233 № 236/3015/17      

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       11 травня 2023 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді                                 ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря                                 ОСОБА_2 ,

прокурора                                 ОСОБА_3 ,

захисника                 ОСОБА_4 ,

обвинуваченого                 ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в рамках окремої процесуальної дії, клопотання прокурора «про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017050420000767 від 21 липня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор, надавши суду письмове клопотання, яке підтримав у судовому засіданні, просив продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний заходу у вигляді тримання під вартою, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177КПК України станом на теперішній час не перестали існувати, а запобіжний захід, не пов`язаний із утриманням в умовах ізоляції, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повне та всебічне розслідування кримінального провадження.

В судовому засіданні:

Обвинувачений – заперечував проти задоволення вимог прокурора, посилаючись на безпідставність ризиків зазначених в клопотанні та просив застосувати до нього інший більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із утриманням в умовах ізоляції, зокрема такий як застава.

Захисник – повністю підтримав свого підзахисного.

Суд, вислухавши учасників судового провадження та вивчивши клопотання прокурора, враховуючи заперечення, та клопотання сторони захисту, приходить до такого.

Відповідно до довідки керівника апарату Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_7 з 06 травня 2023 року по 24 травня 2023 року включно перебуває у відпустці.

Згідно з абзацом 5 п. 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд іншого судді, визначеного в порядку, встановленому ч.3 ст.35КПК України, або розглянуто головуючим, а за його відсутності іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Враховуючи ту обставину, що суддя ОСОБА_7 не може бути присутнім під час розгляду клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає за можливе розглянути клопотання прокурора головуючим у даному судовому проваджені.

Відповідно до ч.1 ст.331КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою обрати, змінити, скасувати, або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За загальними правилами статті 331КПК України у разі спливу строку утримання обвинуваченого під вартою, суд, за наявним клопотанням, зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2023 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25 травня 2023 року включно.

На даний час розгляд кримінального провадження триває та знаходиться на стадії судового слідства і завершити його розгляд у судовому провадженні до спливу строку дії попередньої ухвали – не можливо.

       Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та/або його зміни на більш м`який, стосовно ОСОБА_5 , суд вважає, що на час розгляду справи у судовому засіданні не зникли ризики, передбачені п.п.1,3,5 ст.177КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 може спробувати: переховуватися від суду; незаконно впливати на учасників процесу; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/ продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЧ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9КПК України.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно з ч.1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;  перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення /зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Тримання під вартою, відповідно до ч.1 ст.183КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст.176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року.

Тобто із зазначених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а тим більш у особливо тяжкому, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187КК України, яке відповідно до вимог ст.12КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів з санкцією від 7 до 12 років позбавлення волі, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачають вимоги п.5 ч.2 ст.183КПК України.

Крім того, судом враховується наявність вищезгаданих та, передбачених ст.177КПК України, ризиків.

       Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч.1 ст.177КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

       У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку, коли така особа обвинувачується у вчиненні злочину: ризик того, що особа не з`явиться до суду; ризик того, що підозрюваний (обвинувачений), у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (справа «Пірузян проти Вірменії»).

Тож, зазначені та встановлені судом ризики виправдовують продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд погоджується із стороною обвинувачення, що у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який потребує постійного візуального контролю.

Разом з тим, суд вважає, що не має підстав для задоволення потреб сторони захисту у зміні запобіжного заходу на більш м`який, такий як застава, оскільки така вимога, як захисника так і обвинуваченого, належним чином необґрунтована, невмотивована та не підтверджується тими доказами, що можуть бути прийняті судом більш пріоритетними, а ніж ті підстави та вимоги, які зазначені у клопотанні сторони обвинувачення, а також не спростовує і не зменшує ризики, встановлені судом, що передбачені ст.177КПК України. Така позиція захисту, на думку суду, викликана самим лише досягненням бажаного результату у виді звільнення з під варти обвинуваченого, що в жодному випадку не може бути підставою для зміни обраного раніше запобіжного заходу

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , судом на теперішній час не встановлено. Не застосування такого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам.

Враховуючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого, не даючи оцінки зібраним доказам, приймаючи до уваги тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним, дані про особу обвинуваченого, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, зазначені у ч.1 ст.177КПК України, вважає необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.

З урахуванням положень ч.4 ст.183КПК України, зокрема те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, пов`язаного із застосуванням насильства, відсутні підстави для визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу в даному кримінальному провадженні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою цілком підлягає задоволенню, тоді як у клопотанні сторони захисту, слід відмовити.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд,–

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити.

У задоволенні клопотання сторони захисту - відмовити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, терміном до:

09 липня 2023 року включно.

Обвинуваченого ОСОБА_5 тримати під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань(№4)».

Копію ухвали направити учасникам судового провадження, а також начальнику «ДУ «Дніпровська установа виконання покарань(№4)»для виконання та вручення обвинуваченому  ОСОБА_5  із отриманням від останнього особистої розписки про вручення йому копії ухвали суду.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Лиманського відділу Слов`янської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського (Донецького) апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту проголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий суддя                                                         ОСОБА_1