ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/166/23 Справа № 317/2782/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

законного представника

неповнолітніх потерпілих ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції)

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, із середньою освітою, одруженого, приватного підприємця, який зареєстрований та до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст. 156 КК України,

Встановила:

Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 20 червня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК України та призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 156 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 2 ст. 156 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

На підставі ст. 70 КК України, призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Строк покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з дня його затримання - з 14 липня 2020 року.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.

Ухвалено внести інформацію про ОСОБА_7 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Визнано ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч. 4 ст. 152 КК України та виправдано його на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України в зв`язку з недоведеністю стороною обвинувачення вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні наступного.

У літній період часу 2017 року, у денний час (встановити більш точний час у ході судового розгляду не вдалось), ОСОБА_7 , маючи умисел на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для задоволення своєї статевої пристрасті, скориставшись дружніми відносинами із матір`ю останньої та жителькою села Біленьке Запорізького району Запорізької області ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , достовірно знаючи, що ОСОБА_11 ніде не працює, веде антисоціальний спосіб життя, схильна до вживання алкоголю, запросив її разом із дочками ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до свого рибальського будинку, який розташований за адресою: Запорізька область, Запорізькій район, село Біленьке, біля вулиці Стадіонної, на березі річки Дніпро, за координатами 47,618743 північної широти та 33,045376 східної довготи, під приводом купання у річці та сумісного застілля, де на виконання свого злочинного умислу на вчинення розпусних дій щодо зазначеної малолітньої особи для задоволення своєї статевої пристрасті, запропонував малолітній ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поїхати за морозивом, та перебуваючи у салоні автомобіля ВАЗ-2109 коричневого кольору, номер реєстрації НОМЕР_1 , вчинив щодо неї розпусні дії, а саме пропонував їй доторкнутися його статевого органу губами та торкався її статевих органів руками.

Судом вказані дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 156 КК України, як вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.

Крім того, у період часу з літа 2017 року до початку січня 2020 року, у денний час (встановити більш точний час у ході судового розгляду не вдалось), ОСОБА_7 , маючи умисел на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для задоволення своєї статевої пристрасті, діючи повторно, скориставшись дружніми відносинами із матір`ю останньої та жителькою села Біленьке Запорізького району Запорізької області ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , достовірно знаючи, що ОСОБА_11 ніде не працює, веде антисоціальний спосіб життя, схильна до вживання алкоголю, запрошував її разом із дочками ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до свого рибальського будинку, який розташований за адресою: Запорізька область, Запорізькій район, село Біленьке, біля вулиці Стадіонної, на березі річки Дніпро, за координатами 47,618743 північної широти та 33,045376 східної довготи, під приводом купання у річці та/або сумісного застілля, де на виконання свого злочинного умислу на вчинення розпусних дій щодо зазначеної малолітньої особи для задоволення своєї статевої пристрасті, пропонуючи малолітній ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , солодощі та гроші, неодноразово вчиняв щодо неї розпусні дії, які виражалися у торканні та погладжуванні грудей та статевих органів малолітньої ОСОБА_10 , а також примушуванні її до торкання руками та губами статевого органу ОСОБА_7 .

Судом кваліфіковано такі дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 156 КК України, як вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи та ч. 1 ст. 156 КК України як вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку.

Крім того, у період часу з літа 2017 року до початку січня 2020 року, у денний час (встановити більш точний час у ході судового розгляду не вдалось), ОСОБА_7 , маючи умисел на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для задоволення своєї статевої пристрасті, діючи повторно, скориставшись дружніми відносинами із матір`ю останньої та жителькою села Біленьке Запорізького району Запорізької області ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , достовірно знаючи, що ОСОБА_11 ніде не працює, веде антисоціальний спосіб життя, схильна до вживання алкоголю, запрошував її разом із дочками ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до свого рибальського будинку, який розташований за адресою: Запорізька область, Запорізькій район, село Біленьке, біля вулиці Стадіонної, на березі річки Дніпро, за координатами 47,618743 північної широти та 33,045376 східної довготи, під приводом купання у річці та/або сумісного застілля, де на виконання свого злочинного умислу на вчинення розпусних дій щодо зазначеної малолітньої особи для задоволення своєї статевої пристрасті, пропонуючи ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , солодощі та гроші, неодноразово вчиняв щодо неї розпусні дії, які виражалися у оголенні, торканні та прогладжуванні грудей та статевих органів малолітньої ОСОБА_12 , а також примушуванні її до торкання руками та губами статевого органу ОСОБА_7 .

Судом кваліфіковано такі дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 156 КК України, як вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.

Крім того, у період часу з літа 2017 року до початку січня 2020 року, у денний час (встановити більш точний час у ході судового розгляду не вдалось), ОСОБА_7 , маючи умисел на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , для задоволення своєї статевої пристрасті, діючи повторно, скориставшись дружніми відносинами із матір`ю останньої та жителькою села Біленьке Запорізького району Запорізької області ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , достовірно знаючи, що ОСОБА_11 ніде не працює, веде антисоціальний спосіб життя, схильна до вживання алкоголю, запрошував її разом із дочками ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до свого рибальського будинку, який розташований за адресою: Запорізька область, Запорізькій район, село Біленьке, біля вулиці Стадіонної, на березі річки Дніпро, за координатами 47,618743 північної широти та 33,045376 східної довготи, під приводом купання у річці та/або сумісного застілля, де на виконання свого злочинного умислу на вчинення розпусних дій щодо зазначеної малолітньої особи для задоволення своєї статевої пристрасті, пропонуючи малолітній ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , солодощі та гроші, неодноразово вчиняв щодо неї розпусні дії, які виражалися у оголенні, торканні та прогладжуванні грудей та статевих органів малолітньої ОСОБА_13 , а також примушуванні її до торкання руками та губами геніталій ОСОБА_7 .

Судом кваліфіковано такі дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 156 КК України, як вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.

Крім того, 30.07.2019 року, у денний час (встановити більш точний час у ході судового розгляду не вдалось), ОСОБА_7 , маючи умисел на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для задоволення своєї статевої пристрасті, діючи повторно, скориставшись дружніми відносинами із матір`ю останньої та жителькою села Біленьке Запорізького району Запорізької області ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , достовірно знаючи, що ОСОБА_11 ніде не працює, веде антисоціальний спосіб життя, схильна до вживання алкоголю, запросив її разом із дочками ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до свого рибальського будинку, який розташований за адресою: Запорізька область, Запорізькій район, село Біленьке, біля вулиці Стадіонної, на березі річки Дніпро, за координатами 47,618743 північної широти та 33,045376 східної довготи, під приводом святкування дня народження ОСОБА_12 , де на виконання свого злочинного умислу на вчинення розпусних дій щодо зазначеної малолітньої особи для задоволення своєї статевої пристрасті, завів її до своєї кімнати, де вчинив щодо малолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розпусні дії, які виразились у торканні та погладжуванні грудей та статевих органів малолітньої ОСОБА_12 .

Суд кваліфікує такі дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 156 КК України, як вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.

Крім того, у період часу з літа 2017 року до початку січня 2020 року, у денний час (встановити більш точний час у ході судового розгляду не вдалось), ОСОБА_7 , маючи умисел на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , для задоволення своєї статевої пристрасті, діючи повторно, скориставшись дружніми відносинами із матір`ю останньої та жителькою села Біленьке Запорізького району Запорізької області ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , достовірно знаючи, що ОСОБА_11 ніде не працює, веде антисоціальний спосіб життя, схильна до вживання алкоголю, запросив її разом із дочками ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у гості до свого рибальського будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на березі річки Дніпро, за координатами 47,618743 північної широти та 33,045376 східної довготи, де продовжуючи виконання свого злочинного умислу на вчинення розпусних дій щодо зазначеної малолітньої особи для задоволення своєї статевої пристрасті, ОСОБА_7 , пропонуючи малолітнім ОСОБА_13 та ОСОБА_12 солодощі та гроші, завів їх обох до своєї кімнати, де у присутності малолітньої ОСОБА_12 та їх матері ОСОБА_11 , вчинив щодо малолітньої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , розпусні дії, які виразились у оголенні, торканні та погладжуванні грудей та статевих органів малолітньої ОСОБА_13 .

Судом кваліфіковано такі дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 156 КК України, як вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.

Крім того, у період часу з літа 2017 року до початку січня 2020 року, у денний час (встановити більш точний час у ході судового розгляду не вдалось), ОСОБА_7 , маючи умисел на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для задоволення своєї статевої пристрасті, діючи повторно, скориставшись дружніми відносинами із матір`ю останньої та жителькою села Біленьке Запорізького району Запорізької області ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , достовірно знаючи, що ОСОБА_11 ніде не працює, веде антисоціальний спосіб життя, схильна до вживання алкоголю, запросив її разом із дочками ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у гості до свого рибальського будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на березі річки Дніпро, за координатами 47,618743 північної широти та 33,045376 східної довготи, де продовжуючи виконання свого злочинного умислу на вчинення розпусних дій щодо зазначеної малолітньої особи для задоволення своєї статевої пристрасті, ОСОБА_7 , пропонуючи малолітнім ОСОБА_13 та ОСОБА_12 солодощі та гроші, завів їх обох до своєї кімнати, де у присутності малолітньої ОСОБА_13 та їх матері ОСОБА_11 , вчинив щодо малолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розпусні дії, які виразились у оголенні, торканні та погладжуванні грудей та статевих органів малолітньої ОСОБА_12 .

Судом кваліфіковано такі дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 156 КК України, як вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.

Крім того, у період часу з літа 2017 року до початку січня 2020 року, у денний час (встановити більш точний час у ході судового розгляду не вдалось), ОСОБА_7 , маючи умисел на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета (згвалтування) щодо неповнолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для задоволення своєї статевої пристрасті, скориставшись дружніми відносинами із матір`ю останньої та жителькою села Біленьке Запорізького району Запорізької області ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , достовірно знаючи, що ОСОБА_11 ніде не працює, веде антисоціальний спосіб життя, схильна до вживання алкоголю, запросив її разом із дочками ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у гості до свого рибальського будинку, який розташований за адресою: Запорізька область, Запорізькій район, село Біленьке, біля вулиці Стадіонної, на березі річки Дніпро, за координатами 47,618743 північної широти та 33,045376 східної довготи, де продовжуючи виконання свого злочинного умислу на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета (згвалтування) щодо зазначеної неповнолітньої особи, ОСОБА_7 , пропонуючи неповнолітній ОСОБА_10 солодощі та гроші, вчинив щодо неї розпусні дії, які виразились у торканні та погладжуванні грудей та статевих органів неповнолітньої ОСОБА_10 , під час вчинення яких здійснив спробу введення свого пальця руки до статевого органу неповнолітньої ОСОБА_10 , що йому не вдалось через чинення опору потерпілою.

Суд кваліфікував такі дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК України, як закінчений замах на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене щодо неповнолітньої особи.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 не погодився за даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить вирок змінити в частині визнання винуватим ОСОБА_7 та закрити провадження.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_7 судом безпідставно взято до уваги:

- протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 15.06.2020 року ОСОБА_14 , - оскільки даний документ лише відображає обставини звернення особи до органів влади щодо можливого вчинення правопорушення;

- протокол огляду місця події від 15.06.2022 року, - оскільки протокол лише фіксує певні процесуальні слідчі дії. На думку апелянта посилання на належність обвинуваченому оглянутого приміщення та автомобіля на підставі письмових доказів слід вважати неналежними, оскільки докази стороною обвинувачення отримані не у процесуальний спосіб;

- висновки комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 340 від 25.08.2020 року щодо ОСОБА_7 , а також висновки комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 270, № 271, "№272; - не підтверджують факту скоєння злочину;

- покази неповнолітньої ОСОБА_10 та покази ОСОБА_12 , - містять суперечності та відрізняються від показів, наданих ними в судовому засіданні;

- покази свідка ОСОБА_14 , - не переконання адвоката не можуть братися до уваги судом, оскільки надавалися з чужих слів.

Також адвокат зазначає, що покази інших свідків - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , містять у собі лише припущення та переказ ймовірних обставин з чужих слів.

А відкидання судом показів свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_20 , - є безпідставним.

Вважає, що беззаперечних, достатніх та логічних доказів вчинення обвинуваченим інкримінованих правопорушень, стороною обвинувачення надано не було.

Крім того вважає, що судом першої інстанції було допущено процесуальні порушення, зокрема допит потерпілих проводився в режимі відеоконференції з іншого приміщення за допомогою відео-аудіо технічних пристроїв, які не надавали можливості обвинувачену ОСОБА_7 якісно сприймати хід судового провадження та виключало можливість останнього прийняти участь у допиті зазначених осіб.

Також в судовому провадженні приймали участь два законних представника (особа, призначена опікуном та особа, якій делеговані представницькі на певний проміжок часу повноваження органу влади), участь яких є взаємовиключними, оскільки з моменту призначення опіки, особа, яка є представником влади, не може виконувати функції законного представника неповнолітніх осіб, в судових дебатах приймала участь неуповноважена особа, яка представляє орган влади та не є законним представником.

Прокурор Запорізької окружної прокуратури ОСОБА_6 в своїй скарзі, з врахуванням доповнень, просить вирок скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 156 КК України - у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 156 КК України - у виді 8 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України - у виді 7 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі.

Уточнити резолютивну частину вироку у частині визнання обвинуваченого невинуватим за ч. 2 ст. 156 КК України, зазначивши про визнання ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156 КК України, а саме: в літній період 2017 року відносної ОСОБА_13 , 14.02.2019 року відносно ОСОБА_13 , 30.07.2019 року відносно ОСОБА_13 , 09.05.2020 відносно ОСОБА_21 , та виправданим за цими епізодами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України через недоведення вчиненням кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Посилається на те, що згідно п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003І «Про практику призначення судами кримінального покарання» при вирішенні) питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідної застосувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинання менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен врахувати, крім даних про особу винного і обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності, тощо.

Вирішуючи питання, який застосувати принцип при призначенні покарання ОСОБА_7 , вважає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим, при цьому не взявши до уваги обтяжуючі обставини, кількість злочинів та інше.

Так, ОСОБА_7 вчиняв зазначені злочини з прямим умислом, з мотивів задоволення своєї статевої пристрасті, достовірно знаючи, що дівчата не досягли 14-ти та 16-ти річного віку відповідно. Вчиняючи злочини, ОСОБА_7 , спричиняв шкоду нормальному моральному та фізичному розвитку потерпілих протягом тривалого часу, що частково призвело до формування антиморальних наслідків у сестер ОСОБА_10.

ОСОБА_7 вчинив дев`ять окремих епізодів злочинів сексуального характеру на протязі майже 3 років відносно неповнолітніх та малолітніх дівчат, 7 з яких відносяться до категорії тяжких, а 1 - до особливо тяжких злочинів. При цьому потерпілі фактично були беззахисними проти статевих посягань обвинуваченого, що негативно вплинуло на психіку дівчат та їх фізичний та моральний розвиток.

Крім того, вважає, що суд не в повній мірі врахував обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого - вчинення злочину особою повторно та вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини.

Під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_7 провину у І вчиненні злочинів не визнавав, намагався затягувати, як досудове розслідування так і судовий розгляд, надавав покази, які не узгоджуються з іншими доказами по справі.

Враховуючи кількість епізодів, тяжкість злочинів, які віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких, обставини які обтяжують покарання та наслідки вчинених злочинів, на думку прокурора, суд повинен був керуватись при призначенні остаточного покарання принципом часткового складання покарань.

Крім того прокурор вважає, що при ухваленні вироку суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Так, відповідно до ч. 1 п. 24 та ч. 2 п. 25 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» увагу судів звернуто на необхідність точного виконання вимог ст. 335 КПК України про зміст резолютивної частини обвинувального вироку, яка повинна бути викладена чітко і ясно, щоб при виконанні вироку не виникало сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом, та змісту інших рішень, викладених у цій частині вироку. У випадку, коли підсудний обвинувачувався у вчиненні декількох злочинів, кваліфікованих однією статтею (пунктом, частиною) кримінального закону, а підстави виправдання по них різні, в резолютивній частині вироку повинно бути зазначено, за якою з передбачених законом підстав та у вчиненні яких злочинів підсудного виправдано.

У порушення зазначених норм у резолютивній частині вироку суд визнав ОСОБА_7 винним за ч. 2 ст. 156 КК України та одночасно виправдав за цією статтею, не зазначивши при цьому, за яким саме епізодом, що може викликати сумніви та непорозуміння при сприйнятті вказаного судового рішення та його виконанні, що, на думку прокурора, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, прокурор подала до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу захисника, в яких просить просить апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вказує, що відповідно до вимог ч.9 ст. 352 КПК України, допит потерпілих здійснювався з використанням технічних засобів з іншого приміщення. Перед початком допиту судом було з`ясовано чи наявні заперечення сторін проти вказаного порядку, та жодних клопотань від сторони захисту не було.

Свідчення, надані потерпілими, повністю узгоджуються між собою та з іншими матеріалами справи, які у сукупності дають змогу стверджувати про винуватість ОСОБА_7 .

Під час апеляційного розгляду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали апеляційні вимоги сторони захисту, проти задоволення апеляційної скарги прокурора - заперечували.

Прокурор ОСОБА_6 підтримала вимоги своєї апеляційної скарги, просила їх задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги захисника - заперечувала.

Законний представник неповнолітніх потерпілих ОСОБА_9 підтримала апеляційну скаргу прокурора, проти задоволення апеляційної скарги захисника - заперечувала.

В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали свої позиції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судове рішення, відповідно до ст. 370 КПК, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час судового розгляду в достатній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального Закону та Конвенції.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочинів при обставинах, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за ч.1. ст. 156, ч.2 ст. 156, ч.2 ст.15, ч.3 ст. 152 КК України, а також вид та міра призначеного покарання - вірні та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що стороною обвинувачення не було надано достатній та логічних доказів вчинення обвинуваченим інкримінованих кримінальних правопорушень, та на допущені судом першої інстанції процесуальні порушення, на думку колегії суддів, є необґрунтованим.

Матеріалами справи встановлено, що судове слідство по ній проведено з дотриманням процесуальних норм, а висновки суду про винність ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

В обґрунтування свого висновку про винність ОСОБА_7 суд насамперед послався на покази неповнолітніх потерпілих, які ті давав як під час судового розгляду так і під час досудового слідства.

Як свідчить проведений судом аналіз, ці покази неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та малолітньої ОСОБА_13 відзначались послідовністю і узгодженістю між собою і містили дані щодо часу, способу застосування до них насильства, наслідків таких дій та інших фактичних обставин злочину, які складають елементи кримінально-караного діяння і які визнані доведеними судом і викладені в мотивувальній частині вироку.

Суть пояснень неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 зводилась до того, що з обвинуваченим знайома з 2017 року, її познайомила з ним матір. До обвинуваченого ходила в гості разом з матір`ю та сестрами у будинок біля річки у селі Біленьке. В той день сиділи разом у бесідці, ОСОБА_7 запропонував поїхати на його автомобілі за морозивом. Коли приїхали в магазин, купили морозиво, обвинувачений запропонував поцілувати його в інтимне місце, вона відмовилася, проте він ліз руками в її інтимне місце. Йому вдалося доторкнутися руками, оскільки вона була одягнена у плаття. Відповіла, що не хоче і все припинилося. Потім поїхали назад додому. Розповіла матері і вона сказала, що більше не будемо туди ходити. В інші рази, скільки раз і коли - не пам`ятає, ОСОБА_7 приставав, залазив під одежу і торкався руками за грудь і нижче. Водив сестер по черзі у кімнату. Мама знала, однак не реагувала. Мама у цей час сиділа з ними, або виходила. Бачила все, але не коментувала. Мама вживала алкоголь, ОСОБА_7 - ні.

Декілька разів обвинувачений заходив з нею до іншої кімнати, торкався її, не роздягав, ліз під одежу руками, торкався грудей, інтимних органів і через одяг і під одягом. Роздягати не намагався, з себе одежу не знімав. Болю вона не відчувала. Пропонував поцілувати його в половий орган, вона не погодилась. Декілька разів намагався засунути палець, але нічого не вдавалось, оскільки вона чинила опір. Було таке, що тримав її за руку, коли вона хотіла вийти з кімнати. Всі ці дії обвинувачений вчиняв коли вона туди приходила. Приходили з сестрами і матір`ю декілька разів на тиждень, у будні та вихідні на канікулах, у денний час. Також вона пам`ятає, що святкували день народження ОСОБА_22 у ОСОБА_7 . В подальшому сестри разом з мамою, без неї, ходили до обвинуваченого і у вечірній час також. Сестри не розповідали, що він робив, однак поверталися додому і у них були гроші та солодощі, які за їх словами їм дав ОСОБА_7 . ОСОБА_23 про все здогадувалася, більше ніхто не знав.

Відповідно до висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 270 від 13.07.2020 року, ОСОБА_10 , 2005 року народження, розладів психічної діяльності діяльності не виявляла та не виявляє у теперішній час, рівень розвиту відповідає віковим особливостям. На період скоєння протиправних дій (з 2017 року по кінець 2018 року) підекспертна була малолітня, могла формально розуміти характер скоєних проти неї протиправних дій (внаслідок недосвідченості у питаннях статевих стосунків та їх наслідків). Може правильно сприймати фактичну сторону обставин, які мають значення для справи та давати по ним відповідні показання. Потерпіла ОСОБА_10 у емоційній сфері виявляє підвищений рівень тривоги, стан стресу, обумовлений невдоволенням і фіксацією на своїх почуттях, ступень яких не заважає її активному соціальному функціонуванню як особистості. На період скоєння кримінального правопорушення відносно малолітньої потерпілої ОСОБА_10 враховуючи соціальну незрілість, що визначає нездатність повною мірою усвідомлювати складні закони суспільства і правила поведінки у ньому, незрілість вольових функцій, недостатню сформованість критичних здібностей і здібності адекватно (у повному обсязі у всіх сферах життя) прогнозувати наслідки, вона була здатна формально розуміти характер і значення скоєних з нею дій і не могла чинити опір. Не виявляє схильності до патологічного фантазування. Під час бесіди з експертами малолітня потерпіла ОСОБА_10 повідомила, що матір возила їх до знайомого ОСОБА_24 , він наливав мамі спиртне, сам не пив, завжди ходили туди втрьох, вона була там з 2017 по кінець 2018 року. Більше туди не ходила, бо стала більш дорослою, могла матері відмовити. Коли там була, обвинувачений торкався до неї та сестер, казав знімати трусики, давав за це гроші матері, і їх пригощав морозивом, цукерками. На питання експертів відповідала по суті, на ті питання, що стосуються матеріалів справи, напружується, засмучується, ніяковіє та відводить очі. Каже, що їй соромно. Повідомляє, що дійсно їздила разом з матір`ю до її знайомого ОСОБА_24 , й нього свій дім, туди завжди приїжджали втрьох, він по черзі заводив їх у кімнату, торкався, було неприємно, але терпіла, казала матері, вона не реагувала, за це давав нам цукерки, морозиво, матері давав гроші. На уточнення пояснила, що відчуває сором, але згодом освоюється і стає більш впевненою, описує всю ситуацію, чітко формулює свої думки. Пояснила, що мама возила їх до дядька ОСОБА_24 , приблизно з 2017 року, він наливав їй спиртне, вона сиділа і випивала, а він заводив її у іншу кімнату, торкався, мацав за груди, говорив, щоб вона взяла до рота член. Було неприємно, вона виверталась, але він казав - нічого страшного тут немає. Вона казала мамі, що їй погано і вона більше не поїде. Мама сказала, що треба і возила приблизно 2 роки. Коли вона подорослішала, то відмовилася сама, а менших дівчаток мама продовжувала возити. Також потерпіла зазначила, що боялася, що він полізе далі і вона може завагітніти, їй було соромно.

Неповнолітня потерпіла ОСОБА_12 суду пояснила, що з ОСОБА_7 її познайомила мама у нього дома на березі, дуже давно. Там також буди її сестри та мама. Вони і ходили туди і їздили, як часто - не памятає. ОСОБА_7 забирав їх на вулиці, іноді їздили вдвох з мамою, іноді з сестрою та мамою. Кожного разу ОСОБА_25 запрошував її у свою кімнату, зачиняв двері на замок, казав сісти на ліжко, потім клав та починав цілувати у половий орган. За це обіцяв гроші та солодощі. В чому вона була одягнена - не пам`ятає. В цей час мама була на кухні, пила алкоголь, який їй давав обвинувачений. Мамі розповідала, вона обіцяла більше туди не їздити, проте продовжували це робити. Бувало, що їздили разом з ОСОБА_26 . Було таке, що ОСОБА_7 торкався її полового органу руками та губами, вона була як роздягнута, так і одягнута. Знімав з неї штани та труси, бувало останній також роздягався. Торкався її зверху та знизу, біль не відчувала. Іншого не намагався просовувати. Один раз у кімнаті була присутня мама. Також були із сестрою. Вона завжди була проти та просила, що він відкрив двері.

Відповідно до висновків судової психолого-психіатричної експертизи № 271 від 13.07.2020 року, ОСОБА_12 2007 року народження, розладів психічної діяльності не виявляла та не виявляє у теперішній час, рівень розвитку відповідає віковим особливостям. За віком могла формально розуміти характер скоєних проти неї протиправних дій (внаслідок недосвідченості у питаннях статевих стосунків та їх наслідків). На теперішній час ОСОБА_12 психічних розладів, пов`язаних зі скоєнням стосовно неї протиправних дій не виявляє. Малолітня потерпіла ОСОБА_12 не виявляє будь-яких ознак емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку які б заважали їй правильно сприймати фактичну сторону обставин, які мають значення для справи та давати по ним відповідні показання. За віком малолітня потерпіла ОСОБА_12 унаслідок природної вікової психічної та соціальної незрілості могла формально розуміти характер та значення скоєних з нею дій та не могла чинити опір. У емоційній сфері малолітня потерпіла ОСОБА_12 виявляється відчуття невдоволенності, направленість на ризикові дії. У ході обстеження ОСОБА_12 за формою викладення матеріалу не виявляє схильності до патологічного фантазування. Малолітня потерпіла ОСОБА_12 виявляє достатній рівень розвитку, словникового запасу, може самостійно формулювати свою думку. Під час бесіди із експертами потерпіла ОСОБА_12 повідомила, що мама приводила їх до дяді ОСОБА_27 , він до них торкався, мацав груди, органи, давав цукерки, морозиво, гроші. Їй це не подобалось. Також він просив, щоб вони торкалися до його органу, казав, що йому буде це приємно. Експертами зазначено, що потерпіла на питання відповідає по суті, на ті питання, що стосуються матеріалів справи, напружується, засмучується, ніяковіє, відводить очі. Каже, що їй соромно. Також повідомила, що їздила разом з матір`ю та ОСОБА_26 до її знайомого ОСОБА_24 . Вона казала мамі, що це їй не подобається, однак мама не реагувала та змушувала їх ходити туди. ОСОБА_37 мама не брала, бо боялася, що вона може розповісти комусь через свій характер. Пізніше, в ході бесіді потерпіла також пояснила, що дядя ОСОБА_28 заводив її у іншу кімнату, торкався її, засував пальці їй "туда", говорив, щоб вона взяла до рота, гладила його, облизував їй там. Їй було боляче, вона виверталася, але він казав - так треба.

Малолітня потерпіла ОСОБА_13 суду пояснила, що ОСОБА_7 знайомий її мами, вперше зустрілася з ним у 2017 чи у 2018 році на автобусній станції, потім пішли до нього у будиночок на Дніпрі в селі Біленьке. Приходила до нього у гості не дуже часто, а ОСОБА_29 та ОСОБА_30 - часто. Приходила іноді з сестрами, іноді одна. Іноді заходила до кімнати до ОСОБА_7 , який давав їй солодощі просто так, іноді - не просто так, однак за що - пояснити не може, тому що соромно. Памятає, що ОСОБА_7 зняв з себе одяг, коли вона навчалася в 3-му чи в 4-му класі. З неї знімав штани, труси, іноді вона кусала його за руку та вибігала. Це було не один раз. Одна раз були сестра з мамою в одній кімнаті. Він міг роздягтися та бути з двома сестрами. ОСОБА_7 трогав її за грудь, полові органи, іноді в одязі, іноді - без. Трогав її не тільки руками. Словами казав та заставляв її трогати та облизувати свій половий орган. Скільки разів - не пам`ятає. Після цього давав їй солодощі та гроші - 200, 100, 50 грн., які забирала мама. Вона лежала в його ліжку та боялася піти. Ходила до обвинуваченого додому десь з 2017 року по 2019 рік. Із сестрами обговорювала, мамі також казала. Приходили приблизно раз на тиждень, бувало одна, бувало - з сестрою. Спочатку сиділи, а потім обвинувачений відводив у свою кімнату та починав приставати, трогати руками за полові ограни, бувало по черзі, або одночасно. Роздягав її і сестру, знімав штани чи шорти, нижню білизну, залазив під футболку чи кофту. Розповідали також бабусі ОСОБА_31 , вона запропонувала пожити у неї, але потім приходила мама і кричала. Також потерпіла пояснила, що відмічали там день народження ОСОБА_32 і у цей день заводив до кімнати лише ОСОБА_33 . Кілька разів вони з сестрами плакали, ОСОБА_30 не хотіла більше приходити.

Відповідно до висновків комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №272 від 13.07.2020 року, ОСОБА_13 , 2009 року народження, розладів психічної діяльності не виявляла та не виявляє у теперішній час, рівень розвитку відповідає віковим особливостям. За віком могла формально розуміти характер скоєних проти неї протиправних дій (внаслідок недосвідченості у питаннях статевих стосунків та їх наслідків). На теперішній час ОСОБА_13 психічних розладів, пов`язаних зі скоєнням стосовно неї протиправних дій не виявляє. Малолітня потерпіла ОСОБА_13 не виявляє будь-яких ознак емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку які б заважали їй правильно сприймати фактичну сторону обставин, які мають значення для справи та давати по ним відповідні показання. За віком малолітня потерпіла ОСОБА_13 унаслідок природної вікової психічної та соціальної незрілості могла формально розуміти характер та значення скоєних з нею дій та не могла чинити опір. У емоційній сфері виявляється відчуття невдоволеності, напруженості, престороги. У ході обстеження ОСОБА_13 за формою викладення матеріалу не виявляє схильності до патологічного фантазування. Під час бесіди із експертами потерпіла пояснила, що мама їх приводила до дяді ОСОБА_27 , він до них торкався, їй це не подобалось, На запитання експертів відповідала по суті, на ті питання, що стосуються матеріалів справи, напружується, засмучується, ніяковіє, відводить очі. Зазначила, що їй було неприємно за це, боялась розповісти, це сором». Ставлення до обстеження поверхневе, формальне. Описує всю ситуацію неохоче, непослідовно. Здебільшого відповідає на поставлені питання. «Одного разу мама возила нас до дядьки ОСОБА_27 і казала ОСОБА_22 зайти до нього, він дасть їй цукерок. Дядько зняв свої труси, тоді я злякалась, просила маму більше не ходити до нього. Потім вони знову пішли і він заводив мене і ОСОБА_22 у іншу кімнату. Торкався, засовував пальці мені туди, гладив мене. Мені було боляче, я виверталась, він потім давав нам печиво і цукерки».

Судом було взято до уваги і пояснення свідка ОСОБА_14 , начальника відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Біленьківської сільської ради Запорізької області, яка у судовому засіданні пояснила, що у 2018 року бабусі родини ОСОБА_34 зверталася до неї щодо втягування матір`ю дітей у проституцію, однак проведеною перевіркою вказані факти не підтвердилися. У січні 2020 року ОСОБА_35 почала зловживати спиртними напоями і дівчат було вилучено від матері. Однак у березні 20200 року було надано дозвіл на проживання в сім`ї ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_36 . Перед судовим засіданням свідок поговорила з дівчатами окремо, і ОСОБА_30 розплакалась та розповіла, що у 2017 році мама познайомила її з ОСОБА_7 , вони приїхали до нього додому, він купив їй хрестик і сказав, що він тепер її хрещений. Мати пила, а він - ні. Потім почали їздити всі дівчата разом, ОСОБА_37 - рідко, а ОСОБА_22 , ОСОБА_26 та ОСОБА_38 - разом з матір`ю їздили дуже часто. В один із таких візитів дядя ОСОБА_28 запросив ОСОБА_33 у дальню кімнату, в перший візит трогав за інтимні місця, після чого почав роздягати, а в подальшому намагався вставити свій половий орган в її половий орган, але у нього не вийшло, оскільки вони починали плакати і у нього пропадало бажання.

Також свідок пояснила, що ОСОБА_26 розповідала те ж саме. Розказувала, що частіше він запрошував їх окремо, іноді разом. Також дівчата розповідали, що він засовував свій половий орган їм в рот. Давав солодощі, гроші, ОСОБА_22 більше, оскільки вона його хрещена. ОСОБА_22 також розповідала, що коли їй ставало дуже страшно, вона відкривала щеколду та вибігала. ОСОБА_26 розповідала, що він двічі або тричі не давав їй піти тримав за руку або ногу.

Це відбувалося кожного разу, коли дівчата приїжджали до нього, починаючи з 2017 року на канікулах та рідко на вихідних. Останній раз - на зимових канікулах 2019 року. Матір про це знала. Відразу після спілкування з дівчатами, свідок звернулася до поліції.

Свідок ОСОБА_39 , бабуся потерпілих, суду пояснила, що ОСОБА_40 таким займався вже давно, підшукував дівчат з неблагополучних сімей, щоб ніхто не дізнався. Її онуки почали їздити до обвинуваченого приблизно у 2016 - 2917 році. На запитання до дівчат, чи торкався ОСОБА_40 їх, чи гладив, вона відповіли, що так. Коли дівчата приходили до неї, то нічого не розповідали, а плакали, тому вона звернулася у селищну раду та поліцію.

Узгоджені з викривальними показами потерпілих містяться дані також містяться:

- у показах свідка ОСОБА_16 , яку суду першої інстанції пояснила, що є сусідкою ОСОБА_34 , ОСОБА_7 неодноразово підвозив додому на автомобілі ВАЗ коричнево-зеленого кольору ОСОБА_41 та її трьох старших дівчат. ОСОБА_23 була у п`яному вигляді із пакунками, дівчата з подарунками - пачками кукурудзяних паличок. Мати наряджала дівчат у гості не по віку - у жіночі пеньюари. Також ОСОБА_42 розповідала, що ОСОБА_7 її кум. По селу ходили чутки, що обвинувачений розбещує малолітніх дівчат;

- у показах свідка ОСОБА_43 , яка вказала, що є сусідкою ОСОБА_34 , ОСОБА_41 охарактеризувала як матір - негативно, вона часто водила дітей на пляж. ОСОБА_44 розповідала, що вони ходять на берег до хрещеного. Мати одягала дітей неадекватно, у прозорі платтячка. Також бачила, як ОСОБА_7 , весною чи літом 2019 року, неодноразово, 2-3 рази на тиждень, спочатку на сірій - асфальтового кольору, а потім на світлій Таврії, підвозив ОСОБА_34 . Ближче до осені 2019 року, ОСОБА_7 до вулиці не доводив, а висаджував раніше, оскільки по селу вже ходили чутки, чому ОСОБА_35 возить туди дівчат. Назад приїжджали і в 18.00 годині і в 20.00 годин, бували і світло і темно на вулиці;

- у показах свідка ОСОБА_45 , який пояснив, що працював у ОСОБА_7 приблизно три роки назад, тобто до 2019 року. Бачив ОСОБА_11 на березі, поряд на берегу гуляли її діти. ОСОБА_25 знаходився на берегу кожен день з понеділка по суботу. Також брав у ОСОБА_7 його автомобіль та приїздив за його проханням до ОСОБА_11 оббивати вікна перед осінню. За роботу йому заплатив ОСОБА_7 ;

- у показах свідка ОСОБА_46 , який зазначив, що ОСОБА_7 є його товаришем, охарактеризував останнього з позитивної сторони. Зазначив, що неодноразово був у ОСОБА_7 на березі з лютого 2017 року та ніколи не міг уявити, що останнього можуть звинуватити у вчиненні такого злочину. За цей період був у обвинуваченого приблизно два рази на тиждень та бачив, що матір приходила з дітьми, вони разом сиділи в альтанці за столиком;

- та іншими доказами, зокрема показами свідків і письмовими матеріалами, в їх сукупності.

Наведеними у вироку даними спростовані твердження обвинуваченого про те, що він не спричиняв інкримінованих йому дій щодо потерпілих, про відсутність в справі доказів його вини та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

З вироку видно, що судом дана оцінка і перевірена версія обвинуваченого про те, що потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 ніколи не були в його рибацькому будинку, що ніколи не давав їм ні солодощів, ні грошей. Дана версія не знайшла свого підтвердження ні в ході судового розгляду у суді першої інстанції, і під час апеляційного перегляду справи.

Таким чином, давши аналіз зібраним у справі доказам у їх сукупності та належним чином їх оцінивши, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні ним зазначених у вироку злочинів, за які його засуджено, а дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 165, ч.2 ст. 156, ч.2 ст.15, ч.3 ст. 152 КК України.

Аналізуючи вимоги апеляційної скарги захисника про те, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 15.06.2020 року та протокол огляду місця події від 15.06.2022 року, оскільки зазначені докази лише фіксують певні процесуальні дії, що протокол огляду був отриманий стороною обвинувачення не у процесуальний спосіб, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки зазначені захисником документи були оцінені судом в сукупності з іншими доказами та обставинами по справі, їм було надано належної правової оцінки.

Доказів допущених стороною обвинувачення процесуальних порушень як під час прийняття заяви про вчинення злочину, так і під час проведення огляду місця події, захисником не надано.

Як вбачається з матеріалів провадження, огляд місця події було проведено згідно вимог ст. 237 КПК України, з письмового дозволу ОСОБА_7 , який орендував вказане приміщення на підставі договору оренди землі від 16.09.2008 року, в присутності двох понятих та спеціаліста - криміналіста. В результаті проведеного огляду було складено протокол, підписаний всіма учасниками слідчої дії. Будь-яких зауважень чи клопотань, ні обвинувачений ОСОБА_7 , ні інші учасники - не заявляли.

Отже, посилання адвоката на те, що зазначені вище докази були отримані не у процесуальний спосіб - не заслуговують на увагу.

До такого ж висновку приходить колегія суддів і щодо твердження апелянта про те, що висновки комплексної судової психолого - психіатричної експертизи № 340 від 25.08.2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 не підтверджують факту скоєння останнім злочину, а лише дають відповіді на конкретні питання.

Колегія суддів зазначає, що зазначений висновок експертизи підтверджує факт відсутності у ОСОБА_7 на час інкримінованих йому дій та на час обстеження розладів психічної діяльності та можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Що було взято судом до уваги при прийнятті рішення щодо наявності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, правильності кваліфікації його дій та при призначенні покарання.

Не є обґрунтованими і твердження захисника про те, що покази потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , мають в собі суперечності і неточності, та суттєво відрізняються від показів, наданих ними під час досудового розслідування. Апелянт зазначив про незрозумілість неодноразового відвідування дівчатами рибацького будинку, незважаючи на те, що їм це було неприємно.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 23 КПК України, судом було надано оцінки показам неповнолітніх потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_47 , наданими безпосередньо суду. Пояснення останніми були надані в міру свого фізичного розвитку та емоційного стану та містили необхідні дані про факти вчинення щодо них протиправних дій протягом літа 2017 року до початку січня 2020 року, із зазначенням розташування рибацького будинку, кімнат у ньому, предметів обстановки, тощо. Неповнолітні потерпіли також вказали, що у рибацький будинок до ОСОБА_7 їх водила мати, навіть тоді, коли вони заперечували проти цього.

На думку колегії суддів, покази неповнолітніх потерпілих є логічними узгоджені між собою та іншими доказами по справі. Будь-яких даних, що можуть свідчити про те, що потерпілі можуть обмовляти обвинуваченого ОСОБА_7 - матеріали справи не містять та стороною захисту не надано.

Також на думку колегії суддів не є слушними і твердження адвоката про те, що покази свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_48 , ОСОБА_16 та ОСОБА_43 , містять у собі лише припущення та переказ ймовірних обставин з чужих слів.

Згідно вироку, ОСОБА_14 надала суду пояснення з приводу своєї роботи з сім`єю ОСОБА_34 , як начальника відділу соціального захисту та щодо даних, які їй повідомили дівчата - ОСОБА_49 та ОСОБА_50 щодо обставин відвідування рибацького будинку ОСОБА_7 .

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 166/362/19 від 07.10.2021 року, показання, які містять висловлювання іншої особи, надані з метою доведення того, що інша особа висловилася саме так за певних обставин, не можуть вважатися показаннями із чужих слів відповідно до ст. 97 КПК України, оскільки у такому разі вони є повідомленням про факт висловлювання, який свідок безпосередньо спостерігав.

Свідок ОСОБА_39 розповіла суду про те, що вона запитувала у своїх онук, чи торкався та гладив їх ОСОБА_40 - дівчата плакали, а ОСОБА_26 сказала, що так.

Свідки ОСОБА_51 та ОСОБА_43 , є сусідами сім`ї ОСОБА_34 і повідомили суду, що бачили неодноразово, що ОСОБА_7 привозив додому дівчат ОСОБА_34 та матір.

Отже апеляційні доводи захисника про те, що пояснення свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_48 , ОСОБА_16 та ОСОБА_43 містять в собі припущення та переказ ймовірних обставин з чужих слів, є необґрунтованими.

Не заслуговують на увагу і твердження захисника про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_46 , ОСОБА_52 , ОСОБА_20 та ОСОБА_20 .

Згідно вироку, суд взяв до уваги покази свідка ОСОБА_46 , який підтвердив факт спілкування ОСОБА_11 разом з малолітніми дітьми із ОСОБА_7 та їх сумісне проведення часу.

Свідок ОСОБА_53 суду пояснив, що працював у ОСОБА_7 з весни 2020 року до моменту його затримання у липні 2020 року. Даний період не відповідає період вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 . Даних на підтвердження невинуватості останнього, вказаний свідок не надавав.

Пояснення свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_20 було також взято до уваги судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами по справі. Зокрема, і з урахуванням показань зазначених свідків, суд прийшов до висновку про відсутність доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 розпусних дій щодо малолітньої потерпілої ОСОБА_13 за епізодом від 14.02.2019 року.

До такого ж висновку приходить колегія суддів і щодо тверджень сторони захисту про те, що у порушення норм кримінального процесуального закону, допит потерпілих проводився в режимі відеоконференції з іншого приміщення, що не давало обвинуваченому можливості якісно сприймати хід судового засідання та прийняти участь у допиті зазначених осіб, та що в судовому провадженні приймали участь два законних представника потерпілих, що на думку захисника, не відповідає вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів провадження, допит потерпілих було проведено судом згідно вимог ч.4 ст. 354 КПК України, про що було постановлено відповідну ухвалу суду, в присутності представника неповнолітніх потерпілих - ОСОБА_9 та психолога ОСОБА_54 , а потім і за участі другого законного представника - ОСОБА_55 - матері-виховательки дітей, позбавлених батьківського піклування - ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 44 КПК України, як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім`ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний.

Таким чином, участь у судовому засіданні двох представників неповнолітнього потерпілого - матері - виховательки та представника органу опіки та піклування, була забезпечена відповідно до вимог кримінального процесуального закону, і будь-яких порушень в цій частині, не виявлено.

Згідно журналів судових засідань від 27.09.2021 року (т.4 ар.пр. 15-17, 66-80, 108-116), та технічного запису, обвинувачений та його захисник мали реальну можливість якісно сприймати хід судового засідання, ставити запитання потерпілим, і, відповідно до матеріалів провадження, наданим правом сторона захисту скористалася в повному обсязі. Будь-яких клопотань чи зауважень щодо неналежної якості проведення судового засідання в режимі відеоконференції, суду заявлено не було.

При цьому, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК України обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечних діянь й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 156, ч.2 ст. 156, ч.2 ст.15, ч.3 ст. 152 КК України.

Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_7 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні.

Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.

В зв`язку з цим, апеляційні доводи захисника про допущені судом першої інстанції порушення норм кримінального процесуального закону та про відсутність доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, за які його засуджено, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналізуючи доводи прокурора про необґрунтованість призначення обвинуваченому занадто м`якої міри покарання, колегія суддів зазначає, що відповідно з вимогами ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Із роз`яснень, які містяться в п. 3 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» вбачається, що суди визначаючи ступінь тяжкості скоєного злочину, зобов`язанні виходити з класифікації злочинів, а також з особливостей конкретного злочину та обставин його скоєння (форма вини, мотив, спосіб скоєння, кількість епізодів, характер та ступінь тяжкості наслідків та інше).

Вказані вимоги Закону судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі.

Приймаючи рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції послався на тяжкість вчинених злочинів, які відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесені до категорій умисних нетяжкого, тяжкими та особливо тяжкими злочинами у сфері статевої свободи та статевої недоторканості малолітніх осіб, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має постійний дохід, є особою похилого віку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Крім того, судом було взято до уваги тривалість протиправних відносин сексуального характеру щодо малолітніх потерпілих, підвищену суспільну небезпеку вчинених злочинів та відсутність каяття обвинуваченого.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом визнано вчинення злочину особою повторно та вчиненні кримінального правопорушення у присутності дитини.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Тому, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_7 , слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій, передбачених статтями ч.1 ст. 156, ч.2 ст. 156, ч.2 ст.15, ч.3 ст. 152 КК України, та призначити остаточне покарання на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш судового покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 8 років. На думку колегії суддів, саме такий вид та розмір покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню ним нових злочинів.

При цьому апеляційний суд враховує і практику рішень Європейського суду з прав людини. Так, в справі "Скополла проти Італії" від 17.09.2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Отже, доводи апеляційної скарги прокурора про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 занадто м`якого покарання, є необґрунтованими.

Аналізуючи вимоги апеляційної скарги сторони обвинувачення про необхідність уточнення резолютивної частини вироку та зазначення про визнання ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156 КК України за епізодами: в літній період 2017 року щодо ОСОБА_13 , 14.02.2019 року щодо ОСОБА_13 , 30.07.2019 року щодо ОСОБА_13 , 09.05.2020 року щодо ОСОБА_21 , колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 п. 24 та ч. 2 п. 25 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», звернуто увагу судів на необхідність точного виконання вимог ст. 335 КПК України про зміст резолютивної частини обвинувального вироку, яка повинна бути викладена чітко і ясно, щоб при виконанні вироку не виникало сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом, та змісту інших рішень, викладених у цій частині вироку. У випадку, коли підсудний обвинувачувався у вчиненні декількох злочинів, кваліфікованих однією статтею (пунктом, частиною) кримінального закону, а підстави виправдання по них різні, в резолютивній частині вироку повинно бути зазначено, за якою з передбачених законом підстав та у вчиненні яких злочинів підсудного виправдано.

Однак, у порушення зазначених норм, у резолютивній частині вироку суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винним за ч. 2 ст. 156 КК України та одночасно виправдав за цією статтею, не зазначивши при цьому, за яким саме епізодом, що може викликати сумніви та непорозуміння при сприйнятті вказаного судового рішення та його виконанні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга прокурора - підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 слід змінити та зазначити в резолютивній частині вироку рішення про визнання невинуватим ОСОБА_7 за ч.2 ст. 156 КК України за окремими епізодами.

Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, по справі не встановлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 20 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст. 156 КК України - змінити, зазначивши в резолютивній частині вироку про визнання ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156 КК України, по епізодам: в літній період 2017 року щодо ОСОБА_10 , 14.02.2019 року щодо ОСОБА_13 , 30.07.2019 року щодо ОСОБА_12 , 09.05.2020 року щодо ОСОБА_21 та вважати ОСОБА_7 виправданим за цими епізодами на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю стороною обвинувачення вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

____________________ ____________________ ____________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4