ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1896/23 Справа № 185/1657/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді                                 ОСОБА_2

суддів                                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2023 року про задоволення клопотання прокурора та продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рунгури Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.6 ст. 153, ч.6 ст. 152 КК України, у кримінальному провадженні № 12022221070000513

ВСТАНОВИЛА:

       Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 03 червня 2023 року.

Рішення суду обґрунтовано тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, що посягають на статеву недоторканість особи, він раніше був судимий за вчинення умисного злочину проти статевої недоторканості особи, судимість за яке не знята і не погашена в установленому законом порядку, інкриміновані у цьому кримінальному провадженні злочини скоєні у період умовно-дострокового звільнення обвинуваченого з місць позбавлення волі. Крім того, обвинувачений міцних соціальних зв`язків не має, є військовослужбовцем, йому відомі адреси проживання потерпілої, її законного представник та свідків в цьому кримінальному провадженні, які ще судом ще не допитані.

Тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що запобіжний захід у вигляді утримання під вартою є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, як переховуванню обвинуваченого від суду, незаконному впливу обвинуваченого на потерпілу і свідків в цьому кримінальному провадженні, вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи продовження обвинуваченим кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, так і перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, ризики чого є реальними та дійсними. А обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із утриманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого в процесі розгляду кримінального провадження в суді. Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала - судом не встановлено.

Обвинувачений не погодився з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить при розгляді скарги бути об`єктивним, неупередженим та дотримуватись вимог закону.

Обвинувачений вказує, що в порушення вимог ч.4 ст. 184 КПК України, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 03.04.2023 року є точною копією клопотання прокурора від 08.02.2023 року. Наявність у справі ризиків прокурором не доведена.

У порушення вимог ч.2 ст. 412, ч.1 ст. 31, ч.2 ст. 31 КПК України, судове засідання було проведено суддею одноособово, а не колегіально.

Зазначає, що прокурором у клопотанні наведено багато сумнівних доказів, зокрема так і зазначено, що за невстановлених досудовим розслідуванням обставин вжив алкогольні напої.

Крім того обвинувачений зазначає, що вина його у вчиненні інкримінованого злочину та наявність умислу - не доведена, проведені у справі експертизи є суперечливими.

Під час апеляційного перегляду справи обвинувачений та його захисник підтримали вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог обвинуваченого, вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою.

В судовий дебатах учасники кримінального провадженні підтримали свої вимоги.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши надані матеріали та обговоривши скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні вимоги обвинуваченого не підлягають задоволенню з таких підстав.        

Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції зазначає таке.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Частиною 5 статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Цих вимог кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції дотримався в повній мірі.

Апеляційним судом встановлено, що в провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12022221070000513 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.6 ст. 153, ч. 6 ст. 152 КК України.

Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, яке оскаржуваною ухвалою від 05 квітня 2023 року було задоволено.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Апеляційний суд вважає, що на час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.

Однією з підстав для обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч. 1 ст. 178 КПК України судом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_7 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, не підлягають окремому вирішенню питання, пов`язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а суд повинен зважити на характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та оцінити ризики, якщо прокурор доведе їх існування. При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд першої інстанції врахував тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , які згідно вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, що посягають на статеву недоторканість, особу обвинуваченого, який раніше був судимий за вчинення умисного злочину проти статевої недоторканості особи, судимість за скоєне не знята і не погашена в установленому законом порядку, інкриміновані у цьому кримінальному провадження злочини вчинені у період умовно-дострокового звільнення обвинуваченого з місць позбавлення волі, міцних соціальних зв`язків не має, є військовослужбовцем; стадію судового розгляду, який не завершений, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки існує ймовірність настання ризику у вигляді переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілу, її законного представника та свідків, які ще не допитані судом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, висновки суду про те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими.

Отже, суд першої інстанції при розгляді клопотання прокурора ретельно перевірив доводи про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 та належно з`ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.

Разом з цим, колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При цьому, продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі “Самойлович проти України” (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Посилання обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не відповідають дійсності.

Не заслуговують на увагу й твердження апелянта обвинуваченого про те, що його вина у вчиненні інкримінованого злочину — не доведена, що досудовим розслідуванням не встановлено обставини, за яких обвинувачений вжив алкогольні напої, що висновки проведених у справі судових експертиз є суперечливими. Колегія суддів зазначає, що питання доведеності вини обвинуваченого є завданням послідуючих стадій кримінального провадження.

Що стосується посилання ОСОБА_7 про те, що у порушення норм чинного законодавства, судове засідання з розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було проведено суддею одноособово, а не колегіально, апеляційний суд зазначає.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Отже, розгляд клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 було проведено головуючим суддею одноособово, згідно вимог кримінального процесуального закону.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 183, 194, 331, 405, 407, 409, 422-1 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2023 року про задоволення клопотання прокурора та продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.6 ст. 153, ч.6 ст. 152 КК України — залишити без змін.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

       ____________________         ____________________         ____________________

        ОСОБА_2                         ОСОБА_3 ОСОБА_4