КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12021100060001500 стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у провадженні на вирок Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2022 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2022 року ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та їй призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 79 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку 1 рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

_________________________________________________________________

Справа №11-кп/824/1076/2023 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9

Категорія: ч. 1 ст. 286-1 КК України Доповідач ОСОБА_1

Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат.

Суд визнав доведеним, що12.08.2021 близько о 16:35 год. ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та не маючи посвідчення на право керування транспортними засобами, керувала технічно-справним автомобілем «Mercedes-Benz C250», д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Набережне шосе, е/о № 120 в м. Києві, зі швидкістю 159.43…170.43 км/год, яка перевищує максимально дозволену швидкість руху транспортних засобів на даній ділянці дороги 80 км/год, перед зміною напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не дотрималась безпечного інтервалу, в результаті чого скоїла зіткнення з автомобілем «Volkswagen T-Roc», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , яка рухалась попереду в попутному напрямку.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водію ОСОБА_10 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівого передпліччя: розлогий синець на заднє-бокових поверхнях лівого плеча у верхній третині, з переходом на заднє-зовнішню поверхню нижньої третини лівого передпліччя, на фоні якого розташоване неоднорідного характеру садно; крайовий перелом (з мінімальним зміщенням) ліктьового відростка лівої ліктьової кістки; синці на передній поверхні правого стегна у верхній третині, на зовнішній поверхні лівого колінного суглобу; овальної форми синець у потиличній ділянці по центру, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 042-1547-2021 від 16.11.2021, відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-22/1263-ІТ від 03.02.2022, в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Mercedes-Benz C250», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 10.1; 13.1; 12.9 (б) Правил дорожнього руху України. Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідності дій водія автомобіля «Mercedes-Benz C250», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 вимогам п.п. 10.1; 13.1 ПДР України.

Таким чином, ОСОБА_8 допустила порушення вимог п.п. 2.1 (а); 2.9 (а), (б); 10.1; 13.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

1) п. 2.1 - «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

2) п. 2.9 - «Водієві забороняється: а) керувати транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

3) п. 12.9 - «Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;

4) п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

5) п. 13.1 - «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу».

Порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України ОСОБА_8 перебуває в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_10 тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі прокурор у провадженні, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченої, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості, просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України у виді 1 року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції, при призначені ОСОБА_8 покарання, належним чином не оцінив та не врахував суспільну небезпеку скоєного нею злочину, характер та ступінь його тяжкості, і призначив їй покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Між тим, ОСОБА_8 , порушивши правила безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом в стані сп`яніння, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, заслуговує на більш тяжке покарання за вчинення даного кримінального правопорушення.

Таким чином, вважає, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_8 покарання, не відповідає тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м`якості, а також не є справедливим та достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, які обвинувачена може скоїти в подальшому.

Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_7 проти її задоволення, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому висновки судупершої інстанції, за встановлених у вироку обставин, про доведеність винуватості ОСОБА_8 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом в стані сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, що відповідає юридичній кваліфікації діянняч. 1 ст. 286-1 КК України, колегія суддів не переглядає, оскільки вони ніким із учасників судового провадження не оспорюються. При цьому колегія суддів не встановила істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції дійти правильних висновків в цій частині.

Міра покарання призначена обвинуваченій ОСОБА_8 відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України.

Так, з мотивувальної частини вироку вбачається, що при призначенні ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції, відповідно до ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості скоєного нею кримінального правопорушення, яке, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має вищу освіту, проживає з чоловіком у цивільному шлюбі, знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною, має двох малолітніх дітей - синів: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на психіатричному або наркологічному обліку не знаходиться, а також її майновий стан, і те, що заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду відшкодовано, обставинами, які пом`якшують покарання - її щире каяття та відшкодування шкоди потерпілій особі, та вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, як обставину, яка його обтяжує.

Саме на цих підставах суд, за змістом судового рішення, хоча й визнав за необхідне призначити обвинуваченій основне покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених для даного виду покарання санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України, та відповідно і додаткове покарання - у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, але визнав також і за можливе звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 79 КК України, з встановленням іспитового строку, протягом якого буде здійснюватись контроль за її поведінкою.

З таким рішенням суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, та тих даних про її особу, які свідчать про те, що вона раніше не судима, проживає з чоловіком у цивільному шлюбі, знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною, має двох малолітніх дітей - синів: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не перебуває на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра, а також того, що обвинувачена щиро розкаялася у вчиненому та відшкодувала шкоду потерпілій, у зв`язку з чим з боку потерпілої до обвинуваченої не має жодних претензій морального та майнового характеру, і позиції представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 , який щодо призначення обвинуваченій покарання, як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, просив звільнити обвинувачену від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 79 КК України, та того, що обставини, які обтяжують її покарання, в даному провадженні відсутні, про що буде зазначено нижче.

Зазначені обставини та дані про особу ОСОБА_8 , щодо якої також і відсутні дані, які б вказували на її неналежну поведінку та притягнення її до адміністративної чи кримінальної відповідальності від часу вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, колегія суддів вважає такими, що свідчать про значні позитивні зміни у поведінці обвинуваченої, що вона зробила належні висновки і стала на шлях виправлення, та відповідно визнає їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та її суспільну небезпечність, а висновки суду першої інстанції про те, що обвинувачена може бути виправлена без ізоляції від суспільства, у зв`язку з цим, правильними.

Твердження ж прокурора про необхідність призначення обвинуваченій покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді 1 року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, яке вона має відбувати реально, тобто без застосування ст. 79 КК України, з урахуванням того, що вона порушила правила безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом в стані сп`яніння, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки всі ці обставини не лише знайшли своє відображення в кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286-1 КК України за відповідними кваліфікуючими ознаками, але й були належним чином враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання та прийнятті рішення про можливість звільнення її від відбування призначеного покарання з випробуванням, відповідно до положень ст. 79 КК України, як жінці, яка має дитину віком до семи років, котре, всупереч тверджень апелянта, суд належним чином мотивував, оцінивши вищезазначене в сукупності з іншими даними про особу винної та фактичними обставинами вчиненого нею кримінального правопорушення.

Інших доводів в обґрунтування необхідності призначення обвинуваченій покарання без застосування ст. 79 КК України прокурор в апеляційній скарзі не навів.

Враховуючи всі вказані вище обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованого їй кримінального правопорушення та додаткове покарання - у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, та вмотивовано на підставі ст. 79 КК України звільнив її від відбування призначеного покарання з випробуванням, так як її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства, а тому доводи прокурора про м`якість призначеного ОСОБА_8 покарання, яке прокурором фактично пов`язується виключно із застосуванням до обвинуваченої ст. 79 КК України, є необґрунтованими і належно не мотивованими, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора у провадженні задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно врахував як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_8 , вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Так, вироком суду дії ОСОБА_8 було кваліфіковано за ч. 1 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом в стані сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Кваліфікувавши дії ОСОБА_8 за ознакою вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, суд, водночас визнав вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, обставиною, що обтяжує покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Таким чином, суд першої інстанції помилково врахував вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_8 , оскільки в даному випадку вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, вчиненого обвинуваченою.

Згідно з ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Згідно з ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Тому вирок Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2022 року стосовно ОСОБА_8 підлягає зміні та з його мотивувальної частини слід виключити вказівку на наявність обставини, що обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Між тим, зміна вироку в цій частині жодним чином не впливає на призначене ОСОБА_8 покарання, яке повністю відповідає принципам законності, справедливості та індивідуалізації.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора у провадженнізалишити без задоволення.

В порядку ст. 404 КПК України вирок Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_8 - змінити, виключивши з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_8 , -вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

У решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

_____________________ _____________________ ___________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3