Ухвала

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 450/4756/13-ц

провадження № 61-4144ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення вартості безпідставно отриманого майна,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення вартості безпідставно отриманого майна.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

29 грудня 2021 року ОСОБА_1 уперше звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною третьою статті 185, частиною другої статті 393 ЦПК України (заявником не усунуто недоліки, вказані в ухвалі Верховного Суду від 01 лютого 2022 року).

21 березня 2023 року ОСОБА_1 удруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року.У касаційній скарзі містилося клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявнику: вказати та довести існуванням не будь-яких обставин, які суд може оцінити як поважні, чи не поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, а саме обставин, визначених пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України (факту неповідомлення про розгляд справи у суді апеляційної інстанції або обґрунтувати існування обставин непереборної сили); доплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

24 квітня 2023 року від ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, а саме: квитанція про сплату судового збору за подання касаційної скарги; заява, в якій заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що 23 лютого 2023 року уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Стасівим А. П., а вже 02 березня 2023 року останній повідомив його про неможливість виконання умов договору у зв`язку з його мобілізацією для проходження військової служби внаслідок введення воєнного стану в Україні. 02 березня 2023 року між ним та адвокаткою Іленко Ю. Р. укладений договір про надання правової допомоги, а вже 05 березня 2023 року остання у зв`язку з активними бойовими діями на території України виїхала у Республіку Польща, однак запевнила його, що буде контролювати стан розгляду касаційної скарги та повідомляти про будь-які прийняті рішення Верховним Судом. 01 червня 2022 року ним отримана ухвала Верховного Суду від 19 травня 2022 року про визнання неподаною та повернення касаційної скарги. Отримавши вказану ухвалу, він звернувся до своєї представниці - адвокатки Іленко Ю. Р., яка мала звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою у новій редакції. Він неодноразово цікавився у своєї представниці щодо стану розгляду його касаційної скарги, однак остання запевняла його, що усі необхідні документи від його імені направила на адресу Верховного Суду. З початку 2023 року його представниця - Іленко Ю. Р. перестала виходити з ним на зв`язок, що стало підставою для звернення до іншого юриста, який повідомив його, що згідно інформації з офіційного сайту Верховного Суду після 19 травня 2022 року будь-які документи за його касаційною скаргою, в тому числі і нова її редакція, не подавалися. Зазначає, що ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху та повернення касаційної скарги отримані ним в період дії воєнного стану в Україні, а тому, відповідно до рекомендацій Ради суддів України від 02 березня 2022 року, строки для подання касаційної скарги по можливості можуть продовжитися щонайменше до закінчення воєнного стану.

Вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Тлумачення наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що у разі пропуску строку на касаційне оскарження у межах одного року, він може бути поновлений за наявності відповідного клопотання учасника справи та за умови доведеності наявності поважних причин такого пропуску.

Зі спливом річного строку - особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, оскільки такий строк є присічним, за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 394 ЦПК України.

Тож, при поданні касаційної скарги після спливу одного року з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, такий строк може бути поновлений лише при доведеності існування виключних обставин, визначених у пунктах 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1 Конституції України.

У цій справі ОСОБА_1 звертався до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 лютого 2021 року у квітні 2021 року. Тобто ініціатором апеляційного перегляду був саме ОСОБА_1 .

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року складений 28 жовтня 2021 року. За змістом оскаржуваного судового рішення апеляційного суду вказано, що сторони у справі про розгляд справи повідомлені належним чином.

Річний строк, який відповідно до положень частини третьої статті 394 ЦПК України обраховується від дня складання повного тексту оскаржуваної постанови, у цій справі сплинув 28 жовтня 2022 року. Касаційна скарга подана 21 березня 2023 року, тобто більше ніж через рік з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, що дає підстави для висновку, що заявником істотно пропущено строк на касаційне оскарження.

Положення процесуального закону дозволяють поновити пропущений більше ніж на рік строк на касаційне оскарження лише за наявності виключних обставин, а саме: неповідомлення про розгляд справи особи, яка подає касаційну скаргу, або не залучення такої особи до участі у справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; виникнення обставин непереборної сили.

ОСОБА_1 не є особою, яка не була повідомлена про розгляд або результат розгляду справи, що визнається самим заявником, тому підстави для поновлення строку, визначені пунктом 1 частини третьої статті 394 ЦПК України, відсутні.

Аналізуючи обставини, наведені заявником у клопотанні про поновлення строку, на предмет наявності підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд виходить із такого.

Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Доводи заявника про те, що його представниця - адвокатка Іленко Ю. Р. неналежним чином виконувала свої обов`язки щодо надання правової допомоги, оскільки не направила касаційну скаргу у новій редакції до Верховного Суду, не є такими, які можуть бути оцінені як непереборні обставини з огляду на таке.

В цивільному судочинстві адвокат не наділений самостійними процесуальними правами та не є стороною у справі, а лише здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Водночас, сторона у справі на свій розсуд обирає спосіб реалізації своїх процесуальних прав: звернутися до суду особисто або через представника. Наведене дає підстави для висновку, що за наявності представника (адвоката) сторона не позбавлена можливості самостійно вчиняти процесуальні дії, у тому числі, з метою недопущення ризиків настання негативних наслідків.

Необхідно підкреслити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація цього права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями процесуального закону. Зловживання процесуальними правами не допускається.

29 грудня 2021 року ОСОБА_1 уперше звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року. Ця касаційна скарга була підписана самим позивачем ОСОБА_1 , а не його представником/представницею, про що свідчить його підпис на останній сторінці касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року касаційну скаргу повернуто заявнику. 01 червня 2022 року ця ухвала Верховного Суду отримана заявником, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення,

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою у новій редакції особисто, або за допомогою іншого представника.

У березні 2023 року ОСОБА_1 також подав касаційну скаргу, підписану особисто, а не представником.

Посилання заявника на те, що відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану, Верховний Суд вважає частково обґрунтованими.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому продовжено й триває досі.

Питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте, сам лише факт запровадження воєнного стану на всій території України не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного більше ніж на один рік строку на касаційне оскарження без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення саме ним відповідної процесуальної дії у визначений законом строк в період воєнного стану.

ОСОБА_1 не доведено існування обставин непереборної сили, які у зв`язку з запровадженими в Україні воєнного стану перешкоджали йому подати касаційну скаргу вчасно.

Верховний Суд зауважує, що після запровадження воєнного стану на території України діяльність судів не зупинялася. Лише на окупованих територіях змінено територіальну підсудність судових справ. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду працював у штатному режимі.

Оцінивши наведені ОСОБА_2 у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження обставини, Верховний Суд дійшов переконання про відсутність виключних обставин для поновлення пропущеного більше ніж на один рік строку на касаційне оскарження судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Оскільки касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, наведені заявником обставини не можна віднести до виключних випадків, передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 393, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 лютого 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року відмовити.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення вартості безпідставно отриманого майна відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний