Справа № 183/1464/22

№ 6/183/117/23

                                               У Х В А Л А                                

15 травня 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:        

       головуючої судді Сороки О.В.,

       секретаря судових засідань Краснянської Д.О.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Старшого державного виконавця Новомосковского відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Рибак Ольги Олександрівни про розшук боржника та неповнолітньої дитини,

       за участю:

       державного виконавця Рибак О.О.,

стягувача ОСОБА_1 ,

боржника

ОСОБА_2 ,-

в с т а н о в и в:

       31.03.2023 року державний виконавець, в порядку ст.. 438 ЦПК України, звернулася до суду з поданням, в якому просить винести ухвалу про розшук боржника ОСОБА_3 та малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

       До початку розгляду подання державного виконавця боржником ОСОБА_3 заявлено відвід судді Сороці О.В., який він обґрунтовує тим, що суддя зацікавлена у результаті розгляду справи, оскільки приймала рішення по цивільним справам, де він був стороною у справі. При цьому рішення у цих справах приймалися без його участі.

Державний виконавець та стягувач заперечували проти заявленого відводу судді .

Суд, вислухавши думку учасників процесу, розглянувши подану заяву, дійшов до наступного висновку.

Так, у відповідності п.п.3,5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, на яку заявник посилається, як на підставу відводу, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, є інші обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до частин 1-3,11 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, існування безсторонності повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

В той же час, відповідно до Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Крім того, слід зазначити, що ЄСПЛ встановив два аспекти «неупередженості»: по-перше, суддя повинен бути суб`єктивно вільний від особистих упереджень або пристрасті, по-друге, він повинен бути об`єктивно неупереджений, тобто гарантовано виключати будь-які обґрунтовані сумніви щодо цього. У контексті об`єктивного критерію окремо ЄСПЛ відзначає поведінку суддів, а саме необхідно визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі № 826/14033/17.

Таким чином, доводи боржника, викладені у заяві про відвід судді Сороки О.В., не можуть бути розцінені судом, як обставина, що викликає сумнів у неупередженості або об`єктивності судді при розгляді подання державного виконавця. Усі доводи боржника являються його припущеннями, які суд розцінює, як незгоду з процесуальними рішеннями, прийнятими в ході розгляду ряду справ, де головуючою була визначення суддя Сорока О.В.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36-40, п.7 ст. 252 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

       Відмовити боржнику ОСОБА_3 у зад оволенні заяви про відвід судді Сороки О.В.

       Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                        Сорока О.В.