ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/188/23

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши справу у відкритому засіданні,

за позовом: Акціонерного товариства "Укртелеком", код ЄДРПОУ - 21560766, м. Київ, бульвар Шевченка, 18, в особі Закарпатської філії АТ "Укртелеком", м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспін", код ЄДРПОУ - 43106526, Миколаївська область, Березанський район, село Коблеве, проспект Курортний, буд. 21

про зобов`язання вчинити певні дії,

Секретар судового засідання Сінкіна Е.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Меренич Ольга Іванівна представник за довіреністю від 10.01.2023 року за вх. № 8129

від відповідача - не з`явився;

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Закарпатської філії АТ "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ "АСПІН" про його зобов`язання повернути йому вбудовані приміщення загальною площею 864.90 м. кв. в будівлі за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, село Карпати, шляхом підписання акту приймання-передачі зазначеного нерухомого майна.

Описова частина рішення.

Ухвалою суду від 08.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 06.04.2023 року. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 06.04.2023 відкладено розгляд справи на 04.05.2023 року. Повторно встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

03.05.2023 на адресу суду надійшла заява в порядку ст. 169 ГПК України, якою було долучено додаткові обґрунтування позовної заяви.

В судовому засіданні 04.05.2023 суд розглянув справу по суті та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Вступна та резолютивна частина рішення судом не проголошувались, оскільки сторони не з`явились після виходу суду з нарадчої кімнати.

Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

І. Суть спору за позицією Позивача.

Подання позову зумовлено тим, що ТОВ "АСПІН" не виконані умови договору оренди комерційної нерухомості, який укладений між сторонами 01.11.2021 року.

Згідно даного договору, відповідач користувався належним товариству майном площею 864.9 м. кв., яке знаходиться у будівлі за адресою: с. Карпати Мукачівського району з 01.11.2021 по 31.12.2021 року.

Позивач зазначає, що термін дії договору оренди, у відповідності до п.11.1. договору, закінчився 21.12.2021 року. Однак, орендар порушуючи положення п. 2.4. вказаного договору не виконав зобов`язання повернути майно за актом приймання-передачі майна, не дивлячись на надіслану позивачем претензію.

Наслідком таких дій відповідача є те, що позивач не може використовувати належне йому майно для власних потреб, утримувати майно в належному стані, чи розпорядитися ним у законний спосіб. Відтак, за твердженням позивача, ТОВ "АСПІН" порушує його право власності - право вільно володіти, користуватися чи розпоряджатися своїм майном.

03.05.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява (в порядку ст. 169 ГПК України), якою він долучив до даної заяви копії електронних листів, які підтверджують проведення переговорів між сторонами та факт неповернення відповідачем позивачу об`єкта оренди.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд зобов`язати відповідача повернути йому вбудовані приміщення загальною площею 864.90 кв. м. в будівлі за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, село Карпати, шляхом підписання акту приймання - передачі зазначеного нерухомого майна.

ІІ. Позиція Відповідача у справі.

Відповідно до даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою відповідача значиться -

Україна, 57453, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, село Коблеве, пр. Курортний, будинок 21.

Згідно приписів ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб.

Суд враховує, що згідно норми ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру. Так, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

На вказану в Єдиному державному реєстрі адресу Відповідача судом була направлена ухвала від 08.03.2023 про відкриття провадження у справі з приписами до відповідача вчинити певні процесуальні дії для розгляду цієї справи. Дане поштове відправлення було повернуто за адресою суду за закінченням терміну зберігання, що підтверджується наявними у справі матеріалами.

Отже, оскільки вказана у позовній заяві та використана судом для повідомлення відповідача адреса є дійсною, відповідач вважається належно повідомленим про відкриття провадження та про необхідність подачі заяв по суті справи, оскільки поштове відправлення повернулося за адресою суду з причин закінчення терміну зберігання.

Однак, станом на дату ухвалення судом рішення, заяв по суті справи від Відповідача не надійшло.

Згідно з ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, за правилами, визначеними нормою статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Але, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Отже, з досліджених судом відносин суд виходить з того, що належно повідомлений про справу відповідач не заперечує проти дійсності обставин, що викладені у позовній заяві та підтверджені відповідними доказами.

Суд керується приписами статті 2 ГПК України, згідно яких завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, відповідач повідомлений про строк подання відзиву належним чином, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, відтак суд, керуючись нормами-принципами та завданнями ГПК України, виходить з того, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд вирішує спір відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову тощо.

Також, згідно ч. 10 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

ІІІ. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке:

3.1. 01.11.2021 між сторонами був підписаний договір оренди нерухомого майна №21Е000-203/21 (а. с. 7 - 12) (далі - договір оренди).

Згідно п. 1.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування наступне майно: нерухоме майно, розташоване за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Карпати, вул. б/н, загальною площею 864.9 м. кв., для використання у якості бази відпочинку.

Пунктом 2.1. договору оренди передбачено, що передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі.

Передавання орендованого майна у користування за договором оренди ні за яких умов не може призвести до виникнення у Орендаря права власності (у т.ч. спільної) на орендоване майно (п. 2.3. договору оренди).

Згідно п. 2.4. договору оренди, орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору (у т.ч. при достроковому припиненні договору).

У випадку не передачі орендарем орендодавцю орендованого майна в день закінчення строку дії договору або достроково припинення дії цього договору, або відмови орендаря підписати акт приймання-передачі про повернення орендованого майна з оренди - орендодавець має право звільнити орендоване майно від майна (обладнання) орендаря, що знаходиться в ньому.

Відповідно до п. 6.1. договору оренди, в разі невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків за договором, сторони несуть відповідальність згідно з договором та чинним законодавством України.

Даний договір оренди набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовилися, що згідно зі ст. 631 ЦКУ умови договору застосовуються до відносин, що виникли з 01.11.2021 року (а. с. 10).

Договір автоматичній пролонгації не підлягає і може бути продовжений лише у випадку досягнення між сторонами письмової згоди про це.

Згідно п. 11.5. договору оренди, умови договору оренди мають однакову зобов`язальну силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документу за підписами обох сторін, якщо інше не передбачено в договорі.

Усі зміни і доповнення до договору оформляються у вигляді додаткових угод, які дійсні лише за умови, якщо складені в письмовій формі та підписані обома сторонами, окрім випадків, зазначених у договорі (у т.ч. зміни його умов в односторонньому порядку).

Судом встановлено, що даний договір і пропечатаний уповноваженими представниками обох сторін, які мали право діяти від імені юридичних сторін.

3.2. Актом приймання - передачі майна від 02.11.2021 до договору оренди (а. с. 13) підтверджується передача орендодавцем орендарю нерухомого майна, розташованого за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Карпати, вул. б/н, загальною площею 846.9 кв. м. Технічний стан та санітарний стан орендованого майна - задовільний.

3.3. Судом встановлено, що 19.08.2022 позивачем направлялась відповідачу претензія на суму 282 449.81 грн. (а. с. 14) за використану ним електроенергію у приміщеннях, що належить АТ "УКРТЕЛЕКОМ", в 2022 році, оскільки компенсація здійснена ТОВ "АСПІН" лише частково.

17.10.2022 позивачем направлялась відповідачу претензія (а. с. 15) щодо необхідності повернення орендованих приміщень в строк до 31.10.2022 у зв`язку з припиненням дії договору оренди нерухомого майна.

16.01.2023 позивачем направлялась відповідачу претензія (а. с. 16), в якій вказувалось, що ТОВ "АСПІН" не оформив документально повернення майна, не дивлячись на те, що АТ "УКРТЕЛЕКОМ" неодноразово просив представників ТОВ "АСПІН" підписати акт приймання-передавання майна. Такими діями ТОВ "АСПІН" перешкоджає власнику розпорядитися майном, тобто порушує законні права власника.

3.4. Розглянувши повно та всебічно матеріали справи і докази, долучені до них, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Перевіряючи доводи і заперечення сторін, суд зазначає таке.

3.5. Норми законодавства, що регулюють спірні відносини.

Цивільний кодекс України.

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

Стаття 316. Поняття права власності

1. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317. Зміст права власності

1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Стаття 509. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення.

1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання.

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов`язання.

1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599. Припинення зобов`язання виконанням.

1. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов`язання.

1. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Стаття 626. Поняття та види договору.

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629. Обов`язковість договору.

1. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Стаття 631. Строк договору.

1. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

2. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

3. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

4. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Стаття 759. Договір найму

1. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Стаття 761. Право передання майна у найм

1. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

2. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Стаття 763. Строк договору найму

1. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Стаття 785. Обов`язки наймача у разі припинення договору найму

1. У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Господарський кодекс України.

Стаття 174. Підстави виникнення господарських зобов`язань.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов`язань.

1. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

3. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

4. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

5. Зобов`язана сторона має право виконати зобов`язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

6. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

7. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

8. Управлена сторона, приймаючи виконання господарського зобов`язання, на вимогу зобов`язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов`язання повністю або його частини.

Стаття 222.Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності

2. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 283. Оренда майна у сфері господарювання

1. За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

3. Об`єктом оренди можуть бути зокрема: нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Стаття 291. Припинення договору оренди

1. Одностороння відмова від договору оренди не допускається.

2. Договір оренди припиняється у разі зокрема: закінчення строку, на який його було укладено;

3.6. Висновки суду та норми права, які підлягають застосуванню.

Судом встановлено, що 01.11.2021 між сторонами був підписаний договір оренди нерухомого майна №21Е000-203/21 (а. с. 7 - 12).

Згідно п. 1.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування наступне майно: нерухоме майно, розташоване за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Карпати, вул. б/н, загальною площею 864.9 м. кв., для використання у якості бази відпочинку. Даний об`єкт переданий відповідачу за актом приймання - передачі майна від 02.11.2022 року.

Строк договору завершився 31.12.2021 року. Згідно п. 1.2. договору оренди, договір автоматичній пролонгації не підлягає і може бути продовжений лише у випадку досягнення між сторонами письмової згоди на це.

За твердженням позивача, договір оренди не був продовжений шляхом укладення додаткової угоди до нього. Відповідач заяв по суті справи не подав, відтак не спростовував тверджень позивача. Отже, строк договору завершився 31.12.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦКУ, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензіями від 19.08.2022; від 17.10.2022 і від 16.01.2023, в яких вимагав повернення вказаного вище майна та підписання відповідного акта приймання - передачі.

Відповідачем не виконано вимог даних претензій і в добровільному порядку не повернено позивачу нерухоме майно, розташоване за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Карпати, вул. б/н, загальною площею 864.9 м. кв.; не підписано відповідний акт приймання - передачі нерухомого майна.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦКУ, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦКУ, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 15 ЦКУ, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦКУ).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення (ч. 2 ст. 16 ЦКУ).

Відтак, суд вказує, що не повернення відповідачем майна позивачу є порушенням прав позивача на реалізацію права власності на вказаний вище об`єкт, що спричиняє йому відповідні збитки.

Таким чином враховуючи положення чинного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 785 ЦКУ, суд задовольняє позов у повністю.

Щодо обґрунтованості рішення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У цій справі суд вважає достатніми обґрунтування свого рішення про задоволення позовних вимог.

ІV. Розподіл судових витрат.

Згідно платіжної інструкції №1082 від 14.02.2023 (а. с. 6) позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2684.00 грн.

Таким чином, судові витрати слід покласти на відповідача повністю згідно п. 1 ч. 4 та п. 9 ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 241 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Аспін", код ЄДРПОУ - 43106526, Миколаївська область, Березанський район, село Коблеве, проспект Курортний, буд. 21, повернути Акціонерному товариству "Укртелеком", код ЄДРПОУ - 21560766, м. Київ, бульвар Шевченка, 18, вбудовані приміщення загальною площею 864.90 кв.м. в будівлі за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, село Карпати, шляхом підписання акту приймання-передачі зазначеного нерухомого майна.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспін", код ЄДРПОУ - 43106526, Миколаївська область, Березанський район, село Коблеве, проспект Курортний, буд. 21, на користь Акціонерного товариства "Укртелеком", код ЄДРПОУ - 21560766, м. Київ, бульвар Шевченка, 18, в особі Закарпатської філії АТ "Укртелеком", м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4, сплачений судовий збір у розмірі 2684.00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривень 00 копійок).

Накази видати після набрання рішення законної сили.

Копію рішення направити сторонам.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя П.Д. Пригуза