Справа № 523/18869/15-ц

Провадження №2/523/1841/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2023 р.                 м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Аліна С.С.

за участю секретаря судового засідання – Гарган С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Одеська міська рада про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, -

В С Т А Н О В И В:

 До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Одеська міська рада, в якому просить усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_1 з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 25,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та передати зазначене приміщення територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Позов обґрунтовано тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» був затверджений перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності). Зокрема, до такого майна був віднесений житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів.

На виконання зазначеної постанови було прийнято рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» до переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування був включений житловий та нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів.

Нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 25,6 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, згідно свідоцтва про право власності від 21.03.2012 року № СЛЕ 571290, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.02.2012 року № 51. Витяг про державну реєстрацію від 11.04.2012 року № 33793792.

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 р. № 56-V «Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси», єдиним органом, що здійснює управління комунальною власністю Одеської міської ради є Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Відповідно до положення «Про департамент комунальної власності Одеської міської радн», яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 року № 384-VI Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Тому, спірний об`єкт нерухомості знаходиться у віданні Департаменту.

За договором оренди № 58/83 від 05.08.2013 року, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради нежитлове приміщення, загальною площею 25,6 кв.м., що розташоване за дресою: АДРЕСА_1 передано у платне тимчасове користування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 .

Виходами за адресою (акти обстеження від 22.07.2014 року, 01.07.2014 року,) комісією Іепартаменту встановлено що нежитлове приміщення ціершого поверху, загальною площею 15,6 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 без належних правових підстав займає третя особа, а саме ОСОБА_1 .

А тому, ОСОБА_1 порушує права та законні інтереси територіальної ромади м. Одеси в особі Одеської міської ради від імені якої, як управитель комунального майна діє Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11.01.2016 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16.06.2016 року позовні вимоги Департаменту комунальної власності Швеця Володимира Павловича, треті особи: ОСОБА_2 , Одеська міська рада про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення -задоволено.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 26.04.2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено, та заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.06.2016 року по цивільній справі №523/18869/15-ц та додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.08.2016 року по цивільній справі №523/9461/16-ц -скасовано.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20.06.2018 року позовні вимоги Департаменту комунальної власності Швеця Володимира Павловича, треті особи: ОСОБА_2 , Одеська міська рада про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21.05.2019 року апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишено без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20.06.2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.02.2020 року касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20.06.2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21.05.2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11.03.2020 року цивільну справу прийнято до провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 01.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання з`явився представник позивача – Коюд М.А., позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

У судове засідання з`явилася представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Тонкошкура В.Л., позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити у їх задоволенні.

В матеріалах справи міститься письмовий відзив на позов, в якому зазначила про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, просила суд відмовити у їх задоволенні (арк.сп.87-89).

У судове засідання третя особа – ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

У судове засідання представник третьої особи – Одеської міської ради не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , вважає про те, що позов є доказаним, є обгрунованим, тому підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 р. № 56-V «Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради по виконанню функцій орендодавця нежилих приміщень, які є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси», Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради є єдиним уповноваженим органом Одеської міської ради з питань виконання функцій орендодавця нежилих будівель (споруд, приміщень), що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси.

Згідно з Положенням про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, який затверджений рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013р. № 2752-VІ, Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, наділеним повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста.

Судом встановлено про те, що нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 25,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, на підставі свідоцтва про право власності від 21.03.2012р. серія НОМЕР_1 , яке видано на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.02.2012 року №51 (т.1, арк.сп.12).

Судом встановлено про те, що на підставі договору оренди нежитлового приміщення №58/83 від 05.08.2013 року вказане нежитлове приміщення було передано у строкове платне тимчасове користування ОСОБА_2 на строк, з 05.08.2013 року по 05.07.2016 року (т.1, арк.сп.67-70).

Відповідно до Акту огляду обстеження нежитлового приміщення від 22.07.2014 року, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено про те, що нежитлове приміщення, яке розташовано в правому куті двору житлового дому у вбудованій одноповерховій будівлі – боксі, загальною площею 25,6 кв.м. (по технічному паспорту КП «ОМБТІ та РОН» від 13.10.2011 року, свідоцтво про право власності – за Виконавчим комітетом Одеської міської ради – серія НОМЕР_1 від 21.03.2012р.), передано в оренду фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 , під розміщення майстерні по ремонту взуття, строком до 05.07.2016 року.

Обстеженням об`єкту встановлено, що орендатор в приміщенні не знаходиться, воно зайнято третіми особами (сусідами по будинку) (т.1, арк.сп.14).

Відповідно до Акту обстеження нежитлового приміщення від 01.07.2014 року, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено про те, що нежитлове приміщення, яке розташовано в правому куті двору житлового дому у вбудованій одноповерховій будівлі – боксі, загальною площею 25,6 кв.м. (по технічному паспорту КП «ОМБТІ та РОН» від 13.10.2011 року, свідоцтво про право власності – за Виконавчим комітетом Одеської міської ради – серія НОМЕР_1 від 21.03.2012р.) передано в оренду фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 , під розміщення майстерні по ремонту взуття, строком до 05.07.2016 року.

Повторним обстеженням об`єкту встановлено, що орендатор в приміщенні не знаходиться, воно зайнято третіми особами (сусідами по будинку). Приміщення закрито та не використовується (т.1, арк.сп.15).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22.08.2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи – Департамент комунальної власності Одеської міської ради, КП ЖКС «Пересипський» про усунення перешкод в користуванні майном відмовлено (т.1, арк.сп.66).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09.12.2014 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відхилено.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22.08.2014 року залишено без змін (т.1, арк.сп.73-74).

Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.04.2015 року касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та касаційну скаргу ОСОБА_2 , відхилено.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22.08.2014 року та ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09.12.2014 року залишено без змін (т.1, арк.сп. 75-76).

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 327 ч. 2 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно зі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові Права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Виходячи зі змісту ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства тощо.

Статтею 116 ЗК України визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.

За таких обставин, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Із матеріалів справи вбачається Договір №39/3 пайової участі для власників (користувачів, орендарів) гаражів для утримання обєктів благоустрою від 13.02.2013 року, укладений між КП «ЖКС «Пересипський» в особі в.о. директора Козаченка І.А., діючого на підставі Статуту та ОСОБА_1 (т.1, арк.сп.139141).

Згідно п.1.1 предметом вказаного Договору є забезпечення Стороною-1 утримання об`єктів благоустрою, а Стороною-2 своєчасної оплати пайової участі для утримання об`єктів благоустрою у строки та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п.12. Договору розмір пайової участі 5,0 грн. за 1 кв.м. площі гаража на місяць (з ПДВ) для власників, користувачів, орендарів) гаражів для утримання об`єктів благоустрою встановлено рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 443 від 13.12.2012р.

Характеристики гаражу: площа гаражу, згідно акту обміру (який додається до договору) становить 16,0 кв.м., виготовлений з матеріалу кам`яний.

В матеріалах справи міститься технічний паспорт на гараж по АДРЕСА_1 , загальною площею28,3 кв.м., виданий ФОП ОСОБА_7 20.09.2013 року на ім`я ОСОБА_1 (т.1. арк.сп.112-113).

Відповідно до Акту обстеження від 02.05.2018 року встановлено, що нежитлове приміщення першого поверху №505, загальною площею 25,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 21.03.2012 року. Технічний паспорт на нежитлове приміщення загальною площею 25,6 кв.м. від 13.10.2011 року.

В ході проведення 02.05.2018 року обстеження нежитлового приміщення першого поверху №505 загальною площею 25,6 кв.м., встановлено, що ним користується ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 , виданий 18.06.2002року Ленінським РВ м. Одеси), який реконструював вищевказану будівлю без дозвільних документів (т.1, арк.сп.131).

Суд приходить до висновку про те, що вищевикладені обставини свідчать про те, що дане нежитлове приміщення перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, будь-яким особам у власність чи/або користування для будівництва не надавалось, тобто, об`єкт є самочинно збудованим на землях територіальної громади м. Одеси.

Технічний паспорт - це документ, який має довідкову інформацію про фактичний стан нерухомості, а саме: про площі, поверховості, дату побудови, капремонту, товщину стін, технічні характеристики покрівлі та фундаменту.

Отже, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на об ’ єкт нерухомого майна та не може бути підставою для реєстрації права власності на самочинно збудований об`єкт, загальною площею 28,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Судом встановлено про те, що Одеською міською радою рішення про надання ОСОБА_1 чи/або іншим особам у власність або у користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , не приймалося, тому має місце самовільне зайняття приміщення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону. її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Крім того, згідно зі ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до положень абз. 2 ст. 28 Закону України «Про архітектурну діяльність» власники та користувачі об`єктів архітектури зобов`язані отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов`язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об`єкта архітектури.

Здійснення будівельних робіт на об`єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Таким чином, вищевикладені обставини свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво без документів, що не дають право ОСОБА_1 на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда або інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Враховуючи те, що за змістом ст.ст. 316, 317 ЦК України право власності — це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до ч. 2 ст, 376 ІІК України не породжує в неї права власності на таке майно, а відтак виключає це майно з цивільного обороту (правова позиція Верховного Суду України від 30.09.2015 року у справі № 6-286 цс 15).

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 року самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво: або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Згідно з ч. 1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч. 1,2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При таких обставинах, позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Одеська міська рада про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.. 11, 15, 16, 317, 319, 321, 330, 387, 388 ЦК України, Законом України «Про місцеве самоврядування Україні», ст.ст. 1, 2, 3- 13, 19, 23, 42, 43,48, 49, 72, 76-81, 89, 95, 102, 107, 108, 110, 174, 175, 223, 229, 241, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Одеська міська рада про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення – задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 25,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та передати зазначене приміщення територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039,м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, рахунок №37326027001909 МФО 828011 в ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул. Артилерійська,1, р/р НОМЕР_3 , МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, ЄДРПОУ 26302595) судовий збір у розмірі 1 218 гривень.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 08.05.2023 року.

Суддя:                                 Аліна С.С.