Справа № 2-547, 2009 рік
№ 2-4172, 2008 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«23» квітня 2009 р. м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Харченко А.М.
при секретарі – Гріднєвой Т.Л.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені ОСОБА_2», третя особа - директор ВАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені ОСОБА_2» ОСОБА_3, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и в:
27.06.2008 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені ОСОБА_2» про поновлення його на роботі, зобов’язавши відповідача скасувати наказ № 152 від 02.06.2008 р., та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1930 грн., посилаючись на те, що у відповідача працював з 2000 року. Наказом по інституту від 20.09.2000 р. його було прийнято на роботу до ремонтно-монтажного цеху учнем шліфувальника-різальника вогнетривких виробів. Наказом від 27.10.2000 р. № 264 йому було встановлено 4 розряд шліфувальника-різальника. Згідно з наказом від 20.11.2000 р. № 103-к позивач працював з 21.11.2000 р. по трудовому договору, укладеному на невизначений строк. В зв’язку з шкідливими умовами праці – виробничий шум, ушкодив здоров’я, втратив слух. Клінікою Харківського НДІ гігієни праці і професійних захворювань, йому було встановлене професійне захворювання та протипоказано продовжувати працю в умовах впливу виробничого шуму на висоті. Наказом від 20.12.2007 р. № 362 позивача було відсторонено від роботи шліфувальника-різальника. МСЕК при огляді 16.04.2008 року встановив 15 відсотків втрати професійної працездатності, в зв’язку з профзахворюванням. Наказом від 02.06.2008 р. № 152 ОСОБА_1 було звільнено з роботи 02.06.2008 р. на підставі п. 2 ст.40 КЗпП України, в зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров’я. Своє звільнення вважає незаконним, а наказ від 02.06.2008 р. № 152 таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач при звільненні не запропонував ніяке інше робоче місце згідно з медичними рекомендаціями. Крім того, відповідач звільнив його з роботи без згоди профспілкового комітету. 31 березня 2008 р. обласний комітет Харківської обласної організації профспілки працівників науки, виробництва та фінансів, до якої він належить, відмовив відповідачу в наданні згоди на його звільнення.
Ухвалою суду від 04 серпня 2008 р. до участі в справі в якості третьої особи залучений директор ВАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені ОСОБА_2» ОСОБА_3
18.08.2008 р. позивач уточнив свої позовні вимоги та просив визнати його звільнення незаконним, зобов’язати відповідача провести його навчання і перекваліфікацію та працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій, а також стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
09.12.2008 р. позивач уточнив свої позовні вимоги та просив визнати його звільнення з роботи неправомірним та скасувати наказ № 152 від 02.06.2008 р., поновити його на займаній до звільнення посаді та зобов’язати відповідача провести його навчання і перекваліфікацію та працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18350 грн., в обґрунтування своїх позовних вимог, додав, що відповідач не погоджував його звільнення з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві і членом якої він є, оскільки відповідач взагалі не звертався до первинної профспілки ПНВФ «Промінь» з цього приводу.
27.03.2009 р. позивач знов уточнив свої позовні вимоги та просив поновити його на роботі у відповідача, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, який станом з 03.06.2008 р. до 27.03.2009 р. складає 22300 грн.
30.03.2009 р. позивач знов уточнив свої позовні вимоги та просив поновити його на роботі у відповідача та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 3.06.2008 р. до 23.04.2009 р. в сумі 24360 грн., посилаючись на те, що він з 20.09.2000 р. по 02.06.2008 р. працював у відповідача різальником-шліфувальником вогнетривких виробів на умовах безстрокового трудового договору. В 2006 р. у відповідача була утворена Первинна профспілкова організація працівників науки, виробництва та фінансів «Промінь», до якої він вступив 20 вересня 2006 р. 22.03.2007 р. загальними зборами названої профспілки, позивач був обраний до складу профкому. Наказом директора ОСОБА_3 за № 152 від 02.06.2008 р., позивач був звільнений з роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України - за станом здоров’я. Своє звільнення вважав незаконним, оскільки на підприємстві отримав професійне захворювання, що зафіксовано актом № 240 по формі П-4 від 11.03.2008 р. з вини підприємства. Згідно з висновком МСЕК від 16.04.2008 р. втрата працездатності складає 15% і інвалідом він не визнаний. Медичною комісією поліклініки № 1, було рекомендовано відповідачу перевести його на іншу роботу, не пов’язану з шумом, вібрацією і висотою. Роботодавець не запропонував йому іншу роботу, не отримав попередньої згоди профкому Первинної профспілкової організації працівників науки, виробництва та фінансів «Промінь» і вищестоящого виборного органу – обласного комітету Харківської обласної організації профспілки працівників науки, виробництва та фінансів.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги позивача, посилаючись на вищенаведене, та просили поновити ОСОБА_1 на роботі та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 3.06.2008 р. до 23.04.2009 р. в розмірі 24360 грн.
Представник відповідача, який діє на підставі виданої довіреності, в судовому засіданні позов не визнав та надав письмові заперечення, в яких зазначив, що медичною комісією поліклініки № 1 міської клінічної лікарні № 27 м. Харкова в ІV кварталі 2007 р. за планом був проведений медичний огляд працівників наукової частини і дослідного виробництва ВАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені ОСОБА_2», які працюють у шкідливих умовах праці, про що був складений Заключний акт від 03.12.2007 р. Внаслідок огляду виявлено, що за станом здоров’я позивач потребує переводу на іншу роботу, не пов’язану з шумом. Для виконання рекомендацій медичної комісії і Заключного акту від 03.12.2007 р. по періодичному огляду працівників, позивача з 21.12.2007 р. було відсторонено від роботи шліфувальника-різальника наказом від 20.12.2007 р. № 362. Перевести його на іншу роботу не було можливості із-за відсутності вакансій професій та посад. Висновки медичної комісії поліклініки № 1 щодо неможливості роботи ОСОБА_1 в умовах шуму були підтверджені під час його обстеження в НДІ гігієни праці та профзахворювань, про що складене Повідомлення про професійне захворювання (форма П-3, реєстраційний номер повідомлення № 100 від 21.02.2008 р.), в якому записане наступне: «Дальнейшая работа в условиях воздействия шума, на высоте противопоказана». Так як медичною комісією поліклініки № 1 було встановлено, що позивач не може працювати по своїй професії, так як вона пов’язана зі шкідливими факторами, а станом на 02.06.2008 р. вакантних професій, посад для переведення позивача на іншу роботу не було, був виданий наказ від 02.06.2008 р. № 152 про звільнення шліфувальника-різальника вогнетривких виробів ІV розряду ремонтно-механічного цеху ОСОБА_1 02.06.2008 р., в зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров’я по п.2 ст. 40 КЗпП України. Крім того, ВАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені ОСОБА_2» тричі зверталося до Обласного комітету профспілки працівників науки, виробництва та фінансів з обґрунтованим проханням надати згоду на звільнення позивача. Після тривалого листування Обласний комітет профспілки працівників науки, виробництва та фінансів листами від 08.01.2008 р. № 1, 31.03.2008 р. № 28 та від 28.05.2008 р. № 44 в наданні згоди на звільнення позивача відмовив по формальним ознакам, що не можна визнати обґрунтованими, а тому згідно зі ст. 43 КЗпП України відповідач мав право звільнити позивача. Крім того, Обласний комітет профспілки працівників науки, виробництва та фінансів ні в одній зі своїх трьох відповідей на листи відповідача, в яких він просив надати згоду на звільнення позивача, не зазначав, що перед зверненням до нього, потрібно було звернутися до профкому профспілки «Промінь». Виконати бажання позивача про те, що він міг би працювати шліфувальником, неможливо, тому що умови праці у шліфувальному відділенні є теж шкідливими – рівень шуму перевищує санітарні норми приблизно на 5 дБа і шліфувальники працюють у протишумових навушниках. Відповідач не порушив ст. 153 КЗпП України, оскільки твердження позивача про те, що відповідач не створив безпечних і нешкідливих умов праці не відповідає дійсності. Незважаючи на те, що промисловістю не випускається устаткування для різання вогнетривів, яке дозволяє мати рівень шуму менше допустимого (менше 80 дБА), на робочому місці позивача за рахунок застосування засобів індивідуального захисту були створені небезпечні і нешкідливі умови праці. Позивач був постійно забезпечений на своєму робочому місці протишумовими навушниками ПШН-Б (ГОСТ 12.4.051-087), які знижують рівень шуму на 28,8 дБА (еквівалентний рівень шуму на робочому місці складає 92 дБА, допустимий рівень – 80 дБА), тобто фактично він працював при рівні шуму значно нижчому, ніж встановлена норма. Крім того, ОСОБА_1 було забезпечено іншими необхідними засобами захисту: костюмом бавовняним, черевиками шкіряними, рукавицями комбінованими і гумованими, респіраторами протипильовими, захисними окулярами. Також зазначили, що з медичної практики відомо, що багато випадків погіршення слуху, більш ніж це відповідає віковій нормі, у людей, які зовсім не працювали в умовах шуму. Позивачу не було запропоновано іншого робочого місця тому, що станом на 02.06.2008 р. в інституті не було вакантних професій та посад, тобто його неможливо було перевести на іншу роботу. Крім того, позивач наполягав саме на залишенні його на займаній посаді, що суперечить медичним висновкам. Твердження позивача, що відповідач залишив його без засобів існування, не відповідає дійсності, так як з 2005 року позивач одержує пенсію на пільгових умовах, яка передбачена Списком 2, розділ 5 «Виробництво вогнетривів», позиція 5-а (робітники), затвердженого Постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 р. Відповідач також не порушив ч.5 ст. 6 Закону України «Про охорону праці», оскільки вона стосується працівників, які потребують переводу на легку роботу на термін, зазначений у медичному висновку. Позивач, згідно з Заключним актом від 03.12.2007 р., складеним за результатами періодичного медичного огляду працівників інституту, потребує переводу на іншу роботу, не пов’язану з шумом, постійно, а не на певний термін. Тому вважали, що дане положення Закону України «Про охорону праці» позивача не стосується. В позові просили відмовити в повному обсязі.
Третя особа – директор ВАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені ОСОБА_2» ОСОБА_3, в судове засідання не з’явився, направив суду заяву, в якій вважав позов необґрунтованим на підставах, викладених в запереченнях ВАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені ОСОБА_2». Просив розглядати справу в його відсутність.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та надані докази, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
З вимог ст. 232 КЗпП України вбачається, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Судовим розглядом встановлено, що наказом № 85-к від 20.09.2000 р. ОСОБА_1 було прийнято тимчасово на роботу ремонтно-монтажного цеху учнем шліфувальника-різальника вогнетривких виробів ВАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені ОСОБА_2» (а.с. 54).
Наказом від 27.10.2000 р. № 264 йому було встановлено 4 розряд шліфувальника-різальника вогнетривких виробів з 01.11.2000 р. (а.с.55).
Згідно з наказом від 20.11.2000 р. № 103-к ОСОБА_1 з 21.11.2000 р. переведено постійно на посаду шліфувальника-різальника вогнетривких виробів 4 розряду ремонтно-механічного цеху (а.с. 56).
Медичною комісією поліклініки № 1 міської клінічної лікарні № 27 м. Харкова в ІV кварталі 2007 р. за планом був проведений медичний огляд працівників наукової частини і дослідного виробництва ВАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені ОСОБА_2», які працюють у шкідливих умовах праці, про що був складений Заключний акт від 03.12.2007 р. (а.с. 19-22).
Внаслідок огляду виявлено, що за станом здоров’я позивач потребує переводу на іншу роботу, не пов’язану з шумом. Для виконання рекомендацій медичної комісії і Заключного акту від 03.12.2007 р. по періодичному огляду працівників, позивача з 21.12.2007 р. було відсторонено від роботи шліфувальника-різальника наказом від 20.12.2007 р. № 362 (а.с. 23-24). Крім того, в цьому ж наказі зазначено, що у разі наявності вакансій професій та посад станом на 20.12.2007 р. запропонувати позивачу іншу роботу, не пов’язану зі шкідливими факторами (виробничий шум, сполуки хрому).
Висновки медичної комісії поліклініки № 1 щодо неможливості роботи ОСОБА_1 в умовах шуму були підтверджені під час його обстеження в НДІ гігієни праці та профзахворювань, про що складене Повідомлення про професійне захворювання (форма П-3, реєстраційний номер повідомлення № 100 від 21.02.2008 р.), в якому зазначене, що подальша робота в умовах здійснення шуму, на висоті протипоказана (а.с.26).
Однак, як вбачається з довідок та службових записок завідуючої планово-виробничого відділу ВАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені ОСОБА_2» на ім’я зав.відділу кадрів від 20.12.2007 р., 2.06.2008 р. та штатного розкладу, вільних вакансій в штатному розкладі відповідача не має (а.с.25, 28).
Крім того, позивач зазначав в судовому засіданні, що ніякої спеціальної освіти він не має, про що також є дані в його трудовій книжці.
Згідно з випискою із акту огляду Обласної медико-соціальної експертної експертизи № 4 від 16.04.2008 р. ОСОБА_1І встановлено ступінь втрати професійної працездатності 15% в зв’язку з профзахворюванням на підставі акту П-4 від 11.03.2008 р. безстроково (а.с.10).
ВАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені ОСОБА_2» тричі зверталося до Обласного комітету профспілки працівників науки, виробництва та фінансів з обґрунтованим проханням надати згоду на звільнення позивача (а.с. 29-30, 32-33, 35-36).
Обласний комітет профспілки працівників науки, виробництва та фінансів листами від 08.01.2008 р. № 1, 31.03.2008 р. № 28 та від 28.05.2008 р. № 44 в надані згоди на звільнення позивача відмовив по формальним ознакам (а.с. 31, 34, 37).
Наказом від 02.06.2008 р. № 152, ОСОБА_1 звільнено за п.2 ст. 40 КЗпП України, в зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров’я з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку та вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку (а.с.27). В цей же день позивач отримав наказ про звільнення. Трудову книжку позивач відмовився отримати, про що складено акт від 02.06.2008 р. (а.с.62)
Трудову книжку він отримав 09.06.2008 р. (а.с. 58-60, 61).
Згідно з ОСОБА_2 перевірки Територіальної державної інспекції праці у Харківській області № 20-01-419/2546 від 11.12.2008 р., порушень трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 та виплаті остаточного розрахунку при звільненні не виявлено.
З вимог п. 2 ст. 40 КЗпП України вбачається, що трудовий договір укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці.
З відповіді Обласного центру медико-соціальної експертизи № 103/26 від 19.02.2009 р., вбачається, що згідно з актом № 240 розслідування хронічного професійного захворювання (форма П-4), складеного 11.03.2008 р. на підприємстві ВАТ «Український НДІ вогнетривів імені ОСОБА_2», рівень шуму на робочому місці ОСОБА_1 складає 92 децибели при максимально допустимому рівні – 80 децибел. В виписці Харківського НДІ гігієни праці та професійних захворювань за № 08-06/245, де хворий проходив обстеження з 04.02.2008 р. по 28.02.2008 р., в зв’язку з встановленим професійним захворюванням – надані рекомендації, що подальша робота в умовах впливу шуму, на висоті ОСОБА_1 – протипоказана. Також Клінікою Харківського НДІ гігієни праці та професійних захворювань складене повідомлення (форма П-3) на підприємстві ВАТ «Український НДІ вогнетривів імені ОСОБА_2», що в зв’язку з встановленим 21.02.2008 р. у ОСОБА_1 професійного захворювання (туговухість) - подальша робота в умовах впливу шуму, на висоті – протипоказана.
З листа Обласного комітету профспілки працівників науки, виробництва та фінансів від 22.03.2007 р. № 14, вбачається, що ОСОБА_1 є членом профкому первинної профспілкової організації «Промінь».
На запит суду про згоду на звільнення члена профкому первинної профспілкової організації ПНВФ «Промінь» ОСОБА_1, ухвалою від 07.04.2009 р. № 04 первинна профспілкова організація ПНВФ «Промінь» відмовила адміністрації ВАТ «УкрНДІВогнетривів ім. А.С.Бережного» у наданні згоди на звільнення з роботи шліфувальника-різальника 4-го розряду ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, посилаючись на те, що перед звільненням інша робота ОСОБА_1 не пропонувалася, хоч адміністрація підприємства здійснювала приймання на роботу працівників за спеціальностями, якими володіє ОСОБА_1
При цьому доказів прийому на роботу працівників за спеціальностями, якими володіє ОСОБА_1, первинна профспілкова організація ПНВФ «Промінь» не наводить і таких доказів не надав позивач.
Таким чином, суд вважає, що у відповідача були підстави для звільнення позивача з посади шліфувальника-різальника вогнетривких виробів ремонтно-механічного цеху ВАТ «Український НДІ вогнетривів імені ОСОБА_2» за станом здоров’я.
Судом не встановлено порушень законодавства з боку Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені ОСОБА_2» при звільненні ОСОБА_1 з посади шліфувальника-різальника 4 розряду ремонтно-механічного цеху за п.2 ст. 40 КЗпП України, в зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров’я.
На підставі викладеного, суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені ОСОБА_2» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовляє.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати по справі суд відносить за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 40 ч.1 п.2, 43, 232, 233 ч.1 КЗпП України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені ОСОБА_2», третя особа - директор ВАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені ОСОБА_2» ОСОБА_3, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Харченко А.М.