ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2023 року   ЛуцькСправа № 140/2901/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон №796-XII); зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення та призначити і виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 вказаного Закону з часу виникнення права на призначення пенсії (з 11 лютого 2023 року).

Позов обґрунтований тим, що позивач є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи та 13 лютого 2023 року звернувся до відділу обслуговування громадян №4 (сервісного центру) ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.  Однак рішенням ГУ ПФУ в Харківській області  відмовлено у призначенні пенсії  з підстав непідтвердження права на зниження пенсійного віку, оскільки період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить 2 роки 3 місяці 1 день.

Із таким рішенням позивач не погоджується та зазначив, що при видачі йому посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи відповідною комісією були перевірені документи, необхідні для встановлення такого статусу, умовою якого є факт проживання станом на 01 січня 1993 року в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. При цьому на день аварії позивач перебував у селі Грудки, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, що дає право на початкову величину зниження пенсійного віку.

Позивач також зазначив, що у період служби в армії він був прописаний в господарстві батьків у селі Грудки; відомості диплому підтверджують факт навчання, але не заперечують і не спростовують факту проживання у вказаному населеному пункті, при тому, що весь період, не зайнятий навчанням, він проводив у батьків.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.59-61). В обґрунтування цієї позиції вказав, що засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ в Харківській області було визначене уповноваженим органом на розгляд заяви ОСОБА_1 від 13 лютого 2023 року. Істотною умовою для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку є факт постійного проживання чи роботи у зонах радіоактивного забруднення протягом визначеного законом часу. Проте згідно з наданими документами (паспорт громадянина України НОМЕР_1 ) позивач з 22 грудня 1994 року зареєстрований у селі Староселля Коростенського (Лугинського) району Житомирської області. Відповідно до довідки від 08 грудня 2022 року №1925 він постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення в селі Грудки Камінь-Каширського району Волинської області з дня народження по червень 1987 року, з червня 1989 по вересень 1991 року та з 1993 року і донині. Однак відповідно до архівної довідки від 26 грудня 2022 року №03-25/01/3287 та дипломів серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 у період з 1991 по 1996 позивач навчався у місті Луцьку. На думку відповідача 1, надані позивачем документи ставлять під сумнів постійне місце проживання в селі Грудки Камінь-Каширського району Волинської області, а говорять лише про реєстрацію місця проживання та йому зараховано проживання (роботу) у зоні гарантованого добровільного відселення лише 2 роки 3 місяці 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Відповідач 1 вважає, що його рішення є законним, а підстави для його скасування – відсутні.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 позовні вимоги також заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.53-55), зазначивши, що заява ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності опрацьована з прийняттям ГУ ПФУ в Харківській області рішення від 22 лютого 2023 року №032950007900 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки станом на 01 січня 1993 року період проживання  позивача в зоні гарантованого добровільного відселення (не менше трьох років) не підтверджено. До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період навчання з 26 квітня 1986 року по 29 червня 1987 року, оскільки навчальний заклад не знаходиться у такій зоні.

Відповідач  2 з наведених підстав вважає, що ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим Волинською обласною державною адміністрацією 09 вересня 1994 року (а.с.12).

13 лютого 2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку (а.с.63).

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого від 22 лютого 2023 року №032950007900 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного періоду перебування в зоні посиленого радіологічного контролю, який станом на 01 січня 1993 року становить 2 роки 3 місяці 1 день; не зараховано період перебування в зоні посиленого радіологічного контролю в селі Грудки Камінь-Каширського району Волинської області згідно з довідкою від 08 грудня 2022 року №1925, в якій вказано, що заявник постійно проживав за цією адресою з 26 квітня 1986 року по 29 червня 1987 року, проте згідно з дипломом від 29 червня 1987 року ЛТ-1 №017380 він навчався в місті Луцьку (а.с.30-31).

Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України від 09 березня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлено статтею 55 Закону №796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” і цього Закону.

Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи – особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).

Виходячи із змісту суспільних правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.

За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального закону - Закону №1058-ІV,  доповнюють і конкретизують їх.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.  

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , дотримуючись вказаного вище порядку, до заяви від 13 лютого 2023 року про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку подав довідку від 08 грудня 2022 року №1925, видану старостою Грудківського старостинського округу (а.с.13), посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_4 (категорія 3) (а.с.12).

Фактичною підставою для відмови ОСОБА_1 рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 22 лютого 2023 року №032950007900 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ вказано відсутність необхідного періоду перебування в зоні посиленого радіологічного контролю, який станом на 01 січня 1993 року становить 2 роки 3 місяці 1 день. При цьому не враховано період проживання ОСОБА_1 у селі Грудки, оскільки позивач з 26 квітня 1986 року по 29 червня 1987 року навчався у місті Луцьку. Жодних інших підстав для відмови у призначенні пенсії за віком за результатами розгляду заяви від 13 лютого 2023 року зазначене рішення не містить.

Надаючи оцінку цим висновкам ГУ ПФУ в Харківській області суд передусім зазначає, що територіями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи у Законі №796-ХІІ є зона відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, зона гарантованого добровільного відселення, зона посиленого радіоекологічного контролю.

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Постанова №106).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. У свою чергу частиною третьою статті 65 Закону №796-XII обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”.

Отже, із наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом в постановах в постановах від 21 листопада 2006 року у справі № 21-1048во06, від 04 вересня 2015 року у справі №690/23/15-а, Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17, від 24 жовтня 2019 року у справі №152/651/17, від 25 листопада 2019 року у справі №464/4150/17 та від 27 квітня 2020 року у справі №212/5780/16-а, від 17 травня 2021 року №398/494/17, від 17 травня 2021 року №336/6218/16-а, від 08 червня 2022 року у справі №805/3752/18-а та ін.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачу було встановлено статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи із видачею посвідчення серії НОМЕР_4 (категорія 3) (а.с.12).

З урахуванням приписів частини другої статті 14 Закону №796-XII такий документ є підтвердженням того, що позивач постійно проживав чи працював на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу. Факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року перевірявся відповідною комісією при видачі йому посвідчення. В протилежному випадку у разі непідтвердження таких обставин, позивач не отримав би вказаного посвідчення.

Таким чином, наявність посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” дає позивачу право на зменшення пенсійного віку відповідно до норм Закону №796-XII, а тому помилковими є висновки відповідача 1 про те, що позивач проживав на території гарантованого добровільного відселення менше трьох років станом на 01 січня 1993 року.

Крім того, довідкою старости Грудківського старостинського округу від 08 грудня 2022 року №1925 (а.с.13), яку було надано разом із заявою про призначення пенсії, підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживає з дня народження по червень 1987 року та з червня 1989 року по вересень 1991 року та з 1993 року і станом на сьогодні в селі Грудки Камінь-Каширського району Волинської області; довідка видана на підставі погосподарських книг за 1980-1982, 1986-1990, 1991-1995, 1996-2000, 2001-20005, 2006-2010, 2011-2015, 2016-2020, 2021-2022 роки, копії сторінок яких наявні у матеріалах справи (а.с.32-46).

Відповідно до додатку №1 до Постанови №106 село Грудки Камінь-Каширського району Волинської області включено у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а не до зони посиленого радіологічного контролю, як помилково вказав відповідач 2 у рішенні про відмову у призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку та у відзиві на позов.

Проживання ОСОБА_1 в населеному пункті, віднесеному до території  радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, у часовому проміжку з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року (незалежно від часу проживання або роботи в цей період) підтверджується довідкою від 08 грудня 2022 року №1925, що дає право позивачу для застосування початкової величини зменшення пенсійного віку на три роки.

Посилання відповідачів на те, що позивач у період з 26 квітня 1986 року по 29 червня 1987 року навчався у місті Луцьку (згідно з дипломом НОМЕР_5 – у Луцькому культурно-освітньому училищі), не спростовує факту проживання позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років, який був перевірений при встановленні йому статусу потерпілої особи від наслідків Чорнобильської катастрофи комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утвореної уповноваженим органом.

Суд наголошує, що позивач надав основний документ, що підтверджує його право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ, - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), яке засвідчує той факт, що станом на 01 січня 1993 року він проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Відповідачами як суб`єктами владних повноважень, рішення та дії яких оскаржуються, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий ОСОБА_1 статус скасований.

Навіть навчання у Луцькому культурно-освітньому училищі (у 1984 - 1987 роках) не означає, що він протягом цих років фактично не проживав у селі Грудки. До того ж навчання в училищі переривалося на період канікул. Варто також зауважити, що 26 квітня 1986 року припало на вихідний день – суботу.

У цій справі відсутні безпосередні докази, які вказують на те, що з 26 квітня 1986 року по 29 червня 1987 року позивач постійно проживав у місті Луцьку (чи в іншому населеному пункті), яке не відноситься до території радіоактивного забруднення. Відомості диплому не можуть спростувати факт постійного проживання позивача на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою відповідного органу місцевого самоврядування.

Із тих самих причин суд відхиляє висновок ГУ ПФУ у Харківській області у відзиві на позов (відсутній у рішенні від 22 лютого 2023 року №0332950007900) про те, що позивач не проживав у селі Грудки Камінь-Каширського району у період навчання у Волинському державному університеті імені Лесі Українки (Луцькому державному педагогічному університеті імені Лесі Українки) у період з 01 вересня 1991 року по 18 червня 1996 року (відповідно до архівної довідки Волинського національного університету імені Лесі Українки від 26 грудня 2022 року №03-25/01/3287 30 вересня 1993 року переведений на заочну форму; а.с.20).

Наведене у сукупності вказує на помилковість висновків відповідача 1 у рішенні від 22 лютого 2023 року №032950007900, а відповідача 2 – у відзиві на позов про те, що ОСОБА_1 не проживав не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року в зоні гарантованого добровільного відселення. В протилежному випадку нівелюється його статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, який позивачу встановлений у визначеному законом порядку.

Отже, висновки відповідачів про відсутність у позивача права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є безпідставними, оскільки позивач і на цей час проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_6 (а.с.9) та довідкою від 08 грудня 2022 року №1925 (а.с.13). При цьому суд вважає безпідставними твердження відповідача 1 у відзиві на позовну заяву про те, що згідно з паспортом НОМЕР_1 позивач з 22 грудня 1994 року зареєстрований у селі Староселля Коростенського (Лугинського) району Житомирської області, оскільки позивач документований паспортом НОМЕР_6 , на сторінці 11 якого наявний запис про реєстрацію з 10 серпня 1993 року у селі Грудки Камінь-Каширського району Волинської області.

Факт проживання ОСОБА_1 у населеному пункті, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення, не менше трьох років - станом на 01 січня 1993 року та до сьогодні дає йому право на зниження пенсійного віку на 6 років (максимальний).

Також відповідачами у відзивах на позов не заперечується наявність у ОСОБА_1 страхового стажу 35 років 6 місяців 15 днів (розрахунок стажу на а.с.65). Тобто, умова щодо страхового стажу для призначення з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року пенсії за віком зі зниженням на 6 років пенсійного віку виконується.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 22 лютого 2023 року №032950007900 позивачу безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства України, враховуючи також, що позивач фактично оскаржує рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 22 лютого 2023 року №032950007900 про відмову в призначенні пенсії, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії належить задовольнити у спосіб визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи досягнення позивачем віку 54 роки 10 лютого 2023 року та його звернення із заявою про призначення пенсії 13 лютого 2023 року, право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону №796-ХІІ та приписів статті 45 Закону №1058-IV у нього виникло з 11 лютого 2023 року (тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку), оскільки звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За приписами Порядку №22-1 електронна пенсійна справа знаходиться в пенсійному органі за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, та такий орган здійснює нарахування та виплату пенсії, тому, на думку суду, позовні вимоги зобов`язального характеру щодо ГУ ПФУ у Волинській області також підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 11 лютого 2023 року.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, необхідно стягнути судовий збір у сумі 1073,60 грн, сплата якого підтверджується квитанцією від 23 лютого 2023 року №1143924083, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.7, 49).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ідентифікаційний код юридичної особи 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22 лютого 2023 року №032950007900 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 11 лютого 2023 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                                                Ж.В. Каленюк