У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/4762/22

№ 1-кп/183/721/23

15 травня 2023 року                                                                        м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, захисника про зміну раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у кримінальному провадженню № 12022131370001191 стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Кегичівка Красноградського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 405 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 405 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та судом при продовженні строку тримання обвинуваченого під вартою не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилося, тому продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки жодних об`єктивних даних, які би свідчили про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в своєму клопотанні не надано. У зв`язку з чим просив змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 на більш м`який запобіжний захід, посилаючись на наявність позитивних характеристик за місцем служби і проживання ОСОБА_5 , ряду нагород і грамот за взірцеву службу, його морально-ділові якості і військовий досвід.

Обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі підтримав позицію свого захисника, просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, посилаючись також на те, що він, будучи військовослужбовцем, і в подальшому бажає проходити військову службу і приймати участь у відсічі збройної агресії проти України.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи заявлені сторонами кримінального провадження клопотання, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого  ОСОБА_5  під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобтопроти життя та здоров`я особи, а відтак одного з найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень,в результаті вчинення якого настала смерть потерпілого, і яке у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого  ОСОБА_5  винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від семи до п`ятнадцяти років; а також кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_5 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років.

Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_5 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання останнього винуватим у пред`явленому обвинувачені; ризик незаконно впливати на потерпілу та свідків, оскільки останні ще не допитані судом; та ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки останній через обставини, які інкримінуються йому, враховуючи військовий стан та близькість до території, де на теперішній час проводяться бойові дії, знаходячись на волі, будучи військовослужбовцем, має можливість та може вчинити інші кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення).

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Суд, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 не одружений, осіб на утриманні немає, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків. Підтверджень наявності у нього захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано. За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_5 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд бере до уваги відомості про наявність у ОСОБА_5 місця реєстрації й проживання останнього, а також документально підтверджені дані про особу обвинуваченого: позитивну характеристику за місцем служби ОСОБА_5 та задовільну характеристику за місцем його проживання, неодноразові нагороди і грамоти за взірцеву службу, практичний досвід у військовій справі. Однак, дані обставини з урахуванням вищевикладеного, не можуть слугувати достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисником ОСОБА_4  будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_5  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано, що є і підставою для відхилення позиції сторони захисту щодо зміни раніше обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід.

Тому, на переконання суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 331, 371, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою– задовольнити.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою до 13 липня 2023 року.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід – відмовити.

Повний текст ухвали складено і оголошено 16 травня 2023 року о 08 годині 40 хвилин.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.

Суддя                                 ОСОБА_1