Справа № 947/14000/23

Провадження № 1-кс/947/5633/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2023 року місто Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12022150000000214 від 07.09.2022, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, Комінтернівського району, с.Ставки, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Київського районного суду міста Одеси надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12022150000000214 від 07.09.2022, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обставини вчинення кримінального правопорушення викладені слідчим письмово в клопотанні.

Слідчий звертається з клопотанням обґрунтовуючи його тим, що існують ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, по вказаному кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі.

Захисник підозрюваного заперечувала проти задоволення клопотання, зазначивши, що ризики є необґрунтованими та недоведеними, підозрюваний тримається під вартою тривалий час, має певні соціальні зв`язки, розмір застави є необгрунтованим, а тому просила застосувати більш м`який запобіжний захід або зменшити розмір застави.

Підозрюваний в режимі відеоконференції з Миколаївським СІЗО заперечував проти задоволення клопотання, бажав особисто прийняти участь у судовому засіданні шляхом етапування до Київського районного суду м. Одеси. Від надання інших пояснень відмовився.

Вивчивши клопотання та матеріали, якими клопотання обґрунтовується, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, 04.12.2022 року слідчим було повідомлено про підозру ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

06.12.2022 ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва обрано запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 1 073 600 (один мільйон сімдесят три тисячі шістсот) гривень, строком до 31.01.2023 року, який був продовжений, останній раз 24.03.2023 року до 22.05.2023 року.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 16.03.2023 продовжено строк досудового слідства по даному кримінальному провадженню до шести місяців, тобто до 03.06.2023.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п.175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Крім того, обґрунтованість підозри було перевірено слідчим суддею при обранні, продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

Враховуючи обґрунтованість підозри за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, з огляду на тяжкість можливого покарання, у випадку доведення вини підозрюваного у його вчиненні, беручи до уваги суспільно-небезпечний характер такого кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення у період дії військового стану на території України, слідчий суддя приходить до переконання що ризики передбачені п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на момент застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, а саме: ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду, який обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку; ризик того, що підозрюваний має можливість впливати на свідків, оскільки досудове розслідування, протягом якого орган досудового розслідування має можливість зібрати докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, наразі не завершено; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом створення перепон проведенню повного та всебічного розслідування, встановлення всіх осіб, причетних до вчинення злочину та притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Таким чином, викладене свідчить про наявність обставин, передбачених ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В частині визначеного ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 06.12.2022 року розміру застави, слідчий суддя зазначає, що враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, обставини вчинення кримінального правопорушення, суспільно-небезпечні наслідки ймовірного вчинення такого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у його вчиненні, беручи до уваги, встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що обраний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків, у випадку її внесення, а тому такий розмір застави зміні не підлягає.

Також слідчий суддя враховує, що обгрунтованість підозри та розмір застави були неодноразовим предметом перевірки з боку слідчих суддів.

Наразі встановлені процесуальні ризики щодо ОСОБА_5 значним чином не зменшилися, а розумні строки досудового розслідування не порушені, так як наразі очікується отримання результатів експертиз та виконання вимог ст.290 КПК України.

Щодо особистої доставки підозрюваного, слідчий суддя зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст.336 КПК України, суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану. В той же час, відповідно до матеріалів кримінального провадження, етапування підозрюваного до Одеського СІЗО займе великий період часу із 11.05.2023 року по 18.05.2023 року.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що встановлені ризики не зникли та продовжують існувати, а в рамках кримінального провадження строк досудового розслідування продовжено до 03 червня 2023 року, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Таким чином, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 196, 197, 199, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12022150000000214 від 07.09.2022, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосованого ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 06.12.2022 року, в умовах Одеського СІЗО строком до 02.06.2023 року включно.

Визначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 1 073 600 (один мільйон сімдесят три тисячі шістсот) гривень, а також покладені на підозрюваного ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 06.12.2022 року, обов`язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України, -залишити без змін.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1