Справа № 931/530/20

Провадження № 1-кп/931/4/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря cудового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020030120000094 від 18.05.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Садівські Дубини Локачинського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, непрацюючого, з професійно-технічною освітою, неодруженого, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 на початку травня 2020 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи на пункті прийому металобрухту, що в м. Володимир-Волинський по вул. Олександра Олеся Волинської області, діючи умисно, придбав у невстановленої особи ніж, який зберігав на зазначеній території. 16.05.2020 з метою подальшого носіння ножа, без передбаченого законом дозволу, незаконно перевіз його до місця свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 (далі - Інструкція).

В подальшому, 17.05.2020 орієнтовно о 12 год. ОСОБА_4 , діючи в порушення вимог п. 12 Інструкції, умисно, з метою незаконного носіння холодної зброї, на своєму велосипеді, перевіз придбаний ніж до місцевої водойми, що в с. Затурці Локачинського району, з метою використання у власних потребах. Після чого ОСОБА_4 залишив ніж в багажному відділенні автомобіля марки «Wartburg», р.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Затурці Локачинського району.

В ході патрулювання поліцейськими СРПП Локачинського ВП було виявлено та зупинено по вул. Липинського в с. Затурці вищевказаний автомобіль марки «Wartburg» під керуванням ОСОБА_6 , який перебував з ознаками алкогольного сп`яніння.

У зв`язку з цим, інспектором СРПП було запропоновано ОСОБА_6 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки останній порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Оскільки останній відмовився проходити тест на стан алкогольного сп`яніння на місці, то його було доставлено до КНП «Локачинська ЦРЛ», а автомобіль поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів Локачинського ВП. Під час проведення огляду транспортного засобу, працівниками СРПП в присутності користувача ОСОБА_6 та двох понятих було виявлено та вилучено ніж в багажному відділенні, який зовні був схожий на мисливський.

Згідно з висновком експерта № 178 від 26.05.2020 наданий на дослідження ніж, який був вилучений 17.05.2020 в ході проведення огляду місця події на території майданчика тимчасового утримання транспортних засобів Локачинського відділення поліції з автомобіля марки «Wartburg», р.н.з. НОМЕР_1 , належить до клинкової холодної зброї, виготовлений саморобним способом по типу мисливських ножів загального призначення.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, відмовився давати показання.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно із ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

За правилами ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, за клопотанням прокурора у судовому засіданні допитувались свідки, які надали суду наступні показання.

Зокрема, свідок ОСОБА_7 пояснив, що був залучений працівниками поліції в якості понятого під час опечатування легкового автомобіля на території Локачинського ВП, марки не пам`ятає, при цьому був присутній ще один понятий - ОСОБА_8 , працівники поліції описували майно, що знаходиться в автомобілі, серед якого він бачив ножа, що знаходився в багажному відділенні автомобіля, його було вилучено працівниками поліції.

Свідок ОСОБА_9 відмовилася від дачі показань відносно свого сина ОСОБА_4 . Аналогічно свідок ОСОБА_10 відмовився від дачі показань відносно свого рідного брата.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що в той день, точної дати не пам`ятає, вони з компанією, в тому числі обвинувачений, перебували на відпочинку поблизу місцевої водойми, купили продукти та виявили, що в них не має ножа, тоді ОСОБА_4 , маючи велосипед, з`їздив за місцем свого проживання, звідки привіз ножа, який вони використовували в побутових цілях. Ніж трохи відрізнявся від звичайного кухонного, була розмова, що останній придбав його в м. Володимир-Волинському. Після відпочинку він пішов додому, позаяк перебував в стані алкогольного сп`яніння. Всі речі, що вони мали на відпочинку, склали в багажне відділення автомобіля марки «Wartburg», що належить ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що також відпочивав з ОСОБА_4 на водоймі, коли останній велосипедом привіз ніж, що як він повідомив, був придбаний ним за 120 грн у невідомої йому жінки в м. Володимир-Волинський, ніж не був кухонним, схожий на мисливський, після відпочинку вони поїхали автомобілем марки «Wartburg», належному ОСОБА_6 , всі речі, в тому числі привезений ОСОБА_4 ніж, вони помістили в автомобіль. ОСОБА_6 зупинили працівники поліції, позаяк він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, помістили автомобіль на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, описали майно, що в ньому знаходилось, в тому числі ніж.

Свідок ОСОБА_13 , працівник поліції, пояснив, що в той день в с. Затурці вони з колегою перебували на патрулюванні та були залучені до оформлення матеріалів ДТП. В цей час до них підходили очевидці даного ДТП, які перебували в стані алкогольного сп`яніння, в тому числі ОСОБА_4 , у якого він помітив предмет, зовні схожий на ніж. Пізніше під час виконання своїх службових обов`язків вони зупиняли автомобіль марки «Wartburg» сірого кольору під керуванням ОСОБА_6 , який спочатку втікав, а коли зупинився, всі хто був в автомобілі, почали втікати, в тому числі водій. Після затримання водія, його було доставлено у відділення поліції, складено протокол на водія, оскільки останній керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а також акт затримання транспортного засобу, було проведено огляд автомобіля, в багажному відділенні якого виявлено ніж, зовні схожий на холодну зброю, що відрізнявся від стандартного побутового ножа рукояткою, товщиною леза та розміром. ОСОБА_6 повідомив, що ніж не його, а знайомого. Пізніше з`ясувалося, що ніж належить ОСОБА_4 . Вони зателефонували на лінію 102 з цього приводу та приїхали слідчі.

Свідок ОСОБА_14 , працівник поліції, у судовому засіданні пояснив, що в той день, точної дати не пам`ятає, вони перебували в с. Затурці на патрулюванні та були залучені до оформлення матеріалів ДТП, під час оформлення помітили, що компанія хлопців, які перебували в стані алкогольного сп`яніння, та відпочивала поблизу місцевої водойми, помістилися в автомобіль марки «Wartburg» та почали рух, вони вирішили їх зупинити, позаяк у водія були явні ознаки алкогольного сп`яніння, однак водій почав втікати. Коли зупинився, всі пасажири та водій втекли з автомобіля, вони наздогнали водія, доставили його до відділу поліції та тимчасово затримали автомобіль. Під час огляду транспортного засобу перед його поміщенням на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, за участю двох понятих та водія, про що було складено акт огляду, у багажному відділенні автомобіля було виявлено ніж, зовні схожий на мисливський ніж, з різбленою рукояткою. У нього виник сумнів, що це холодна зброя, про що було повідомлено на лінію 102, приїхала слідча оперативна група, було проведено огляд місця події, про що складено протокол та вилучено ніж. ОСОБА_6 був присутній при огляді автомобіля при поміщенні на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, а також при проведенні огляду місця події слідчим, не заперечував щодо його проведення, повідомив, що ніж належить не йому, пізніше стало відомо, що він належить ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що був присутній під час огляду автомобіля, марки не пам`ятає. Також був присутній ще один понятий та користувач автомобіля. В багажному відділення транспортного засобу було виявлено ніж, що не був схожий на кухонний. Користувач автомобіля пояснив, що вказаний ніж належить його другу.

Свідок ОСОБА_16 відмовився від дачі показань відносно свого сина ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що в той день, точної дати не пам`ятає, вони з друзями зібралися на відпочинок біля водойми в с. Затурці, де вживали алкогольні напої. Виявили відсутність ножа для того, щоб нарізати продукти харчування, попросили ОСОБА_4 , щоб він привіз ножа, на що останній погодився, та велосипедом орієнтовно за 20 хвилин привіз ніж, що був в чохлі. На даний час він не пам`ятає особливостей ножа. Після відпочинку вони їхали автомобілем марки «Wartburg» під його керуванням, всі речі поклали в автомобіль, бачили ДТП, їх почали зупиняти працівники поліції, він злякався, почав втікати, працівники поліції наздоганяли їх. Коли зупинився, знову почав втікати, однак працівники поліції наздогнали його. Після цього його було доставлено до Локачинського відділення поліції, автомобіль затримано, поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів. Він був присутній під час огляду автомобіля, а також двоє понятих, в багажному відділенні автомобіля було виявлено ніж, що був вилучений, він повідомив, що вказаний ніж належить його другу ОСОБА_4 . Зазначив, що автомобіль марки «Wartburg» був придбаний ним за техпаспортом і він являється його користувачем.

Свідок ОСОБА_17 пояснив, що в той день вони з друзями відпочивали в с. Затурці, вживали алкогольні напої, ОСОБА_4 привіз ножа, зовні схожого на мисливський. ОСОБА_4 розказував, що вказаний ніж принесла жінка за місцем його роботи на металобазу, він купив його. Надалі їм стали відомо про ДТП в с. Затурці, а тому вони зібрали речі до багажника автомобіля, поїхали на місце події подивитися, після чого поїхали додому та були зупинені працівниками поліції.

Також стороною обвинувачення надано на підтвердження винуватості ОСОБА_4 наступні письмові докази, що досліджені судом в ході судового розгляду, а саме:

-витяг з ЄРДР №12020030120000094 від 18.05.2020 року (а.к.п.106 том І);

-рапорт старшого інспектора-чергового Локачинського ВП Горохівського ВП ГУНП у Волинській області, з якого вбачається, що 17.05.2020 року 19.25 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 17.05.2020 року о 19.24 за адресою: смт Локачі, вул. Миру,1 в автомобілі марки «Wartburg», р.н.з. НОМЕР_1 , при огляді автомобіля у його багажному відділенні було виявлено ніж, довжиною леза орієнтовно 15 см, автомобіль знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Локачинського ВП (а.к.п.107 том І);

-письмову заяву гр. ОСОБА_6 від 17.05.2020 року про те, що він надає добровільну згоду працівникам поліції на огляд автомобіля марки «Wartburg», р.н.з. НОМЕР_1 , що перебуває у його користуванні (а.к.п.110 том І);

-протокол огляду місця події від 17.05.2020 року з фототаблицями, проведений за участю понятих та ОСОБА_6 , відповідно до якого в ході огляду автомобіля марки «Wartburg», р.н.з. НОМЕР_1 , розташованого на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Локачинського ВП, в багажному відділенні автомобіля виявлено предмет, зовні схожий на ніж із коричневою ручкою, лезо якого поміщено в чорний шкіряний чохол, що вилучений під час огляду, поміщений в спецпакет та скріплений підписами понятих та слідчого (а.к.п.111-114 том І);

-постанову про визнання та приєднання до справи речових доказів від 27.05.2020 року, згідно з якою ніж, що належить до клинкової холодної зброї, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12020030120000094, поміщено в спецпакет №7008480 та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Локачинського ВП ГУНП у Волинській області; квитанцію № 101415 від 24.06.2020 року (а.к.п. 123-124 том І);

-протокол огляду речових доказів від 27.05.2020 року (а.к.п.125-126 том І);

-акт №13 від 17.05.2020 року огляду та тимчасового затримання транспортного засобу марки «Wartburg», р.н.з. НОМЕР_1 (а.к.п.128 том І);

-рапорт ДОПСП Локачинського ВП, відповідно до якого не вдалося встановити за ознаками, вказаними ОСОБА_4 при допиті, із продавців металобази жінку, яка на металобазі в АДРЕСА_2 , продала йому ніж (а.к.п.129 том І);

-протокол проведення слідчого експерименту від 18.06.2020 року з DVD-R диском із відеозаписом його проведення, під час якого ОСОБА_9 в присутності двох понятих розповіла, що проживає разом із сином ОСОБА_4 , який орієнтовно місяць назад влаштувався на роботу на металобазу в м. Володимир-Волинський. На початку травня 2020 року він показав їй ніж, що привіз з собою, що за його словами продала йому невідома жінка, яка прийшла на металобазу. Ножем із членів сім`ї ніхто не користувався, син відніс ножа в приміщення літньої кухні і положив його на поличку шафи кухні. На наступний день син взяв вказаного ножа на відпочинок для нарізки продуктів харчування. Вони не вважали, що вказаний ніж може бути холодною зброєю (а.к.п.132-134 том І);

-протокол проведення слідчого експерименту від 18.06.2020 року з DVD-R диском із відеозаписом його проведення за участю підозрюваного ОСОБА_4 та двох понятих, під час якого останній розповів, що не так давно почав працювати на металобазі в м.Володимир-Волинський. 08.05.2020 року на металобазу прийшла невідома жінка, яка принесла ніж, зовні схожий на мисливський та запропонувала купити його в неї за 120 грн. Йому був необхідний такий ніж для нарізки продуктів харчування, а тому він купив його, після чого положив даний ніж в металевий сейф вагончика, що розташований на території металобази. 17.05.2020 року він привіз вказаний ніж додому, де показав його своїй матері, а тоді відніс до приміщення літньої кухні та положив на верхній тумбочці, ножем ніхто не користувався. На наступний день він із своїми друзями поїхали на відпочинок, де для нарізки продуктів харчування виявився необхідним ніж. Оскільки він приїхав велосипедом, то запропонував поїхати додому та взяти ніж, що і зробив. Вони користувалися даним ножем як кухонним, під час розмови хлопці запитували у нього, де він взяв такий ніж, на що він відповів, що купив його у невідомої жінки на металобазі (а.к.п.135-137 том І);

-висновок судової експертизи холодної зброї №178 від 26.05.2020 року, з якого вбачається, що наданий на дослідження ніж, який був вилучений 17.05.2020 року, в ході проведення огляду місця події, на території майданчика тимчасового утримання транспортних засобів Локачинського ВП, з автомобіля марки «Wartburg», р.н.з. НОМЕР_1 , належить до клинкової холодної зброї, виготовлений саморобним способом по типу мисливських ножів загального призначення (а.к.п.118-121 том І).

Допитаний судом експерт ОСОБА_18 , що проводив вищевказану експертизу, у судовому засіданні пояснив, що ніж, наданий на експертне дослідження, належить до холодної зброї, позаяк містить обов`язкові ознаки холодної зброї - товщина клинка більше 2,6 мм (в даному випадку - 3,6 мм), довжина клинка - більше 90 мм (в даному випадку - 144 мм). Ніж також не містив маркувальних позначень виробника.

Судом також у судовому засіданні 28.10.2021 року було оглянуто ніж, належний ОСОБА_4 , що вилучений з багажного відділення автомобіля марки «Wartburg», р.н.з. НОМЕР_1 , згідно з протоколом огляду місця події від 17.05.2020 року, та є речовим доказом у даному кримінальному провадження. Вказаний ніж поміщений в піхви та має руків`я, що виготовлене з дерева.

Обвинувачений ОСОБА_4 вказує, що зовнішній вигляд ножа не викликав у нього сумнівів про те, що він належить до холодної зброї, а тому умислу на вчинення кримінального правопорушення, що йому інкримінується, у нього не було. Однак, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 у своїх показаннях зазначили, що ніж не був схожий на звичайний кухонний, більше на мисливський, та під час відпочинку ОСОБА_4 розповідав, де його придбав. Отже, враховуючи особливості ножа, увага до нього виникла у друзів обвинуваченого. Аналогічно допитані у судовому засіданні як свідки працівники поліції ОСОБА_13 та ОСОБА_14 звернули свою увагу на даний ніж та у них виник сумнів щодо можливості його належності до холодної зброї. Аналізуючи наведене та оглянувши ніж, з огляду на його особливості, суд вважає, що ОСОБА_4 мав переконатися під час придбання ножа чи не належить він до холодної зброї та чи необхідні певні дозволи на його носіння.

Разом з тим, як вбачається із відповіді Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 13.09.2021 року, ОСОБА_4 не звертався до НДЕКЦ щодо проведення експертного дослідження ножа з метою встановлення належності його до холодної зброї (а.к.п.195 том І).

Також згідно із відповіддю Сектору контролю за обігом зброї ГУНП у Волинській області від 21.09.2021 року №243/30-2021 за ОСОБА_4 станом на 03.09.2021 року за даними ІТС ІПНП «Зареєстрована зброя» на правах особистої власності не зареєстровано мисливської нарізної, гладкоствольної, холодної, травматичної та газової зброї (а.к.п.207 том І).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно із ч.2 ст.92 КПК України обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Стороною захисту подано суду клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме: підписаної постанови заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_19 про призначення групи прокурорів та старшого прокурора групи у кримінальному провадженні від 18.05.2020 року, позаяк 20.07.2020 року при відкритті матеріалів досудового розслідування відповідно до вимог ст.290 КПК України стороні захисту була відкрита постанова від 18.05.2020 року без підпису заступника керівника місцевої прокуратури, фотокопію якої в письмовому та електронному вигляді долучено до матеріалів справи, про що у протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування зроблено відповідні письмові зауваження.

Захисник обвинуваченого, посилаючись на постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.02.2021 року у справі № 754/7061/15, враховуючи відсутність повноважень прокурора у даному кримінальному провадженні, у зв`язку з наявною непідписаною постановою від 18.05.2020 року керівником місцевої прокуратури, просить визнати всі докази, наявні у кримінальному провадженні недопустимими внаслідок очевидної недопустимості, у тому числі у зв`язку із цим істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Свідок ОСОБА_20 з цього приводу пояснив, що був слідчим, який розпочинав досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, старшим групи прокурорів у якому був начальник Локачинського відділу місцевої прокуратури ОСОБА_21 згідно із наданою постановою про призначення групи прокурорів. Чи була вказана постанова підписана, достовірно він не пам`ятає, однак у своїй діяльності як слідчий він не міг керуватися документами, що не були підписані.

Допитаний у судовому засіданні як свідок - слідчий у даному кримінальному провадженні ОСОБА_22 пояснив, що він відкривав матеріали кримінального провадження стороні захисту в порядку ст.290 КПК України, було ряд зауважень захисника та обвинуваченого, чи була підписана постанова про визначення групи прокурорів від 18.05.2020 року, він достовірно не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні ствердив, що підписував постанову про призначення групи прокурорів та старшого прокурора групи у даному кримінальному провадженні у день її винесення. Вказана постанова виносилась у двох примірниках. На долученій прокурором ОСОБА_21 до матеріалів справи постанові про призначення групи прокурорів від 18.05.2020 року міститься його підпис. Враховуючи технічні можливості на даний час, достовірність наданої стороною захисту постанови в письмовому та електронному вигляді ставиться ним під сумнів.

В ході дослідження письмових матеріалів справи судом було досліджено оригінал постанови про призначення групи прокурорів та старшого прокурора групи у кримінальному провадженні від 18.05.2020 року, що містить підпис заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_19 , а також фотокопію вказаної постанови, наданої стороною захисту, що не містить підпису заступника керівника місцевої прокуратури.

Разом з тим, судом було досліджено оригінал протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 20.07.2020 року, з якого вбачається, що технічні засоби фіксації при проведенні даної процесуальної дії не застосовувалися. Захисник обвинуваченого стверджує, що фіксування здійснювалося на мобільний телефон та при дослідженні постанови в електронному вигляді вбачається дата зйомки документу - 20.07.2020 року о 10.21 та 10.22. Ознайомлення підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника проводилось в приміщенні Локачинського ВП Горохівського ВП ГУНП у Волинській області в період часу з 10.00 до 11.15 20.07.2020 року (а.к.п.216-217 том І). Протокол містить письмові зауваження обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , зокрема й про те, що постанова про призначення групи прокурорів від 18.05.2020 року не підписана заступником керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_19 . При цьому обвинуваченим, його захисником не зафіксовано в протоколі, які засоби фіксації (фотозйомки) використовувались ними під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Хоча згідно із ч.2 ст.104 КПК України у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Протокол має містити відомості про про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання (ч.3 ст. 104 КПК України).

Стороною захисту також не надано суду будь яких висновків спеціалістів, експертів, які б підтверджували достовірність їх доводів. Разом з тим, прокурором надано суду письмовий доказ -оригінал постанови від 18.05.2020 року, що містить підпис заступника керівника Володимир-Волинської прокуратури ОСОБА_19 , достовірність якого останнім підтверджено в судовому засіданні.

Крім того, з огляду на вимоги ст.87 КПК України, стороною захисту чітко не вказано, які саме істотні порушення прав обвинуваченого мали місце внаслідок отримання вказаного доказу.

Враховуючи вищенаведене, суд не вважає, що стороною захисту доведено недопустимість підписаної постанови заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_19 про призначення групи прокурорів та старшого прокурора групи у кримінальному провадженні від 18.05.2020 року, а тому у задоволенні клопотання про визнання даного доказу та всіх похідних доказів недопустимими необхідно відмовити.

Крім того, захисником обвинуваченого ОСОБА_5 подано клопотання про визнання недопустимим доказом у справі протоколу огляду місця події від 17.05.2020 року та усіх інших доказів, які є похідними від нього.

В обґрунтування клопотання сторона захисту посилається на те, що органом досудового розслідування фактично був проведений обшук легкового автомобіля марки «Wartburg», р.н.з. НОМЕР_1 , що знаходиться у володінні ОСОБА_6 , до внесення відомостей до ЄРДР, що згідно із ч.3 ст.233 КПК України передбачає обов`язок прокурора або слідчого за погодженням із прокурором невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, який здійснює судовий контроль у тому числі матеріалам, якими обґрунтовується необхідність проведення обшуку.

Згідно із ст.13 КПК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 233 КПК України передбачає, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи (ч.2 ст.233 КПК України).

В матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА_6 від 17.05.2020 року про те, що він надає добровільну згоду працівникам поліції на огляд автомобіля марки «Wartburg», р.н.з. НОМЕР_1 , що перебуває у його користуванні (а.к.п.110 том І). Із показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що він був присутній під час огляду його транспортного засобу, що проводився за участю двох понятих, заперечень щодо проведення огляду не висловлював.

Враховуючи надану володільцем транспортного засобу добровільну згоду на проведення огляду, посилання захисника обвинуваченого на ч.3 ст.233 КПК України є безпідставним.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд не вбачає істотного порушення прав обвинуваченого ОСОБА_4 проведенням вищевказаної слідчої дії та визнає протокол огляду місця події від 17.05.2020 року допустимим доказом у даному кримінальному провадженні.

Щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст. 263 КК України.

Наведені в ході судового розгляду доводи сторони захисту про безпідставність застосування статті 263 КК у зв`язку з відсутністю спеціального закону, який би регулював порядок поводження зі зброєю, не є обґрунтованими.

Об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, утворює носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу. Конструкція наведеної правової норми є бланкетною, тобто містить відсилання до спеціального закону, яким установлено одержання дозволу на зазначені вище дії.

Поняття «закон» на нормативному рівні не визначено. У теорії права існують два основних підходи до визначення цього терміна, що ґрунтуються на широкому та вузькому розумінні його змісту.

У вузькому значенні законом є письмовий нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом, підписаний та оприлюднений у порядку, встановленому Конституцією України та Законом України «Про регламент Верховної Ради України».

У широкому значенні поняття «закон» охоплює все законодавство і включає як закони у вузькому розумінні, так і підзаконні нормативно-правові акти, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств та інших органів виконавчої влади тощо.

У КК України термін «закон» використовується як у широкому, так і у вузькому значенні.

Якщо в КК України поняття «закон» вжито у вузькому розумінні, нормативно-правовий акт конкретизується обов`язково, зазначається назва закону або ж за словом «закон» слідує слово «України».

Коли ж у тексті КК України слово «закон» вживається лише як узагальнююче поняття, воно використовується у широкому значенні, тобто може охоплювати як власне закони, так і інші акти чинного законодавства.

У такому значенні слово «закон» вжито у статті 263 КК України. У розумінні цієї статті «передбаченим законом дозволом» на поводження зі зброєю варто вважати дозвіл, що може бути встановлений будь-яким нормативно-правовим актом, у тому числі підзаконним.

Виходячи зі змісту статті 92 Конституції України, правовий режим обігу зброї не належить до кола питань, які визначаються виключно законами України, тобто законами у вузькому розумінні.

Порядок поводження зі зброєю, в тому числі підстави і процедуру одержання спеціальних дозволів на її придбання, носіння і зберігання, на даний час установлено Положенням про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576, з наступними змінами (далі - Положення), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622 (далі Інструкція).

Зазначені Положення та Інструкція, зміст яких не суперечить Конституції України та іншим нормативно-правовим актам вищого рівня, у контексті застосування статті 263 КК України охоплюються поняттям «закон».

Тлумачення правових норм не може здійснюватись ізольовано від наслідків, які воно спричинить, зокрема з погляду захисту найвищих охоронюваних законом цінностей. Адже право не є «річчю в собі», а має бути чутливим до соціального контексту, в якому існує. На цьому акцентував увагу Конституційний Суд України в рішенні від 02 листопада 2014 року №15-рп/2004.

Верховенство права вимагає звернення насамперед до суті нормативних актів, покладених у їх основу принципів і мети в системному зв`язку з іншими джерелами національного законодавства і міжнародними стандартами. Зазначений підхід вимагає надання пріоритету внутрішньому наповненню правової норми над зовнішньою формою її вираження.

Зміст і призначення закріпленої у статті 263 КК України кримінально-правової заборони полягає насамперед у захисті суспільства й держави від найтяжчих насильницьких злочинів, умови для вчинення яких створює неконтрольований обіг зброї. Такі злочинні діяння є особливо небезпечними, адже ставлять під загрозу життя і здоров`я невизначеного кола осіб. Натомість згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя, здоров`я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей. З огляду на викладене, поводження з холодною зброєю як предметом, пов`язаним із підвищеними ризиками, вимагає державного регулювання у спеціальнодозвільний спосіб.

Водночас закону у вузькому розумінні, який би регулював питання, пов`язані з обігом зброї, в Україні станом на сьогодні не прийнято. За таких обставин критерієм законності/незаконності поводження із зазначеними предметами є дотримання/недотримання вимог, установлених Інструкцією та Положенням.

За умови ж застосування вузького підходу до розуміння поняття «закон» у статті 263 КК України всі дозволи на зброю, що були видані і видаються на підставі Інструкції та Положення, не вважатимуться передбаченими законом, а всі без винятку дії щодо зброї, в тому числі санкціоновані відповідними дозволами, набудуть протиправного характеру. Або ж межу між законним і незаконним поводженням із цими предметами буде втрачено, абсолютно весь обіг зброї, здійснюваний до прийняття спеціального закону як акта парламенту, опиниться поза сферою юридичного регулювання і фактично стане вседозволеним, що є несумісним із верховенством права й іншими принципами правової держави.

З огляду на викладене, з урахуванням суспільно-політичної обстановки в Україні, вільний обіг зброї може унеможливити належне виконання державою свого міжнародного зобов`язання щодо захисту права людини на життя, гарантованого статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Разом з тим відсутність закону як акта парламенту, що визначав би порядок поводження зі зброєю, не означає правомірності такого поводження. За наведених обставин притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 263 КК не призведе до погіршення правового становища осіб, котрі не мали жодного дозволу на зброю (ні встановленого законом у вузькому розумінні, ні передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом), порівняно із ситуацією, якби такий дозвіл вимагався джерелом права вищого рівня законом.

Конституційний Суд України в Рішенні №6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) розмежував загальний і конкретизований зміст бланкетної диспозиції норми кримінального закону.

Як зазначено в цьому рішенні, загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документарною формою відповідної статті (частини статті) Особливої частини КК і включає положення інших нормативно-правових актів у тому вигляді, в якому вони сформульовані безпосередньо в тексті цієї статті (частини статті). Саме із загальним змістом відповідних правових норм пов`язана необхідність дотримання конституційних вимог про те, що виключно законом може визначатися діяння, яке є злочином, і положень статті 3 КК України щодо того, що злочинність діяння визначається тільки цим Кодексом.

Конкретизований зміст бланкетної диспозиції Конституційний Суд України пов`язує з її деталізацією іншими нормативно-правовими актами, які наповнюють кримінально-правову норму більш конкретним змістом, однак не впливають на її загальне формулювання, закріплене у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК.

Зміст бланкетної диспозиції статті 263 КК України полягає у встановленні переліку дій щодо зброї, які за умови відсутності передбаченого законом дозволу визнаються злочинами. Вимоги Інструкції та Положення доповнюють зазначену кримінально-правову заборону детальною регламентацією підстав і процедури одержання дозволу, тобто встановлюють спеціальні критерії його законності. Таким чином, зазначені підзаконні нормативно-правові акти конкретизують зміст відповідних положень КК України, проте не підміняють їх як підставу кримінальної відповідальності.

Норми Інструкції та Положення, оприлюднених в установленому законом порядку, чітко визначають умови, за яких придбання, зберігання, носіння та інші дії щодо зброї санкціонуються державою і таким чином набувають правомірного характеру. З положень частини другої статті 263 КК України особа має можливість з достатньою точністю наперед передбачити, що за відсутності дозволу наведені дії становитимуть злочин і спричинять передбачені цим Кодексом правові наслідки.

З огляду на викладене, зміст диспозиції статті 263 КК узгоджується з такими критеріями якості закону, як доступність і передбачуваність.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №288/1158/16-к.

Враховуючи вищенаведене, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що своїми умисними протиправними діями, які виразилися носінні іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 263 КК України, і його дії вірно кваліфіковані за вказаною нормою кримінального закону.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, характеризуючі дані щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , який має позитивну характеристику за місцем проживання (а.к.п.139 том І), те, що обвинувачений у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває (а.к.п.141 том І), офіційно не працевлаштований, проте працездатний і перебуває на роботі в Республіці Польща, а також відсутність обставин, які обтяжують чи пом`якшуючих покарання.

Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності притягається вперше (а.к.п.138 том І), його молодий вік та особисте ставлення до вчиненого, характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання згідно із санкцією статті закону, за якою він притягається до кримінальної відповідальності у виді штрафу, що буде достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати у справі необхідно покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України.

Питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжні заходи до обвинуваченого не застосовувались, арешт на майно не накладався.

Керуючись ст.ст. 84-87, 89, 100, 104, 124, 233, 368-371, 373-374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.

Речовий доказ: ніж, виготовлений саморобним способом, що належить до клинкової холодної зброї, поміщений в спецпакет №7008480, що зберігається в камері схову речових доказів Володимирського РВП ГУНП у Волинській області - знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави витрати за проведення експертизи холодної зброї у справі в сумі 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп.

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Локачинського районного суду ОСОБА_1