Справа №638/18943/18

Провадження № 2/638/477/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року                                                                                м.Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Почерніної А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Дзержинського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

КС “Істок” звернулось до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором ДКХ-1946 від 25 жовтня 2017 року у сумі 31252,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 жовтня 2017 року між Кредитною Спілкою «Істок» і членом Кредитної Спілки «Істок» Рудь А.В. був укладений Кредитний договір ДКХ-1946, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 10000 грн. та зобов`язався його повернути в повному обсязі та у терміни, встановлені Кредитним договором з терміном дії договору 12 календарних місяців, до 11.12.2018 року, зі сплатою процентів за користування коштами у розмірі 0,001% річних. Плата за надання кредиту становить 13,70 грн. Позивач належним чином виконав зобов`язання, передбачені умовами Договору. 26.09.2017 року між позивачем та відповідачем був укладений Додатковий договір №1 до Кредитного договору ДКХ-1946 від 25.10.2017 року, відповідно до умов якого у зв`язку з порушенням позичальником графіку повернення кредиту та сплати зобов`язань, плата за надання кредиту становить 54,79 грн. щоденно. У зв`язку з порушенням умов Кредитного договору щодо несвоєчасного погашення кредиту згідно з графіком, 17.08.2018 року відповідачу було надіслано повідомлення про звернення до суду з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30 днів з дня отримання повідомлення, однак у добровільному порядку заборгованість не сплачена відповідачем.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості по кредитному договору у загальному розмірі 31252,46 грн., яка складається із заборгованості по кредиту – 5914,38 грн., заборгованості за платою 9999,49 грн., заборгованості за відсотками – 0,10 грн., 100 % річних – 7542,79 грн., інфляційних нарахувань – 795,70 грн., штраф – 7000 грн., а також судовий збір.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2019 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2019 року позов КС «Істок» до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Істок» суму по кредитному договору ДКХ-1946 від 25 жовтня 2017 року у сумі 31252,46 грн. та судовий збір у розмірі 1762 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2020 року заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2019 року по справі за позовом КС "Істок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано. Справу за позовом КС "Істок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

10 листопада 2020 року до суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якій вона зазначає, що 25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 уклав договір споживчого кредиту №ДКХ-1946 з КС “Істок” на суму 10000 грн. Відповідач користувався наданими коштами та вчасно виконував зобов`язання перед позивачем. На час укладення вказаного договору, відповідач навчався в ХНУПС. Згідно відповіді ХНУПС від 28 травня 2020 року № 350/176/100-683/1136, між ХНУПС та КС “Істок” був укладений договір від 03 травня 2006 року № 18, згідно якого ХНУПС перераховує частину грошового забезпечення військовослужбовців за їх письмовою заявою на підставі кредитних чи депозитних договорів укладеним позивачем з кожним окремим військовослужбовцем, на розрахунковий рахунок КС “Істок”. Згідно довідки про утримання боргу по кредитному договору №ДКХ-1946 від 25 жовтня 2017 року всього утримано 6250 грн. На підставі викладеного представник відповідача зазначає, що тіло кредиту повинно складати 3750 грн. Крім того, представник відповідача зазначає, що розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 9999,49 грн. є такими, що не відповідають дійсності, є несправедливою та суперечить принципам розумності та добросовісності. Також зазначає, що штраф і пеня є одним й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, тому стягнення штрафу та пені призведе до подвійної цивільно-правової відповідальності, що суперечить ст. 61 Конституції України. Крім того, вказує, що відповідно до довідки від 11 червня 2020 року, за грудень 2019 року з заробітної плати відповідача стягнуто 2107,20 грн. Згідно довідки від 11 червня 2020 року із січня по лютий 2020 року стягнуто 24944,65 грн. Відповідно до довідки від 10 чеврня 2020 року з березня по червень 2020 року з доходу відповідача стягнуто 9872,02 грн. Таким чином позивачем вже стягнуто з відповідача 36923,87 грн. тому будь-яка заборгованість перед КС “Істок” у ОСОБА_1 відстуня. На підставі викладеного представник відповідача просила відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

11 грудня 2020 року до суду від представника КС “Істок” надійшла відповідь на відзив, в якому він зазначає, що твердження ОСОБА_1 щодо нарахування йому комісій та пені за договором про споживчий кредит №ДКХ-1946 від 25 жовтня 2017 року не є аргументованим, як і посилання на подвійне стягнення штрафу та пені, оскільки пеня та комісія ОСОБА_1 за порушення зобов`язання за вказаним договором не нараховувались. Також зазначає, що утримання з доходів ОСОБА_1 здійснювались на підставі постанов Шевченківського відділу Державної виконавчої служби м. Харків ГТУЮ в Харківській області про звернення стягнення від 06 лютого 2020 року ВП №59516047 та 31 жовтня 2019 року ВП № 59515977 на примусове виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2019 року. Таким чином, зазначена ОСОБА_1 сума коштів включає витрати по проведенню виконавчих дій та 10% виконавчого збору від суми боргу, що утримується відділом ДВС за примусове стягнення боргу з ОСОБА_1 . Оскільки відповідач оскаржив заочне рішення суду від 01 квітня 2019 року його твердження щодо згоди з повним виконанням зобов`язань за укладеним договором про споживчий кредит №ДКХ - 1946 від 25 жовтня 2017 року не відповідає дійсності. На підставі викладеного, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2017 року між Кредитною Спілкою «Істок» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір ДКХ-1946, згідно умов якого Кредитна Спілка «Істок» зобов`язалася надати позичальнику грошові кошти в сумі 10000 грн., а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит і виконати свої обов`язки за договором у повному обсязі. Строк дії договору становить 12 календарних місяців – до 11.12.2018 року.

КС “Істок” виконані взяті на себе зобов`язання за кредитним договором ДКХ-1946 від 25.10.2017 року щодо видачі кредиту.

Згідно п. 2.5 Договору плата за надання кредиту становить 13,70 грн. щоденно.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору відповідач зобов`язався щомісячно сплачувати платежі, що складаються з нарахованої плати та частини кредиту, вказані в Графіку повернення кредиту та сплати зобов`язань, що наведено у додатку до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно п.п. 4.3 Кредитного договору платежі проводяться позичальником згідно з Графіком у повному обсязі шляхом внесення готівкою в касу або на зазначений у договорі рахунок.

Також судом встановлено, що 26.06.2018 року між Кредитною Спілкою «Істок» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір №1 до Кредитного договору ДКХ-1946 від 25.10.2017 року, відповідно до умов якого у зв`язку з порушенням позичальником графіку повернення кредиту та сплати зобов`язань, плата за надання кредиту становить 54,79 грн. щоденно.

Позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором станом на 15.12.2018 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 31252,46 грн., яка складається із заборгованості по кредиту – 5914,38 грн., заборгованості за платою 9999,49 грн., заборгованості за відсотками – 0,10 грн., 100 % річних – 7542,79 грн., інфляційних нарахувань – 795,70 грн., штраф – 7000,00 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

З матеріалів позову вбачається, що 17.08.2018 року позивачем було надіслано повідомлення про звернення до суду з вимогою про погашення виниклої заборгованості по кредиту і платі за надання кредиту протягом 30 днів з дня отримання цього повідомлення, однак відповідачем у добровільному порядку вимоги повідомлення не виконані.

Згідно зі статтею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

       Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

       Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

       Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

       Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20травня 2014року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

       Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

       Особливий період відповідно до абзацу п`ятого статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

       Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17 (провадження №11-609апп19) дійшла висновку, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

       Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

       На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період, який триває на час розгляду справи.

       Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

       Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26грудня 2018року у справі №522/12270/15-ц, провадження №61-21025св18.

       Як вбачається з матеріалів справи, відповідач – позичальник за кредитним договором є військовослужбовцем, має посвідчення ветерана війни -учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .

        ОСОБА_1 на час укладання кредитного договору навчався в Харківькому національному університеті Повітряних Сил Збройних сил України. На підставі наказу начальника університету від 26 травня 2018 року №132 виключений зі списку особового складу університету та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частни НОМЕР_2 в м.Миколаїв.

       Таким чином, на час укладення кредитного договору - 25 жовтня 2017 року та в період виконання його умов відповідач мав статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

       Судом встановлено, що за період з січня 2018 року по травень 2018 року ОСОБА_3 сплачено суму кредиту у розмірі 6250 грн. (а.с.147).

       Відповідно до звітів про здійснення відрахувань та виплати від 10.06.2020 №2166, 11.06.2020 №1730, 11.06.2020 №1731 військової частини НОМЕР_2 за постановою від 31.10.2019 ВП №59515977 та від 11.12.2019 ВП №59516047 за виконавчим листом №638/18943/18 від 03.06.2019 на виконання заочного рішення Дзержинського районного суду м.Харкова з відповідача стягнуто за грудень 2019 – 2107,20 грн.; січень 2020 -3031,51 грн. , лютий 2020 -3031,51 грн., лютий 2020 – 1881,63 грн., березень 2020 -1310,09 грн., квітень 2020 – 3395,84 грн., травень 2020 – 3419,67 грн., червень 2020 – 1746,42 грн.

       Таким чином, на час звернення до суду відповідачем була сплачена сума боргу за кредитним договором у розмірі 6250 грн. Враховуючи суму осоновоного зобов`язання за кредитним договором у розмірі 10000 грн. несплаченою залишалась частина заборгованості за кредитом у розмірі 3750 грн.(10000 грн.-6250 грн.). В подальшому в порядку примусового виконання рішення з відповідача було стягнуто зальну суму у розмірі 19923,87 грн.

       Отже, суд дійшов висновку, що сума у розмірі 19923,87 грн. стягнута з ОСОБА_3 у примусовому порядку на виконання заочного рішення підлягала зарахуванню на погашення заборгованості за кредитним договором, як погашення заборгованості за тілом кредиту.

       Таким чином, на час розгляду справи ОСОБА_3 сплачена сума за кредитним договором склала 6250 грн.+19923,87 грн. = 26173,87 грн. та перевищує загальну суму платежів по основному зобов`язанню (10000 грн.), які відповідач мав сплатити за договором.

       Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 100% річних, відповідно до п.4.7.3 кредитного договору, нарахованих кредитною спілкою на підставі положень частини другої статті 625 ЦК України, суд зазнчає наступне.

       Оскільки на час звернення до суду заборгованість за кредитним договором складала 3750 грн., з відповідача підлягала стягненню сума 100% річних від простроченої суми у розмірі 1767,12 грн. та інфляційних витрат у розмірі 194,34 грн. за період з 26 червня 2018 року по 21 грудня 2018 року.

       Оскільки заборгованість за кредитним договором у ОСОБА_3 , погашена, а проценти, штрафні санкції та комісії не повинні нараховуватись йому як діючому військовослужбовцю в силу поширення на нього пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову кредитної спілки про стягнення кредитної заборгованості.

       Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

В задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному веб-порталі судової влади України.

       Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

       У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Кредитна спілка “Істок” (ЄДРПОУ 26364449, адреса: м. Одеса, Адміральський проспект 7, кімн. 2).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Повний текст судового рішення складено 15 травня 2023 року.

       Суддя                                                                                                                Л.М. Рибальченко