Братський районний суд Миколаївської області
смт. Братське, вул. Леніна, 135в, 55401, (05131) 9-13-39
Справа № 2А- 771/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2010 року Братський районний суд
Миколаївської області
В складі: головуючої - судді Кірімової О.М..
при секретарі - Москаленко С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Братське справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до
Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області
про визнання неправомірних дій та нечинною постанову про адміністративне правопорушення.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1І звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що інспектором ДПС Первомайської роти ДПС сержантом ОСОБА_2, відносно нього складено адміністративний протокол від 24 вересня 2010 року серія ВЕ1 №053523 за те, що він начебто порушив вимоги п.12.6 Правил дорожнього руху. Згідно постанови про адміністративне правопорушення від 24.09.2010 року серія ВЕ №241903, його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255грн. Вважає дане правопорушення ним вчинено не було, а тому просив скасувати винесену відносно нього постанову про накладення штрафу.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені вимоги, вину свою не визнав та пояснив суду, що дійсно 24 вересня 2010 року він керував автомобілем “Мерседес” державний номерний знак НОМЕР_1 на 51 км. відрізку дороги Ульянівка- Миколаїв, однак вимог п.12.6 Правил дорожнього руху України не порушував. Зазначив, що на ділянці дороги де він рухався і був зупинений працівниками ДАІ, відсутній дорожній знак, який обмежує швидкість руху та попереджує про фото- відеонагляд. А ні в протоколі, а ні в постанові не зазначене місце вчинення правопорушення, так як дорога велика, не конкретизовано який саме дорожній знак обмежував швидкість руху, також не зазначені свідки, які могли б підтвердити чи спростувати в суді кожну обставину справи. А тому просив суд скасувати винесену відносно нього постанову про адміністративне правопорушення від 24 вересня 2010 року серія ВЕ №241903.
Представник відповідача – суб»єкт владних повноважень, в судове засідання не з»явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з»ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об»єктивно оцінивши докази в їх сукупності та які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
До адміністративних судів можуть бути оскарженні будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб”єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законом України встановлено інший порядок судового провадження.
Так., згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 24.09.2010 року ВЕ1 №053523(а.с.6) ОСОБА_1 керував автомобілем Мерседес державний номерний знак НОМЕР_1 зі швидкістю 119 км/год., де встановлено обмеження швидкості 90км/год. швидкість вимірювалась Беркут на відрізку дороги 51км. Ульянівка- Миколаїв.
Згідно постанови серії ВЕ №241903 по справі про адміністративне правопорушення від 24.09.2010 року, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.(а.с.5).
Як видно із протоколу, ОСОБА_1 не згодний з даним правопорушення. Також, в протоколі не зазначені свідки, які б могли підтвердити чи спростувати зазначені обставини.
Позивач заперечував проти змісту постанови, вказуючи на розбіжності в наданих суду матеріалах, а саме в частині фіксування місця вчинення правопорушення, відсутність даних про особу, яка здійснювала фото-відеозапис.
Відповідач пояснень з приводу заперечень позивача, суду не надав, не представив даних про засіб фото-кінозйомки, а також про проходження приладом сертифікації.
Так, нормами ст. 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що для застосування фіксації необхідно, щоб вона велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. Про таке водіїв на дорозі повинен попереджувати спеціальний знак.
Фіксація вимірювання швидкості, як видно із постанови, велася приладом Беркут, однак суб»єктом владних повноважень суду не надано доказів щодо наявності сертифікації такого приладу.
Відповідно до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 №1111),, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому, при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників. Постанова про адміністративне правопорушення, винесена відносно позивача не містить зазначених вище вказівок.
Згідно ст..ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані в якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.
ОСОБА_1 таких доказів, ніякі показання засобу вимірювальної техніки, не можуть являтись доказами винуватості водія в перевищені швидкості.
Суд звертає увагу на те, що вимірювач швидкості «Беркут» фактично не є таким, що працює в автоматичному режимі. Його використання з метою фіксування правопорушень здійснюється безпосередньо працівником ДАІ, він працює від акумуляторної батареї, відповідно до технічних характеристик, має можливості вибору спеціальних режимів роботи.
Крім того, в постанові не зазначено місце вчинення правопорушення та відсутні докази з яких би було видно, що на даній ділянці дороги встановлений знак “обмеження швидкості ”.
Крім того, стаття 255 КУпАП визначає перелік осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення. Так, п.1 ч.1 ст.255 КУпАП передбачає складання протоколів органами внутрішніх справ і у цьому пункті визначено вичерпний перелік статей та частин КУпАП за якими органи внутрішніх справ мають право та повноваження складати протоколи про адмінправопорушення. У цьому ж пункті відсутні ч.1 та ч.2 ст.122 КУпАП, тобто посадові особи не мають повноважень складати протоколи про адмінправопорушення за ч.1,2 ст.122 КУпАП.
В силу ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 72 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню. Іншого в судовому засіданні не добуто.
У суб»єкта владних повноважень відсутні докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись ст. ст. 159, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову серії ВЕ №241903 по справі про адміністративне правопорушення від 24 вересня 2010 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення – скасувати.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Кірімова О. М.