Справа № 395/554/15-ц

Провадження № 2/395/215/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2015 року м.Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Лещенко О.В.,

при секретарі - Орендовській О.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2 (далі - представник позивача, ОСОБА_2) (далі - позивач та представник позивача разом - сторона позивача), представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: органу опіки та піклування Новомиргородської районної державної адміністрації - Чупик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до ОСОБА_4 (далі - відповідач, ОСОБА_4), треті особи, які не заявляють самостійних вимог - орган опіки та піклування Новомиргородської районної державної адміністрації (далі - ООтП Новомиргородської РДА), орган опіки та піклування Жашківської районної державної адміністрації (далі - ООтП Жашківської РДА) про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання та стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Новомиргородської районної державної адміністрації про відібрання дитини і повернення за її попереднім місцем проживання та стягнення аліментів на утримання дитини.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому просила: негайно постановити рішення про відібрання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача ОСОБА_4 і повернути її за попереднім місцем проживання з ОСОБА_1 в м.Новомиргороді Кіровоградської області; стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до повноліття сина ОСОБА_5, яке настане ІНФОРМАЦІЯ_2; допустити негайне виконання рішення про відібрання дитини і повернення їй за місцем проживання в м. Новомиргород, а рішення про стягнення аліментів в межах платежу за один місяць; судові витрати в повному обсязі покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 15 липня 2015 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Жашківську районну державну адміністрацію Черкаської області як орган опіки і піклування.

Позивач стверджує, що за взаємною згодою на це відповідача постійне місце проживання їх сина ОСОБА_5 було визначено разом з нею по АДРЕСА_1, де за згодою відповідача 06 березня 2012 року було зареєстроване постійне місце проживання їх сина ОСОБА_5 та де з серпня 2014 р. до 11.01.2015 року їх син постійно проживав. За домовленістю між позивачем та відповідачем позивач дозволяла відповідачу брати їх сина на тимчасове проживання за місцем проживання відповідача по АДРЕСА_2, попередньо бравши від відповідача розписки про дату і час, коли відповідач мав повернути дитину матері. Так 11.01.20105 року позивач надала згоду на те, щоб відповідач взяв їх сина на тиждень тимчасове проживання по АДРЕСА_2 та просила повернути його до 19.01.2015 року, так як дитині потрібно було по закінченню зимових канікул продовжити відвідування дитячого садочка. Відповідач 11.01.2015 р. дитину забрав і так матері і не повернув.

Як пояснила позивач, утримання дитини здійснювалось позивачем та відповідачем спільно за рахунок: коштів, які позивач отримувала від органів соціального захисту до досягнення дитиною трирічного віку; незначної матеріальної допомоги, яку нерегулярно надавав відповідач, в основному шляхом передання продуктів та речей; а також пенсії, яку отримували батьки позивача. Соціальну допомогу позивач отримувала до 23 лютого 2015 року, в даний час працевлаштована, але має незначні доходи та потребує матеріальної допомоги, яку відповідач може надавати, оскільки має постійний заробіток.

У попередніх судових засіданнях позивач та її представник ОСОБА_2 підтримали власні вимоги повністю, посилаючись на обставини, викладені у заяві.

В той же час ОСОБА_4 пояснив у суді, що за характером працевлаштування він змушений щомісячно тиждень працювати у м. Києві, а два тижні - перебуває удома у с. Безпечна.

Спочатку сторони проживали разом з дитиною у м. Києві, потім - у с. Безпечна, а в подальшому ОСОБА_1 з сином стали жити у м. Новомиргороді. Він же залишився проживати у с. Безпечна.

Оскільки ОСОБА_1 весною 2014 р. поїхала на заробітки, з травня по липень 2014 р. син проживав з ним у с. Безпечна.

Із серпня по грудень 2014 р. малолітній жив разом з матір'ю, а 30.12.2014 р. позивач запропонувала відповідачу взяти їх сина на період зимових свят та повернути його матері після Різдва, що відповідач і зробив, повернувши малолітнього 08.01.2015 року за місцем проживання позивача. Однак коли 10.01.2015 року відповідач приїхав до позивача, щоб попрощатися з дитиною, позивач попросила відповідача забрати їх сина за місцем проживання відповідача, оскільки у квартирі позивача стався аварійний прорив труби, було відсутнє опалення, при цьому строк, на проживання протягом якого їх сина з батьком позивач надала дозвіл, вона не обумовила. Тому відповідач і забрав дитину для тимчасового проживання з ним по АДРЕСА_2. При цьому відповідач вважає, що ОСОБА_1 не може створити за місцем її проживання по АДРЕСА_1 безпечних умов для проживання їх сина.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_7 у суді не визнали позов повністю за його безпідставністю.

Представник ООтП Новомиргородської РДА ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що умови проживання для дитини задовільні у обох батьків, забезпечити матеріально можуть обоє батьків.

Представник ООтП Новомиргородської РДА Чупик Н.С. підтримала у суді письмовий висновок ООтП Новомиргородської РДА від 10.08.2015 №01-26/235/2, що: спосіб життя, умови проживання, матеріальне забезпечення, близьке оточення ОСОБА_1 не суперечать інтересам дитини та дозволяють їй утримувати, виховувати малолітнього сина ОСОБА_5 та визначити місце постійного проживання дитини біля матері; відповідно до вимог статей 19, 162 Сімейного кодексу України, вважаємо що відібрання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у батька ОСОБА_4 та повернення його за попереднім місцем проживання з матір'ю ОСОБА_1 доцільно вирішувати після визначення місця проживання малолітнього біля одного із батьків за рішенням суду.

Оповіщені у встановленому порядку про час і місце розгляду справи відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_7, представник третьої особи (ООтП Жашківської РДА) у судове засідання не з'явилися, сторона відповідача про причини неявки суд не повідомила.

В той же час представник ООтП Жашківської РДА у письмовій заяві просить суд розглянути справу в його відсутність, бо у нього немає коштів на відрядження.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність вищевказаних учасників судового розгляду на підставі наявних доказів, оскільки у справі мається достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши згадані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: показання свідків, оглянувши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у позові повністю із таких підстав.

Як вбачається із пояснень сторін та наданих ними доказів, вони із лютого 2010 р. по серпень 2014 р. проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

За час спільного проживання у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, яке видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області 06.04.2012 р.

Оскільки до серпня 2014 р. сторони фактично підтримували шлюбні стосунки, то потреби визначати місце проживання дитини не було.

За правилами ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У судовому засіданні безспірно з'ясовано, що за згодою батьків постійне місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_5 було визначено за місцем проживання матері - позивача ОСОБА_1 по АДРЕСА_1. За взаємною згодою батьків їх син іноді тимчасово проживав по АДРЕСА_2, як під час тимчасового там проживання там позивача з жовтня 2013 року по березень 2014 року, так і з батьком протягом періоду з травня 2014 року по серпень 2014 року, коли позивач від'їжджала на заробітки до м. Москва, а також впродовж періоду з 30.01.2014 року по 07.01.2015 року, коли позивач дала згоду на тимчасове проживання впродовж зимових свят 2015 року їх сина з батьком. Тоді, коли з серпня 2014 року відповідач брав дитину на тимчасове проживання до себе, відповідач особисто кожного разу повертав сина за місцем проживання матері до 08 січня 2015 року включно. Сторони в судовому засіданні підтвердили, що мала місце згода обох батьків на тимчасове проживання з 11.01.2015 року їх сина з батьком, розбіжності у сторін лише у тому чи було визначено між ними строк такого тимчасового проживання малолітнього.

За приписами ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

При цьому позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні особисто підтвердили у власних поясненнях вищезазначені факти.

При цьому статтею 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За правилами ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, що сторонами і було здійснено - за взаємною згодою визначено постійне місце проживання їх сина разом з матір'ю по АДРЕСА_1 та за взаємною згодою визначено тимчасове місце проживання їх сина з 11.01.2015 року разом з батьком по АДРЕСА_2.

Після того, як за взаємною згодою сторонами було визначено тимчасове місце проживання з 11.01.2015 року ОСОБА_5 разом з батьком по АДРЕСА_2, між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання дитини, оскільки батько не повернув сина матері за місцем постійного проживання по АДРЕСА_1.

Статтею 161 СК України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Однак станом на час розгляду справи судом рішення уповноваженого органу (органу опіки та піклування або суду) про визначення місця проживання ОСОБА_5 відсутнє.

При цьому правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання малолітньої дитини визначені статтею 162 СК України, частиною першою якої встановлено, що якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Однак, як вбачається з встановлених судом обставин справи, на прохання позивача місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5 було тимчасово змінено відповідачем, тобто відсутній передбачений вказаною нормою статті 162 СК України факт протиправної поведінки одного з батьків - самочинної, без згоди другого з батьків, з якими на підставі закону проживала малолітня дитина, зміни одним з батьків місця проживання дитини.

Крім того, судом встановлено, що з 11.01.2015 року позивач змінила своє місце проживання, оскільки переїхала на проживання до свого співмешканця ОСОБА_10 по АДРЕСА_3, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10, та письмовими доказами: довідкою про склад сім'ї, виданою Новомиргородською міською радою від 06.08.2015 року №2728, актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 від 06.08.2015 року.

При цьому позивач в позовній вимозі негайно постановити рішення про відібрання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача ОСОБА_4 і повернути її за попереднім місцем проживання з нею ОСОБА_1 в м. Новомиргороді Кіровоградської області не чітко сформулював свою позовну вимогу, оскільки всупереч положенням ст. 29 ЦК України не вказав адресу свого місця проживання, куди необхідно повернути дитину - житла, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Тоді як, з огляду на наведені вище положення статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово, а, як встановлено судом, попереднє місце проживання позивача по АДРЕСА_1, де вона проживала з сином до того часу, коли за взаємною згодою батьків відповідач взяв на тимчасове проживання з 11.01.2015 року дитину до себе, позивачкою було змінено на АДРЕСА_3, і саме в будинку, що знаходиться по АДРЕСА_3, позивач планує проживати з сином, цей намір підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10

Як вбачається з Висновку ООтП Новомиргородської РДА від 10 серпня 2015 року про доцільність/не доцільність відібрання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у батька ОСОБА_4 та повернення його за попереднім місцем проживання з матір'ю ОСОБА_1 цей документ фактично не містить висновку про розв'язання спору щодо відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання, оскільки зазначається, що відібрання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у батька ОСОБА_4 та повернення його за попереднім місцем проживання з матір'ю ОСОБА_1 доцільно вирішувати після визначення місця проживання малолітнього біля одного із батьків за рішенням суду.

Згідно висновку ООтП Жашківської РДА від 05.08.2015 № 421/01-01-24 про розв'язання спору щодо відібрання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відповідача ОСОБА_4 і повернення за її попереднім місцем проживання з матір'ю ОСОБА_1 комісія районної державної адміністрації з питань захисту прав дитини не знайшла підстав відібрання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у батька ОСОБА_4.

Таким чином за вказаних обставин відібрати і повернути ОСОБА_5 за попереднім його місцем проживання, яким є житло по АДРЕСА_1, не вбачається за можливе, оскільки за правилами статті 162 СК України судом може бути постановлене рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання (тобто, як випливає з системного аналізу положень ст. 162 СК України та положень вищенаведеної статті 29 ЦК України - до житла, в якому вона проживала постійно або тимчасово і яке є місцем проживання одного з батьків, з ким дитина проживала), тоді як місце проживання його матері було змінено, а тому теперішнє місце проживання позивача не є попереднім місцем проживання дитини, куди суд міг ба за наявності передбачених ч.1 ст. 162 СК України підстав повернути дитину.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, відповідач ОСОБА_1 не має достатнього постійного доходу для матеріального забезпечення умов проживання ОСОБА_5, мешкає у квартирі, яка не облаштована у повному обсязі всім необхідним для розвитку дитини, не може забезпечити умови для нормального розвитку дитини, його навчання, дитина постійно скаржиться на стан здоров'я, коли приїжджає до нього.

Суд вважає такі твердження такими, що не відповідають дійсності, оскільки, як вбачається з наданих ОСОБА_1 документів, вона працевлаштована у м. Новомиргороді, тобто за місцем свого проживання.

Як зазначили у судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 позивач належно утримує і виховує власну дитину, має достатні умови для забезпечення нормального розвитку сина.

Під час обстеження матеріально-побутових умов проживання неповнолітнього ОСОБА_5 ООтП Новомиргородської РДА не виявив ніяких загроз щодо утримання сина ОСОБА_1

До того ж за довідкою РТМО «Новомиргородське» стан здоров'я неповнолітнього ОСОБА_5 задовільний. Про це ж свідчить його характеристика з дошкільного дитячого закладу.

Окрім цього, за висновком ООтП Новомиргородської РДА спосіб життя, умови проживання, матеріальне забезпечення, близьке оточення ОСОБА_1 не суперечать інтересам дитини та дозволяють їй утримувати, виховувати малолітнього сина ОСОБА_5 та визначити місце постійного проживання дитини біля матері.

З огляду на викладене, незважаючи на відсутність у суду підстав вважати, що: залишення сина сторін за попереднім місцем проживання по АДРЕСА_1 створюватиме реальну небезпеку для його життя та здоров'я, що обставини змінилися так, що повернення суперечить інтересам неповнолітнього, за встановлених судом обставин: відсутності факту самочинної зміни відповідачем місця проживання ОСОБА_5 та наявності факту зміни місця проживання позивачем, з яким проживав неповнолітній, та яке було місцем попереднього проживання сина сторін, суд позбавлений визначеного статтею 162 СК України права негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Згідно вимогам ст. 58 ЦПК України:

1.Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

3.Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Тому суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15 ОСОБА_16 щодо наявності/відсутності у них відомостей про домовленість між сторонами щодо строку, на який з 11.01.2015 року відповідачем було взято ОСОБА_5 на тимчасове проживання до батька, оскільки вони не стосуються предмета доказування, так як стаття 162 СК України не пов'язує можливість застосування судом правових наслідків протиправної поведінки одного з батьків при визначенні місця проживання малолітньої дитини зі строком, на який один з батьків самочинно змінив місце проживання дитини.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з позовом дитина вже три місяці проживала з батьком та перебувала на його утриманні, що підтвердили під час судового розгляду самі сторони, та продовжує утримуватись батьком і до дня ухвалення судом цього рішення.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За правилами статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Позивачем до суду не надано доказів, які б спростовували факт утримання відповідачем їх сина з січня 2015 року.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовна вимога позивача про стягнення з ОСОБА_4 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до повноліття сина ОСОБА_5, яке настане ІНФОРМАЦІЯ_2, є безпідставною тане може бути задоволена судом.

Ураховуючи наведене, керуючись ст. ст. 162, 180 - 181 СК України, ст. 29 ЦК України, ст.ст. 3, 8, 10, 11, 57-61, 88, 208-209, 212-215, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: орган опіки та піклування Новомиргородської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Жашківської районної державної адміністрації про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання та стягнення аліментів на утримання дитини - відмовити повністю.

Судові витрати по справі, понесені позивачем, покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

З повним текстом рішення учасники судового провадження зможуть ознайомитися через п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий:

суддя О. В. Лещенко

копія

Справа № 395/554/15-ц

Провадження № 2/395/215/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2015 року м.Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Лещенко О.В.,

при секретарі - Орендовській О.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2 (далі - представник позивача, ОСОБА_2) (далі - позивач та представник позивача разом - сторона позивача), представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: органу опіки та піклування Новомиргородської районної державної адміністрації - Чупик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до ОСОБА_4 (далі - відповідач, ОСОБА_4), треті особи, які не заявляють самостійних вимог - орган опіки та піклування Новомиргородської районної державної адміністрації (далі - ООтП Новомиргородської РДА), орган опіки та піклування Жашківської районної державної адміністрації (далі - ООтП Жашківської РДА) про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання та стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Новомиргородської районної державної адміністрації про відібрання дитини і повернення за її попереднім місцем проживання та стягнення аліментів на утримання дитини.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому просила: негайно постановити рішення про відібрання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача ОСОБА_4 і повернути її за попереднім місцем проживання з ОСОБА_1 в м.Новомиргороді Кіровоградської області; стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до повноліття сина ОСОБА_5, яке настане ІНФОРМАЦІЯ_2; допустити негайне виконання рішення про відібрання дитини і повернення їй за місцем проживання в м. Новомиргород, а рішення про стягнення аліментів в межах платежу за один місяць; судові витрати в повному обсязі покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 15 липня 2015 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Жашківську районну державну адміністрацію Черкаської області як орган опіки і піклування.

Позивач стверджує, що за взаємною згодою на це відповідача постійне місце проживання їх сина ОСОБА_5 було визначено разом з нею по АДРЕСА_1, де за згодою відповідача 06 березня 2012 року було зареєстроване постійне місце проживання їх сина ОСОБА_5 та де з серпня 2014 р. до 11.01.2015 року їх син постійно проживав. За домовленістю між позивачем та відповідачем позивач дозволяла відповідачу брати їх сина на тимчасове проживання за місцем проживання відповідача по АДРЕСА_2, попередньо бравши від відповідача розписки про дату і час, коли відповідач мав повернути дитину матері. Так 11.01.20105 року позивач надала згоду на те, щоб відповідач взяв їх сина на тиждень тимчасове проживання по АДРЕСА_2 та просила повернути його до 19.01.2015 року, так як дитині потрібно було по закінченню зимових канікул продовжити відвідування дитячого садочка. Відповідач 11.01.2015 р. дитину забрав і так матері і не повернув.

Як пояснила позивач, утримання дитини здійснювалось позивачем та відповідачем спільно за рахунок: коштів, які позивач отримувала від органів соціального захисту до досягнення дитиною трирічного віку; незначної матеріальної допомоги, яку нерегулярно надавав відповідач, в основному шляхом передання продуктів та речей; а також пенсії, яку отримували батьки позивача. Соціальну допомогу позивач отримувала до 23 лютого 2015 року, в даний час працевлаштована, але має незначні доходи та потребує матеріальної допомоги, яку відповідач може надавати, оскільки має постійний заробіток.

У попередніх судових засіданнях позивач та її представник ОСОБА_2 підтримали власні вимоги повністю, посилаючись на обставини, викладені у заяві.

В той же час ОСОБА_4 пояснив у суді, що за характером працевлаштування він змушений щомісячно тиждень працювати у м. Києві, а два тижні - перебуває удома у с. Безпечна.

Спочатку сторони проживали разом з дитиною у м. Києві, потім - у с. Безпечна, а в подальшому ОСОБА_1 з сином стали жити у м. Новомиргороді. Він же залишився проживати у с. Безпечна.

Оскільки ОСОБА_1 весною 2014 р. поїхала на заробітки, з травня по липень 2014 р. син проживав з ним у с. Безпечна.

Із серпня по грудень 2014 р. малолітній жив разом з матір'ю, а 30.12.2014 р. позивач запропонувала відповідачу взяти їх сина на період зимових свят та повернути його матері після Різдва, що відповідач і зробив, повернувши малолітнього 08.01.2015 року за місцем проживання позивача. Однак коли 10.01.2015 року відповідач приїхав до позивача, щоб попрощатися з дитиною, позивач попросила відповідача забрати їх сина за місцем проживання відповідача, оскільки у квартирі позивача стався аварійний прорив труби, було відсутнє опалення, при цьому строк, на проживання протягом якого їх сина з батьком позивач надала дозвіл, вона не обумовила. Тому відповідач і забрав дитину для тимчасового проживання з ним по АДРЕСА_2. При цьому відповідач вважає, що ОСОБА_1 не може створити за місцем її проживання по АДРЕСА_1 безпечних умов для проживання їх сина.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_7 у суді не визнали позов повністю за його безпідставністю.

Представник ООтП Новомиргородської РДА Король О.В. в судовому засіданні пояснила, що умови проживання для дитини задовільні у обох батьків, забезпечити матеріально можуть обоє батьків.

Представник ООтП Новомиргородської РДА Чупик Н.С. підтримала у суді письмовий висновок ООтП Новомиргородської РДА від 10.08.2015 №01-26/235/2, що: спосіб життя, умови проживання, матеріальне забезпечення, близьке оточення ОСОБА_1 не суперечать інтересам дитини та дозволяють їй утримувати, виховувати малолітнього сина ОСОБА_5 та визначити місце постійного проживання дитини біля матері; відповідно до вимог статей 19, 162 Сімейного кодексу України, вважаємо що відібрання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у батька ОСОБА_4 та повернення його за попереднім місцем проживання з матір'ю ОСОБА_1 доцільно вирішувати після визначення місця проживання малолітнього біля одного із батьків за рішенням суду.

Оповіщені у встановленому порядку про час і місце розгляду справи відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_7, представник третьої особи (ООтП Жашківської РДА) у судове засідання не з'явилися, сторона відповідача про причини неявки суд не повідомила.

В той же час представник ООтП Жашківської РДА у письмовій заяві просить суд розглянути справу в його відсутність, бо у нього немає коштів на відрядження.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність вищевказаних учасників судового розгляду на підставі наявних доказів, оскільки у справі мається достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши згадані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: показання свідків, оглянувши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у позові повністю із таких підстав.

Як вбачається із пояснень сторін та наданих ними доказів, вони із лютого 2010 р. по серпень 2014 р. проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

За час спільного проживання у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, яке видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області 06.04.2012 р.

Оскільки до серпня 2014 р. сторони фактично підтримували шлюбні стосунки, то потреби визначати місце проживання дитини не було.

За правилами ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У судовому засіданні безспірно з'ясовано, що за згодою батьків постійне місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_5 було визначено за місцем проживання матері - позивача ОСОБА_1 по АДРЕСА_1. За взаємною згодою батьків їх син іноді тимчасово проживав по АДРЕСА_2, як під час тимчасового там проживання там позивача з жовтня 2013 року по березень 2014 року, так і з батьком протягом періоду з травня 2014 року по серпень 2014 року, коли позивач від'їжджала на заробітки до м. Москва, а також впродовж періоду з 30.01.2014 року по 07.01.2015 року, коли позивач дала згоду на тимчасове проживання впродовж зимових свят 2015 року їх сина з батьком. Тоді, коли з серпня 2014 року відповідач брав дитину на тимчасове проживання до себе, відповідач особисто кожного разу повертав сина за місцем проживання матері до 08 січня 2015 року включно. Сторони в судовому засіданні підтвердили, що мала місце згода обох батьків на тимчасове проживання з 11.01.2015 року їх сина з батьком, розбіжності у сторін лише у тому чи було визначено між ними строк такого тимчасового проживання малолітнього.

За приписами ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

При цьому позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні особисто підтвердили у власних поясненнях вищезазначені факти.

При цьому статтею 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За правилами ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, що сторонами і було здійснено - за взаємною згодою визначено постійне місце проживання їх сина разом з матір'ю по АДРЕСА_1 та за взаємною згодою визначено тимчасове місце проживання їх сина з 11.01.2015 року разом з батьком по АДРЕСА_2.

Після того, як за взаємною згодою сторонами було визначено тимчасове місце проживання з 11.01.2015 року ОСОБА_5 разом з батьком по АДРЕСА_2, між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання дитини, оскільки батько не повернув сина матері за місцем постійного проживання по АДРЕСА_1.

Статтею 161 СК України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Однак станом на час розгляду справи судом рішення уповноваженого органу (органу опіки та піклування або суду) про визначення місця проживання ОСОБА_5 відсутнє.

При цьому правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання малолітньої дитини визначені статтею 162 СК України, частиною першою якої встановлено, що якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Однак, як вбачається з встановлених судом обставин справи, на прохання позивача місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5 було тимчасово змінено відповідачем, тобто відсутній передбачений вказаною нормою статті 162 СК України факт протиправної поведінки одного з батьків - самочинної, без згоди другого з батьків, з якими на підставі закону проживала малолітня дитина, зміни одним з батьків місця проживання дитини.

Крім того, судом встановлено, що з 11.01.2015 року позивач змінила своє місце проживання, оскільки переїхала на проживання до свого співмешканця ОСОБА_10 по АДРЕСА_3, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10, та письмовими доказами: довідкою про склад сім'ї, виданою Новомиргородською міською радою від 06.08.2015 року №2728, актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 від 06.08.2015 року.

При цьому позивач в позовній вимозі негайно постановити рішення про відібрання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача ОСОБА_4 і повернути її за попереднім місцем проживання з нею ОСОБА_1 в м. Новомиргороді Кіровоградської області не чітко сформулював свою позовну вимогу, оскільки всупереч положенням ст. 29 ЦК України не вказав адресу свого місця проживання, куди необхідно повернути дитину - житла, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Тоді як, з огляду на наведені вище положення статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово, а, як встановлено судом, попереднє місце проживання позивача по АДРЕСА_1, де вона проживала з сином до того часу, коли за взаємною згодою батьків відповідач взяв на тимчасове проживання з 11.01.2015 року дитину до себе, позивачкою було змінено на АДРЕСА_3, і саме в будинку, що знаходиться по АДРЕСА_3, позивач планує проживати з сином, цей намір підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10

Як вбачається з Висновку ООтП Новомиргородської РДА від 10 серпня 2015 року про доцільність/не доцільність відібрання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у батька ОСОБА_4 та повернення його за попереднім місцем проживання з матір'ю ОСОБА_1 цей документ фактично не містить висновку про розв'язання спору щодо відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання, оскільки зазначається, що відібрання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у батька ОСОБА_4 та повернення його за попереднім місцем проживання з матір'ю ОСОБА_1 доцільно вирішувати після визначення місця проживання малолітнього біля одного із батьків за рішенням суду.

Згідно висновку ООтП Жашківської РДА від 05.08.2015 № 421/01-01-24 про розв'язання спору щодо відібрання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відповідача ОСОБА_4 і повернення за її попереднім місцем проживання з матір'ю ОСОБА_1 комісія районної державної адміністрації з питань захисту прав дитини не знайшла підстав відібрання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у батька ОСОБА_4.

Таким чином за вказаних обставин відібрати і повернути ОСОБА_5 за попереднім його місцем проживання, яким є житло по АДРЕСА_1, не вбачається за можливе, оскільки за правилами статті 162 СК України судом може бути постановлене рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання (тобто, як випливає з системного аналізу положень ст. 162 СК України та положень вищенаведеної статті 29 ЦК України - до житла, в якому вона проживала постійно або тимчасово і яке є місцем проживання одного з батьків, з ким дитина проживала), тоді як місце проживання його матері було змінено, а тому теперішнє місце проживання позивача не є попереднім місцем проживання дитини, куди суд міг ба за наявності передбачених ч.1 ст. 162 СК України підстав повернути дитину.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, відповідач ОСОБА_1 не має достатнього постійного доходу для матеріального забезпечення умов проживання ОСОБА_5, мешкає у квартирі, яка не облаштована у повному обсязі всім необхідним для розвитку дитини, не може забезпечити умови для нормального розвитку дитини, його навчання, дитина постійно скаржиться на стан здоров'я, коли приїжджає до нього.

Суд вважає такі твердження такими, що не відповідають дійсності, оскільки, як вбачається з наданих ОСОБА_1 документів, вона працевлаштована у м. Новомиргороді, тобто за місцем свого проживання.

Як зазначили у судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 позивач належно утримує і виховує власну дитину, має достатні умови для забезпечення нормального розвитку сина.

Під час обстеження матеріально-побутових умов проживання неповнолітнього ОСОБА_5 ООтП Новомиргородської РДА не виявив ніяких загроз щодо утримання сина ОСОБА_1

До того ж за довідкою РТМО «Новомиргородське» стан здоров'я неповнолітнього ОСОБА_5 задовільний. Про це ж свідчить його характеристика з дошкільного дитячого закладу.

Окрім цього, за висновком ООтП Новомиргородської РДА спосіб життя, умови проживання, матеріальне забезпечення, близьке оточення ОСОБА_1 не суперечать інтересам дитини та дозволяють їй утримувати, виховувати малолітнього сина ОСОБА_5 та визначити місце постійного проживання дитини біля матері.

З огляду на викладене, незважаючи на відсутність у суду підстав вважати, що: залишення сина сторін за попереднім місцем проживання по АДРЕСА_1 створюватиме реальну небезпеку для його життя та здоров'я, що обставини змінилися так, що повернення суперечить інтересам неповнолітнього, за встановлених судом обставин: відсутності факту самочинної зміни відповідачем місця проживання ОСОБА_5 та наявності факту зміни місця проживання позивачем, з яким проживав неповнолітній, та яке було місцем попереднього проживання сина сторін, суд позбавлений визначеного статтею 162 СК України права негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Згідно вимогам ст. 58 ЦПК України:

1.Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

3.Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Тому суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15 ОСОБА_16 щодо наявності/відсутності у них відомостей про домовленість між сторонами щодо строку, на який з 11.01.2015 року відповідачем було взято ОСОБА_5 на тимчасове проживання до батька, оскільки вони не стосуються предмета доказування, так як стаття 162 СК України не пов'язує можливість застосування судом правових наслідків протиправної поведінки одного з батьків при визначенні місця проживання малолітньої дитини зі строком, на який один з батьків самочинно змінив місце проживання дитини.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з позовом дитина вже три місяці проживала з батьком та перебувала на його утриманні, що підтвердили під час судового розгляду самі сторони, та продовжує утримуватись батьком і до дня ухвалення судом цього рішення.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За правилами статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Позивачем до суду не надано доказів, які б спростовували факт утримання відповідачем їх сина з січня 2015 року.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовна вимога позивача про стягнення з ОСОБА_4 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до повноліття сина ОСОБА_5, яке настане ІНФОРМАЦІЯ_2, є безпідставною тане може бути задоволена судом.

Ураховуючи наведене, керуючись ст. ст. 162, 180 - 181 СК України, ст. 29 ЦК України, ст.ст. 3, 8, 10, 11, 57-61, 88, 208-209, 212-215, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: орган опіки та піклування Новомиргородської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Жашківської районної державної адміністрації про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання та стягнення аліментів на утримання дитини - відмовити повністю.

Судові витрати по справі, понесені позивачем, покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

З повним текстом рішення учасники судового провадження зможуть ознайомитися через п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий

суддя: О. В. Лещенко

Суддя підпис

з оригіналом згідно