Справа № 646/8437/19

№ провадження 2/646/609/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді - Клімової С.В.,

при секретарі - Попадченко Є.В.,

за участю: представників відповідача - Касаткіна А.М., Івасюк І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк», представник позивача Гребенюк О.С. звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Справа перебувала в провадженні суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова Єжова В.А., Білінської О.В., Власової Ю.Ю..

На підставі розпорядження керівника апарату Червонозаводського районного суду м. Харкова № 02-13/23 від 08.02.23 відповідно до п.п. 2.3.50 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 646/8437/19 та за його результатами головуючим у справі визначено суддю Червонозаводського районного суду міста Харкова Клімову С.В..

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 13.03.2015 року. Позивач вказує на те, що відповідач при підписані анкети - заяви підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 625, 1054 ЦК України зобов`язання за вказаним договором не виконав, оскільки не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, в результаті чого заборгованість за даним кредитним договором станом на 22.10.2019 року склала 166 188,05 грн.

Позивач зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості. Оскільки відповідачем в добровільному порядку не повернута заборгованість по кредиту, позивач звернувся до суду з наступним позовом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 124 956,28 грн, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 99 257,98 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 13.03.2015 року по 03.04.2019 року - 25 698,30 грн.

Також позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати у сумі 1 921,00 грн., сплачені ним при подачі позову до суду.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 позов не визнає, оскільки надані до суду позивачем витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як кредитний договір зміст і форма якого передбачені діючим законодавством України. Відсутні підстави ввжати, що при укладенні договору, позивач дотримався вимог передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023 - ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме таких умов про які вважав узгодженими банк. Крім того в анкеті -заявці процентна ставка не була зазначена, позивач не довів, що надані умови є складовою кредитного договору і що саме ці умови, відповідач мав на увазі, підписуючи, та відповідно брав на себе саме на цих умовах зобов`язання зі сплати процентів, тому представник відповідача вважає позов не обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив в якому зазначається, що відповідач ОСОБА_1 при підписані анкети - заяви підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Доводи викладені представником відповідача є безпідставними, тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 березня 2023 року було вирішено питання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 березня 2023 року було вирішено питання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надавши суду письмову заяву, згідно якої просить суд розглянути справу у його відсутність, підтримав позовні вимоги, які просить суд задовольнити, у разі неявки відповідача просив винести заочне рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представники відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги позову не визнали, підтримали відзив на позовну заяву, пояснили, що відповідач не був ознайомлений з умовами та правилами кредитування, не був ознайомлений з умовами про підвищення відсотків, складовою кредитного договору, у зв`язку з чим просять суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

З`ясувавши думку представника позивача, заслухавши представників відповідача, судом встановлено наступне.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Так судом встановлені наступні фактичні обставини.

13.03.2015 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 20).

З наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання, щодо повернення суми кредиту, належним чином не виконав, у результаті чого заборгованість за даним договором кредиту станом на 22.10.2019 рік склала 166 188,05 грн. Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості, тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 124 956,28 грн а саме: заборгованість за тілом кредиту - 99 257,98 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 13.03.2015 року по 03.04.2019 року - 25 698,98 грн ( а.с. 6-19).

14.06.2018 р. ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (скорочена назва - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") змінило назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (скорочена назва - АТ КБ "ПРИВАТБАНК").

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про Акціонерні товариства"зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, повязаних зі зміною назви, у звязку з чим у зазначеній цивільній справі назва позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає заміні на АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Зазначені цивільно-правові відносини регулюються наступними законодавчими актами.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит.

У даному випадку в анкеті-заяві від 13.03.2015 р. підписаній сторонами, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) та штрафів за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також відсотків.

Щодо стягнення відсотків позивач посилається на те, що в редакції Умов та Правил, що згідно п. 2.1.1.2.12.1 Сторони дійшли згоди, що в разі, прострочення зобов`язань за кредитом клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування. Пунктом 2.1.1.12.6 договору було визначено, що банк нараховує відсотки у розмірі 37,2 % на рік.

Тобто, представник позивача зазначає, що вказаний розмір відсотків узгоджений за домовленістю сторін кредитного договору.

У даній справі позивач стверджував, що між ним і відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, в якій вказано, що вона разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між сторонами договір про надання банківських послуг.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

При цьому, матеріали справи не містять наданих підтверджень про такі конкретні запропоновані відповідачу ОСОБА_1 умови та правила банківських послуг у вигляді сплати відсотків у вигляді 37,2% а також пені за несвоєчасне погашення кредиту, з яким він був би ознайомлений під власний підпис.

Надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов (а.с.21-40) не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, так як не містять підпису відповідача про ознайомлення з ними.

При цьому, позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі позивач, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди у вигляді відсотків та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а також розмір процентів, нарахованих на прострочений кредит, які становлять 37,2 % від простроченої суми заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19.

Враховуючи викладене, керуючись засадами розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що відповідчем фактично отримані та використані кошти, однак в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача до відповідача частково обґрунтована, оскільки останній не виконав умов укладеного з ним договору і тому з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 99 257 грн 98 коп..

Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, що зазначені у розрахунку як складова заборгованості, не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають.

Суд не приймає до уваги доводи викладені відповідамем у відзиві та пояснення представників відповідача, оскільки ними не надано належних та допустимих доказів, що відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України є їх обов`язком, на підтвердження своєї позиції в стосовно відмови позову в частині стягнення тіла кредиту, у зв`язку з тим, що відповідача не було повідомлено про зміну умов кредитування, оскільки як вбачається з розрухунку заборгованості за кредитом, відповідач отримав кредитні кошти та тривалий час ними користувався однак в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернув.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Тому суд стягує з ОСОБА_1 судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог, що становить 1 524, 60 грн. Тобто, 124 956,28 грн : 99 257,98 грн = 1,27 (заявлена позивачем сума заборгованості : задоволену судом суму заборгованості = коефіцієнт розрахунку судового збору), 1921грн (судовий збір) : 1,26 = 1 524,60 грн (сума судового збору, який підлягав сплаті позивачем при зверненні до суду поділена на коефіцієнт розрахунку в межах задоволеної судом суми заборгованості = судовий збір пропорційно до задоволеної судом суми заборгованості).

Керуючись статтями 11, 12 13, 78, 79, 89, 141, 206, 264, 265, 280-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, статтями 11, 509, 526, 610, 611, 612, 623, 625, 1054, 1048-1050 ЦК України, ст. 61 Конституції України, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул.. Грушевського, буд. 1Д на р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за договором кредиту № б/н від 13.03.2015 року станом на 22.10.2019 р. у розмірі 99 257 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті п`ятдесят сім) гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 524 (одна тисяча п`ятсот двадцять чотири ) гривні 60 копійок.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після складання повного судового рішення відповідно до ст.268 ЦПК України - в цей же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://cz.hr.court.gov.ua

Повний текст рішення виготовлений 04.05.2023 року.

Суддя: С.В. Клімова