Справа №760/10777/22

2/760/4602/23

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі:головуючого-судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Щепановій І.І.,

за участі: прокурора - Угринович О.М.,

представника відповідача-1 - Станицького О.Б.,

представника відповідача-2 - Сідліченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_1 , Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) про скасування рішення про державну реєстрацію прав, визнання недійсним договору купівлі-продажу, знесення самочинного будівництва та повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року керівник Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) та просить:

-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.06.2018 індексний номер 41665796, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації зміни розділу об`єкта нерухомого майна № 1143906980000 на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстровано за Спільним українсько- білоруським підприємством «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (прос. Курський, 6, м. Суми, 40020, ЄДРПОУ 21127532).

-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.10.2021 індексний номер 60701895, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації зміни розділу об`єкта нерухомого майна № 1143906980000 та зміни права власності на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстровано за Спільним українсько-білоруським підприємством «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (прос. Курський, 6, м. Суми, 40020, ЄДРПОУ 21127532).

-визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу від 13.10.2021, укладений між Спільним українсько-білоруським підприємством «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (прос. Курський, 6, м. Суми, 40020, ЄДРПОУ 21127532) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОК1П1 НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 785.

-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.10.2021 індексний номер 60941514, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) майновий комплекс загальною площею 1760,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши вказане право ОСОБА_1

-зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (ЄДРПОУ 22883141, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044), земельну ділянку, площею 0,12 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею 0,6973 га (обліковий код 72:475:0012) за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується без правовстановлюючих документів, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від самочинно збудованих будівель та споруд.

Свої вимоги мотивує тим, що державна реєстрація змін розділу об`єкта нерухомого майна №1143906980000, змін до права власності та державна реєстрація права власності здійснені у порушення вимог чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13.10.2021 - визнанню недійсним, а земельна ділянка комунальної власності по АДРЕСА_1 , яка використовується без правовстановлюючих документів, поверненню дійсному власнику - Київській міській раді шляхом звільнення від будівель та споруд.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що у порушення ст. ст. 2, 3, 5, 12, 18, 22, 26-27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за відсутності обов`язкових документів, визначених п. 43, 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 здійснено реєстрацію:

- змін розділу об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 1143906980000 від 18.06.2018, після проведення якої до складових частин об`єкта нерухомого майна включено: приміщення охорони літ. «Г» (площею 3,6 кв.м); №1 -вимощення (6903.0 кв.м): №1 - підпірна (протизсувна) стіна (468.5 кв.м): №2 - шлагбаум та №3 - огорожа;

- змін розділу об`єкта нерухомого майна 01.10.2021, відповідно до якого змінено його загальну площу з 491,3 кв.м на 1760,6 кв.м, на підставі не правовстановлюючого документу, а довідки про показники об`єкта нерухомого майна від 23.09.2021 (майстерня, котельня літ. «А» - з одноповерхової будівлі площею 332, 3 кв.м. до двоповерхової будівлі площею 1 601, 6 кв.м. (перший поверх - 803,5 кв.м, другий поверх - 798,1 кв. м.).

Збільшення площі та складу нерухомого майна за вищевказаною адресою проведено з порушенням також вимог земельного та містобудівного законодавства, оскільки здійснено за відсутності належних дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт, введення об`єкту в експлуатацію, без згоди власника земельної ділянки, на земельній ділянці комунальної власності Київської міської ради, яка у власність чи користування, у тому числі для будівництва, не передавалася.

Оскільки СУБП «Укртехносинтез» (у формі ТОВ) не набуло права власності на спірне майно, не мало права його відчужувати шляхом підписання договору купівлі-продажу від 13.10.2021 з ОСОБА_1 , у зв`язку з чим останній підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, як такий, що суперечить вимогам ст.ст. 203, 215, 376 ЦК України.

Також, зазначає, що земельна ділянка, в межах якої розташовано нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , використовується без документів, що посвідчують право користування (власності), що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України, а тому підлягає поверненню її законному власнику - Київській міській раді шляхом звільнення від самочинно збудованих будівель та споруд.

Посилається також на те, що Київська міська рада та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), достовірно знаючи з 07.02.2022 (дата проведення обстеження земельної ділянки) про існування права власності на самочинно збудоване нерухоме майно та про використання комунальної земельної ділянки по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, обмежилися лише тим, що направили матеріали обстеження до відповідних органів для вжиття заходів реагування, залишивши поза увагою той факт, що нескасована реєстрація права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості призводить до незаконного використання земельною ділянкою, на якій воно розташоване та у подальшому, може призвести до звернення нових власників на отримання земельної ділянки більшої площі в порядку ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, у зв`язку з набуттям права власності на майно.

З урахуванням викладеного просить суд позов задовольнити.

22.08.2022 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24.08.2022 у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні у порядку загального позовного провадження.

14.10.2022 представником відповідача-2 було подано клопотання про закриття провадження у справі та відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову з підстав несформованості земельної ділянки, правомірності користування земельною ділянкою під нерухомістю відповідно до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, відсутності порушень інтересів Київської міської ради, також заперечував щодо здійснення самочинного будівництва, оскільки лише вчинено дії по приведенню майнового комплексу у відповідність та належне унесення відомостей до державного реєстру, акцентував увагу на відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду з даним позовом та пропущення строку позовної давності, оскільки державна реєстрація змін була проведена 18.06.2018.

08.11.2022 представником позивача було подано до суду заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

08.11.2022 прокуратурою було подано до суду письмові пояснення до позовної заяви.

11.11.2022 представником КМР було подано до суду письмові пояснення до позовної заяви. Згідно пояснень позов підтримано повністю.

14.11.2022 представником відповідача-1 було подано відзив на позовну заяву, у якому звертає увагу суду на добросовісність набуття права власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці, неможливості покладення відповідальності та надмірного тягару на добросовісного набувача за бездіяльність та/чи протиправні дії інших осіб, жодних робіт зі збільшення площі не здійснювалось, відсутності факту самовільного заняття земельної ділянки, відкрите володіння майном та сплату землю, а також відсутність порушень інтересів Київської міської ради.

21.11.2022 позивачем було подано відповідь на відзив відповідача-2.

Ухвалою суду від 12.12.2022 у задоволенні клопотання представника відповідача-2 про закриття провадження у справі, відмовлено.

20.01.2023 представником КМР було подано до суду письмові пояснення до позовної заяви.

У підготовчому засіданні прокурор, представник відповідача-1 та представник відповідача-2 не заперечували проти призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор, яка діє в інтересах держави, в особі Київської міської ради, позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - 1 та представник відповідача-2 у судовому засіданні проти позову заперечували та просили у його задоволенні відмовити.

У подальшому у судове засідання 12.04.2023 о 16.00 год. та 19.04.2023 о 15.00 год. представники відповідачів не з`явилися, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

До суду представником відповідача -1 подано виступ у судових дебатах у письмовій формі.

Представник відповідач -2 також надав до суду виступ у судових дебатах, у якому заперечує проти задоволення позову.

Вислухавши думку прокурора, суд вважав за можливе продовжити розгляд справи у відсутності відповідачів.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що по нежитловому фонду за адресою: АДРЕСА_1 первинна реєстрація на нежитлову споруду ремонтно - будівельної дільниці загальною площею 491,3 кв.м (що складається з: літ. «А» - 332,2 кв.м, літ. «Б» - 159,0 кв.м.) була проведена за Державною адміністрацією Залізничного району м. Києва на підставі рішення Київського міськвиконкому № 26 від 13.01.1992 «Про формування комунального майна міста та районів».

У подальшому, право власності на вказане приміщення перейшло до Товариства покупців членів трудового колективу ремонтно-будівельної дільниці м Києва на підставі договору купівлі - продажу від 07.06.1996 зареєстрованого за реєстром №1-1557, укладеного з Представництвом Фонду державного майна України у Залізничному районі міста Києва.

Надалі, відповідно до свідоцтва про право власності від 03.08.2004 серія НОМЕР_3 , виданого на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 26.07.2004 №906-В, право власності на майновий комплекс загальною площею 491,30 кв.м до складу якого входять: майстерня, котельня літ. «А» площею 332,30 кв.м, склад літ. «Б» площею 159,0 кв.м та який розташований в АДРЕСА_1 перейшло до ТОВ «Рембуддільниця».

На замовлення ТОВ «Рембуддільниця» 23.06.2007 проведено поточну інвентаризацію вищевказаного нежилого приміщення загальною площею 491,30 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, 16.10.2007 між ТОВ «Рембуддільниця» та ВАТ «Київський дослідний ремонтно-механічний завод» укладено договір купівлі-продажу вищевказаного майнового комплексу загальною площею 491,30 кв.м., який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А. та зареєстровано в реєстрі за №7054.

На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №7054 від 16.10.2007, приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко В.В. 06.01.2017 прийнято рішення №33369688 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на підставі якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вказаний майновий комплекс загальною площею 491,30 кв.м за ВАТ «Київський дослідний ремонтно-механічний завод» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1143906980000).

Згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що надалі, на підставі договору купівлі-продажу №1211 від 16.11.2017, укладеного між ВАТ «Київський дослідний ремонтно- механічний завод» та Спільним українсько-білоруським підприємством «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38181486 від 16.11.2017 та зареєстровано право власності на частину майнового комплексу загальною площею 491,3 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за Спільним українсько-білоруським підприємством «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (номер запису про право власності: 23413099).

Крім того, за вказаним підприємством, на підставі договору купівлі- продажу № 1265 від 07.12.2017, укладеного з ВАТ «Київський дослідний ремонтно-механічний завод», приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. зареєстровано право власності на частину майнового комплексу загальною площею 491,3 кв.м. за вищевказаною адресою (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38587785 від 07.12.2017, номер запису про право власності: 23800980).

Згідно вказаних договорів купівлі-продажу загальна площа майнового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований на праві власності за СУБП «Укртехносинтез» (у формі ТОВ) становить 491,30 кв.м. та складається з: майстерні, котельні (літ. «А») загальною площею 332,3 кв.м., складу (літ. «Б») загальною площею 159,0 кв.м.

Надалі, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою В.В. 18.06.2018 прийнято рішення № 41665796 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та проведено реєстрацію змін розділу об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер: 1143906980000.

Після проведення вказаної реєстрації до складових частин об`єкта нерухомого майна включено: приміщення охорони літ. «Г»; №1 - вимощення; №1 - підпірна (протизсувна) стіна; №2 - шлагбаум; №3 - огорожа.

Далі, 01.10.2021 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Шульгою І.Ю. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено реєстрацію змін розділу об`єкта нерухомого майна №1143906980000 та змінено загальну площу з 491,3 кв.м на 1760,6 кв.м (індексний номер рішення 60701895).

Крім того, цим же державним реєстратором 01.10.2021 на підставі вищевказаного рішення проведено реєстрацію змін до права власності (номери записів про право власності: 23800980, 23413099) та додано до реєстру підставу для вказаної державної реєстрації - довідку про показники об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 23/09/2021-2033-2018, видану 23.09.2021, видавник: ТОВ «Київське міське БТІ».

Відповідно до технічних інвентаризацій та технічних паспортів від 23.07.2007 та 01.03.2018, що містяться в матеріалах справи встановлено, що майновий комплекс складався лише із двох приміщень, які в свою чергу мали відповідні характеристики, а саме: майстерня, котельня - літ. «А» загальною площею 332,3 кв.м, склад - літ. «Б» загальною площею 159,0 кв.м.

Таким чином, СУБП «Укртехносинтез» (у формі ТОВ) після набуття права власності на вказане нерухоме майно проведено його реконструкцію в результаті якої виникли нові складові майнового комплексу, а приміщення в літ. «А» змінило свою конфігурацію та збільшилось в площі на 1269,3 кв.м., що підтверджується технічними паспортами, які містяться в матеріалах реєстраційної справи та здійснені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на їх підставі реєстраційні дії щодо зміни розділу об`єкта нерухомого майна.

Разом з цим, з листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) встановлено, що документи, які дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_1 до 13.12.2021 не видавалися та не реєструвалися.

Згідно зі ч. 1,2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права не нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (чинного на момент проведення реєстраційних дій) (далі - Закон) загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Статтею 5 Закону передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Частиною 2 ст. 12 Закону передбачено, що записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться у документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону, одним з етапів проведення державної реєстрації прав є перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Частиною 4 статті 18 Закону встановлено, що Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

За ч. 1 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншим нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 27 вказаного Закону України державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Пунктом 1 Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок № 1127), передбачено, що він визначає у тому числі підстави і процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 40 Порядку № 1127 (в редакції чинній на час проведення реєстраційних дій) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону та цим Порядком.

Відповідно до п. 45 Порядку для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у результаті реконструкції такого об`єкта подаються, в тому числі, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалась в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор з використанням наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та перевіряє відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в зазначеному Реєстрі.

З вказаних вище вимог Закону вбачається, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Аналізуючи наведене вище, суд вважає, що за обставин ненадання СУБП «Укртехносинтез» (у формі ТОВ) документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, реєстрацію змін розділу об`єкта нерухомого майна №1143906980000 та змін до права власності, що проведено на підставі технічного паспорту та довідки про показники об`єкта, здійснено у порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та за відсутності обов`язкових документів, визначених п. 43 Порядку № 1127.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.06.2018 індексний номер 41665796, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації зміни розділу об`єкта нерухомого майна № 1143906980000 на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстровано за Спільним українсько- білоруським підприємством «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (прос. Курський, 6, м. Суми, 40020, ЄДРПОУ 21127532), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.10.2021 індексний номер 60701895, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації зміни розділу об`єкта нерухомого майна №1143906980000 та зміни права власності на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстровано за Спільним українсько-білоруським підприємством «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (прос. Курський, 6, м. Суми, 40020, ЄДРПОУ 21127532).

В той же час, набуття особою у власність майна в обхід закону та надання державі документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою введення держави в оману задля реєстрації права власності на самочинно збудоване майно, не може свідчити про правомірне набуття особою майна у власність, а відтак є підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін та права власності на це майно.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 дотримується позиції, що право на самочинно збудоване майно є неіснуючим, не породжує прав щодо розпорядження майном. При цьому, укладення договорів купівлі-продажу та інших правочинів щодо самочинно збудованого нерухомого майна, а також здійснення відносно нього державної реєстрації прав, не змінюють правовий статус нерухомості як самочинно збудованої.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Зміст приписів статті 376 ЦК України засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33) та від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц) (пункти 53-56)), а також у постановах Верховного суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 07.10.2020 у справі 920/728/18.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на даний час майновий комплекс загальною площею 1760,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №785 від 13.10.2021, укладеного між СУБП «Укртехносинтез» (у формі ТОВ) та ОСОБА_1 , зареєстрований на праві власності за останньою (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 60941514 від 13.10.2021, номер запису про право власності: 44469873, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1143906980000).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору купівлі-продажу Продавець передає, а Покупець приймає у власність нерухоме майно, а саме: майновий комплекс загальною площею 1760,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Складові частини майна: майстерня, котельня - літ. А, загальною площею 1601,6 кв.м.; склад - літ. Б, загальною площею 159,0 кв.м; приміщення охорони - літ. Г; №1 -вимощення; №1 - підпірна (протизсувна) стіна; №2 - шлагбаум; №3 - огорожа.

Сам по собі факт державної реєстрації речового права не підтверджує абсолютність і цілковиту непорушність зареєстрованого права. Запис про проведену реєстрацію можна визнати дією, похідною від підстави виникнення в особи речового права, тому юридична чинність державної реєстрації не може вважатися безумовною, оскільки залежить від законності підстави, за якою в особи виникло право власності, що зареєстроване.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованості активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

За положеннями ч. 1 ст. 376 ЦК України, самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що слугують умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме: якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети: об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених у ч. 1 ст. 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів і документів про виділення земельної ділянки (постанова Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 910/10932/17). Об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності хоча б однієї з вищенаведених умов.

Статтями 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи лише після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Таким чином, зважаючи на відсутність у СУБП «Укртехносинтез» (у формі ТОВ) будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та дозвільних документів на будівництво, реконструйований майновий комплекс за вказаною адресою є об`єктом самочинного будівництва.

Відповідно до ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі №910/15993/16 дотримується позиції, що право на самочинно збудоване майно є неіснуючим, не породжує прав щодо розпорядження таким майном.

Крім того, державна реєстрація права власності не є підставою для набуття такого прав, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 07.10.2020 у справі №920/728/18.

Таким чином, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 915/161/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його матеріальним засадам.

Згідно зі ч. 2 та 3 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначалось вище, відповідач-2 СУБП «Укртехносинтез» (у формі ТОВ) не набувало у власність на законних підставах реконструйований майновий комплекс загальною площею 1760,6 кв.м по АДРЕСА_1 , а тому як наслідок, відповідач-1 ОСОБА_1 не могла придбати вказаний об`єкт нерухомості, у тому числі шляхом укладення спірного договору купівлі- продажу.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності на набувача.

Відтак, таке неіснуюче право щодо об`єкту нерухомості не породжує й прав власника щодо розпорядження майном, зокрема продажу (відчуження), переходу третім особам.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право, мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, вказані положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном.

Практикою ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010,«Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Таким чином, втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Крім того, Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11 2008).

Таким чином, ст. 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність.

Як встановлено вище судом, спірний об`єкт нерухомості самочинно збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, з порушенням земельного та містобудівного законодавства, що свідчить про недобросовісність набуття права власності на вказаний об`єкт.

Здійснення самочинного будівництва нерухомого майна на комунальній землі та проведення його державної реєстрації посягає на суспільні, економічні та соціальні інтереси держави, а також спрямовано на використання всупереч вимогам чинного законодавства земель територіальної громади міста, що порушує права та охоронювані інтереси держави в особі Київради як органу уповноваженого розпоряджатися землями міста Києва

Внаслідок незаконної реєстрації самочинних об`єктів Київрада втратила можливість самостійно на власний розсуд раціонально використовувати та розпоряджатися земельною ділянкою, на якій вказані об`єкти розташовані.

За вказаних обставин втручання у право власності відповідача відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття ним такого права, що не може вважатися порушенням статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, суд вважає, що укладений між відповідачами СУБП «Укртехносинтез» (у формі ТОВ) та ОСОБА_1 без підтверджуючих правовстановлюючих документів правочин, оформлений договором купівлі-продажу нерухомого майна від 13.10.2021 за №785, підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, у зв`язку з його невідповідністю ст. ст. 203,317, 319,328,375,376 ЦК України, а відповідно підлягає і скасуванню державна реєстрація вказаного правочину.

Крім того, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно речові права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , на якій розташований вищевказаний майновий комплекс, за будь - якими фізичними чи юридичними особами не зареєстровані.

Під час обстеження, проведеного працівниками Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), встановлено, що земельна ділянки загальною площею 0,6973 га (обліковий код 72:475:0012) по АДРЕСА_1 Київською міською радою в користування чи власність не передавалась. Інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї відсутня. Частина вказаної земельної ділянки вільна від забудови та використовується як автомобільна стоянка, на іншій частині зазначеної земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га ведеться будівництво об`єкту невстановленого призначення.

Відповідно до інформаційного стенду (паспорта об`єкта) в межах вказаної території передбачається проведення капітального ремонту виробничої будівлі (декларація про початок будівельних робіт КВ-051211207848) (акт №22-0064/09 від 07.02.2022).

Отже, за результати обстеження виявлено використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,12 га без правовстановлюючих документів та в порушення вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Оскільки, вказана земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею відповідно до статті 9 ЗК України.

Таким чином, за вказаних вище обставин, суд вважає встановленим, що незаконна державна реєстрація прав власності на нерухоме майно, укладення спірного договору купівлі-продажу, свідчить про на наявність у діях сторін умислу на отримання спірної земельної ділянки з метою уникнення процедури конкурсних торгів.

Також встановлено, що ОСОБА_1 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації капітального ремонту об`єкта виробничої будівлі літера «А» по АДРЕСА_1 від 22.02.2023, відповідно до якої документ на земельну ділянку відсутній і станом на 22.02.2023, а також, здійснювався капітальний ремонт вже самочинно реконструйованої двох поверхової будівлі площею 1 601, 6 кв.м.

Оцінюючи наданий відповідачем-1 доказ, суд вважає, що реєстрація вказаної вище декларації не змінює правовий статус самочинного будівництва та не спростовує порушень під час державної реєстрації права на об`єкт 18.06.2018, 01.10.2021 за СУБП «Укртехносинтез» (у формі ТОВ) після здійснення самочинної реконструкції нерухомого майна та включення додаткових складових до нього та проведення державної реєстрації права власності, оскільки такі дії вчинені після звернення прокурора з позовом до суду.

Враховуючи те, що окреме задоволення вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірне майно не призведе до реального та ефективного поновлення порушених прав територіальної громади, оскільки не призведе до реального звільнення спірної земельної ділянки.

З урахування вказаного вище та приймаючи до уваги межі заявлених вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого відповідальність за зведення самочинно збудованого об`єкта несе саме особа, яка здійснила таке будівництво, за замовчуванням - особа, яка є власником самочинно реконструйованого об`єкта або власником чи користувачем земельної ділянки, на якій проведено нове будівництво (постанова Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 826/10130/18).

Відповідач-1 ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, яке розташоване на самовільно зайнятій земельній ділянці та на даний момент є особою, що перешкоджає позивачу користуватися земельною ділянкою, а тому вимога про усунення такої перешкоди має бути направлена саме до останньої.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №910/15989/16.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист права на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною, застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у володінні чи розпорядженні відповідним майном.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову і в частині зобов`язання відповідача-1 (як особи, яка станом на дату розгляду даного спору експлуатує нерухоме майно на спірній земельній ділянці) повернути земельну ділянку позивачу.

Під час розгляду справи по суті, до суду надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.11.2022 про реєстрацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 8000000000:72:475:0026.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Під час розгляду справи доведено, що рішення Київською міською радою про надання у власність чи користування відповідачам не приймалось, правовстановлюючі документи не отримувались та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєструвались.

Таким чином, витяг з Державного земельного кадастру не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку та не підтверджує наявність будь-якого речового права стосовно спірної земельної ділянки.

Формування земельних ділянок, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 01.10.2019 року у справі № 922/2723/17, від 01.09.2020 у справі № 233/3676/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц від 20.07.2022 у справі №923/196/20.

З урахування наведене вище та враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає, що незважаючи на те, що частині первинної земельної ділянки загальною площею 0,6973 га (обліковий код 72:475:0012) присвоєно кадастровий номер 8000000000:72:475:0026, земельна ділянка 0,12 га підлягає поверненню територіальній громаді міста Києва.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської земельну ділянку площею 0,12 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею 0,6973 га (обліковий код 72:475:0012) за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується без правовстановлюючих документів, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від самочинно збудованих будівель та споруд.

З урахування наведеного вище, суд приходить до висновку про задоволення поданого позову у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача- 2 про застосування строку позовної давності для звернення до суду у даній справі.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №367/2271/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 362/44/17 від 17.10.2018 зроблено конкретизований висновок щодо застосування строку позовної давності. Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 9 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Як вбачається з матеріалів справи ні Солом`янська окружна прокуратура міста Києва, ні Київська міська рада не були учасниками правовідносин щодо реєстрації змін спірного об`єкту нерухомості, у зв`язку з чим, останні не могли самостійно дізнатися про вчинення 18.06.2018 року незаконних реєстраційних дій.

Відповідно до наданої до суду інформації, Солом`янській окружній прокуратурі міста Києва стало відомо в ході здійснення нагляду в порядку процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12021105090003220 від 08.10.2021, про що повідомлено Київську міську раду в червні 2022 року.

Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), який є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про порушення вимог земельного законодавства за адресою: АДРЕСА_1 достеменно стало відомо про порушення під час проведеного обстеження земельної ділянки 07.02.2022.

Позов подано у серпні 2022 року. Відповідачами вказані факти не спростовано.

З огляду на викладене, суд вважає, що прокурор звернувся до судуз даним позовом в межах строків позовної давності, а тому заява відповідача про застосування у спірних правовідносинах строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо наявності повноважень прокурора на представництво інтересів держави, суд вважає за необхідне зазначити наступне..

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Пунктом 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ч. 1 ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені територіальної громади виконує відповідна рада.

Тобто, має місце порушення економічних інтересів держави, які полягають в законному та ефективному використанні об`єктів, що є комунальною власністю - для задоволення

Здійснення самочинного будівництва нерухомого майна на комунальній землі та проведення його державної реєстрації посягає на суспільні, економічні та соціальні інтереси держави, а також спрямовано на використання всупереч вимогам чинного законодавства земель територіальної громади міста, що порушує права та охоронювані інтереси держави в особі Київради як органу уповноваженого розпоряджатися землями міста Києва.

Внаслідок незаконної реєстрації самочинних об`єктів Київрада втратила можливість самостійно на власний розсуд раціонально використовувати та розпоряджатися земельною ділянкою, на якій вказані об`єкти розташовані.

Відповідно до ст. 18-2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 911/620/17 дійшов висновку, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади інтереси держави та позивача - місцевої ради, яка представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються.

Порушення прав територіальної громади беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів, оскільки таке порушення суперечить конституційному обов`язку держави щодо забезпечення прав людини та гарантування належного функціонування місцевого самоврядування, ослаблює економічні основи місцевого самоврядування, що потребує реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Водночас, судом встановлено, що Київська міська рада неналежним чином здійснює повноваження, покладені на неї чинним законодавством.

На Київську міську раду, як власника, покладено обов`язок самостійно та через свій виконавчий орган контролювати збереження земельних ділянок територіальної громади міста Києва, відстежувати стан їх використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи не має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно.

Київська міська рада як власник зобов`язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.

Водночас, Київська міська рада та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), достовірно знаючи з 07.02.2022 (дата проведення обстеження земельної ділянки) про існування права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, використання комунальної земельної ділянки по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, не вжили заходів реагування у судовому порядку, незважаючи на повідомлення прокуратури (листи від 09.06.2022 №10.59-44-3042вих-22 та від 08.07.2022 №10.59-44-4087вих-22).

Київська міська рада заходів для представництва інтересів держави в суді не вжила, відразу повідомивши про відсутність заперечень для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради та сприяння в цьому питанні.

Отже, нездійснення органами захисту порушених інтересів держави у даному спорі є очевидним.

Вказана бездіяльність Київської міської ради є підставою для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до положень п.п. 38-40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуванні порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17. від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 та від 08.02.2019 у справі № 915/20/80.

З огляду на вищевикладене, враховуючи порушення інтересів держави та бездіяльність органу, який наділений повноваженнями по захисту державних інтересів, даний позов подано до суду прокурором відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та в порядку ст. 56 ЦПК України.

На виконання вимог п. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено про пред`явлення Солом`янською окружною прокуратурою міста Києва цього позову (лист від 16.08.2022).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури як органу держави та з дотриманням вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Пронін проти України" зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином, інші доводи учасників справи судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що викладені відповідачами заперечення на позов не спростовують зазначених в позові доводів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, у зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідачів на користь прокуратури підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору - 12 405,00 грн, сплачені відповідно до платіжного доручення від 17.08.2022 №856, тобто по 6 202,50 грн. з кожного.

Керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст.23,24 ЗУ «Про прокуратуру», ст.125,126 ЗК України, ст.ст. 15,16, 19,27,30 56,57,175-177,182,203,215,328, 331, 334, 391 ЦК України, ст. ст. 4,5, 11, 12, 13, 56, 57,76 - 81, 133, 141, 259, 263 - 265, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_1 , Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) про скасування рішення про державну реєстрацію прав, визнання недійсним договору купівлі-продажу, знесення самочинного будівництва та повернення земельної ділянки задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.06.2018 індексний номер 41665796, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації зміни розділу об`єкта нерухомого майна № 1143906980000 на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстровано за Спільним українсько- білоруським підприємством «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (прос. Курський, 6, м. Суми, 40020, ЄДРПОУ 21127532).

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.10.2021 індексний номер 60701895, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації зміни розділу об`єкта нерухомого майна № 1143906980000 та зміни права власності на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстровано за Спільним українсько-білоруським підприємством «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (прос. Курський, 6, м. Суми, 40020, ЄДРПОУ 21127532).

Визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу від 13.10.2021, укладений між Спільним українсько-білоруським підприємством «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (прос. Курський, 6, м. Суми, 40020, ЄДРПОУ 21127532) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОК1П1 НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 785.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.10.2021 індексний номер 60941514, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) майновий комплекс загальною площею 1760,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши вказане право ОСОБА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (ЄДРПОУ 22883141, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044), земельну ділянку, площею 0,12 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею 0,6973 га (обліковий код 72:475:0012) за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується без правовстановлюючих документів, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від самочинно збудованих будівель та споруд.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) та Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (м. Суми, прос. Курський,6, код ЄДРПОУ: 21127532) на користь Київської міської прокуратури (м.Київ, вул. Предславинська ,45/9, код: ЄДРПОУ: 02910019, банк ДКСУ м.Київ, код банку 820172, IBAN НОМЕР_4 , код кваліфікації видатків бюджету-2800) судовий збір у розмірі 6 202,50 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 02.05.2023.

Суддя: О.М. Букіна