СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року                                м. Харків                        Справа № 922/1023/23  

          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя  Крестьянінов О.О.

за участю секретаря судового засідання  Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , вх. № 609 Х/2 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.03.2023, постановлену суддею Усатим В.О. у приміщенні Господарського суду Харківської області у справі № 922/1023/23

за заявою ОСОБА_1 , м.Харків,

до ОСОБА_1 , м.Харків,

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, в якій просила суд прийняти заяву, відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича, здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, задовольнити заяву, винести постанову, визнати її неплатоспроможною, прийняти пропозицію - запропонований план реструктуризації, зупинити всі штрафні санкції, пеню, комісію, проценти, ввести мораторій, починаючи з дня винесення рішення.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.03.2023 повернуто ОСОБА_1 заяву від 20.03.2023 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Попереджено ОСОБА_1 про неприпустимість зловживання процесуальними правами та про відповідальність за таке зловживання.

У мотивувальній частині вказаної ухвали суд зазначив, що ОСОБА_1 всупереч вимогам Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано докази авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у повному обсязі; доданий до заяви договір про оплату праці підписаний лише арбітражним керуючим Хомичем Р.В. та не містить підпису іншої сторони, а саме, фізичної особи ОСОБА_1 , отже, вказаний договір не є укладеним; боржницею не надано належних та допустимих доказів можливості в подальшому здійснити оплату послуг арбітражного керуючого у справі про його неплатоспроможність після реалізації майна боржника; заявниця стверджує, що у неї наявна заборгованість перед 4 банками та 14 мікрофінансовими організаціями, проте до матеріалів заяви надано докази наявності правовідносин не з усіма зазначеними нею кредиторами; відсутність доказів наявності первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутися до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства; до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявницею долучено пропозиції щодо реструктуризації боргів, відповідно до яких не визначено суму для задоволення вимог кредиторів, зазначено від`ємну цифру (менше за нуль, а саме -2684 грн) та фактично запропоновано до списання кредиторську заборгованість, тоді як план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Окрім того, суд першої інстанції в ухвалі вказав, що заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність із вх. № 1023/23 від 20.03.2023 є третьою заявою ОСОБА_1 , поданою з ідентичними недоліками, що вже були предметом дослідження судом (а саме, відповідні заяви подавалися нею 08.12.2022 та 17.02.2023) та щодо яких судом було постановлено ухвали з викладеними відповідними роз`ясненнями й мотивами, поряд із цим, виявлені судом недоліки заявниця не виправляє; на думку суду, звернення ОСОБА_1 втретє з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність із ідентичними попереднім заявам недоліками є фактично зловживанням процесуальними правами учасника судового процесу, дії якого повинні відповідати критеріям добросовісності при користування процесуальними правами. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність (із ідентичними попереднім заявам недоліками), зазначивши, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; згідно з ч. 3 ст. 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

ОСОБА_1 подала до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.03.2023 у справі №922/1023/23 скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду; скаргу розглядати за її відсутності.

В обґрунтування вимог скарги заявниця зазначає наступне:  якщо суд першої інстанції мав сумніви щодо відкриття провадження у справі, він не був позбавлений права залишити заяву без руху та надати відповідний строк для усунення недоліків, однак цього не зробив та одразу ж повернув заяву у справі про неплатоспроможність, чим порушив приписи процесуального законодавства; Кодекс України з процедур банкрутства не містить такої підстави для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника, як відсутність у додатках до заяви певних доказів; обставинами, які доводять наявність зловживання процесуальними правами учасником справи є: наявність відповідного процесуального права в учасника справи; використання такого права завідомо без наявності як фактичних, так і юридичних підстав; реалізація процесуального права переслідує мету штучного маніпулювання процесуальним порядком розгляду справи, однак право на звернення позивача (заявника) з новим позовом (заявою) у даній справі є реалізацією останнім права на судовий захист у обраний ним спосіб (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №910/12501/21). Також заявниця скарги посилається на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №  910/10680/21 та від 14.06.2022 у справі №  910/10680/21. При цьому в апеляційній скарзі заявниця не спростовує обставин, про які зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі, а саме - того, що заява від 20.03.2023 є ідентичною за змістом до двох попередніх заяв, повернутих господарським судом.

Також ОСОБА_1 просила суд звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в порядку ч.1, 2 ст.8 Закону України "Про судовий збір", посилаючись на скрутний матеріальний стан (на доказ відповідних обставин до скарги додано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2020 року по 1 квартал 2023 року, а також довідку Пенсійного фонду України станом на 15.03.2023, відповідно до яких у 2022 році доходи у ОСОБА_1 відсутні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 клопотання ОСОБА_1 задоволено, звільнено її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.03.2023 у справі №922/1023/23, повідомлено заявника, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "10" травня 2023 р. о 12:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №   131.

Іншою ухвалою від 03.04.2023 матеріали справи №922/1023/23 витребувано у Господарського суду Харківської області, оскільки апеляційна скарга надійшла безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду.

13.04.2023 до суду надійшли матеріали справи №922/1023/23.

ОСОБА_1 , повідомлена належним чином про час та місце судового засідання, не взяла у ньому участі (особисто або через представника), заяв та клопотань до суду не подавала. Як уже зазначалося, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд розглядати скаргу за її відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

17.03.2023 Фізична особа ОСОБА_1 подала до господарського суду Харківської області заяву (вх.№1023/23 від 20.03.2023) про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, в якій просить суд прийняти заяву, відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича, здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, задовольнити заяву, винести постанову, визнати її неплатоспроможною, прийняти пропозицію - запропонований план реструктуризації, зупинити всі штрафні санкції, пеню, комісію, проценти, ввести мораторій, починаючи з дня винесення рішення.

В обґрунтування вищенаведених вимог до заяви додано роздруківки документів (а.с. 8 – 134).

Дослідивши зазначену заяву з додатками, місцевий господарський суд дійшов висновків про наявність недоліків – а саме: до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано докази авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у повному обсязі; доданий до заяви договір про оплату праці підписаний лише арбітражним керуючим Хомичем Р.В. та не містить підпису іншої сторони, а саме, фізичної особи ОСОБА_1 , отже, вказаний договір не є укладеним; боржницею не надано належних та допустимих доказів можливості в подальшому здійснити оплату послуг арбітражного керуючого у справі про його неплатоспроможність після реалізації майна боржника; заявниця стверджує, що у неї наявна заборгованість перед 4 банками та 14 мікрофінансовими організаціями, проте до матеріалів заяви надано докази наявності правовідносин не з усіма зазначеними нею кредиторами; відсутність доказів наявності первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутися до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства; до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявницею долучено пропозиції щодо реструктуризації боргів, відповідно до яких не визначено суму для задоволення вимог кредиторів, зазначено від`ємну цифру (менше за нуль, а саме -2684 грн) та фактично запропоновано до списання кредиторську заборгованість, тоді як план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Із посиланням на вказані обставини, а також на те, що ОСОБА_1 раніше подавала такі ж заяви з ідентичними недоліками (заяву від 08.12.2022 у справі № 922/2462/22 ухвалою суду від 13.12.2022 залишено без руху, а ухвалою від 23.12.2022 повернуто у зв`язку з неусуненням недоліків; заяву від 17.02.2023 у справі № 922/635/23 ухвалою суду від 17.02.2023 залишено без руху, а ухвалою від 02.03.2023 повернуто у зв`язку з неусуненням недоліків), місцевий господарський суд, без здійснення такої попередньої дії як залишення заяви без руху, повернув заяву ОСОБА_1 від 20.03.2023 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку ч. 3 ст. 43 ГПК України, згідно з якою, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом,  Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За приписами ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Місцевий господарський суд, встановивши наявність недоліків (про які зазначив в оскаржуваній ухвалі від 27.03.2023), не застосував приписи вищенаведених процесуальних норм щодо залишення заяви без руху, а повернув її на підставі ч. 3 ст. 43 ГПК України, визнавши подання такої заяви зловживанням процесуальними правами.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ч.1 ст.43 ГПК України,  учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №  906/976/18, від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20, від 20.04.2023 у справі №  917/527/18 тощо).

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду по справедливому та своєчасному розгляду і вирішенню господарської справи (відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №906/976/18).

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17, від 20.04.2023 у справі №  917/527/18 тощо).

У вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів – про що, із посиланням на практику Верховного Суду, зазначає заявниця скарги.

Тобто, визнання дій учасника справи такими, що вчинені із зловживанням процесуальними правами, є правом суду.

У скарзі заявниця вказує, що якщо суд першої інстанції мав сумніви щодо відкриття провадження у справі, він не був позбавлений права залишити заяву без руху та надати відповідний строк для усунення недоліків, однак цього не зробив та одразу ж повернув заяву у справі про неплатоспроможність, чим порушив приписи процесуального законодавства.

Разом з тим, як зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі та не спростовано апелянтом, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність із вх. № 1023/23 від 20.03.2023 є третьою заявою ОСОБА_1 , поданою з ідентичними недоліками, що вже були предметом дослідження судом (а саме, відповідні заяви подавалися нею 08.12.2022 та 17.02.2023) та щодо яких судом було постановлено ухвали з викладеними відповідними роз`ясненнями й мотивами.

Отже, місцевим господарським судом при попередніх зверненнях ОСОБА_1 із відповідними заявами було повною мірою дотримано вищенаведених приписів ст.174 ГПК України.

У постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №910/12501/21, на яку посилається апелянт, судом касаційної інстанції при дослідженні наявності або відсутності ознак зловживань правом при поданні до господарського суду позовів у справах №910/1840/21, №910/4548/21 з наявними недоліками, які позивач не усував, було встановлено, що в матеріалах справи №910/12501/21 відсутні будь-які докази ідентичності підстав та предмета позовів у справах №910/1840/21, №910/4548/21 та у справі  №910/12501/21.

У постановах від 14.06.2022 у справі №  910/10680/21 та від 14.06.2022 у справі №  910/10680/21, на які також посилається апелянт, Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції на стадії підготовчого провадження без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності позбавлений можливості достеменно встановити усі обставини, що могли б свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності цього позову, а тому визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами в розумінні пункту 3 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України та залишення з цих підстав позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого провадження є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципів рівності і змагальності.

Тобто, вищенаведені висновки стосуються стадій позовного провадження (а не провадження у справах про неплатоспроможність) і дослідження змісту позову на предмет його безпідставності та штучності - що неможливо здійснити на стадії підготовчого провадження.

Натомість у даній справі № 922/1023/23, як уже зазначалося, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність із вх. № 1023/23 від 20.03.2023 є третьою, ідентичною за змістом заявою ОСОБА_1 , поданою з такими ж недоліками, що вже були предметом дослідження судом – відповідного висновку апелянтом не спростовано.

Отже, правовідносини у справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається апелянт, та в даній справі № 922/1023/23 не є подібними.

Як вбачається з матеріалів даної справи № 922/1023/23, будучи обізнаною про недоліки двох попередніх заяв, повернутих господарським судом з підстав неусунення цих недоліків після залишення відповідних заяв без руху, ОСОБА_1 втретє звернулася до господарського суду з ідентичною заявою, яка містила ті ж недоліки, про які було зазначено в ухвалах про залишення заяв без руху та про повернення відповідних заяв у справах №922/2462/22 та №922/635/23. Ухвали про повернення заяв ОСОБА_1 у вищевказаних справах не були оскаржені заявницею в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі заявницею не надано обґрунтування – чому ОСОБА_1 , достеменно знаючи про відповідні недоліки та про необхідність їх усунути для того, щоб господарським судом було відкрито провадження за її заявою, втретє подала заяву з ідентичними недоліками. При цьому у заяві від 20.03.2023 ОСОБА_1 не вказує на те, що недоліки (про наявність яких їй було відомо із ухвал суду про повернення попередніх, ідентичних заяв) вона може чи має намір усунути в подальшому.

Зазначене дає підстави колегії суддів для висновку, що право на подання заяви (передбачене нормами ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі) завідомо використано заявницею не з метою ініціювати відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а з іншою метою, яка не відповідає вищенаведеним завданням господарського судочинства.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема,  подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями (ч.2 ст.43 ГПК України).

Відповідно до ч.3 ст.43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Тому, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно, з урахуванням наведених обставин та із посиланням на вищевказані норми ГПК України, які надають суду право на вчинення відповідних процесуальних дій, повернув ОСОБА_1 заяву від 20.03.2023 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наведений у ч.2 ст.43 ГПК України перелік підстав для визнання зловживанням процесуальними правами дій учасників справи не є вичерпним – про що свідчить слово «зокрема» в конструкції вказаної норми, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з викладеним в оскаржуваній ухвалі висновком місцевого господарського суду про те, що неусунення ОСОБА_1 недоліків, які містилися в попередніх заявах, та третє звернення з ідентичною заявою, з такими ж недоліками (про наявність яких їй було відомо з ухвал господарського суду про повернення попередніх заяв) – суперечать завданню господарського судочинства.

Колегія суддів додатково зазначає, що повернення вказаної заяви не порушує право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, оскільки заявниця не позбавлена можливості знову звернутися з такою заявою, усунувши недоліки, про які вона повною мірою обізнана зі змісту ухвал господарського суду №922/2462/22, № 922/635/23 та № 922/1023/23.

Будь-яких переконливих доводів, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, в апеляційній скарзі не наведено.

Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.03.2023 у справі № 922/1023/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено   12.05.2023

Головуючий суддя                                                                    О.В. Шевель

Суддя                                                                                           Я.О. Білоусова  

Суддя                                                                                           О.О. Крестьянінов