УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 року Справа № 876/6030/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ОСОБА_2, як міського голови м. Ужгорода, Ужгородської міської ради в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови № 271-р від 26 листопада 2014 р. «Про поновлення на роботі».

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає постанову прийняту без повного і всебічного дослідження обставин у справі та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції рішення Ужгородської міської ради, прийняте на позачерговому пленарному засіданні 24 лютого 2014 року, № 1191 «Про дострокове припинення повноважень міським головою ОСОБА_2» визнано протиправним і скасовано.

Однак, суд залишив поза увагою той факт, що адміністративним судом у справі за позовом ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення Ужгородської міської ради від 24 лютого 2014 року «Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_2» не вирішувалося питання про поновлення на виборній посаді чи поновлення на роботі.

Згідно із частиною третьої статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Так, відповідно до ч. 1ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У спірному розпорядженні, як підстава видання такого, значиться постанова Ужгородського міськрайонного суду від 25 листопада 2014 року. Однак, оголошена 25 листопада 2014 року постанова (вступна і резолютивна частини) не містить рішення щодо поновлення відповідача на роботі. Прийнята 07 квітня 2015 року Львівським апеляційним адміністративним судом постанова у цій справі підтверджує вказаний факт.

Отже, видавши протиправне розпорядження, ОСОБА_2 неправомірно приступив до виконання обов'язків міського голови.

Однак, у цій адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 Ужгородським міськрайонним судом залишено поза увагою вказаний факт.

Крім того судом при прийнятті оскаржуваної постанови не застосовано до спірних правовідносин ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (частина третя статті 140 Конституції України). Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, частини третьої Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частини другої статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Таким чином, конституційно визнано, що поза межами компетенції, визначеної Конституцією та законодавством, органи публічної влади діяти не можуть.

Апелянт настоює, що спірне розпорядження є незаконним і прийнятим поза межами повноважень ОСОБА_2 через відсутність у останнього повноважень для видання будь-яких розпоряджень як міським головою, бо відсутній будь-який акт, зокрема судових органів, яким його було поновлено на роботі чи на виборній посаді міського голови.

Апелянт вважає, що судом у цій справі проігноровані норми частини другої статті 141 Конституції України, частини першої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та частини першої статті 235 КЗпП України, які встановлюють підстави виникнення у особи повноважень міського голови. Жодної із передбачених законом підстав у ОСОБА_2 станом на 26 листопада 2014 року, так і на сьогодні, немає.

Відтак, розпорядження від 26 листопада 2014 року за №271-р, видане ОСОБА_2 всупереч приписам закону і Конституції, є протиправним і у відповідності до вимог норми частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, просить скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду від 15 травня 2015 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови Ужгородської міської виборчої комісії Закарпатської області № 41 від 04 листопада 2010 року «Про визнання міського голови м. Ужгород обраним» ОСОБА_2 обіймав посаду Ужгородського міського голови.

Розглядаючи спір, судом правильно враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п'ять років (ч. 2 ст. 141 Конституції України). У відповідності до положень ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду, а згідно ст. 146 Конституції України інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.

Крім того, суд вірно зазначив, що у відповідності до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста, обирається територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування і здійснює свої повноваження на постійній основі, очолює виконавчий комітет міської ради та головує на її засіданнях. Повноваження міського голови закріплені у ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», і відповідно до п. 1, 14 ч. 4 цієї статті міський голова забезпечує здійснення в межах наданих законом, повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади та представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства. Згідно п. 20 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень, вказане положення також закріплено у п. 8 ст. 59 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільського, селищного, міського голови починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону. Частиною 7 ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються достроково, а відповідна особа звільняється з посади з підстав, зазначених у частині другій цієї статті, - з дня прийняття місцевим референдумом або відповідною радою рішення про дострокове припинення повноважень.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції з'ясовано, що 24 лютого 2014 року Ужгородською міською радою на позачерговому пленарному засіданні XX сесії VI скликання було прийнято рішення № 1191 «Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_2», яким відповідно до ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішено припинити достроково повноваження міського голови ОСОБА_2 Відповідно ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради від 24 лютого 2014 року № 1191 «Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_2». Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2014 року (справа № 308/3199/14-а) за позовом ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради № 1191 від 24 лютого 2014 року, ухвалено постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано рішення, прийняте на позачерговому пленарному засіданні XX сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 24 лютого 2014 року № 1191 «Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_2», і постанова суду в частині визнання протиправним і скасування рішення, прийнятого на позачерговому пленарному засіданні XX сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 24 лютого 2014 року № 1191 «Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_2 допущена судом до негайного виконання. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року, резолютивну частину постанови Ужгородського міськрайонного суду від 25 листопада 2015року викладено в такій редакції «визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте на позачерговому пленарному засіданні XX сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 24 лютого 2014 року № 1191 «Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_2». Апеляційним судом констатовано, що судом першої інстанції правильно вирішено спір по суті, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, а саме предметом спору у зазначеній справі є оскарження рішення суб'єкта владних повноважень (рішення Ужгородської міської ради від 24 лютого 2014 року № 1191), що в силу ст. 256 КАС України не може бути звернено до негайного виконання, а тому, при вирішенні спірних правовідносин судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Суд першої інстанції правильно вважав, що оскільки судом визнано протиправним та скасовано рішення прийняте на позачерговому пленарному засіданні XX сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 24 лютого 2014 року № 1191 «Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_2», то відповідно встановлено незаконність дострокового припинення повноважень Ужгородського міського голови ОСОБА_2, а тому діє положення визначене у ч. 1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якого повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах. Відтак, виконуючи рішення суду, ОСОБА_2, у відповідності до закону, продовжив виконувати свої повноваження міського голови.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що спірне розпорядження міського голови м. Ужгорода ОСОБА_2 № 271-р від 26.11.2014 р., у якому зазначено, що останній приступає до виконання службових обов'язків міського голови, винесене в межах своєї компетенції та повноважень визначених ст.ст. 42, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з метою визначеності у відносинах з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами та інформування про зміни у керівництві міської ради, зокрема для фіксації змін у реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зміни підписів на картках у фінансових установах, та виконання інших функцій, що забезпечують життєдіяльність міста.

На підставі вище наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2015 року по справі № 308/15697/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин

Повний текст ухвали виготовлений 11.09.2015 року