03.05.2023

Справа № 642/1663/21

Провадження №1кп/642/237/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2023 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді- ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника- ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

перекладача- ОСОБА_7 ,

обвинуваченого- ОСОБА_8 ,

обвинуваченого- ОСОБА_9 ,

обвинуваченого- ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м Харкові матеріали кримінального провадження відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ленінського районного суду м. Харкова знаходиться вказане кримінальне провадження.

Щодо обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого спливає 29.04.2023 року.

Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти клопотання прокурора, посилаючись на не доведення ризиків прокурором, просили змінити запобіжний захід на інший більш м`який - домашній арешт, посилаючись на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово подовжувався починаючи з 02.02.2021 року, при цьому сторона обвинувачення постійно посилається на ті ж самі ризики не наводячи доказів на їх підтвердження.

Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечували, вказували, що ОСОБА_10 вже тривалий час перебуває під вартою, при цьому він обвинувачується у нетяжкому злочині. Доводи сторони обвинувачення щодо підстав для продовження найсуворішого запобіжного заходу не змінюються. Ризики не обгрунтовані та не доведені. ОСОБА_10 зазначив, що не має наміру ухилятися від суду, та просив змінити запобіжний захід на інший більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_9 також проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, в тому числі вказував, що прокурор у клопотанні посилається на наявність ризиків формально та не вказує жодної конкретики на їх обгрунтування. Також посилався на непогодження із кваліфікацією інкримінованого йому діяння. Просив змінити запобіжний захід на інший більщ м`який. Також обвинуваченим ОСОБА_9 були подані письмові заперечення на клопотання прокурора в якому в тому числі посилався на те, що прокурором не обгрунтовано ризики, на які він посилається, та не доведено, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки. Вказував, що тривалість перебування під вартою порушує його конституційне право на свободу.

Захисник адвокат ОСОБА_6 підтримала позицію обвинуваченого ОСОБА_9 , проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала, просила змінити запобіжний захід на інший більш м`який.

Суд, вислухавши учасників процесу, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні та продовженні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 01.03.2023 були задоволені клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.

Обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 при обранні запобіжного заходу, та уподальшому під час продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розмір застави не визначався.

Враховуючи, що судом судового розгляду по суті та дослідження матеріалів провадження не розпочато, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутих обвинувачень у вчиненні інкримінованих обвинуваченим кримінального правопорушення.

При цьому, не вдаючись до оцінки доказів, у відповідності до положень ст. 23 та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому суд вбачає реальним існування заявлених прокурором ризиків, які на даний час продовжують існувати, у зв`язку з чим не вбачає підстав для застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , більш м`яких запобіжних заходів, ніж раніше обрані.

Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ,, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У суду відсутні відомості які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність.

Згідно рішень ЄСПЛ у справі «Бегчіев проти Молдови» ризик втечі повинен оцінюватися в світлі таких факторів, як характер людини, його моральні принципи, наявність місця проживання і роботи, сімейні узи, будь-які інші зв`язки з країною, в якій ведеться його переслідування; справа «Ньюмейстер проти Австрії» ризик втечі неминуче знижується з плином часу, проведеного в ув`язненні; «Гаріцкі проти Польщі», «Храіді проти Німеччини», «Іліжков проти Болгарії» серйозність майбутнього покарання є релевантною обставиною при оцінці небезпеки втечі обвинуваченого, сама по собі тяжкість звинувачення не може служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення, що також знайшло своє відображення в рішенні Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003.

З огляду на зазначене та з урахуванням тривалості тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з лютого 2021 року, тобто більше двох років, суд приходить до висновку, що станом на теперішній час зі сплином часу суттєво зменшився ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, а саме: можливе ухилення та переховування обвинувачених від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, в якому вони обвинувачуються.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, судом було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції» «попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Проте, суд приймає до уваги наявність ризику можливого незаконного впливу на свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які ще судом не допитані.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , судом не встановлено.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні є правом суду, а не обов`язком.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що на даний час ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зі сплином часу зменшився, у зв`язку з чим суд вважає за можливе визначити розмір застави, як альтернативний запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_9 , та ОСОБА_8 ..

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, враховуючи майновий стан обвинувачених та те, що обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_8 вже тривалий час утримуються під вартою, та на даний час ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зі сплином часу зменшився, вважає за можливе визначити розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у даному кримінальному провадженні, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ,

Таким чином, дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, при цьому визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на даній стадії судового розгляду, з урахуванням даних про осіб обвинувачених, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення.

Що стосується клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , то суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні клопотання прокурора на підставі наступного.

Так, ОСОБА_10 обвинувачується у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину.

ОСОБА_10 перебуває під вартою вже більше двох років, що виходить за межі розумного строку, та не відповідає тяжкості інкримінованого злочину.

Вважаючи необхідним залишення обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою, прокурор посилався на доцільність тримання під вартою та на наявність ризиків, які мали місце на досудовому слідстві та до теперішнього часу.

Однак, суд вважає, що не можна погодитись з таким твердженням прокурора та звертає увагу, що продовження строку тримання під вартою не може застосовуватися як передбачення вироку у формі позбавлення волі Рішення Європейського суду з прав людини «Мамедов проти Росії від 01 червня 2006 р».

Суд погоджується з прокурором щодо ризику переховування від суду.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п. 1, 2 ч.1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор), але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті (недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, або ризикам зазначеним у клопотанні), суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 цієї статті.

Згідно з практикою застосування ЄСПЛ пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження строку тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»2 , пункт 63 рішення від 27 листопада 2008 року у справі «Свершов проти України»3 . ЄСПЛ стверджує, що питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно (пункт 40 рішення від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України»), відсутність будь-яких підстав, наданих судовими органами у своїх рішеннях, які дозволяють тримання особи під вартою протягом тривалого проміжку часу, є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим у пункті 1 статті 5 Конвенції (пункт 36 рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України»)4 . Отже, тривалість тримання під вартою повинна бути виправданою, обґрунтованою як складністю кримінального провадження, так і наявністю ризиків, інакше судові рішення про продовження строку тримання під вартою не відповідатимуть нормам КПК і вимогам практики ЄСПЛ.

Відсутність законодавчо визначених строків судового розгляду та максимальних строків тримання під вартою під час судового провадження має компенсувати засада розумних строків, що дає змогу їх оцінки відповідно до критеріїв, визначених КПК України, з урахуванням практики ЄСПЛ.

Разом із цим, при розгляді клопотання про продовження дії запобіжного заходу на даному етапі прокурором не доведено, що більш м`які запобіжні заходи не достатні для запобігання вказаним ризикам, що є порушенням п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, у разі якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті.

Отже, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_10 з 05 квітня 2021 року знаходиться під вартою, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, та вважає що подальше тримання під вартою обвинуваченого може потягти суттєве порушення його конституційних прав, та із врахуванням практики Європейського суду з прав людини, вважає за необхідне змінити обраний запобіжний захід обвинуваченому, оскільки на переконання суду забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 та запобігти зазначеним ризикам, можливо шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з необхідністю покладення на останнього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Такий запобіжний захід забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-316, 331, 369, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26.06.2023 року.

Визначити суму застави у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 80 520 (вісімдесят тисяч п`ятсот двадцять) гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на Депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, протягом дії запобіжного заходу.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_8 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки строком до 26.06.2023 року:

- прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості з`явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомити суд;

- не відлучатися за межі Харківської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв`язку;

- утримуватися від спілкування із свідками, потерпілими щодо обставин інкримінованого кримінального правопорушення.

Роз`яснити, що в разі, якщо обвинувачений ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин або не повідомить про причини неявки, застава звертається в дохід держави, зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26.06.2023 року.

Визначити суму застави у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 80 520 (вісімдесят тисяч п`ятсот двадцять) гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на Депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, протягом дії запобіжного заходу.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_9 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_9 наступні обов`язки строком до 26.06.2023 року:

- прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості з`явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомити суд;

- не відлучатися за межі Харківської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв`язку;

- утримуватися від спілкування із свідками, потерпілими щодо обставин інкримінованого кримінального правопорушення.

Роз`яснити, що в разі, якщо обвинувачений ОСОБА_9 будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин або не повідомить про причини неявки, застава звертається в дохід держави, зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

В задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обов`язки строком до 26.06.2023 року:

- прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості з`явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомити суд;

- не відлучатися за межі м. Харкова без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв`язку;

- утримуватися від спілкування із свідками, потерпілими щодо обставин інкримінованого кримінального правопорушення.

Звільнити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з-під варти в залі суду негайно.

Строк дії ухвали до 26 червня 2023 року.

Ухвала щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя - ОСОБА_1