Справа №2- 537\09
РІШЕННЯ
ім»ям України
27 березня 2009 року
Хмельницький міськрайонний суд в складі:
головуючого судді Фанди В. П.,
при секретарі – Швець З.В.,
представника ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до
ОСОБА_4, ОСОБА_5
про визнання права власності на частину квартири, стягнення грошової компенсації
зустрічним позовом
ОСОБА_5 до
ОСОБА_4, ОСОБА_3,
кредитної спілки «Хмельничанка»
про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, як удаваною угодою,
про визнання укладеним договору застави квартири,
про визнання договору застави квартири припиненим
встановив:
У липні 2008 року позивачка ОСОБА_3 звернулася з позовом та вказала, що при розгляді справи про розподіл майна подружжя стало відомо про наявність квартири АДРЕСА_1, яка була придбана 11.11.03 року у період шлюбу. Просить розподілити дану квартиру, стягнувши з відповідача ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості 1\2 частини квартири на суму 185 000 грн.. Дані вимоги у грудні 2008 року позивачкою були уточненні і вона просить визнати за нею право власності на 1\2 частину спірної квартири, виділити всю квартиру відповідачеві, стягнувши на її користь грошову компенсацію 1\2 частини квартири на суму 185000 грн..
У серпні 2008 року відповідач-позивач ОСОБА_5 звернувся з позовом та вказав, що 11.11.03 року між ОСОБА_4 та КС «Хмельничанка», в особі ОСОБА_5, було укладено кредитний договір на 10 000 грн. строком на 12 міс. під 60 % річних. Фактично у забезпечення виконання кредитного договору був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири. Наміру у сторін не було на вчинення у дійсності такого договору купівлі-продажу цієї квартири, тому реєстрація договору у БТІ не проводилась, видано було розписку про повернення квартири після сплати кредитних платежів, передачі квартири від покупця до продавця не було, ОСОБА_5 не переселявся туди, а ОСОБА_4 не виписувалася звідти, не передавала ключі від квартири. Укладаючи договір купівлі-продажу, вони мали на увазі договір застави. Враховуючи це, просить визнати даний договір недійсним, оскільки він є удаваною угодою, укладеною про людське око. Між сторонами по договору купівлі-продажі квартири було досягнуто згоди по всім істотним умовам договору застави, тому просить визнати, що 11.11.03 року було укладено договір застави спірної квартири, який на даний час припинив свою дію у зв»язку з виконанням кредитного зобов»язання.
Ухвалою суду від 12.11.08 року обидва позови об»єднано у одне провадження.
У судовому засіданні представник позивачки-відповідачки ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити. Вважає, що підстав для задоволення зустрічного позову немає. Звертає увагу суду на те, що укладений договір купівлі-продажу не підлягав обов»язковій реєстрації у БТІ, тому право власності у ОСОБА_5 виникло відразу ж після укладення договору. Дана угода вчинена у період шлюбу, за кошти подружжя, тому є спільним майном подружжя і ОСОБА_3 має право на половину даної квартири.
Відповідач-позивач ОСОБА_5 та його представник позовні вимоги не визнали, вважають їх безпідставними, а поданий ними зустрічний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Погоджуються з позицією представника ОСОБА_1, що вартість всієї квартири становить не менше 37 000 грн..
Відповідачка ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала, оскільки фактично був укладений з КС «Хмельничанка» не договір купівлі-продажу спірної квартири, а договір застави. Після укладення договору оспорюваного її права як власниці квартири ніяким чином не змінилися, вона продовжувала там проживати, сплачувати комунальні послуги, утримувати квартиру. Крім цього вона, її члени сім»ї з реєстраційного обліку не знімалися у спірній квартирі, не передавала ключі від квартири. Позов ОСОБА_5 визнає повністю.
Кредитна спілка «Хмельничанка» повідомлена судом про час і місце слухання справи, але до суду не направила свого представника. Суд рахує можливим провести розгляд справи у відсутності представника спілки при наявних доказах.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первинний позов не знайшов свого підтвердження, а зустрічний підлягає задоволенню частково.
Встановлено, що ОСОБА_4, 11.11.03 року уклала з КС «Хмельничанка», в особі ОСОБА_5, кредитний договір відповідно до якого отримала 10 000 грн. строком на 12 міс. під 60 % річних.
Цього ж дня між ОСОБА_4, за згодою іншого співвласника квартири ОСОБА_6, та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за 12 323 грн..
Вказаний договір слід визнати недійсним з наступних підстав.
Виходячи з роз'яснень, викладених у п.п. 2,5,13,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦК УРСР,1963 року (діючої на час правовідносин) при укладенні мнимої угоди воля обох сторін направлена лише на створення видимості юридичного зв'язку між ними, а в дійсності сторони не вчиняють ніяких дій щодо її здійснення з метою створення юридичних наслідків.
Статтею 41 ЦК УРСР,1963р. (діючої на час правовідносин) визначено, що угоди - це вольові і правомірні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків учасників угоди.
Відповідно до ст.13 ч.4 Закону «Про власність» (діючого на той час) передбачено, що законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна.
Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затв. наказом МЮУ за №7\5 від 07.02.02 року), п.1.5 та п.3.5, передбачає обов»язкову реєстрацію права власності на нерухоме майно фізичних осіб. Після прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав на правовстановлюючих документах робиться відмітка (штамп) про реєстрацію відповідних прав, видається витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який є невід»ємною частиною правовстановлюючого документа.
Така реєстрація укладеного договору купівлі-продажу від 11.11.03 року ОСОБА_5 не проводилася, а реєстратором відповідно до п.3.9 Тимчасового положення від 07.02.02 року не скасовувався запис щодо права власності ОСОБА_4 на спірну квартиру.
Статтею 128 ЦК УРСР 1963 року (діючої на час правовідносин) передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Пунктом 6 договору купівлі-продажу від 11.11.03 року сторони передбачили, що відчужувана квартира буде повністю звільнена і передана покупцю в належному для проживання стані (у тому числі будуть виписані особи, що в ній мешкають) протягом 12 місяців з дня підписання договору.
Після спливу даного терміну та на час розгляду справи судом спірна квартира не була звільнена, її власники з реєстрації не знімалися та продовжували там проживати, квартира та ключі до неї не передавалися покупцю, всі виплати по утриманню спірної квартири несла ОСОБА_4, а ОСОБА_5 не отримав технічний паспорт на квартиру, не вимагав звільнення квартири чи укладення договору її оренди.
За позовом власника квартири ОСОБА_4 ще у липні 2007 року ставилось питання про визнання даного договору купівлі-продажу недійсним, оскільки він укладався без наміру створення правових наслідків. На час розгляду даної справи ОСОБА_4 отримала у нотаріальній конторі назад правовстановлюючі документи на квартиру і з цим ОСОБА_5 погодився. Таким чином ОСОБА_5 не вчинив юридично значимих дії з метою досягнення юридичних наслідків за оспорюваною угодою, що свідчить про відсутність його наміру прийняти квартиру у власність.
Виходячи з вищевикладеного, на підставі ч. 1 ст. 58 ЦК УРСР,1963 р. (діючої на час правовідносин) суд приходить до висновку, що знайшов своє підтвердження факт домовленості сторін про укладення 11.11.03 року угоди про людське око.
Суд також враховує, що спір з приводу даної квартири виник після того як ОСОБА_3 стало відомо про наявну квартиру в ході судового розгляду справи з приводу поділу майна подружжя. Таке вказує на те, що питання придбання квартири подружжям не обговорювалося, кошти з сімейного бюджету подружжя ОСОБА_5 на придбання даної квартири не виділялися, квартира ними не оглядалася, питання розпорядження нею не обговорювалося.
Заслуговують на увагу пояснення ОСОБА_5 про те, що одночасність укладення ним від імені КС «Хмельничанка» кредитного договору з ОСОБА_4 та договору купівлі-продажу спірної квартири у ОСОБА_4 пов»язано з фактичним наміром укласти договір застави ; про те, що приблизно однакова сума кредиту та вартості квартири, очевидне заниження вартості спірної квартири, видача розписки про повернення квартири після сплати кредитних платежів – вказують на відсутність волевиявлення сторін на укладення договору купівлі-продажу 11.11.03 року і укладення його про людське око.
З врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що договір купівлі-продажу від 11.11.03 р. укладений між позивачем та відповідачем, не відповідає вимогам закону, тобто положенням стати 48 ЦК УРСР, 1963 р. (діючої на час правовідносин) а тому, відповідно, така угода підлягає визнанню недійсною з моменту її укладення у відповідності з ст.59 ЦК УРСР, 1963 р. (діючої на час правовідносин).
Вищевикладене також дає суду підстави вважати, що укладена 11.11.03 року про людське око угода не породила юридично значимі наслідки, тому право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2 не виникло і відсутні підстави визнавати його спільним майном подружжя та за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину спірної квартири з стягненням на її користь грошової компенсації.
У ст. 178 ЦК УРСР,1963 р. (діючої на час правовідносин) міститься вичерпний перелік видів забезпечення виконання зобов'язань і серед них не передбачено такого виду забезпечення як договір купівлі-продажу. Відповідно, відносини застави регулюються Законом України "Про заставу". При цьому стаття 13 Закону України "Про заставу" вимагає нотаріального посвідчення договорів застави, предметом яких є нерухоме майно, а згідно ст.47 ЦК УРСР,1963 р. (діючої на час правовідносин) недодержання нотаріальної форми угоди тягне за собою її недійсність.
Законом України «Про заставу» від 07.02.91 року, ст.ст.6,12, передбачено надання обов"язкової згоди співвласника майна на укладення договору застави майна та викладено перелік істотних умов укладення договору застави.
17.05.08 року співвласник квартири ОСОБА_6 помер, таке підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть, що унеможливлює визнання укладеного договору купівлі-продажу як договору застави.
Істотні умови та мета укладення договору купівлі-продажу та договору застави майна є різними, що вказує на неможливість визнання укладеного 11.11.03 року договору як договору застави.
Крім цього, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у судовому засіданні визнали, і таке підтверджується самим кредитним договором, що ОСОБА_4 свої зобов"язання перед КС "Хмельничанка" виконані належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору.
Законом України "Про заставу", ст.ст.1,3 , та ст.178 ЦК УРСР (діючої на час правовідносин) передбачено, що застава це спосіб забезпечення будь-якої дійсної існуючої або на майбутнє вимоги, що не суперечить вимогам законодавства України.
Разом з цим, зобов"язання по кредитному договору виконанні, що також унеможливлює визнання укладеним договору купівлі-продажу як договір застави та визнання такого договору припиненим у зв»язку з його фактичним виконанням.
Суд також враховує, що сторонами по договору були КС «Хмельничанка» та ОСОБА_4, які вимоги про визнання спірного договору купівлі-продажу, як договору застави не заявляли.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні даних вимог ОСОБА_5 слід відмовити.
Сторони у судовому засіданні визнали, що вартість квартири становить не менше 37 000 грн., тому при збільшенні позовних вимог ОСОБА_3 мала сплатити державне мито на суму 1700 грн.. При подачі зустрічного позову ОСОБА_5 також мав сплатити державне мито на суму 1700 грн., а сплатив лише 123,23 грн..
З врахуванням викладеного судові витрати слід стягнути з ОСОБА_3 у дохід держави на суму 3276,77 грн. ( 1700 грн. + (1700- 123,23 грн.) = 3276,77грн. ) та на користь ОСОБА_5- 123,23 грн.
Керуючись ст.ст.10,60,208 ЦПК України, ст.ст.60,69,70 СК України, ч.2 ст.58, ст.128 ЦК УРСР, Законом «Про власність» від 07.02.91 року, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затв. наказом МЮУ за №7\5 від 07.02.02 року) суд
вирішив
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_3, виділення квартири ОСОБА_5 з стягненням грошової компенсації 1\2 частини квартири АДРЕСА_3.
Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 11.11.2003 року та зареєстрований у реєстрі за №3974 приватного нотаріуса ОСОБА_7 Хмельницького міського нотаріального округу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання укладеним договору застави квартири, про визнання договору застави квартири припиненим.
Стягнути з ОСОБА_3 у дохід держави судові витрати на суму 3276,77 грн. та на користь ОСОБА_5 – 123,23 грн..
Повне рішення виготовлене 31.03.09 року.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано до Хмельницького міськрайонного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Хмельницький міськрайонний суд до апеляційного суду Хмельницької області.
Суддя