Головуючий в 1 інстанції - Кірієнко В.О.
Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
28 серпня 2008 року справа № 22а-8881/08 м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Ястребової Л.В.
суддів Колеснік Г.А.
Ляшенко Д.В.
при секретарі
судового засідання Агейченковій К.О.
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1.
представник відповідача - не з”явився, надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Волноваської райдержадміністрації;
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 02 липня 2008 року
по справі № 2-а-12255/08 (суддя Кірієнко В.О.)
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Волноваської райдержадміністрації
про визнання дій незаконними, стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2004 - 2007 роки в розмірі 5448, 50 грн., -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Волноваської райдержадміністрації про визнання дій незаконними, стягнення з УПСЗН Волноваської райдержадміністрації недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2004 - 2007 роки в розмірі 5448,50 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2008 року у справі № 2-а-12255/08 позовна заява задоволена частково: стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Волноваської райдержадміністрації суму щорічної допомоги за 2004,2005 та 2007 рік у розмірі 4038,50 грн. на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати судове рішення та постановити нову ухвалу, якою в задоволені позову відмовити. Доводи апеляційної скарги обгрунтовує пропуском позивачем строку звернення звернення до адміністративного суду, щодо вимог про стягнення заборгованості за 2004-2005 роки та невірним застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Представник відповідача в судове засідання не з”явився, надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю.
Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав, що постанова суду є законна та обгрунтована, ухвалена відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі всебічного та повного з'ясування обстави.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
ОСОБА_1. має статус громадянина постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, 3 групи інвалідності, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1, серії НОМЕР_2, довідкою МСЕК серія № НОМЕР_3. Перебуває на обліку в Управліні праці та соціального захисту населення Волноваської райдержадміністрації. Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення Волноваської райдержадміністрації №08-К-70/2 від 22.04.2008 року позивачеві була виплачена щорічна допомга на оздоровлення за 2004 рік у розмірі 21,50 грн. - у червні 2005 р., за 2005 рік - у розмірі 90,00 грн. - у березні 2006 р., за 2006 рік - у розмірі 90,00 грн. - у липні 2006 р., за 2007 рік у розмірі - 90,00 грн. - у квітні 2007 р.
Статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення для ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1 категорії в розмірі чотирьої мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітньої плати визначається на момент виплати.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на неповноту встановлення обставин у справі та застосування норм права.
Як вважає апелянт, при виплаті одноразової компенсації треба керуватись розміром допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення для ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1 категорії в розмірії чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітньої плати визначається на момент виплати.
Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.
Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої компенсації, зокрема, за 2004 рік у розмірі 21,50 грн., за 2005 рік - у розмірі 90,00 грн., за 2006 рік - у розмірі 90,00 грн., за 2007 рік у розмірі - 90,00 грн.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2007 роки, а не вказаної Постанови КМУ.
Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.
Стосовно посилання в апеляційній скарзі на пропущення позивачем процесуального строку для звернення з позовом до суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, ссвобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для зверенення до адміністративного суду. Пунктом 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України передбачається, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
У зв'язку з тим, що позивач є особою, яка учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, а спірні грошові кошти йому виплачуються на оздоровлення у зв'язку з ушкодженням здоров'я, тому позовна давність на ці правовідносини не поширюється.
Враховуєче зазначене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача недоотриманих сум на оздоровлення за 2004, 2005,2007 роки. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права..
На підставі викладеного керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Волноваської райдержадміністрації на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2008 року у справі № 2-а-12255/08 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2008 року у справі № 2-а-12255/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Волноваської райдержадміністрації про визнання дій незаконними, стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2004,2005,2007 роки в розмірі 4038,50 грн. - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя
Судді
З оригіналом згідно
Суддя Л.В.Ястребова
З оригіналом згідно
Суддя Л.В.Ястребова