Справа № 646/563/22

№ провадження 2/646/646/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року                                                       м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

у складі:                      головуючого судді    -  Клімової С.В.,

                                 за участю секретаря   -  Попадченко Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові матеріали цивільної справи за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач КП «Харківські теплові мережі» звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Справа перебувала в провадженні судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Теслікової І.І..

На підставі розпорядження керівника апарату Червонозаводського районного суду м. Харкова № 02-13/31 від 10.02.23 відповідно до п.п. 2.3.50 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 646/563/22 та за його результатами головуючим у справі визначено суддю Червонозаводського районного суду міста Харкова Клімову С.В..

03.02.2022 року КП «Харківські теплові мережі» звернулися до суду з даним позовом, мотивуючі свої вимоги тим, що вони є виконавцем послуг з централізованого опалення та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова. Позивачем на підставі розпоряджень Харківської міської ради про початок та кінець опалювального сезону 2016-2021 року здійснювало постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі до квартири АДРЕСА_2 , де зареєстровані відповідачі по справі. У порушення зобов`язань відповідачами плата за надані послуги проводиться не у повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості за період з 01.03.2016 року по 31.12.2021 року у розмірі 66 815,33 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачів також позивач просить стягнути відповідачів 3 949,38 грн. - інфляційних втрат, 1 419,25 грн. - 3 % річних, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Також позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати у сумі 2 481,00 грн., сплачені ним при подачі позову до суду.

Крім того позивач надав до суду заяву про поновлення строку позовної давності.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надавши суду письмову заяву, згідно якої просить суд розглянути справу у його відсутність, підтримав позовні вимоги, які просить суд задовольнити, у разі неявки відповідачів просив винести заочне рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про застосування строків позовної давності, справу просить розглядати у її відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні просили суд застосувати строки позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом у лютому 2022 року то заборгованість підлягає стягненню з 2019 року. Зазначили, що відповідачем ОСОБА_2 було повністю сплачено заборгованість за інфляційними втратами та заборгованість за 3% річних, а також судові витрати понесені позивачем у сумі 2 481,00 грн. Також відповідач та його представник пояснили, що відповідачами частково оплачувалася заборгованість за комунальні послуги на підтвердження чого надали квитанції до суду. Крім того пояснили, що визнають заборгованість з 2019 року, в подальшому надали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

З`ясувавши думку представника позивача, відповідача ОСОБА_1 заслухавши відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 , дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Так судом встановлені наступні фактичні обставини.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.12.1998 № 1407 Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119) визначено виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

З довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 10.01.2022 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідачі є споживачами послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води за вказаною вище адресою, оскільки будинок має єдину централізовану систему опалення.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачами не в повному обсязі та не систематично проводилася оплата за споживання послуг, у зв`язку з чим за період з 01.03.2016 по 31.12.2021 по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого за адресою: АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_1 , утворилася заборгованість у розмірі 66 815,33 грн.

Крім того відповідно до розрахунку заборгованість по інфляційних втратах становить -3 494,38 грн, 3 % річних – 1419,25 грн.

З наданих відповідачами до суду платіжних квитанцій, вбачається, що відповідачами періодично здійснювалися платежі за оплату комунальних послуг, а саме: за період з 01.12.2021 року по 31.12.2021 року сплачено 02.04.2022 року – 900,00 грн, за період з 01.12.2021 року по 31.12.2021 року сплачено 21.05.2022 року – 1000,00 грн, за період з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року сплачено 14.04.2022 року – 900,00 грн, за період січень 2022 року сплачено 11.02.2022 року – 883,14 грн.

З квитанції за № 1-1086К від 14.02.2022 року вбачається, що ОСОБА_2 на рахунок КП « Харківські теплові мережі» здійснено погашення інфляційних втрат у сумі – 3 494,40 грн, судова справа № 646/563/22.

З квитанції за № 1-1058К від 14.02.2022 року вбачається, що ОСОБА_2 на рахунок КП « Харківські теплові мережі» здійснено погашення 3% річних у сумі – 1 419,30 грн, судова справа № 646/563/22.

З квитанції за № 1-1066К від 14.02.2022 року вбачається, що ОСОБА_2 на рахунок КП « Харківські теплові мережі» здійснено відшкодування судових витрат у сумі – 2 481,00 грн, судова справа № 646/563/22 ( а. с. 5-10, 43-49, 60-66).

Зазначені цивільно-правові відносини регулюються наступними законодавчими актами.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з теплопостачання та підігріву гарячої води віднесено до комунальних.

Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.

Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Статтею 526 ЦК України встановлені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Вимогами статті 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Докази щодо звернення відповідачів в установленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг у матеріалах справи відсутні.

Споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15-а, згідно з якою, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному розмірі, а також в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц.

Що стосується заявлених відповідачами вимог щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 257ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 260ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Як вбачається із частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 1 статті 254ЦК України передбачено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Як зазначено в ч.1 та ч.2 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, позовна давність переривається у разі пред`явлення позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як вбачається із частини 4 вищевказаної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 статті 267ЦК України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили клопотання про застосування позовної давності, а позивач звернувся до суду з позовом лише у лютому 2022 року, позовні вимоги КП «ХТМ» в частині стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.03.2016 року по 31.01.2019 року задоволенню не підлягають, у зв`язку із пропуском позивачем строків позовної давності.

Представник позивача не довів, що у період до 01.02.2019 року існують поважність причин пропуску позовної давності, належних та припустимих доказів до суду не надав.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за період з 01.02.2019 року по 31.12.2021 року, заборгованість відповідачів становить – 38 404,98 грн.

Як вбачається з наданих до суду платіжних квитанцій про оплату заборгованості за комунальні послуги, відповідачами за період з 01.12.2021 року по 31.12.2021 року сплачено 02.04.2022 року – 900,00 грн, за період з 01.12.2021 року по 31.12.2021 року сплачено 21.05.2022 року – 1000,00 грн, за період з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року сплачено 14.04.2022 року – 900,00 грн, а всього на суму – 2800, 00 грн.

Таким чином враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача суми заборгованості за спожиті послуги опалення та централізованого постачання гарячої води, яка утворилася за період з 01.02.2019 року по 31.12.2021 року у розмірі 35 610,13 грн, тим самим частково задовольнивши позовні вимоги в даній частині.

Що стосується стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з ч.2 ст.625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Внаслідок невиконання відповідачами грошового зобов`язання у позивача виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення. Оскільки таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Відтак, у відповідності до положень ст. 625 ЦК України позивачем відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 1 419,25 грн та індекс інфляції за час прострочення, що складає 3 494,38 грн.

З квитанції за № 1-1086К від 14.02.2022 року вбачається, що ОСОБА_2 на рахунок КП « Харківські теплові мережі» здійснено погашення інфляційних втрат у сумі – 3 494,40 грн, судова справа № 646/563/22.

З квитанції за № 1-1058К від 14.02.2022 року вбачається, що ОСОБА_2 на рахунок КП « Харківські теплові мережі» здійснено погашення 3% річних у сумі – 1 419,30 грн, судова справа № 646/563/22.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідачів інфляційних втрат та 3% річних, не підлягають задоволенню, оскільки відповідачами сплачено заборгованість за даними вимогами.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З квитанції за № 1-1066К від 14.02.2022 року вбачається, що ОСОБА_2 на рахунок КП « Харківські теплові мережі» здійснено відшкодування судових витрат у сумі – 2 481,00 грн, судова справа № 646/563/22

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідачів на користь позивача понесених судових витрат, а саме судового збору у розмірі 2 481,00 грн також не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору були відшкодовані позивачу.

Керуючись ст. ст.  12, 13, 89, 127, 141, 256, 257, 259, 264-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 261, 264, 267, 525, 526, 617, 625 901, 903 ЦК України, ст. ст. 20-22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд,

УХВАЛИВ :

Позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води – задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване  місце проживання за адресою:  АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_2 , інші відомості відсутні,  ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване  місце проживання за адресою:  АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , інші відомості відсутні на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі», юридична адреса: місто Харків, вулиця Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи: 31557119, розрахунковий рахунок:  НОМЕР_4  в ФХОУ АТ «Ощадбанк», МФО 351823, заборгованість за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води,  яка утворилася за період з 01.02.2019 року по 31.12.2021 рокуу розмірі 35 610,13 ( тридцять п`ять тисяч шістсот десть гривень 13 копійок).

В іншій частині у задоволенні позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали у часті у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://cz.hr.court.gov.ua

Суддя:                                                                                        С.В. Клімова