.

Однак, такий висновок зроблений судом без належної перевірки волевиявлення обвинуваченого та його ставлення до висунутого обвинувачення, оскільки ґрунтувався виключно на даних, які були надані органом досудового розслідування.

Разом з тим, відповідно до загальних принципів кримінального судочинства пояснення, які були надані підозрюваним на стадії досудового розслідування не повинні враховуватись судом першої інстанції при розгляді провадження.

Звертаю увагу на те, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

Разом з тим, визнання вини без детальних пояснень обвинуваченого стосовно обставин вчиненого ним правопорушення не дозволяє суду переконатись в тому, що обвинувачений дійсно розуміє зміст висунутого йому обвинувачення, повністю погоджується із правильністю обставин, які були встановлені органом досудового слідства та не заперечує їх.

Відповідно до вимог ч.2 ст.382 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Звертаю увагу на те, що особа набуває процесуального статусу обвинуваченого (підсудного) після того, як слідчий або прокурор передає до суду у порядку, передбаченому статтею 291 КПК України, складений щодо неї обвинувальний акт.

За таких обставин, заяви обвинуваченого, зроблені ним на стадії досудового розслідування в якості підозрюваного щодо розгляду провадження в суді за його відсутності без проведення судового засідання не можуть вважатися достатньою правовою підставою для розгляду провадження в суді за відсутності обвинуваченого.

Таким чином, розгляд провадження в суді першої інстанції не відповідав вимогам кримінального процесуального закону та порушував право обвинуваченого на участь у судовому засіданні.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду ОСОБА_2