справа №2-75/10

РІШЕННЯ

іменем України

23 лютого 2010 року смт. Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді - Білого М.М. при секретарі - Бережанській С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. за адресою: 14032, м. Чернігів, вул. Пухова, 130/90;

до відповідачів:

ОСОБА_2, прож. за адресою: 14000, м. Чернігів, вул. Родімцева, 2-а/6,

Ковчинської сільської ради, юр. адреса: с. Ковчин Куликівського району Чернігівської області,

Відділу Держкомзему у Куликівському районі, юр. адреса: Чернігівська обл., смт. Куликівка, вул. Щорса, 110;

про відчуження земельної ділянки та визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить відчужити його земельну ділянку площею 0,0025 га., на якій розташовані ? частина його сараю за адресою: село Ковчин Куликівського району Чернігівської області, вулиця Перемоги, 48 із незаконного володіння відповідача та визнати державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЧН № 114095 від 18.08.2003 року, який виданий на ім'я ОСОБА_2 та серії ЯГ № 843557 від 14.02.2007 року, що виданий на його ім'я недійсними.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 16 листопада 1989 року він купив у громадянина ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями, які знаходяться в селі Ковчин Куликівського району, Чернігівської області по вулиці Перемоги, 48. На присадибній ділянці розташовані: один житловий будинок, ? частина його сараю та погріб.

По сусідству з позивачем у житловому будинку № 50 по вулиці Перемоги проживає відповідач ОСОБА_2. Його житловий будинок розташований на земельній ділянці, яка межує з земельною ділянкою позивача.

В 2003 році відповідач здійснював приватизацію своєї земельної ділянки, під час якої без погодження з ним про розмежування їхніх земельних ділянок, приватизував його земельну ділянку площею 0,0025 га, на якій розташована ? його сараю. В результаті цього його сарай опинився в межах земельної

ділянки відповідача, на яку ним згодом було оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН №114095 від 18.08.2003 року.

У 2007 році позивач здійснив приватизацію своєї земельної ділянки і отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №843557 від 14.02.2007 р.

В 2009 році позивач здійснював оформлення документів в БТІ на право власності житлового будинку № 48 та надвірних споруд розташованих в селі Ковчин по вулиці Перемоги. В ході якого йому було відмовлено у визнанні за ним права власності на ? частину сараю, так як він знаходиться на земельній ділянці, яка належить відповідачу.

Враховуючи те, що земельна ділянка на якій розміщена ? частина його сараю, згідно закону належить йому на праві власності, позивач вважає, що діями відповідача порушені його конституційні права, а тому ця земельна ділянка підлягає примусовому відчуженню.

Відповідач ОСОБА_2, а також представники Ковчинської сільської ради і відділу Держкомзему у Куликівському районі, будучи належним чином повідомленими про місце, дату і час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, але на адресу суду від них всіх надійшли письмові заяви, в яких вони повідомляють, що позов позивача визнають, не заперечують проти його задоволення та просять справу розглянути без їхньої участі.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.

Судом встановлено, що позивач купив у громадянина ОСОБА_3 житловий будинок № 48 з надвірними будівлями, які знаходяться в селі Ковчин Куликівського району Чернігівської області по вулиці Перемоги. На присадибній ділянці розташовані придбані позивачем: один житловий будинок, ? частина сараю та погріб, що підтверджується ксерокопією договору купівлі-продажу від 16.11.1989 року.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України та ст.120 Земельного Кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Положеннями частин 1 та 2 ст. 145 Земельного кодексу України передбачено, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, ~<з за цим кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням

суду-

Таким чином, позовні вимоги позивача є обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідачі позов визнали, визнання ними позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 174, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, 377 ЦК України, ст.ст. 120, 145, ЗК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЧН №114095 від 18.08.2003 року виданого ОСОБА_2 та серії ЯГ №843557 від 14.02.2007 року виданого ОСОБА_1 недійсними.

Відчужити земельну ділянку площею 0,0025 га. на якій розташована ? сарая ОСОБА_1 за адресою с Ковчин, вул.. Перемоги, 48 із незаконного володіння у ОСОБА_2.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Куликівського районного суду М.М. Білий