Справа №22-ц-4783/10 Суддя-доповідач - Смирнова

Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року м.Суми

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Смирнової Т.В.

суддів – Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 листопада 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3

треті особи: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5,

про визнання заповіту частково недійсним, визнання права власності на квартиру, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який було уточнено, та зазначив, що 09 листопада 1994 року ОСОБА_6 оформила заповіт, яким заповіла йому на випадок її смерті квартиру АДРЕСА_1. Він підтримував з нею стосунки, надавав необхідну допомогу. У 2003 році на прохання ОСОБА_6 він за власні кошти відремонтував її будинок по вул. Горова, буд. 2 м. Суми. У 2004 році ОСОБА_6 віддала йому ключі від квартири АДРЕСА_2, повідомивши, що квартира належить йому, він сплатив всю заборгованість по квартплаті і зробив у квартирі капітальний ремонт оскільки там ніхто не проживав 15 років. У червні 2008 року ОСОБА_6 тяжко захворіла, перенесла інсульт, з лікарні її привезли в квартиру АДРЕСА_2, де за нею доглядала родина ОСОБА_1 20 серпня 2008 року ОСОБА_6 померла, поховання здійснив ОСОБА_1

Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, дізнався, що 14 липня 2003 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким все своє майно, що буде належати їй на час смерті, заповіла ОСОБА_3

ОСОБА_1 вважає, що вчиняючи другий заповіт, ОСОБА_6 помилялась у його суті та не розуміла, що внаслідок цього скасовується перший заповіт, а тому помилково заповіла ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2, оскільки неодноразово стверджувала, що квартира буде успадкована ним. За таких обставин просив суд визнати частково недійсним другий заповіт щодо квартири АДРЕСА_3 та визнати за ним право на спірну квартиру в порядку спадкування.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання заповіту частково недійсним, визнання права власності на квартиру відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

При цьому зазначає, що суд, відмовляючи в задоволенні позову, помилково виходив з того, що право оскаржити недійсність угоди належить лише особі, яка була учасником угоди, оскільки наслідки цієї угоди настали для ОСОБА_1

Вказує, що ОСОБА_6 вважала, що право власності на спірну квартиру перейде до ОСОБА_1 і це підтверджується поясненням свідків.

Заслухавши пояснення представника відповідача, який скаргу заперечував, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на праві власності належала квартира № 7 по вул. Рибалко в м. Суми (а.с.9).

09.11.1994 року ОСОБА_6 склала заповіт, за яким зазначену квартиру заповіла ОСОБА_1 (а.с.28)

14.07.2003 року ОСОБА_6 склала другий заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_3 (а.с.27)

10.08.2006 року ОСОБА_6 уклала договір довічного утримання з ОСОБА_3, за яким передала останній домоволодіння та земельну ділянку по вул. Горова, 2 м. Суми (а.с.34).

20.08.2008 року ОСОБА_6 померла (а.с.14).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що під час укладення заповіту на користь ОСОБА_3, за змістом ст. 56 ЦК України (1963 р.), право оскаржити недійсність угоди, укладеної внаслідок помилки, що має істотне значення, належить особі, яка була стороною угоди і діяла під впливом помилки.

Згідно ст. 41 ЦК України (1963 р.) заповіт є односторонньою угодою.

У даному випадку стороною оспорюваної угоди – заповіту, була ОСОБА_6, яка за своє життя мала можливість його скасувати, але не виявила бажання до цього.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 не є родичем померлої ОСОБА_6 і у нього не виникло права спадкування за заповітом, тому його звернення з вказаним позовом безпідставне.

Таким чином, ОСОБА_1, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, не довів суду, що ОСОБА_6, складаючи другий заповіт, на користь ОСОБА_3, помилялася щодо суті його змісту та наслідків, та що не розуміла, що відміняє раніше складений заповіт, яким заповіла йому квартиру АДРЕСА_3.

З тексту самого заповіту вбачається, що він складений і посвідчений згідно вимог закону, його зміст не викликає неясностей, дієздатність заповідача була перевірена нотаріусом та попереджено про наслідки складення заповіту (а.с.6)

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний та процесуальний закон, доводи апеляційної скарги висновків судового рішення не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 311, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з часу проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий –

Судді –