Справа №22-ц-3721/10 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія -

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2010 року м.Суми

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого – Смирнової Т.В.,

суддів – Ільченко О.Ю., Ведмедь Н.І.,

з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3

про визнання права власності на 1\2 частину квартири,-

ВСТАНОВИЛА:

11 лютого 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та просила визнати за нею право власності на 1\2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивувала тим, що квартира була придбана позивачкою та її колишнім чоловіком, ОСОБА_4, під час шлюбу за спільні кошти, а відтак є спільною сумісною власністю подружжя. Її чоловік помер 11 червня 2009 року. Позивачка вважає, що належна їй у цій квартирі 1\2 частка квартири не повинна входити до відкритої після смерті ОСОБА_4 спадщини оскільки , є її майном набутим під час шлюбу, та просила задовільнити позов.

Рішенням суду від 14 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Вважає, що рішення суду є незаконним, у зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що даний спір повинен вирішуватися за нормами цивільного та сімейного законодавства, яке було чине на час придбання спірної квартири. Також вказує, що спірна квартира була придбана за кошти, як батьків чоловіка так і за кошти її батьків, які надавалися у спільну сім’ю, та не укладались договори дарування коштів на користь одного з подружжя.

Вивчивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта, її представника та адвоката, підтримавших скаргу, заперечення проти скарги відповідачки ОСОБА_3 та її представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

6 травня 1995 року позивачка та ОСОБА_4 уклали шлюб, разом проживали, мають доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

02 листопада 2001 року ними було придбано квартиру АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу на ім’я ОСОБА_4

За рішенням суду від 05 лютого 2008 року шлюб сторін розірвано, та 11 червня 2009 року ОСОБА_4 помер, внаслідок чого відкрилася спадщина на його майно, та спадкоємцями є мати померлого – відповідачка ОСОБА_3 та донька померлого ОСОБА_5 (а.с.10 повідомлення нотаріуса).

Позивачка вважає, що має право на половину зазначеної квартири у спільному майні подружжя, оскільки квартиру придбано під час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі, проте відповідачка за нею такого права не визнає, вважає що квартира є власністю лише ОСОБА_4, якому гроші на придбання квартири давали вона та її чоловік.

Відмовляючи в позові місцевий суд виходив з того, що згідно з ч. 7 ст. 57 СК України спірна квартира не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана за кошти, отримані померлим ОСОБА_4 від своїх батьків, що не є спільними коштами подружжя.

Колегія суддів вважає, що суд невірно застосував матеріальний закон, а висновки суду не ґрунтується на матеріалах справи, тому рішення підлягає скасуванню у відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з постановленням нового рішення про задоволення позову з наступних підстав.

Договір-купівлі продажу щодо спірної квартири укладений 02 листопада 2001 року під час спільного проживання позивачки та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі.

Згідно зі ст. 22 КЗпШС України, який діяв на час виникнення спірних відносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю.

За ст. 24 КЗпШС України роздільним майном подружжя є майно, одержане під час шлюбу в дар, або в порядку успадкування.

По справі відсутні докази такого факту, як дарування в установленому законом порядку відповідачкою своєму сину ОСОБА_4 1900 доларів США, які він вклав у придбання спірної квартири.

Таким чином слід вважати, що гроші передавалися у сім’ю, а не дарувалися померлому ОСОБА_4

Аналогічну грошову допомогу у придбанні квартири надавали батьки позивачки.

За таких обставин відповідачка не довела, що спірна квартира є особистою власністю її сина ОСОБА_4

Застосовуючи до спірних відносин щодо виникнення права власності на квартиру ст. 57 СК України, суд першої інстанції допустив помилку оскільки Сімейний кодекс України набрав чинності з 01.01.2004 року тоді як квартиру придбано у 2001 році.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що спірна квартира набута подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_2 під час шлюбу, є спільним майном подружжя згідно зі ст. 22 КЗпШС України, та частка позивачки у спільному майні згідно зі ст. 28 КЗпШС України складає ? квартири.

Оскільки судом першої інстанції ці вимоги закону порушені, апеляційну скаргу слід задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРИШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2010 року

скасувати.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? квартири АДРЕСА_2, як частку в спільному майні подружжя.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий –

Судді –