ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2023 р. Справа №907/381/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

Суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін:

позивача: не з`явився,

відповідача: адвоката Лишенко Н.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС" від 16.03.2023 №06/03 (вх. суду від 27.03.2023 №01-05/911/23)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.02.2023 (повний текст рішення складено 24.02.2023, суддя Пригуза П.Д., м. Ужгород)

у справі № 907/381/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРФЕКТ ПАК", Черкаська область, м. Умань,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС", Закарпатська область, Свалявський район, м. Свалява,

про стягнення коштів у розмірі 596 414,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

У червні 2022року ТОВ "ПЕРФЕКТ ПАК" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ "ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС" про стягнення заборгованості за договором поставки №П30/06-21 від 30.06.2021 у розмірі 596 414,79 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання договору поставки №П30/06-21 від 30.06.2021 позивач поставив відповідачу товар (дерев`яні піддони) на загальну суму 461 962,72грн, який відповідач не оплатив. У зв`язку з допущеним відповідачем простроченням, на підставі пунктів 8.3.3, 8.4 та 9.6 договору позивач також здійснив нарахування 56 534,49грн пені, 69 294,41грн штрафу та 8 623,17грн 3%річних.

У липні 2022року ТОВ "ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС" подало зустрічний позов до ТОВ "ПЕРФЕКТ ПАК" про відшкодування збитків за поставку неякісного товару в розмірі 77 290,36 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2022 зустрічний позов прийнято до розгляду та призначено спільний розгляд первісного та зустрічного позовів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.02.2023 у справі №907/381/22 зустрічний позов про відшкодування збитків за поставку неякісного товару залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст.226 ГПК України.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 07.02.2023 у справі №907/381/22 залишено без змін, апеляційну скаргу залишено без задоволення.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.02.2023 у справі №907/381/22 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 520 585,89 грн заборгованості, з яких 461 962.72 грн - заборгованість за договором поставки, 20 000,00 грн пені, 8623.17 грн 3% річних, 30 000,00 грн штрафу та 8 946,21 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними підтверджено поставку відповідачу товару на загальну суму 6 502 910,21грн, який згідно з долученими відповідачем платіжними дорученнями оплачений на суму 6 040 947,49грн, у зв`язку з чим суд вказав про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 461 962,72грн. Перевіривши розрахунок нарахованих позивачем 56 534,49грн пені, 69 294,41грн штрафу та 8 623,17грн 3%річних, суд вказав, що такий проведений вірно. Поряд з тим, на підставі ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, з метою забезпечення балансу інтересів боржника та кредитора, враховуючи запроваджений в Україні воєнний стан, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення строків виконання зобов`язань, часткове погашення відповідачем основного боргу, суд дійшов висновку про зменшення пені (з 56 534,49 грн до 20 000,00 грн) і штрафу (з 69 294,41 грн до 30 000,00 грн).

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Відповідач (ТОВ "ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС") не погодилось з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обгрунтована, зокрема, тим, що акт звірки розрахунків за період з 01.01.2021 по 25.05.2022 відповідачем не підписаний, тому не може бути доказом поставки товару і проведення оплат по договору. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не дослідив платіжних доручень №3641 від 21.10.2021, №3655 від 26.10.2021 та №45445 від 25.03.2022, якими сплачувалась поставка по відповідних накладних. Зазначає, що він не отримував від позивача відповіді на відзив, тому відповідач був позбавлений можливості надати спростування щодо доводів цієї відповіді. Вказує, що в порушення вимог ч. 6 ст.232 ГК України позивач здійснив нарахування пені поза шестимісячним строком для нарахування такої.

В прохальній частині апеляційної скарги апелянт також просив скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 07.02.2023 у справі №907/381/22, якою зустрічний позов про відшкодування збитків за поставку неякісного товару залишено без розгляду.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою відповідача та призначено розгляд скарги в судовому засіданні 09.05.2023.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати оскаржуване рішення і відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач не забезпечив явки свого представника в судове засідання та не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Копії ухвали апеляційного суду надіслані позивачу на електронну пошту іnfo@perfektpak.com.ua, зазначену у позовній заяві.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

30.06.2021 ТОВ «Перфект Пак»(постачальник) та ТОВ «Вуд палеттен експрес сервіс»(покупець) уклали договір поставки №П30/06-21(том1, а. с. 10 - 11).

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця дерев`яні піддони, а покупець зобоов`язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, визначених договором.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що асортимент, ціна, одиниця виміру, кількість та вартість товару, що постачається за умовами договору визначається сторонами у видаткових накладних на товар.

Відповідно до п. 5.4. договору реалізація (поставка) товару вважається здійсненою з моменту передачі товару представнику покупця чи призначеному покупцем перевізнику за актом приймання-передачі товару, або за фактом підписання представником покупця видаткової накладної на отримання товару, чи іншого документа про передачу товару.

Згідно п. 5.5. договору факсова чи електронна копія видаткової накладної підписана обома сторонами має силу оригіналу до моменту отримання Постачальником оригіналу видаткової накладної. Товар супроводжується наступними документами: видаткова накладна; товарно-транспортна накладна; інші документи (за необхідності).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються покупцем шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок постачальника по передоплаті.

Платіж за договором здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури, наданої постачальником покупцю на умовах договору.

Згідно з п. 6.3. договору покупець здійснює оплату за договором шляхом безготівкового переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника відповідно до його банківських реквізитів, зазначених у дійсному рахунку, а у випадку не зазначення у рахунку банківських реквізитів постачальника - відповідно до банківських реквізитів, зазначених у договорі, з вказівкою номеру рахунку постачальника як підстави для оплати.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на відповідний банківський рахунок покупця вказаний у рахунку-фактурі.

Пунктом 8.3.1. договору передбачено, що при простроченні оплати товару більш як на 10 календарних днів - покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми заборгованості за поставлений товар.

При простроченні оплати товару більш як на 30 календарних днів - покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від суми заборгованості за поставлений товар.

При простроченні оплати товару більш як на 60 календарних днів - покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми заборгованості за поставлений товар.

Крім того, додатково за прострочення оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 8.4. договору).

Згідно п. 9.1. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання повноваженими представниками сторін.

Пунктом 9.6. договору передбачено, що строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за договором (основна сума заборгованості, штрафи, пеня, інфляційне збільшення, 3% річних) становить 10 років.

Договір дійсний з моменту підписання і діє до 31.12.2021.

Договір вважається пролонгованим на наступний період, якщо жодна з сторін до закінчення терміну дії даного договору письмово не повідомила про розірвання, а інша сторона письмово не підтвердила отримання листа про розірвання даного договору (п. 9.8. договору).

Договір в будь -якому випадку вважається чинним до моменту виконання сторонами усіх своїх грошових зобов`язань за ним.

На підтвердження поставки товару на загальну суму 6 502 910,21 грн позивач долучив до матеріалів справи:

- видаткову накладну №366 від 30.06.2021 на суму 484 686.05 грн. (том 1, а. с. 138) та товарно-транспортну накладну від 30.06.2021 на суму 484 686.05 грн. (том 1, а. с. 139);

-видаткову накладну №367 від 30.06.2021 на суму 484 686.05 грн. (том 1, а. с. 140) та товарно-транспортну накладну від 30.06.2021 на суму 484 686.05 грн. (том 1, а. с. 140);

-видаткову накладну №392 від 14.07.2021 на суму 471 950.64 грн. (том 1, а. с. 141) та товарно-транспортну накладну від 14.07.2021 на суму 471 950.64 грн. (том 1, а. с. 142);

-видаткову накладну №408 від 20.07.2021 на суму 439 402.32 грн. (том 1, а. с. 143) та товарно-транспортну накладну від 20.07.2021 на суму 439 402.32 грн. (том 1, а. с. 143);

-видаткову накладну №424 від 27.07.2021 на суму 498 892.80 грн. (том 1, а. с. 144) та товарно-транспортну накладну від 27.07.2021 на суму 498 892.80 грн. (том 1, а. с. 145);

-видаткову накладну №428 від 29.07.2021 на суму 464 486.40 грн. (том 1, а. с. 146) та товарно-транспортну накладну від 29.07.2021 на суму 464 486.40 грн. (том 1, а. с. 145);

-видаткову накладну №435 від 30.07.2021 на суму 377 856.00 грн. (том 1, а. с. 148) та товарно-транспортну накладну від 30.07.2021 на суму 377 856.00 грн. (том 1, а. с. 148);

- видаткову накладну №441 від 03.08.2021 на суму 497 333,76 грн (том 1, а. с. 126) та товарно-транспортну накладну від 03.08.2021 на суму 497 333,76 грн (том 1,а. с. 126-127);

-видаткову накладну №449 від 06.08.2021 на суму 457 954.56 грн (том 1, а. с. 127) та товарно-транспортну накладну від 06.08.2021 на суму 457 954.56 грн (том 1, а. с. 128);

-видаткову накладну №479 від 20.08.2021 на суму 452 420.64 грн (том 1, а. с. 129) та товарно-транспортну накладну від 20.08.2021 на суму 452 420.64 грн. (том 1, а. с. 129);

- видаткову накладну №504 від 30.08.2021 на суму 442 940.40 грн (том 1, а. с. 130) та товарно-транспортну накладну від 30.08.2021 на з суму 442 940.40 грн. (том 1, а. с. 131);

-видаткову накладну №622 від 12.10.2021 на суму 359 704.80 грн. (том 1, а. с. 132) та товарно-транспортну накладну від 12.10.2021 на суму 359 704.80 грн. (том 1, а. с. 132);

-видаткову накладну №628 від 13.10.2021 на суму 350 596.51 грн. (том 1, а. с. 133) та товарно-транспортну накладну від 13.10.2021 на суму 350 596.51 грн. (том 1, а. с. 134);

-видаткову накладну №633 від 20.10.2021 на суму 360 412.42 грн. (том 1, а. с. 135) та товарно-транспортну накладну від 20.10.2021 на суму 360 412.42 грн. (том 1, а. с. 135);

-видаткову накладну №667 від 25.10.2021 на суму 359 586.86 грн. (том 1, а. с. 136) та товарно-транспортну накладну від 25.10.2021 на суму 359 586.86 грн. (том 1, а. с. 137).

Зазначені видаткові накладені підписані та скріплені печатками обох сторін договору.

Також в матеріалах справи наявні виставлені позивачем відповідачу рахунки:

-рахунок №260 від 30.06.2021 на суму 484 686,05грн(том 1,а.с. 150);

-рахунок №261 від 30.06.2021 на суму 484 686,05грн (том 1,а.с. 150 назвороті);

-рахунок №271 від 09.07.2021 на суму 439 402,32грн (том 1,а.с. 151);

-рахунок №272 від 09.07.2021 на суму 439 402,32грн (том 1,а.с. 151 назвороті);

-рахунок №291 від 22.07.2021 на суму 464 486,40грн (том 1,а.с. 152);

-рахунок №292 від 22.07.2021 на суму 464 486,40грн (том 1,а.с. 152 назвороті);

-рахунок №293 від 22.07.2021 на суму 464 486,40грн (том 1,а.с.153);

-рахунок №303 від 03.08.2021 на суму 497 333,76грн (том 1,а.с. 153 назвороті);

-рахунок №307 від 06.08.2021 на суму 457 954,56грн (том 1,а.с. 154)

-рахунок №322 від 20.08.2021 на суму 452 420,64грн (том 1,а.с. 154 назвороті);

-рахунок №331 від 27.08.2021 на суму 442 940,40грн (том 1,а.с 155);

-рахунок №407 від 12.10.2021 на суму 359 704,80грн(том 1,а.с. 155 назвороті);

-рахунок №408 від 13.10.2021 на суму 350 596,51грн (том 1,а.с. 156)

-рахунок №415 від 19.10.2021 на суму 360 412,42грн(том 1, а.с. 156 назвороті);

-рахунок №422 від 25.10.2021 на суму 359 586,86грн (том 1,а.с. 157).

На підтвердження здійснення оплат за договором відповідач долучив до матеріалів справи:

-платіжне доручення №3641 від 21.10.2021 на загальну суму 300 343,68 грн з призначенням платежу «за піддони дерев`яні згідно з рах. №415 від 19.10.2021»(том 1, а. с. 103);

- платіжне доручення №3655 від 26.10.2021 на загальну суму 299 655,72 грн з призначенням платежу «за піддони дерев`яні згідно з рах. №422 від 25.10.2021» (том 1, а. с. 104);

- платіжне доручення №4545 від 25.03.2022 на загальну суму 145 684.52 грн з призначенням платежу «за піддони дерев`яні згідно з рах. №408 від 13.10.2021, рах.№415 від 19.10.2021» (том 1, а. с. 105).

Загальна сума проведених оплат становить 745 683,92 грн.

В матеріалах справи наявний також акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2021 - 25.05.2022 між ТОВ "ПЕРФЕКТ ПАК" і ТОВ "ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС", в якому вказано про поставку товару за договором на загальну суму 6 502 910,21 грн та проводено його оплату на суму 6 040 947,49 грн.

Вказаний акт підписаний та скріплений печаткою лише зі сторони позивача.

У березні 2022року позивач направив відповідачу претензію з метою досудового врегулювання спору від 17.03.2022 про сплату 607 647,24 грн заборгованості, яку відповідач отримав 24.03.2022.

25.03.2022 відповідач частково погасив борг в сумі 145 684,52 грн.

У зв`язку з простроченням відповідачем оплати поставленого товару, позивач заявив до стягнення 596 414,79 грн, з яких:

- основний борг в сумі 461 962,72грн,

- 56 534,49грн пені, нарахованої за період з 20.10.2021 по 07.06.2022,

- 69 294,41грн штрафу у розмірі 15% від суми боргу,

- 8 623,17грн 3%річних, нарахованих за період з 20.10.2021 по 07.06.2022.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Як зазначено вище, предметом даного спору є вимоги ТОВ "ПЕРФЕКТ ПАК" про стягнення заборгованості за договором поставки №П30/06-21 від 30.06.2021 у розмірі 596 414,79 грн.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Умовами п.6.1 договору сторони погодили, що розрахунки за даним договором здійснюються покупцем шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок постачальника по передоплаті.

Матеріалами справи, зокрема, підписаними двома сторонами видатковими накладними підтверджено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (дерев`яні піддони) на загальну суму 6 502 910,21 грн.

Позивач вказує, що відповідач сплатив за поставку товару 6 040 947,49 грн, його заборгованість перед позивачем становить 461 962,72 грн.

Відповідач свого контррозрахунку позовних вимог не подав.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки №3641 від 21.10.2021, №3655 від 26.10.2021 та №45445 від 25.03.2022, якими сплачувалась поставка по відповідних накладних.

Так, в матеріалах справи наявні зазначені платіжні доручення №3641 від 21.10.2021, №3655 від 26.10.2021 та №45445 від 25.03.2022, відповідно до яких відповідач здійснив оплату на загальну суму 745 683,92 грн, зокрема, платіжне доручення №3641 від 21.10.2021 на загальну суму 300 343,68 грн з призначенням платежу «за піддони дерев`яні згідно з рах. №415 від 19.10.2021»; платіжне доручення №3655 від 26.10.2021 на загальну суму 299 655,72 грн з призначенням платежу «за піддони дерев`яні згідно з рах. №422 від 25.10.2021»; платіжне доручення №4545 від 25.03.2022 на загальну суму 145 684.52 грн з призначенням платежу «за піддони дерев`яні згідно з рах. №408 від 13.10.2021, рах.№415 від 19.10.2021».

В матеріалах справи наявні копії вказаних у призначенні платежу відповідних рахунків, які позивач виставив відповідачу, а саме:

-рахунок №408 від 13.10.2021 на суму 350 596,51грн на поставку 756шт;

-рахунок №415 від 19.10.2021 на суму 360 412,42грн на поставку 756шт;

-рахунок №422 від 25.10.2021 на суму 359 586,86грн на поставку 756шт.

Як зазначено вище, сторони підписали видаткові накладні на спірну суму поставки товару 1 070 595,49грн, а саме: №628 від 13.10.2021 на суму 350 596,51 грн на поставку 756шт, видаткову накладну №633 від 20.10.2021 на суму 360 412,42 грн на поставку 756шт та видаткову накладну №667 від 25.10.2021 на суму 359 586, 86 грн на поставку 756шт.

Тобто, з зазначених вище документів вбачається, що за поставлений у жовтні 2021року товар на загальну суму 1 070 595,49грн відповідач сплатив 745 683,92 грн і зазначені проплати враховані позивачем та вказані ним в акті звірки розрахунків, який відповідач не підписав, свого контррозрахунку суду не подав. Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач обгрунтовував свій позов не лише посиланнями на здійснену у жовтні 2021року поставку товару, а з урахуванням усіх фактів поставки товару, починаючи з червня 2021року.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що загальна непогашена заборгованість відповідача перед позивачем становить 461 962,72 грн.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так умовами пункту 8.3.1. договору сторони передбачили, що при простроченні оплати товару більш як на 10 календарних днів - покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми заборгованості за поставлений товар.

При простроченні оплати товару більш як на 30 календарних днів - покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від суми заборгованості за поставлений товар.

При простроченні оплати товару більш як на 60 календарних днів - покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми заборгованості за поставлений товар.

Крім того, додатково за прострочення оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 8.4. договору).

На підставі вказаних пунктів позивач здійснив нарахування 56 534,49грн пені, нарахованої за період з 20.10.2021 по 07.06.2022, 69 294,41грн штрафу у розмірі 15% від суми боргу, 8 623,17грн 3%річних, нарахованих за період з 20.10.2021 по 07.06.2022.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що в порушення вимог ч. 6 ст.232 ГК України позивач здійснив нарахування пені поза шестимісячним строком для нарахування такої. Однак, апеляційний суд відхиляє такі доводи скаржника як помилкові з урахуванням наступного.

Так, згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, 11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16 березня 2020 року та № 239 від 25 березня 2020 року, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року.

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, безперервно продовжувалася згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 291 від 22 квітня 2020 року, № 343 від 04 травня 2020 року, № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року, № 405 від 21 квітня 2021 року, зокрема до 30 червня 2021 року.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року (з урахуванням останніх внесених до неї змін згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 19 серпня 2022 року), дія карантину на усій території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, була продовжена до 31 грудня 2022 року.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені ст.232 ГК України, були продовжені, тому позивач правомірно здійснив нарахування 56 534,49грн пені за період з 20.10.2021 по 07.06.2022.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, штрафу та 3%річних, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що такий є проведений правильно.

Разом з тим, суд першої інстанції, з урахуванням обставин даної справи, на підставі ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, з метою забезпечення балансу інтересів боржника та кредитора, враховуючи запроваджений в Україні воєнний стан, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення строків виконання зобов`язань, часткове погашення відповідачем основного боргу, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення пені (з 56 534,49 грн до 20 000,00 грн) і штрафу (з 69 294,41 грн до 30 000,00 грн).

Вказані висновки суду позивачем не оскаржені.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст.86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи (п.40).

Так, з матеріалів даної справи вбачається, що відповідач частково погасив свою заборгованість перед позивачем, про що останній зазначає в позовній заяві. Позивач у своїй позовній заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.

Тому, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, враховуючи запроваджений в Україні режим воєнного стану, що ускладнює процеси господарювання учасникам господарських відносин та належного виконання зобов`язань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності зменшення розміру належної до сплати пені (з 56 534,49 грн до 20 000.00 грн) і штрафу (з 69 294,41 грн. до 30 000,00 грн), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Стосовно доводів скаржника про те, що він не отримав поданої позивачем відповіді на відзив апеляційний суд зазначає, що з матеріалів даної справи вбачається, що така відповідь подана до суду у серпні 2022року, після чого розгляд справи неодноразово відкладався, представник відповідача брав участь у судових засіданнях, тому він міг скористатись своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи, в тому числі з поданою позивачем відповіддю на відзив. При цьому, у самій відповіді зазначено, що така надіслана відповідачу на електронну пошту.

Щодо вимог апеляційної скарги про скасування ухвали Господарського суду Закарпатської області від 07.02.2023 у справі №907/381/22, якою зустрічний позов про відшкодування збитків за поставку неякісного товару залишено без розгляду, апеляційний суд зазначає, що ухвала від 07.02.2023 була переглянута в апеляційному порядку за результатами поданої відповідачем окремої апеляційної скарги і постановою апеляційного суду від 02.05.2023 така ухвала залишена без змін. Поряд з тим, апеляційний суд зазначає, що відповідач вправі звернутись до господарського суду з окремим, самостійно заявленим позовом і що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.02.2023 у справі №907/381/22 ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС" від 16.03.2023 №06/03 (вх. суду від 27.03.2023 №01-05/911/23) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.02.2023 у справі №907/381/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 15.05.2023

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець