Справа № 370/1895/19

1-кп/357/381/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.05.2023 м. Біла Церква. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,  прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , в ході розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження № 12019110210000131 від 08.03.2019 р.  відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  уродженця м. Житомир, громадянина України, освіта середня, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого: 11.11.2008 р. Корольовським районним судом м. Житомира за ст.ст. 187 ч.2,69 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 майна, 04.02.2010 р. звільнений по відбуттю строку покарання; 04.05.2012 р. Житомирським районним судом Житомирської області за ст. 187 ч.3 КК України до 8 років шести місяців позбавленні волі; 08.08.2013 р. Корольовським районним судом м. Житомира за ст.ст. 187 ч.3,70 ч.4 КК україни до 8 років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна,  звільнений 06.07.2018 р. по відбуттю строку покарання, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України,                        

У С Т А Н О В И В:

доведеним, що 01 березня 2019 р. близько 14 години 10 хвитлин ОСОБА_4 знаходився в житловій кімнаті будинку АДРЕСА_3 , у якому проживав ОСОБА_6 .

В цей час, на грунті раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виник конфлікт.

Під час конфлікту, ОСОБА_4 , з метою позбавлення ОСОБА_6 життя, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів помсти за образи його ОСОБА_6 , взяв у кухні будинку сокиру, вхопивши її обома руками за дерев`яне топорище, підійшов до ОСОБА_6 та умисно, гострою частиною сокири наніс йому не менше чотирьох ударів по голові та не менше одного удару обухом сокири в частину лоба, від яких ОСОБА_6 помер на місці вчинення злочину.

Відповідно до висновку експерта смерть ОСОБА_6 настала внаслідок відкритої проникаючої черепно-мозкової травми у вигляді множинних рублених ран м`яких тканин голови, відкритих переломів кісток склепіння і основи черепа, масивних крововиливів під оболонки, в шлуночки головного мозку з явищами забою головного мозку і набряком-набухання головного мозку.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України визнав частково та пояснив наступне. Він влітку випадково зустрівся із своїм знайомим ОСОБА_7 , з ним був ОСОБА_8 . Перше враження від ОСОБА_8 : спокійний. Він у свого знайомого ОСОБА_7 цікавився роботою для себе. У той час у нього не було постійного місця проживання. Восени він поїхав до дівчини у Одесу. На початку 2019 р. йому зателефонував ОСОБА_8 і запросив приїхати до нього на роботу і пожити. Через деякий час вони знову телефонували один одному і він вирішив приїхати до ОСОБА_8 пожити і працювати. Адреси у с. Мостище де проживав у ОСОБА_9 , де сталися усі події, він не пам`ятає. У нього були гроші. Коли він приїхав до ОСОБА_9 то  з`ясувалося, що роботи для нього не має. Він протягом тижня жив у ОСОБА_9 , останній казав йому щоб він зачекав, робота буде. У той день, це було 1 березня 2019 р. ОСОБА_8 пішов на роботу, а він залишився у будинку сам. Через деякий час ОСОБА_8 прийшов додому не сильно випивший,  почав до нього непристойно приставати. Він був тверезий. У будинку де він проживав із ОСОБА_8 – одна кімната і кухня. Коли ОСОБА_8 прийшов він знаходився ліворуч  біля одного із диванів. Він був одягнутий у футболку, підштаники, носки. Він ОСОБА_8 сказав, що він буде їхати від нього. ОСОБА_8 сказав щоб він залишався у нього, посадивши його біля себе. ОСОБА_8 за статурою більший за нього, вага  приблизно 90 кг. Потім ОСОБА_8 вирвав у нього з руки мобільний телефон. Потім схопив його за шию, почав душити за шию, притиснув своєю вагою. Намагався стягнути і стягнув із нього штани. Він вирвався від ОСОБА_8 , при цьому він був без штанів. Як був одягнутий при цьому ОСОБА_8 не пам`ятає. ОСОБА_8 лежав на дивані. Він був у майці і трусах. Через декілька секунд він при виході із кімнати взяв сокиру, яку досліджували у судовому засідання, яка наче схожа на ту, що він брав, взяв її  обома руками. Після цього наніс удар ОСОБА_8 по голові. Після його удару ОСОБА_8 схватився за голову, присів на диван. ОСОБА_8 виражався на його адресу образливо, кричав на нього. Після цього він ще наніс декілька ударів в область голови ОСОБА_8 . Після цього ОСОБА_8 впав, на який саме бік не пам`ятає, але на диван ліворуч. ОСОБА_8   крутився і стогнав. Після цього він сокиру поклав біля столу. Потім він почав одягатися. Вибіг із будинку, сокиру залишив біля будинку де була купа сміття. По часу – темніло. Коли виходив із будинку ОСОБА_8 стогнав. Він у той час був дуже схвильований.  Потім він пішов на зупинку і поїхав до ОСОБА_10 . Чому не викликав швидку медичну допомогу для ОСОБА_8 , поліцію, не може сказати. Був наляканий. Мобільний телефон він забрав. У нього після цих подій була істерика. Не усвідомлював, що від його дій ОСОБА_8 помре. Наслідків у виді смерті ОСОБА_8 не усвідомлював. Чому він ОСОБА_8 наносив удари сокирою не знає. Хотів щоб припинив непристойні дії стосовно нього. Коли ОСОБА_8 почав приставати до нього і він наніс йому удари пройшло приблизно 15-20 хвилин. Від дій ОСОБА_8 у нього були на тілі тілесні ушкодження коли він душив його за шию, було почервоніння. Боліла шия. Був синець на лівій нозі, коли ОСОБА_8 притиснув його. У лікарню з приводу зазначеного не звертався. Частково визнає свою винуватість у вчиненому, а саме що наносив сокирою ОСОБА_8 удари по голові. Не визнає, що умисно спричинив смерть ОСОБА_8 . Шкодує про вчинене. За час проживання, до цього, а саме 1 березня, ОСОБА_8 до нього не приставав, але йому  поведінка ОСОБА_8 не подобалась. Він міг надати ОСОБА_8 допомогу після нанесення ударів, але не зробив цього, чому не може сказати.

Крім визнання обвинуваченим частково своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України, його винуватість у вчинені злочину,  передбаченого ст. 115 ч.1 КК України підтверджується доказами дослідженими судом:

показаннями потерпілої ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_12 був її братом. У 2019 р. вона підтримувала зв`язок із своїм братом. Де її брат проживав їй не було відомо. З його слів,  при спілкуванні з ним, він говорив, що проживає у орендованому будинку. За місяць до події він повідомляв їй що живе у ОСОБА_13 . Брат  працював, але де саме, їй не відомо. 28 лютого він мав приїхати додому до мами. Про своїх знайомий брат їй не повідомляв. Про приїзд до брата когось із ОСОБА_14 вона дізналася від мами, а мамі про це сказав брат. Імені цієї особи, що приїхала до брата їй не відоме. Їй не відомо, що сталося із братом Конкретно про обставини події, що сталися із братом,  їй нічого не відомо. Слідчий сказав, що наче брат почав до когось приставати і саме через це потім брат помер. Їй відомо, що її брату були нанесені тілесні ушкодження сокирою. Про те, що сталося із братом за місцем його проживання,  їй відомо від слідчого. Свого брата може охарактеризувати, як не конфлікту особу. Нікого не ображав. Для неї був шок від того, що наче її брат до когось приставав. Просить винному призначити суворе покарання;   

показаннями свідка ОСОБА_15 про те, що потерпілий йому знайомий по роботі як підсобний працівник при будівництві. Потерпілий проживав спочатку у нього, може тиждень, а потім переїхав на іншу адресу проживання у с. Мостище і там проживав сам. У 2019 р. потерпілий казав йому, що до нього приїхав знайомий по роботі ОСОБА_16 . Особисто цього знайомого потерпілого,  він не знав. Він додому до потерпілого ОСОБА_17 не приходив. Потерпілий не скаржився йому на цього свого знайомого. Про те, що сталося із потерпілим, узнав від знайомої ОСОБА_18 . Коли перший раз приїхала ОСОБА_18 , питала де знаходиться ОСОБА_19 . Потім власники будинку зірвали замок на вхідних дверях де проживав ОСОБА_19   і усе побачили. Щодо сексуальної орієнтації ОСОБА_9 не знає. Очевидцем смерті ОСОБА_9 він не був;

показаннями свідка ОСОБА_20 про те, що у жовтня-листопаді 2018 р. із невідомого їй номеру надійшов дзвінок на її мобільний телефон і було у неї запитано: чи не здається помешкання у селі для проживання. Сказав, що дзвонить від ОСОБА_21 . Це був як їй стало відомо пізніше ОСОБА_12 . Просив під`їхати щоб переговорити і показати будинок. Вона під`їхала. Показала будинок, він погодився на проживання. У січні потерпілий запитав у неї чи можливо привезти свою сестру, дружину. Вона з ОСОБА_8 спілкувалася не часто, близько 3-4 рази. У листопаді, грудні він плату за проживання не платив за проживання, т.я. ремонтував будинок. Наприкінці лютого 2019 р. ОСОБА_21 сказав, що ОСОБА_19 звільнився/розрахувався і поїхав. На початку березня вона приїхала до хати і побачила, що хата закрита на замок.  8 березня 2019 р. приїхали збили замок на вхідних дверях, зайшли у хату, побачили, що там хтось лежить. Сказали, що у кімнаті на ліжку лежить чоловік. Вона подзвонили до швидкої, вони запитали чи живий. Прізвище того хто проживав у її хаті ОСОБА_12 . Зі слів працівників поліції їй відомо, що його зарубали сокирою, яку працівники поліції пізніше виявили. Сокира належала ОСОБА_21 , але топорище купляв ОСОБА_19 , т.я. те як було, тріснуло. ОСОБА_19 спиртне не вживав. З ними чи іншими він не конфліктував. Коли працівники приїхали із затриманим до хати, останній показував, що і як відбувалося. Коли працівники поліції знайшли сокиру ,вона не була присутня. 8 березня після виявлення у хаті ОСОБА_17 ,  вхідні двері хати залишили відкритими. Після того як труп забрали, усі поїхали. Ні вона, ні її близькі, рідні до хати не заходили. 9 березня приїхали тоді коли приїхали слідчі, тоді і вона приїхала. Слідчі зателефонували їй і сказали, щоб приїхала. Просили дати дозвіл зайти до хати. Коли приїхала вона дала дозвіл зайти до хати, дала розписку. Вони заходили до хати, що там робили, вона не бачила. Вона до хати 9 березня 2019 р.  заходила разом із працівниками поліції і по хаті ходила, оглядали що просили. Що робила особа, яка приїхала із працівниками поліції у її хаті, вона не бачила. Сокиру виявили на подвір`ї, на купі сміття. Коло цієї купи сміття, вона не була. Коли саме вилучили сокиру, вона не пам`ятає.  Чи вилучали у її присутності сокиру, не пам`ятає. Щоб вона розписувалася у документі, що виявили і вилучили сокиру, не пам`ятає. По тому що сталося їй відомо від слідчого, який їй повідомив, що ОСОБА_19 був зарубаний сокирою;

показаннями свідка ОСОБА_22 про те, що у жовтня-листопаді 2018 р. до їх будинку, що розташований у АДРЕСА_3 попросився пожити ОСОБА_19 . Його жінка ОСОБА_20 . Жінка показала ОСОБА_23 хату. ОСОБА_19 погодився. Він особисто ОСОБА_17 бачив хвилин 10. Із першого погляду нормальна людина. Алкоголь він ( ОСОБА_19 ) не вживав. Йому від сусідів відомо, що ОСОБА_19 працював на пилорамі. Як цього ОСОБА_17 прізвище він не знає. На початку березня 2019 р. жінка сказала, що цей ОСОБА_19 виїхав. Вона поїхала до хати, подивитися де ОСОБА_19 . Коли приїхали хата була зачинена на навісний замок. Жінка подумала, що ОСОБА_19 відійшов кудись. Мобільний телефон у ОСОБА_17 був. Жінка знала номер телефону ОСОБА_17 . Вона телефонувала на нього, але він не відповідав. Наступного разу коли приїхали до хати, діти і жінка почали прибирати подвір`я, а він зірвав/збив замок і в хаті було виявлено труп. Труп виявлено було у кімнаті на дивані. У хаті дві кімнати. Він побачив, щось лежить у хаті. Жінка викликала поліцію. Після цього поліція, яка приїхала оформляла документи. Поліція шукала особу, що це вчинила. Йому відомо, що поліція приїжджала і знайшла сокиру;

письмовими доказами, дослідженими судом:

витягом з ЄРДР № 1201911210000131 від 08.03.2019 р.. Заявник ОСОБА_20 . Правова кваліфікація кримінального правопорушення: 115 ч.1 КК України. Короткий виклад обставин: 08.03.2019 р. до чергової частини Макарівського ВП надійшло повідомлення від ОСОБА_20 про те, що в АДРЕСА_3 в будинку в одній із кімнат на ліжку виявлено труп ОСОБА_6 , 1977 р.н., який винаймав житло, з тілесними ушкодженнями у вигляді скальпованої рани голови;

протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.03.2019 р. ОСОБА_20 про те, що 08.03.2019 р. близько 13 години у своєму заміському будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_3 виявила труп квартиранта ОСОБА_6 ;

протоколом огляду місця події від 08.03.2019 р. за участі ОСОБА_20   з ілюстративною таблицею,   план-схемою,  відповідно до якого місце огляду є територія домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 у якому виявлено труп ОСОБА_6 , із тілесними ушкодженнями в області голови;

постановою про визнання і приєднання до справи речових доказів від 09.03.2019 р.. ухвалою слідчого судді Макарівського районного суду Київської області від 12.03.2019 р. про накладення арешту на майно вилучене в ході ОМП від 08.03.2019 р.: мобільний телефон «Bravis», двадцять недопалків цигарок, навісний замок з вхідних дверей до будинку, чохол на мобільний телефон, пластикову картку до сім-карти мобільного оператора «Водафон» гаманець та дві банківські картки «Сбербанк» пачку з під цигарок «Pull», пачка з цигарками «Pull». Записник, дві металеві банки об`ємом 0,5 л з під напою «Revo», чоловічу шапку, штани чоловічі темного кольору, светр чоловічий, дві куртки із слідами речовини бурого кольору;

протоколом проведення слідчого експерименту від 11.03.2019 р., з відеозаписом на ДВД-Р диск вказаної слідчої дії за участі підозрюваного ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_24 , судово-медичного експерта ОСОБА_25 , відповідно до якого ОСОБА_4 детально і послідовно розказав і детально показав де саме узяв сокиру, як її тримав, як нею наносив  і у яку частину тіла ОСОБА_26 . Провів і показав місце де біля домоволодіння залишив сокиру, куди пішов, сівши на маршрутне таксі, поїхав, маючи при собі близько 540 грн.

Судом у судовому засіданні переглянутий відеозапис вказаної слідчої дії, зафіксований на ДВД-Р диску;

протоколами огляду місця події від 09.03.2019 р. з ілюстративними таблицями, відповідно до яких місцем огляду є домоволодіння по АДРЕСА_3 ,  де зі слів ОСОБА_4 він залишив сокиру після вчинення злочинку, куди викинув ключі від вхідних дверей будинку;

висновком експертного дослідження № 4 від 12.03.2019 р., відповідно до якого при  судово-медичному обстеженні 11.03.2019 р. у ОСОБА_4 яких-небудь тілесних ушкоджень голови, шиї, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок не виявлено;

протоколом огляду місця події від 11.03.2019 р. – джинсових штанів, футболки, зі слів ОСОБА_4 у які він був одягнутий при вчиненні злочину стосовно ОСОБА_6 , належному ОСОБА_4 мобільного телефону марки «LG», аркушу паперу на одній стороні якого є рукописний напис: «Робу, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; постановою про визнання матеріальних об`єктів речовинми доказами від 11.03.2019 р.; ухвалою слідчого судді Макарівського районного суду від 14.03.2019 р. про накладення арешту на зазначене майно;

протоколом огляду місця події від 18.04.2019 р. з ілюстративною таблицею, відповідно до яких  об`єктом огляду є домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 де було виявлено і вилучено мішок білого кольору з  одягом та сокирою зі слідами речовини бурого кольору; постановою про визнання і приєднання до справи речових доказів від 18.04.2019 р.; ухвалою слідчого судді Макарівського районного суду від 25.04.2019 р. про накладення арешту на зазначене майно;

протоколом проведення слідчого експерименту від 14.05.2019 р., з відеозаписом на ДВД-Р диск вказаної слідчої дії за участі підозрюваного ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_24 , відповідно до якого ОСОБА_4 розповів, уточнивши які дії він конкретно вчиняв відразу після нанесення ударів сокирою ОСОБА_6 . 

Судом у судовому засіданні переглянутий відеозапис вказаної слідчої дії, зафіксований на ДВД-Р диску;

висновками експерта № 10-668 від 27.05.2019 р., № 10-707 від 11.06.2019 р., № 10-713 від 28.05.2019 р., № 10-708 від 11.06.2019 р., № 10-707 від 11.06.2019 р., № 10-714 від 02.07.2019 р., відповідно до яких генетичні ознаки (ДНК-профілі) клітин на недопалках (об`єкти 1,3,5,7,9,11,13), що виявлені в металевій посудині, що на столі в приміщені коридору, збігаються між собою і збігаються з генетичними ознаками букального епітелію ОСОБА_4 ; генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин на недопалку, що був виявлений на печі в приміщенні коридору будинку (об`єкт № 1) збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_4 (об`єкт № 2 висновку від 27.05.2019 р. № 10-709); генетичні ознаки (ДНК-профілі) клітин на змиві з правої руки трупа ОСОБА_6 (об`єкт № 1) та крові та клітин на змиві з лівої руки трупа ОСОБА_6 (об`єкт № 2), збігаються між собою і збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_4 (об`єкт № 2 у висновку від 27.05.2019 р. № 10-709); генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин на недопалку (об`єкт № 7), що був виявлений в чашці, що на столі в приміщенні прихожої будинку збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_4 (об`єкт № 2 у висновку від 27.05.2019 р. № 10-709); на вилученій 11.03.2019 р. у підозрюваного ОСОБА_4 футболці генетичні ознаки (ДНК-профілі) крові та клітин на футболці (об`єкти №№6-9) збігаються  між собою і збігаються з генетичними ознаками зразка прові ОСОБА_6 (об`єкт № 1 у висновку від 27.05.2019 р. № 10-668);

висновком експерта № 9/31 від 26.04.2019 р., відповідно до якого смерть ОСОБА_6 настала внаслідок відкритої проникаючої черепно-мозкової травми у вигляді множинних рублених ран м`яких тканин голови, відкритих переломів кісток склепіння і основи черепа, масивних крововиливів під оболонки, в шлуночки головного мозку з явищами забою головного мозку і набряком – набухання головного мозку. Рани голови виникли від дії гострого знаряддя (рублячого), яким могло бути лезо сокири. Множинні рублені рани голови з пошкодженням кісток черепу утворилися внаслідок, не менше як чотирьох дій травмуючого предмета. У крові від трупа спирти не виявлені;

висновком експерта № 17-1/593 від 02.05.2019 р., відповідно до якого  сліди пальця руки з розміром по осях 12х19 мм залишений безімянним пальцем правої руки ОСОБА_4 ;

висновком судово-психіатричного експерта № 183 від 17.04.2019 р., відповідно до якого ОСОБА_4 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав, в тому числі не перебував в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності. Під час їх скоєння міг усвідомлювати свої дії та керувати ними Під час обстеження ознак психічного захворювання у ОСОБА_4 не виявлено. В даний час він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 не потребує. ОСОБА_4 під час скоєння інкримінованих йому дій в стані фізіологічного афекту та в будь-якому іншому вираженому афективному стані не перебував. ОСОБА_4 надав послідовні покази про обставини, що мають значення в кримінальному провадженні, що свідчить про відсутність ознак ретроградної амнезії;

висновком експерта № 16/31 від 19.06.2019 р., відповідно до якого множинні рублені рани голови у ОСОБА_6 не могли бути спричинені при обставинах, на які вказує ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту 11.03.2019 р.

речовими доказами, дослідженими у судовому засіданні: сокирою, з нашаруванням речовини бурого кольору; куртки чорного кольору плащової зі слідами речовини бурого кольору; светра чорно-сірого кольору; штанами чорного кольору; шапки чорного кольору.

Прокурором суду у судовому засіданні також повідомлено, що інші речові докази по данному кримінальному провадженні знищенні Макарівським ВП ГУ НП в Київській області у зв`язку із неспровокованим,  без оголошення війни збройним вторгненням рф в Україну.

Суд вказані надані прокурором докази визнає належними та допустимими.

Судом в ході судового розгляду  забезпечено обвинуваченому ОСОБА_4      передбачена ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) можливість представляти свою правову позицію, свої докази, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, їх використання.

Суд в ході судового розгляду кримінального провадження, враховуючи рішення  Європейського суду з прав людини у справі «Мітрофанов проти Республіка Молдова»  розглянувши   доводи  обвинуваченого ОСОБА_4 , щодо відсутності у нього умислу вбивства ОСОБА_6 не доведеності вчинення ним злочину, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, оцінивши їх відповідно до вимог ст. 94 КПК України у сукупності із іншими дослідженими судом доказами, дійшов висновку необхідності їх відхилення, оскільки вони спростовуються показаннями самого обвинуваченого, належними та допустимими письмовими доказами, речовими доказами, дослідженими судом,  які вищенаведені у цьому вироку.   

Суд визнає, що вказані доводи обвинуваченого, захисника є способом обраного захисту від обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч.1  КК України, яке судом було забезпечено обвинуваченому в ході судового розгляду кримінального провадження, відповідно до ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 62 ч.1,2 Конституції України, ст. 17 ч.2 КПК України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п. 161,150,100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини». 

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Суд зазначає, що доказування тих чи інших обставин кримінального правопорушення може грунтуватися не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі сукупності усіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення кримінального правопорушення конкретною особою.

Переконання суду про скоєння ОСОБА_4 злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» грунтується на сукупності вищенаведених належних і допустимих доказів, які з урахуванням обставин цього кримінального провадження та висунутих на свій захист непослідовних   версій/доводів обвинуваченим ОСОБА_4 щодо обставин смерті ОСОБА_6 , які не узгоджуються із вказаними доказами.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України – вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині,  грунтується на достовірно встановлених судом обставин:

Проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_6 до та на день, та час вбивства ОСОБА_6 у будинку АДРЕСА_3 ;

У день та час вбивства ОСОБА_6 у вказаному будинку перебували лише ОСОБА_4 і ОСОБА_6 ;

Наявність у зазначеному будинку сокири;

Ударами сокири по голові ОСОБА_6 спричинено смерть останнього;

На наявній у будинку до вчинення злочину, вилученій в ході досудового розслідування сокирі, виявлено нашарування крові;

На футболці  ОСОБА_4 , у який він був одягнутий під час вчинення злочину, що була вилучена в ході досудового розслідування, виявлено кров потерпілого ОСОБА_6 ;

Обвинувачений ОСОБА_4 суду у судовому засіданні пояснив, що сокира, надана прокурором суду для дослідження у судовому засіданні,  схожа на ту, якою він наносив удари по голові ОСОБА_6 ;

Усвідомлені дії ОСОБА_4 щодо суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачені їх суспільно небезпечних наслідків і бажання їх настання (прямий умисел – ст. 24 ч.2 КК України):

нанесення обвинуваченим ОСОБА_4 тримаючи обома руками сокирою не менше чотирьох ударів у життєво важливий орган - по голові ОСОБА_6 ;

очевидність для ОСОБА_4 спричиненням сокирою не менше чотирьох ударів по голові ОСОБА_6   значних тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , через різке погіршення стану здоров`я ОСОБА_6 після спричинення йому по голові ударів сокирою, отриманих тілесних  ушкоджень;

не надання обвинуваченим ОСОБА_4 медичної допомоги самостійно чи шляхом запрошення сторонніх осіб, виклику карети швидкої медичної допомоги, медичної допомоги ОСОБА_6 після нанесення йому ударів сокирою по голові;

закриття ОСОБА_4 ззовні ключем замку вхідних дверей до будинку, у якому він до цього наніс сокирою не менше чотирьох ударів по голові ОСОБА_6 , залишення усередині будинку ОСОБА_6 , який очевидно для ОСОБА_4 потребував невідкладної медичної допомоги;

приховування ОСОБА_4 знаряддя злочину – сокири та ключа від замку вхідних дверей будинку;

залишення ОСОБА_4 місця вчинення злочину із належними йому речами;

Відсутність у ОСОБА_4 будь-яких тілесних ушкоджень.   

Суд визнає висунуті обвинуваченим ОСОБА_4 на свій захист версії  про те, що він не мав наміру на умисне вбиство ОСОБА_6 , спричинення ОСОБА_6 йому тілесних ушкоджень, неспроможними, оскільки зазначене спростовується доказами наданими прокурором, дослідженими судом.   

Суд, відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором допустимий доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, установив поза розумним сумнівом співіснування достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених між собою ознак та схожих неспростовних презумпцій факту:

доведеності «поза розумним сумнівом» вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечних дій, які містять склад злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 р. мотивування у вироку висновку, щодо кваліфікації злочину, полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.

Верховний Суд України у постанові від 15 листопада 2012 р. у  справі № 5-15кс12 зазначив: правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає у точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об`єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.

Суд зіставивши зміст конкретної норми КК України, а саме передбаченої ст. 115 ч. 1 КК України та дійсні, об`єктивно встановлені у судовому засіданні, фактичні обставини суспільно небезпечних дій вчинені  ОСОБА_4 , дійшов висновку про їх відповідність.

Суд дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікує за:

ст. 115 ч.1 КК України – вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. 

Суд призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4   враховує: мету покарання, передбачену ст. 50 КК України, загальні засади призначення покарання, передбачені ст.ст. 65-67 КК України – вид та у межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України, ступінь тяжкості  вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так і іншими особами.

Обвинувачений ОСОБА_4 за формою вини, ступенем тяжкості вчинив  умисний особливо тяжкий злочин.

Судом в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що при вчинені  інкримінованого йому злочину ОСОБА_4 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом ст. 24 ч.2 КК України,  при вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України.

ОСОБА_4 раніше судимий: 11.11.2008 р. Корольовським районним судом м. Житомира за ст.ст. 187 ч.2,69 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією ? майна, 04.02.2010 р. звільнений по відбуттю строку покарання; 04.05.2012 р. Житомирським районним судом Житомирської області за ст. 187 ч.3 КК України до 8 років шести місяців позбавленні волі; 08.08.2013 р. Корольовським районним судом м. Житомира за ст.ст. 187 ч.3,70 ч.4 КК україни до 8 років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна,  звільнений 06.07.2018 р. по відбуттю строку покарання.

Він за місцем відбування покарання у ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» характеризується негативно.

ОСОБА_4 перебував на наркологічному обліку з 01.02.2012 р. діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю зі шкідливими наслідками.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його поведінку в ході досудового розслідування та судового розгляду, суд визнає його осудним,  тобто  особою, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії і керувати ними – ст. 19 ч.1 КК України.      

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого судом визнається: часткове визнання винуватості у вчинені злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого судом визнаються: рецидив злочинів – п.1 ч.1 ст. 67 КК України.

Суд при призначенні покарання ОСОБА_4 враховує положення ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд констатує, що протиправні дії ОСОБА_4 мають незворотні наслідки: позбавлення найціннішого – життя громадянина ОСОБА_6 .

Суд, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення,  особу  обвинуваченого ОСОБА_4 ,  який за місцем колишнього відбування покарання характеризується негативно, офіційно не працює, раніше неодноразово судимий, відбував покарання у місцях позбавлення волі, після звільнення не став на шлях виправлення, вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, що свідчить про вперте його не бажання стати на шлях виправлення, стійку і  тривалу злочинну спрямованість поведінки,  обставину, яка пом`якшує покарання, обставину,  яка обтяжує покарання, думку   потерпілої щодо покарання обвинуваченого, дійшов висновку, що ОСОБА_4 представляє підвищену суспільну небезпеку, його  виправлення можливе лише в умовах тривалої ізоляції від суспільства, тобто  призначення йому  покарання у виді позбавлення волі у ближче до верхньої межі санкції статті 115 ч. 1 КК України.    

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для його можливого виправлення та попередження вчинення обвинуваченим та іншими особами нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що призначення ОСОБА_4 більш м`якого покарання в частині строку покарання, передбаченого санкцією  ст. 115 ч.1 КК України, на переконання суду,  буде явно не справедливим через м`якість, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, незворотність наслідків: позбавлення найціннішого – життя громадянина ОСОБА_6 , особу  обвинуваченого, обставину, які обтяжує покарання.

Суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.ст. 69,75 КК України.

Суд вважає, що призначення ОСОБА_4 більш суворого  покарання в частині строку покарання, передбаченого санкцією ст. 115 ч.1 КК України, на переконання суду, буде явно несправедливим через суворість, враховуючи обставину, яка пом`якшує покарання, його відношення до вчиненого.

Цивільний позов відсутній.

Відповідно до ст.174 ч.4 КПК України суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Зважаючи на вимоги ст. 174 ч.4 КПК України суд вважає необхідним скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Макарівського районного суду Київської області від 12.03.2019 р., від 14.03.2019 р., від 25.04.2019 р. про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Долю речових доказів  суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а саме:

сокиру, куртку плащову чорного кольору, светр чорно-сірого кольору, штани чорного кольору, шапку чорного кольору, які зберігаються у ВП № 3 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, слід знищити. Інші речові докази по даному кримінальному провадженні, які, як повідомив прокурор суду у судовому засіданні, були знищенні, у зв`язку із неспровокованим,  без оголошення війни збройним вторгненням рф в Україну, слід вважати знищеними.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 100 ч. 12 КПК України спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Суд витрати на залучення експерта підтверджені документально у розмірі 52 920 (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять) грн. 95 коп. стягує із обвинуваченого.

В ході досудового розслідування ОСОБА_4 09 березня 2019 р. затриманий, 11 березня 2019 р.  стосовно нього застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався ухвалами слідчого судді Макарівського районного суду Київської області, ухвалами Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.  

Суд  звершував правосуддя очевидно для загалу, згідно з нормами Кримінального Кодексу України,  об`єктивно і неупереджено, незалежно та керуючись верховенством права, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з додержанням і врахуванням Загальної Декларації прав людини,  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішень Європейського суду з прав людини, вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Судом вирок ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, доказів, наданих, досліджених під час судового розгляду та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Суд уважає у вироку наведені належні та достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Судом розглянуті: докази, клопотання, вислухані і вирішені доводи сторін, потерпілої,  цим забезпечено їх право на змагальний процес.

Прийняте судом рішення за доводами обвинуваченого, його захисника, доказами, доводами прокурора, потерпілої, доволі як фактично так і юридично, у вироку вмотивовано  (п.48,26,30 рішень Європейського суду з прав людини у справах «Мітрофанов проти Республіки Молдова», Гарсія Руїс проти Іспанії», «Гарвісаарі проти Фінляндії»).

Суд ухвалює вирок іменем України безпосередньо після закінчення судового розгляду. Вирок ухвалюється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367-371,373,374 КПК України, суд,                                                                                                    

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України і призначити йому покарання  у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.

Початок строку відбування покарання  ОСОБА_4   обчислювати з дня набрання вироку законної сили.

Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_4   строк досудового та під час судового розгляду цього кримінального провадження,  тримання його під вартою з  09 березня 2019 р. до дня набрання вироку законної сили із розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.    

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - у виді тримання під вартою.       

Скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Макарівського  районного суду Київської області  від 12.03.2019 р., від 14.03.2019 р., від 25.04.2019 р.  про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Речові докази: сокиру, куртку плащову чорного кольору, светр чорно-сірого кольору, штани чорного кольору, шапку чорного кольору, які зберігаються у ВП № 3 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області - знищити. Інші речові докази по даному кримінальному провадженні, які, як повідомив прокурор суду у судовому засіданні, були знищенні, у зв`язку із неспровокованим,  без оголошення війни збройним вторгненням рф в Україну -  вважати знищеними.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта підтверджені документально в розмірі у розмірі 52 920 (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять) грн. 95 коп.  

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.  

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом  30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії судового рішення,  шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Юрій БУЦМАК

Білоцерківського міськрайонного суду

Київської області