•

справа №2-14/10

РІШЕННЯ іменем України

13 січня 2010 року смт. Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді - Білого М.М. при секретарі - Бережанській С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, Григорівни, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. за адресою: 16322, Чернігівська обл., Куликівський р-н., с, Дрімайлівка, вул. Перемоги, 76;

до відповідача - Дрімайлівської сільської ради, юр. адреса: Чернігівська область, Куликівський район, село Дрімайлівка,

про визнання праща власності на домоволодіння, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 О,Г. звернулася до суду з позовом до Дрімайлівської сільської ради, в якому просить визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння № 76, що розташоване по вулиці Перемоги в селі Дрімайлівка Куликівського району Чернігівської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказала, що вона з 1987 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з громадянином ОСОБА_2. 09 серпня 1997 року шлюб між ними був розірваний, однак вони й надалі прживали сумісно аж до смерті ОСОБА_3, яка наступила 21 грудня 2002 року.

За час їхнього шлюбу, а саме: в 1997 році вони придбали житловий будинок, що підтверджується договором купівлі-продажу від 07 травня 1997 року посвідченим нотаріусом Куликівської нотаріальної контори. Незважаючи на те, що вона з ОСОБА_2 на той час перебувала в зареєстрованому шлюбі і вони проживали разом, покупцем у вказаному договорі значився тільки її чоловік, так само і всі доументи на вказане домоволодіння були оформлені на нього, хоча будинок вони купили разом.

Після розлучення майно, що було нажите за час їхнього спільного проживання вони не ділили. З питанням оформлення права власності на будинок позивачка звернулася до нотаріальної контори, але там виявилось, що на вказаний будинок, де вона проживала разом з чоловіком до його смерті і в якому проживає на даний час немає належного правовстановлюючого документу. Нотаріус повідомив, що документ на будинок виписаний на ім'я ОСОБА_2 але позивачка з цим не погоджується і вважає, що вона є власницею ? частини домоволодіння, оскільки воно було придбане ними в період шлюбу за спільні кошти і тому, згідно Сімейного кодексу України, воно є об'єктом права спільної сумісної власності.

Також вказала, що поховання ОСОБА_2 здійснювала вона сама за власні кошти, на що понесла витрати в сумі 3500 гривень, які їх ніхто не компенсував. Вартість ? частини вказаного житлового будинку відповідно до договору купівлі - продажу складає 1440 гривень

Представник відповідача - Дрімайлівська сільська рада будучи належним чином повідомленим про місце, дату і час розгляду даної справи, в судове

2

засідання не з'явився, але на адресу суду сільський голова надав листа, в якому повідомив, що вони не заперечують проти задоволення позову позивача та просить справу розглянути без участі їхнього представника.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов

підлягає задоволенню по наступним підставам.

Судом встановлено, що позивачка, дійсно, з 1987 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з громадянином ОСОБА_2. 09 серпня 1997 року шлюб між ними був розірваний. За час їхнього шлюбу та сумісного проживання, а саме: 07 травня 1997 року вони купили житловий будинок № 76, що розташований по вулиці Перемоги в селі Дрімайлівка Куликівського району Чернігівської області, що підтверджується договором купівлі-продажу посвідченим нотаріусом Куликівської нотаріальної контори, в якому покупцем вказані ОСОБА_2

Згідно ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Частина друга цієї ж статті вказує, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ч. 1 ст, 68 Сімейного Кодексу України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, позивачка має право на Уг частину житлового будинку, як майна спільної сумісної власне?^ подружщ.

Згідно довідки Дрімайлівської сільської ради № 727 від 24.12.2009 року ОСОБА_1 проводила похорон ОСОБА_2Г, за власні кошти, відомостей про дітей покійного та інших спадкоємців його майна сільська рада не має.

Відповідач позов визнав, визнання ним позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Осіб, які б претендували на вказане майно судом не встановлено.

Таким чином, при вказаних обставинах, суд вважає, що по справі зібрано достатньо доказів в підводження позовних вимог позивача.

Судові витрати по справі відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 325, 328, 1216 -1218, 1220 -1223 ЦК України, ст. 60, 68 СК України, ст.ст. 15, 174, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Визнати за ОСОБА_1, 25 грудня 1953 року

народження, право власності на Уг частину житлового будинкук з надвірними

будівлями садиби N76 що розташований по вулиці Перемоги в селі Дрімайлівка

Куликівського району Чернігівської області

2. Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської

області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано

протягом десяти днів з дня проголошеііня4Цшення. Апеляційна скарга на рішення

суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження. Г

Суддя Куликівського районного суду М.М. Білий