ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3746/23 Справа № 205/5448/22 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О.В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Остапенко Н.Г.)

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2022 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором № Б/Н від 30.04.2017 року у розмірі 16681,07 грн станом на 12.02.2022 року, яка складається з наступного: 13409,37 заборгованість за кредитом, 3271,70 заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2022 року в задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився представник Банку Омельченко Є.В. та подав апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що відповідач в Анкет-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.

Представник АТ «Акцент-Банк» Омельченко Є.В., просив Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».

Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. 

В даній справі ціна позову становить, 16681,07 гривень. тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму(2684*100=268400), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.04.2017 року відповідачем ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с. 7 – зворотній бік). Відповідно до вказаної анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами обслуговування та кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, з яким він ознайомлений та згодний, а також примірник якого відповідач отримав шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Підписавши анкету-заяву відповідач зобов`язався виконувати умови та правила надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms складають між ним та Банком кредитний договір (далі - Договір). Також відповідно до умов та правил клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Банк свої зобов`язання за Договором виконав, надав відповідачу кредит. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками. Таким чином, відповідач зобов`язання за Договором не виконав.

У зв`язку з зазначеними порушеннями умов Договору виникла заборгованість, яка станом на 12.02.2022 року складає 16 681,07 грн., з яких: 13 409,37 грн. – заборгованість за кредитом, 3 271,70 грн. – заборгованість по відсоткам, 0 грн. – штраф.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 681,07 грн. та судові витрати по справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що між сторонами було узгоджено розмір процентної ставки, розмір кредиту та вид кредитної картки..

Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2017 року ОСОБА_1 ,шляхом підписанням анкети-заяви приєднався до умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» (далі – Банк). На підставі вказаної анкети-заяви ОСОБА_1 було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Додані до анкети – заяви умови та правила відповідачем не підписані, а тому у суду не було підстав вважати, що саме з цими документами відповідач був ознайомлений.

Оскільки позивачем не надано доказів ознайомлення відповідача з Умовами та правилами кредитування, апеляційний суд вважає, що вимога про стягнення відсотків задоволенню не підлягає.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Виходячи зі змісту цієї норми права, істотними умовами кредитного договору є предмет, сума, строк повернення та проценти за користування кредитним коштами.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За своєю правовою природою кредитний договір може бути публічним договором (стаття 633 ЦК України), договором приєднання (стаття 634 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Акцент-Банк»» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій зазначено, що відповідно до принципу справедливості, добросовісності та розумності неможливе покладення на слабшу сторону договору - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що представником банку до апеляційної скарги було долучено виписку по картці ОСОБА_1 за період 30.04.2017 року по 13.02.2023 року, з якої вбачається, що останній користувався отриманими коштами Банку та карткою, сплачував послуги робив покупки та частково погашав заборгованість, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що Банком не доведено укладання договору з відповідачем.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, то зазначені обставини вказують на порушення прав банку, які підлягають захисту через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а саме суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 13409,37 грн.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Позовна вимога про стягнення заборгованості по відсоткам задоволенню не підлягає, оскільки, встановивши, що анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

На підставі вищезазначеного апеляційний суд приходить до висновку, що заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2022 року підлягає скасуванню, через порушенням судом норм матеріального права, а позовна заява Ат «Акцент-Банк» частковому задоволенню.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме: позовні вимоги задоволено в сумі 13409,37 грн., що складає 80,38% (13409,37 х 100): 16681,02 від заявлених позивачем вимог, тому понесені витрати підлягають стягненню з відповідача у сумі 1994,22 грн. (2481 х 80,38% також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених позовних вимог, що складає 2991,34 (3721,50 х 80,38%) гривень, а всього на загальну суму 4985,56 гривень.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2022 року скасувати.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором № Б/Н від 30.04.2017 року у розмірі 13409,37 (тринадцять тисяч чотириста дев`ять) гривень 37 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) судовий збір у сумі 4985 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 56 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та  оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді:                                                                                О. В. Халаджи                                                        

О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська