ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2023 р.                               м. Ужгород                    Справа № 907/1035/22

          Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні,

          за позовом: Державної екологічної інспекції Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 38015668, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, 14,

          до відповідача: Державного підприємства "Мокрянське лісомисливське господарство", код ЄДРПОУ - 32467828, Закарпатська область, Тячівський район, с. Красна, вул. Підчос, буд. 87,

          про: стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

          Державна екологічна інспекція Закарпатської області звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Державного підприємства "Мокрянське лісомисливське господарство" про стягнення 71 077,18 грн. завданої шкоди за порушення лісового законодавства на користь держави.

          Описова частина рішення.

          Ухвалою суду від 19.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Визнано справу малозначною і постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

          Судом розгляну справу без виклику учасників справи, підписано повний текст рішення.

          І. Суть спору за позицією Позивача.

          Позивач вказує, що ним за результатами проведеної планової перевірки ДП "Тячівське лісове господарство", щодо додержання останнім вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища виявлено окремі порушення та складено акт від 13.10.2021 за №343/06.

          Правонаступником ДП "Тячівське лісове господарство" є ДП "Мокрянське лісомисливське господарство" відповідно до Наказу Державного агентства лісових ресурсів №670 від 21.10.2021 року.

          Так, в період з 04 жовтня 2021 по 13 жовтня 2021 працівниками позивача в ході проведення планового заходу державного контролю додержання суб`єктом підприємницької діяльності (СПД) - відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів складено акт, яким зафіксовано порушення вимог Лісового кодексу України.

          У ході перевірки виявлено ряд порушень, а саме незаконна рубка дерев, пошкодження дерев до ступеня припинення росту, що є порушенням ст. ст. 64, 86, 90 Лісового кодексу України (ЛКУ), за результатами перевірки, органом контролю проведено розрахунки розміру шкоди, заподіяної лісу ДП "Тячівське лісове господарство" на загальну суму 71 077,18 грн., яка обрахована відповідно до Методики (таксами), що затверджені постановою КМУ від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу". Складено акт перевірки додержання СПД відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №343/06 від 13.10.2021 року.

          На підставі вищевикладеного, позивачем було направлено відповідачу відповідну претензію за №46/06/21 про відшкодування збитків у розмірі 71 077.18 грн., заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів.

          Позивач вказує, що станом на момент пред`явлення позовної заяви, вищевказана претензія не виконана і збитки в розмірі 71 077.18 грн. залишаються невідшкодованими.

          За твердженням позивача, ДП "Тячівське лісове господарство", а у подальшому його правонаступник ДП "Мокрянське лісомисливське господарство", як постійний лісокористувач, зобов`язане відшкодувати заподіяну шкоду державі.

          На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача на користь держави 71 077.18 грн. завданої шкоди за порушення лісового законодавства.

          ІІ. Позиція відповідача у справі.

          Відповідно до даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою відповідача значиться –  90523, Закарпатська область, Тячівський район, село Красна, вул. Підчос, буд. 87.

          ДП "Мокрянське лісомисливське господарство" є правонаступником ДП "Тячівське лісове господарство" згідно Наказу №670 від 21.10.2021 Державного агентства лісових ресурсів України (а. с. 41).

          Згідно приписів ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб.

          Суд враховує, що згідно норми ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру. Так, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

          На вказану в Єдиному державному реєстрі адресу Відповідача судом була направлена ухвала від 19.01.2023 про відкриття провадження у справі з приписами до відповідача вчинити певні процесуальні дії для розгляду цієї справи. Дане поштове відправлення було вручено за довіреністю відповідачу ДП "Мокрянське лісомисливське господарство" 31.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

          Отже, оскільки вказана у позовній заяві та використана судом для повідомлення відповідача адреса є дійсною, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження і вважається належно повідомленим про відкриття провадження та про необхідність подачі заяв по суті справи.

          Однак, станом на дату ухвалення судом рішення, заяв по суті справи від Відповідача не надійшло.

          Згідно з ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

          Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

          При цьому, за правилами, визначеними нормою статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Але, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

          Отже, з досліджених судом відносин суд виходить з того, що належно повідомлений про справу відповідач не заперечує проти дійсності обставин, що викладені у позовній заяві та підтверджені відповідними доказами.

          Суд керується приписами статті 2 ГПК України, згідно яких завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб,  держави.

          Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

          Отже, відповідач повідомлений про строк подання відзиву належним чином, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, відтак суд, керуючись нормами-принципами та завданнями ГПК України, виходить з того, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

          У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

          Суд вирішує спір відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову тощо.

          Також, згідно ч. 10 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

          ІІІ. Мотивувальна частина.

          Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.                                         

          Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке:

          3.1. Актом №346/06 від 13.10.2021 (а. с. 15 - 34), складеним за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання СПД вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ДП "Тячівське лісове господарство" працівниками позивача згідно направлення на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (а. с. 35 - 36) виявлено порушення ст. 19, 64 Лісового кодексу України, зокрема виявлені незаконні рубки дерев.

           3.2. Розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу ДП "Тячівське лісове господарство" в лісовому фонді ДП "Тячівське лісове господарство" від 19.10.2021 (а. с. 37 - 38), складеним позивачем, встановлено розмір заподіяної шкоди у розмірі 71 077.18 грн., а саме 17 119.74 грн. - пошкодження дерев до ступеня припинення росту і 53 957.44 грн. - незаконна рубка.

          Даний розрахунок здійснений на основі акту планової перевірки №343/06 від 13.10.2021, проведеної Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області.

           3.3. Судом встановлено, що 25.10.2021 позивач направляв відповідачу претензію №46/06/21 про відшкодування збитків у розмірі 71 077.18 грн., заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів (а. с. 39 - 40). В даній претензії позивач пропонував відповідачу на добровільних засадах в місячний термін відшкодувати збитки заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів.

           3.4. Розглянувши повно та всебічно матеріали справи і докази, долучені до них, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному розмірі, з огляду на наступне.

          Перевіряючи доводи і заперечення сторін, суд зазначає таке.

           3.5. Норми законодавства, що регулюють спірні відносини.

          Цивільний кодекс України.

          Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду

          Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Бюджетний кодекс України.

          Стаття 29. Склад доходів Державного бюджету України

          3. Джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є зокрема: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності;

          Стаття 69-1. Надходження спеціального фонду місцевих бюджетів

          1. До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

          Господарський кодекс України.

          Стаття 222.Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності

          2. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

          Лісовий кодекс України

          Стаття 19. Права та обов`язки постійних лісокористувачів

          Постійні лісокористувачі зобов`язані:

           1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;

           2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;

           3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

          Стаття 64. Основні вимоги щодо ведення лісового господарства

          Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані зокрема: здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

          Стаття 86. Організація охорони і захисту лісів

          Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

          Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до Лісового кодексу України.

          Стаття 90. Основні завдання державної лісової охорони

          Основними завданнями державної лісової охорони є:

          здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства;

          забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

          Стаття 105. Відповідальність за порушення лісового законодавства

          Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

          Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні зокрема у: порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

          Стаття 107. Відшкодування шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення лісового законодавства

          Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

          ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища"

          Стаття 5. Об`єкти правової охорони навколишнього природного середовища

          Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

          Стаття 40. Додержання екологічних вимог при використанні природних ресурсів

          Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог

          Стаття 68. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища

          Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

          Стаття 69. Особливості застосування цивільної відповідальності

          Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

          Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою КМУ №275 від 19.04.2017

          4. Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань:

           2) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства:

          ґ) про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах.

          к) про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо: одержання режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

          3.5. Висновки суду та норми права, які підлягають застосуванню.

          Згідно ст. 19 ЛКУ, постійні лісокористувачі зобов`язані вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

          В даному випадку спірні лісопорушення щодо незаконних рубок виявлено в лісовому фонді ДП "Тячівське ЛГ", правонаступником якого відповідно до п. 7 Наказу Державного агентства лісових ресурсів №670 від 21.10.2021 є ДП "Мокрянське ЛМГ".

          Відтак, судом встановлено, що дані обов`язки, вказані в ст. 19 ЛКУ, покладено на ДП "Тячівське ЛГ", правонаступником якого є ДП "Мокрянське лісомисливське господарство".

          Виходячи з системного аналізу норм ЛКУ і норм ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", судом встановлено, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.

          Відшкодування шкоди відповідачем, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

          Згідно ст. 1166 ЦКУ, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками (державною лісовою охороною) незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

          Відтак, виходячи з аналізу зазначених правових норм, саме ДП "Тячівське лісове господарство", а у подальшому його правонаступник ДП "Мокрянське лісомисливське господарство" як постійний лісокористувач, зобов`язане відшкодувати заподіяну шкоду.

          Згідно положень ст. ст. 29, 69-1 Бюджетного кодексу України, шкода, заподіяна лісу, відповідно до вимог чинного законодавства, підлягає відшкодуванню до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевих бюджетів і використовуються для відтворення лісів, підвищення їх продуктивності, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані.

          Розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу ДП "Тячівське лісове господарство" в лісовому фонді ДП "Тячівське лісове господарство" проведений на підставі даних акту планової перевірки №343/06 від 13.10.2021 (а. с. 15 - 34), проведеної Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області, Постанови КМУ від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу".

          Відтак, загальний розмір заподіяної шкоди - 71 077.18 грн., в т.ч. в межах наступних ТГ - Буштинська ТГ - 5924.16 грн.; Дубівська ТГ - 20 280.69 грн.; Нересницька ТГ - 31 337.56 грн.; Тересвянська ТГ - 4670.12 грн.; Усть-Чорнянська ТГ - 8864.65 грн.

          Суд звертає увагу, що акт планової перевірки №343/06 від 13.10.2021 (а. с. 15 - 34), проведеної Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області, не був оскаржений відповідачем в порядку адміністративного судочинства. Відтак, відповідач погодився із фактами порушення лісового законодавства. Ним не було подано заяв по суті справи в межах даного провадження, які б спростовували вказане твердження.

          Відтак, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позову повністю, зокрема щодо стягнення суми заподіяної шкоди у розмірі 71 077.18 грн. за порушення лісового законодавства на користь держави на рахунки відповідних ТГ.

          Щодо обґрунтованості рішення.

          Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

          Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

          За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

          Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

          У цій справі суд вважає достатніми обґрунтування свого рішення про задоволення позовних вимог.

          ІV. Розподіл судових витрат.

          Згідно платіжного доручення №488 від 23.12.2022 (а. с. 14) позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2481.00 грн.

          Таким чином, судові витрати слід покласти на відповідача повністю згідно п. 1 ч. 4 та п. 9 ст. 129 ГПК України.

          Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 241 ГПК України, суд -                  

п о с т а н о в и в:

           1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з           Державного підприємства "Мокрянське лісомисливське господарство", код ЄДРПОУ - 32467828, Закарпатська область, Тячівський район, с. Красна, вул. Підчос, буд. 87, кошти в сумі 71 077,18 грн. (сімдесят одна тисяча сімдесят сім гривень 18 копійок) завданої шкоди за порушення лісового законодавства на користь держави на рахунки:

- ГУК у Зак.обл/Буштинська тг - 5924,16 грн. р/рUA078999980333109331000007461;

- ГУК у Зак.обл/Дубівська тг - 20 280,69 грн. р/рUA798999980333149331000007463;

- ГУК у Зак.обл/Нересницька тг - 31 337,56 грн. р/рUA548999980333189331000007465;

- ГУК у Зак.обл/Тересвянська тг - 4670,12 грн. р/рUA778999980333169331000007469;

- ГУК у Зак.обл/Усть-Чорнянська тг - 8864,65 грн. р/рUA208999980333139331000007473;

Назва банку одержувача - Казначейство України; код платежу - 2462100, код ЄДРПОУ - 37975895.

          3. Судові витрати покласти на відповідача.

          4. Стягнути з           Державного підприємства "Мокрянське лісомисливське господарство", код ЄДРПОУ - 32467828, Закарпатська область, Тячівський район, с. Красна, вул. Підчос, буд. 87, на користь Державної екологічної інспекції Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 38015668, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, 14, сплачений судовий збір у розмірі 2481.00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривень 00 копійок).

          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

          Копію рішення надіслати сторонам.

          Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя                                                   П.Д. Пригуза