Справа № 185/150/20

Провадження № 2/185/24/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2023 року                                                м.Павлоград        

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

з участю секретаря судового засідання Єгоричевої К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом Керівника Павлоградської місцевої прокуратури, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до  ОСОБА_1 , Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: Вербківська сільська рада, Реєстратор виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Юрченко Дмитро Сергійович, про визнання недійсним розпорядження, договору оренди земельної ділянки та її повернення,

встановив:

У січні 2020 року до суду надійшла вказана позовна заява Керівника Павлоградської місцевої прокуратури (далі по тексту - позивач-1), Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі по тексту - позивач-2) до  ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач-1), Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач-2), третя особа: Вербківська сільська рада (далі по тексту - третя особа-1), Реєстратор виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Юрченко Дмитро Сергійович (далі по тексту - третя особа-2), про визнання недійсним розпорядження, договору оренди земельної ділянки та її повернення, в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати незаконним розпорядження голови відповідача-2 "Про передачу в оренду гр. ОСОБА_2 земельної ділянки на території Вербківської сільської ради" №Р-568/0/335-18 від 29.12.2018 року;

- скасувати запис третьої особи-2 №31265720 від 17.04.2019 року про реєстрацію права власності земельної ділянки с/г призначення, площею 18,6449 га, кадастровий номер: 1223583000:01:003:1000, що розташована на території Вербківської сільської ради за Павлоградською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови відповідача-2 №Р-568/0/335-18 від 29.12.2018 року;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки с/г призначення, площею 18,6449 га, кадастровий номер: 1223583000:01:003:1000, що розташована на території Вербківської сільської ради, укладений 29.12.2018 року між відповідачем-2 та відповідачем-1, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.04.2019 року;

- зобов`язати відповідача-1 повернути державі в особі третя особа-1 земельну ділянку площею 18,6449 га, кадастровий номер: 1223583000:01:003:1000, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області та стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.

Позов обґрунтовано тим, що розпорядженням відповідача-2 №Р-568/0/335-18 від 29.12.2018 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення ТСВ на території Вербківської сільської ради та відповідачу-1 було передану в оренду земельну ділянку, площею 18,6449 га, кадастровий номер: 1223583000:01:003:1000, що розташована на території Вербківської сільської ради, строком на 25 років.

У свою чергу відповідно до наказу позивача-2 №5230/15-18-СГ від 21.12.2018 року Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді Павлоградського району Дніпропетровської області було передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7805,5902 га, у тому числі й земельну ділянку площею 18,6449 га, кадастровий номер: 1223583000:01:003:1000, що розташована на території Вербківської сільської ради, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Ульянова, були розпайовані між його членами та не передані у власність. На виконання наказу було складено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21.12.2018 року, однак з моменту передачі зазначеної земельної ділянки право комунальної власності у Державному реєстрі речових прав за Вербківською сільською радою не зареєстровано.

Позивач-1 зазначає, що відповідач-2 не мав повноважень щодо спірної земельної ділянки, оскільки її було передано відповідачем-2 третій особі-1 у комунальну власність.

Посилаючись на пункт 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, позивач-1 зазначає, що на час прийняття оспорюваного наказу відповідача-1 органом, уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки, є Вербківська сільська об`єднана територіальна громад в особі Вербківської сільської ради.

Також позивач-1 вказує, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення ТСВ на території Вербківської сільської ради, яку затверджено спірним розпорядженням відповідача-2, не відповідає Земельному кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель запасу, які не підлягають розпаювання та відносяться до земель державної форми власності.

Також позивач-1 посилався не те, що земельна ділянка використовується не за призначенням, тобто порушено умови її використання за цільовим призначенням.

У зв`язку із зазначеним, вважаючи, що права Вербківської сільської ОТГ є порушеними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2020 року провадження у справі відкрито, постановлено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.

Представники сторони позивачів та третьої особи-1, позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Від представників сторони відповідачів до суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог заперечували, просили суд відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача-2 подав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог повністю, зазначивши, що діяв у межах своїх повноважень, передбачених чинним тогочасним законодавством.

Вказав, що позивач-2 не наділений повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, оскільки на земельні ділянки колишньої колективної власності поширюються не норми ст.122 ЗК України, а норми спеціального Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Наполягав на тому, що прийняття оскаржуваного розпорядження відповідачем-2 та укладення договору оренди з відповідачем-1 жодним чином не порушує та не може порушувати права та законні інтереси позивача-2 та третьої особи-1 та відповідає нормам законодавства, чинного на час його прийняття.

Представник відповідача-1 також подав відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що відповідач-2 діяв в межах наданих йому на той момент повноважень.

Також вказав, що після видання розпорядження Павлоградської РДА №123-р від 17.03.1997 року щодо затвердження розмірів земельної частки (паю) будь-яких змін до розміру земельної частки (паю) членів КСП ім. Ульянова та чи його вартості до цього часу не вносилися.

Теж наполягав на тому, що оскільки нерозпайовані та нерозподілені земельні ділянки колективної власності - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності, то відповідні повноваження з надання їх в оренду не регулюються ст.122 ЗК України, а визначаються спеціальною нормою ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

На підставі цього вважає свої дії та дії відповідача-2 правомірними та такими, що не порушують жодних прав та законних інтересів, зокрема третьої особи-1, позивача-2.

Представник позивача-1 надав суду заперечення на відзив, в якому наполягав на задоволенні позовних вимог на підставі того, спірна земельна ділянка не підлягає паюванню у зв`язку з тим, що відноситься до земель запасу, а отже, до земель державної форми власності. Наголошував, що на момент передачі відповідачем-2 спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-1 законним власником вказаної земельної ділянки була саме третя особа-1.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, заслухавши всіх сторін по справі та взявши до уваги усі їх заперечення та доводи, суд прийшов наступних висновків.

Щодо вимог позивача визнати незаконним розпорядження голови відповідача-2 "Про передачу в оренду гр. ОСОБА_2 земельної ділянки на території Вербківської сільської ради" №Р-568/0/335-18 від 29.12.2018 року та скасувати запис третьої особи-2 №31265720 від 17.04.2019 року про реєстрацію права власності земельної ділянки с/г призначення, площею 18,6449 га, кадастровий номер: 1223583000:01:003:1000, що розташована на території Вербківської сільської ради за Павлоградською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови відповідача-2 №Р-568/0/335-18 від 29.12.2018 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивачем-2 було постановлено наказ, за яким позивач-2 передав третій особі-1 у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки с/г призначення державної власності загальною площею 7805,5902 га на території Вербківської сільської ОТГ Павлоградського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком до акта прийому-передачі. Вказане підтверджується копією наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-5230/15-18-СГ від 21 грудня 2018 року.

Згідно копії акту приймання-передачі земельних ділянок с/г призначення із державної у комунальну власність від 21 грудня 2018 року, прийнявшою стороною земельних ділянок с/г призначення державної власності загальною площею 7805,5902 га на території Вербківської сільської ОТГ Павлоградського району Дніпропетровської області виступив Вербківський сільський голова Вербківської сільської ОТГ Павлоградського району Дніпропетровської області Холоденко Л., про що свідчить підпис останнього на вказаному акті.

До переліку земельних ділянок с/г призначення державної власності загальною площею 7805,5902 га, які підлягали передачі з державної в комунальну власність Вербківської сільської ОТГ Павлоградського району Дніпропетровської області, була внесена і земельна ділянка із кадастровим номером 1223583000:01:003:1000, що розташована на території Вербківської сільської ради, площею 18,6449 га. Вказане підтверджується копією додатку до вищезазначеного акту від 21 грудня 2018 року та підписом уповноваженої особи - Вербківського сільського голови Вербківської сільської ОТГ Павлоградського району Дніпропетровської області Л. Холоденка.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 (у редакції, чинній станом на 29.08.2017 року), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 7 зазначеного вище Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з підпунктами 31, 50 п.4 вказаного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи та погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Отже, на час існування зазначених правовідносин із передачі земельних ділянок, в тому числі і спірної, із земель державної власності у комунальну власність позивача-2 відповідач-1 мав на те всі законні підстави та повноваження.

У свою чергу розпорядженням відповідача-2 №Р-568/0/335-18 від 29.12.2018 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення ТСВ на території Вербківської сільської ради та відповідачу-1 було передану в оренду земельну ділянку, площею 18,6449 га, кадастровий номер: 1223583000:01:003:1000, що розташована на території Вербківської сільської ради, строком на 25 років. Вказане підтверджєуться копією відповідного розпорядження, договору оренди земельної ділянки та інформації про державну реєстрацію речових прав.

При цьому згідно копії державного акта на право колективної власності на землю №16 від 17 лютого 1997 року та повідомленню відділу у Павлоградському районі міськрайонного управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та м. Павлограді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, спірна земельна ділянка перебувала у складі земель колективної форми власності, і не була розподілена та/або витребувана, а лише розпайована між членами КСП ім. Ульянова.

Вказане також підтверджується копією розпорядження голови відповідача-2 "Про затвердження розрахунків по земельному паю КСП ім. Ульянова" №123-р від 17.03.1997 року із визначенням розміру земельного паю в умовних кадастрових гектарах КСП ім. Ульянова - 7,89 га поясненнями сторін, даними ними у ході судових засідань по суті справи, а також доводами, викладеним стороною відповідачів у їх відзивах на позов.

Окрім цього, як установлено судом, низкою розпоряджень голови Павлоградської РДА, були затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельих ділянок із колишнього КСП ім. Ульянова деяким його членам. Вказане підтверджується копіями відповідних розпоряджень.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.373 ЦК України (у редакції, чинній станом на 04.11.2018 року), право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.181, ч.1 ст.182 ЦК України (у редакції, чинній станом на 04.11.2018 року), до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.125 ЗУ України (у редакції, чинній станом на 04.11.2018 року), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п.1 ст.2, п.1 ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній станом на 28.08.2018 року), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації прав підлягає право власності. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки

Таким чином, суд приходить до висновку, що право власності на спірну земельну ділянку не переходило до Вербківської сільської ради, оскільки сам факт наявності акту приймання-передачі земельних ділянок, підписаний уповноваженими на те суб`єктами, не породжує виникнення права власності у третьої особи-1. Позивачем-1 не зазначено та не надано суду жодних інших, крім встановлених судом, доказів начебто переходу права власності на спірну земельну ділянку від позивача-2 третій особі-1.

За змістом статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України (у редакції, чинній станом на 16.07.2020 року), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України (у редакції, чинній станом на 21.02.2020 року), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно п. «а» ч.3 ст.22 ЗК України (у редакції, чинній станом на 21.02.2020 року), землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

У свою чергу згідно Указу Президента України від 08.08.1995 № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, які приймаються у сільську місцевість для постійного проживання.

Пунктами 8, 16, 17 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України встановлено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу.

Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачою державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Відповідно до ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (у редакції, чинній станом на 27.06.2015 року), нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Таким чином суд погоджується з доводами відповідачів, викладеними у відзивах на позов, що на земельні ділянки колишньої колективної власності поширюються норми не ст.122 ЗК України, а саме норми спеціального Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Отже, суд вважає, що належним розпорядником вказаної спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1223583000:01:003:1000, що розташована на території Вербківської сільської ради дійсно є саме відповідач-2, а тому визнання незаконним розпорядження голови відповідача-2 щодо передачі в оренду гр. ОСОБА_2 спірної земельної ділянки буде вважатися таким, що не відповідає наведеним вище приписам законодавства та втручається у передбачені законодавством повноваження РДА щодо розпорядження землями, які раніше належали членам КСП ім. Ульянова.

У зв`язку з усім вищезазначеним, суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку відповідача-2 законодавчих приписів з питань розпорядження ним спірною земельною ділянкою, а тому не вбачає і наявності законних та доведених позивачами підстав для скасування запису третьої особи-2 №31265720 від 17.04.2019 року про реєстрацію права власності земельної ділянки с/г призначення, площею 18,6449 га, кадастровий номер: 1223583000:01:003:1000, що розташована на території Вербківської сільської ради за Павлоградською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови відповідача-2 №Р-568/0/335-18 від 29.12.2018 року.

Щодо вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки с/г призначення, площею 18,6449 га, кадастровий номер: 1223583000:01:003:1000, що розташована на території Вербківської сільської ради, укладений 29.12.2018 року між відповідачем-2 та відповідачем-1, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.04.2019 року та зобов`язання відповідача-1 повернути державі в особі третя особа-1 земельну ділянку площею 18,6449 га, кадастровий номер: 1223583000:01:003:1000, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що розпорядженням відповідача-2 №Р-568/0/335-18 від 29.12.2018 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення ТСВ на території Вербківської сільської ради та відповідачу-1 було передану в оренду земельну ділянку, площею 18,6449 га, кадастровий номер: 1223583000:01:003:1000, що розташована на території Вербківської сільської ради, строком оренди на 25 років.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній станом на 04.06.2017 року), орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч.1 ст.13 вказаного Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом раніше вже наводилася норма ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (у редакції, чинній станом на 27.06.2015 року), яка вказує, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Стала практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року,"Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року,"Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року,"Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Вимога дотримання такого балансу відображена і в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно з другим реченням, яке необхідно розуміти у світлі загального принципу викладеного в першому реченні.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Верховний Суд (Касаційний цивільний суд) у постановах від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що «конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь Дніпропетровської міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод». З`ясування питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію «пропорційності» втручання у право власності набувача майна. Слід зазначити, що можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) володільця характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.

Застосовуючи зазначену національну судову практику, практику Європейського суду з прав людини та вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходячи з обставин справи та зважаючи на встановлену судом правомірність дій з боку відповідача-2 щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, слід прийти до висновку, що подальші дії відповідача-2 з приводу передачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-1 є правомірними, а тому вилучення спірної земельної ділянки з користування відповідача-1, який є добросовісним її користувачем за договором оренди, за недоведеності права власності третьої особи-1 на останню та задоволення вимог позивача-1 та позивача-2 призвело б до порушення балансу та рівноваги між інтересом суспільства, територіальної громади та прав особи на майно, яке набуте на законних підставах.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.

Складовими частинами верховенства права є принципи правової визначеності та пропорційності.

Принцип правової визначеності вимагає, передусім, ясності й однозначності як формулювання, так і застосування правової норми та забезпечення того, щоб правомірні очікування суб`єктів правовідносин щодо наслідків (правового результату) своєї поведінки залишалися передбачуваними.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (пункт 5.4 мотивувальної частини Рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

Дотримання принципу правової визначеності з метою збереження стабільності правового регулювання та передбачуваності законодавчої політики повинно враховуватись законодавцем як при прийнятті нових законів, так і при внесенні змін до існуючих законодавчих актів.

Зокрема, це стосується і принципів правового регулювання у сфері земельних правовідносин, які повинні забезпечувати врахування всіх особливостей землі як об`єкта власності Українського народу та суспільних відносин, що виникають у зв`язку з реалізацією громадянами конституційного права власності на землю.

Судом вже раніше було встановлено, що на час виникнення спірних відносин застосуванню підлягала норма спеціального законодавства щодо розпорядження землями, які раніше належали на праві колективній власності членам КСП.

Посилання позивача-1 на той факт, що як відповідачем-1 спірна земельна ділянка використовувалася із порушенням цільового призначення останньої є безпідставними та не доведеними у судовому засіданні жодними належними та достатніми доказами.

Отже, судом встановлено, що на час укладення договору оренди щодо спірної земельної ділянки між відповідачем-2 та відповідачем-1 жодних обмежень або дії мораторію на вчинення вказаних дій, визначених тогочасним законодавством, не існувало. Тож суд приходить до висновку, що оскільки відповідач-2 є правовмірним розпорядником спірної земельної ділянки, то відповідно до зазначених вище приписів цивільного та земельного законодавства останній мав право на укладення спірного договору оренди із відповідачем-1.

Окрім цього, посилання позивача-1 на приписи абз.9,12 п.24 Перехідних положень ЗК України є безпідставним, оскільки вказані приписи набрали законної сили після виникнення спірних правовідносин, а саме були доповнені Законом України № 1423-IX лише від 28.04.2021 року.

Суд також звертає увагу, що жодних прав або законних інтересів третіх осіб укладеним спірним договором оренди порушено не було, а зазначене позивачем-1 у позовній заяві обґрунтування необхідності визнання вказаного договору оренди спірної земельної ділянки є суб`єктивною думкою прокурора, яка нічим не підтверджується.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю стороною позивачів.

На підставі усього вищезазначеного, беручи до уваги викладені по справі обставини, встановлені на їх підтвердження докази по справі, показання сторін, їх доводи та заперечення, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства та звертаючи уваги на викладену практику національних судів та Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.2,12,13,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні позову  Керівника Павлоградської місцевої прокуратури, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до  ОСОБА_1 , Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області , треті особи: Вербківська сільська рада, Реєстратор виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Юрченко Дмитро Сергійович, про визнання недійсним розпорядження, договору оренди земельної ділянки та її повернення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04 травня 2023 року.

        Суддя                                                         М. М. Перекопський